БІОЛОГІЯ
Тема: ВСТУП
Термін „біологія” запропонував вчений
А Ернст Геккель
Б Антоні ван Левенгук
В Арістотель
Г Грегор-Йоганн Мендель
Д Жан-Батіст Ламарк
До біологічних дисциплін, які вивчають живі організми в залежності до їх місця в системі органічного світу, належить
А фізіологія
Б мікологія
В ембріологія
Г систематика
Д філогенія
До біологічних дисциплін, які вивчають живі організми в залежності до їх місця в системі органічного світу, не належить
А бактеріологія
Б мікологія
В ембріологія
Г ентомологія
Д бріологія
До біологічних дисциплін, які вивчають загальні властивості живих організмів незалежно до їх місця в системі органічного світу, належить
А арахнологія
Б мікологія
В протистологія
Г морфологія
Д альгологія
До біологічних дисциплін, які вивчають загальні властивості живих організмів незалежно до їх місця в системі органічного світу, не належить
А вірусологія
Б фізіологія
В ембріологія
Г систематика
Д філогенія
Наука, яка вивчає макроскопічну будову живих організмів (будову органів та їх систем)
А ліхенологія
Б фізіологія
В цитологія
Г гістологія
Д анатомія
Наука, яка вивчає будову та функції тканин живих організмів
А біохімія
Б фізіологія
В цитологія
Г гістологія
Д анатомія
Наука, яка вивчає будову та функції клітин живих організмів
А біохімія
Б фізіологія
В цитологія
Г гістологія
Д анатомія
Наука, яка вивчає процеси життєдіяльності живих організмів
А ембріологія
Б фізіологія
В цитологія
Г гістологія
Д анатомія
Наука, яка вивчає зародковий розвиток живих організмів
А ембріологія
Б фізіологія
В цитологія
Г гістологія
Д анатомія
Біологія індивідуального розвитку вивчає
А метагенез
Б сперматогенез
В оогенез
Г філогенез
Д онтогенез
Закономірності спадковості і мінливості організмів вивчає
А екологія
Б систематика
В біохімія
Г філогенія
Д генетика
Шляхи історичного розвитку певних систематичних груп живих організмів вивчає
А екологія
Б систематика
В біохімія
Г філогенія
Д генетика
Наука, завданням якої є опис і упорядкування вимерлих та існуючих видів живих організмів, їх класифікація
А екологія
Б систематика
В біохімія
Г філогенія
Д генетика
Неклітинні форми життя вивчає
А вірусологія
Б біохімія
В біометрія
Г біоніка
Д бактеріологія
Прокаріотичні організми вивчає
А вірусологія
Б іхтіологія
В бактеріологія
Г мікологія
Д ліхенологія
Наука, яка досліджує викопні рештки вимерлих організмів
А протистологія
Б іхтіологія
В палеонтологія
Г філогенія
Д ліхенологія
Закономірності історичного розвитку живих організмів досліджує
А екологія
Б палеонтологія
В систематика
Г еволюційне вчення
Д філогенія
Закономірності поширення живих організмів на Землі досліджує
А систематика
Б філогенія
В екологія
Г біогеографія
Д біометрія
Систематика – наука, яка
А вивчає шляхи історичного розвитку систематичних груп живих організмів
Б досліджує викопні рештки вимерлих організмів
В досліджує закономірності історичного розвитку живих організмів
Г досліджує закономірності поширення живих організмів на Землі
Д описує, упорядковує, класифікує існуючі і вимерлі види живих організмів
Еволюційне вчення
А вивчає шляхи історичного розвитку систематичних груп живих організмів
Б досліджує викопні рештки вимерлих організмів
В досліджує закономірності історичного розвитку живих організмів
Г досліджує закономірності поширення живих організмів на Землі
Д описує, упорядковує, класифікує існуючі і вимерлі види живих організмів
Філогенія – наука, яка
А вивчає шляхи історичного розвитку систематичних груп живих організмів
Б досліджує викопні рештки вимерлих організмів
В досліджує закономірності історичного розвитку живих організмів
Г досліджує закономірності поширення живих організмів на Землі
Д описує, упорядковує, класифікує існуючі і вимерлі види живих організмів
Палеонтологія – наука, яка
А вивчає шляхи історичного розвитку систематичних груп живих організмів
Б досліджує викопні рештки вимерлих організмів
В досліджує закономірності історичного розвитку живих організмів
Г досліджує закономірності поширення живих організмів на Землі
Д описує, упорядковує, класифікує існуючі і вимерлі види живих організмів
Біогеографія – наука, яка
А вивчає шляхи історичного розвитку систематичних груп живих організмів
Б досліджує закономірності поширення живих організмів на Землі
В досліджує закономірності історичного розвитку живих організмів
Г досліджує викопні рештки вимерлих організмів
Д описує, упорядковує, класифікує існуючі і вимерлі види живих організмів
Генетика – наука, яка
А вивчає закономірності спадковості і мінливості організмів
Б досліджує закономірності поширення живих організмів на Землі
В досліджує закономірності історичного розвитку живих організмів
Г вивчає зародковий розвиток живих організмів
Д вивчає процеси життєдіяльності живих організмів
Ембріологія – наука, яка
А вивчає закономірності спадковості і мінливості організмів
Б досліджує закономірності поширення живих організмів на Землі
В досліджує закономірності історичного розвитку живих організмів
Г вивчає зародковий розвиток живих організмів
Д вивчає процеси життєдіяльності живих організмів
Анатомія – наука, яка вивчає
А макроскопічну будову організмів (будову органів та їх систем)
Б будову і функції тканин живих організмів
В будову і функції клітин живих організмів
Г процеси життєдіяльності живих організмів
Д особливості індивідуального розвитку живих організмів
Гістологія – наука, яка вивчає
А макроскопічну будову організмів (будову органів та їх систем)
Б будову і функції тканин живих організмів
В будову і функції клітин живих організмів
Г процеси життєдіяльності живих організмів
Д особливості індивідуального розвитку живих організмів
Цитологія – наука, яка вивчає
А макроскопічну будову організмів (будову органів та їх систем)
Б будову і функції тканин живих організмів
В будову і функції клітин живих організмів
Г процеси життєдіяльності живих організмів
Д особливості індивідуального розвитку живих організмів
Фізіологія – наука, яка вивчає
А макроскопічну будову організмів (будову органів та їх систем)
Б будову і функції тканин живих організмів
В будову і функції клітин живих організмів
Г процеси життєдіяльності живих організмів
Д особливості індивідуального розвитку живих організмів
Наука, яка проводить біологічні дослідження для потреб техніки
А бріологія
Б біохімія
В біофізика
Г біометрія
Д біоніка
Метод біологічних досліджень, за допомогою якого описують і аналізують певні біологічні об’єкти чи явища
А порівняльно-описовий
Б експериментальний
В моделювання
Г моніторинг
Д статистичний
Метод біологічних досліджень, за допомогою якого штучно створюють ситуацію, що допомагає вивчити певні властивості живих організмів
А порівняльно-описовий
Б експериментальний
В моделювання
Г моніторинг
Д статистичний
Метод біологічних досліджень, за допомогою якого штучно відтворюють (імітують) біологічні процеси чи явища
А порівняльно-описовий
Б експериментальний
В моделювання
Г моніторинг
Д статистичний
Метод біологічних досліджень, за допомогою якого проводять постійні (довготривалі) стеження за перебігом певних біологічних процесів, за станом певних біологічних об’єктів
А порівняльно-описовий
Б експериментальний
В моделювання
Г моніторинг
Д статистичний
Метод біологічних досліджень, за допомогою якого проводять математичну обробку матеріалу, одержаного в результаті спостережень за біологічними об’єктами, явищами, процесами
А порівняльно-описовий
Б експериментальний
В моделювання
Г моніторинг
Д статистичний
За допомогою статистичного методу біологічних досліджень
А проводять постійні (довготривалі) стеження за перебігом певних біологічних процесів, за станом певних біологічних об’єктів
Б штучно створюють ситуацію, що допомагає вивчити певні властивості живих організмів
В описують і аналізують певні біологічні об’єкти чи явища
Г штучно відтворюють (імітують) біологічні процеси чи явища
Д проводять математичну обробку матеріалу, одержаного в результаті спостережень за біологічними об’єктами, явищами, процесами
За допомогою порівняльно-описового методу біологічних досліджень
А проводять постійні (довготривалі) стеження за перебігом певних біологічних процесів, за станом певних біологічних об’єктів
Б штучно створюють ситуацію, що допомагає вивчити певні властивості живих організмів
В описують і аналізують певні біологічні об’єкти чи явища
Г штучно відтворюють (імітують) біологічні процеси чи явища
Д проводять математичну обробку матеріалу, одержаного в результаті спостережень за біологічними об’єктами, явищами, процесами
За допомогою експериментального методу біологічних досліджень
А проводять постійні (довготривалі) стеження за перебігом певних біологічних процесів, за станом певних біологічних об’єктів
Б штучно створюють ситуацію, що допомагає вивчити певні властивості живих організмів
В описують певні біологічні об’єкти чи явища
Г штучно відтворюють (імітують) біологічні процеси чи явища
Д проводять математичну обробку матеріалу, одержаного в результаті спостережень за біологічними об’єктами, явищами, процесами
За допомогою моніторингового методу біологічних досліджень
А проводять постійні (довготривалі) стеження за перебігом певних біологічних процесів, за станом певних біологічних об’єктів
Б штучно створюють ситуацію, що допомагає вивчити певні властивості живих організмів
В описують певні біологічні об’єкти чи явища
Г штучно відтворюють (імітують) біологічні процеси чи явища
Д проводять математичну обробку матеріалу, одержаного в результаті спостережень за біологічними об’єктами, явищами, процесами
За допомогою моделювання як методу біологічних досліджень
А проводять постійні (довготривалі) стеження за перебігом певних біологічних процесів, за станом певних біологічних об’єктів
Б штучно створюють ситуацію, що допомагає вивчити певні властивості живих організмів
В описують певні біологічні об’єкти чи явища
Г штучно відтворюють (імітують) біологічні процеси чи явища
Д проводять математичну обробку матеріалу, одержаного в результаті спостережень за біологічними об’єктами, явищами, процесами
Живлення – це процес
А окислення органічних речовин із вивільненням енергії
Б видалення з організму продуктів життєдіяльності
В надходження до організму поживних речовин та їх засвоєння
Г надходження до організму води та її засвоєння
Д збільшення розмірів тіла
Дихання – це процес
А окислення органічних речовин із вивільненням енергії
Б видалення з організму продуктів життєдіяльності
В надходження до організму поживних речовин та їх засвоєння
Г надходження до організму води та її засвоєння
Д випаровування води поверхнею тіла
Виділення – це процес
А окислення органічних речовин із вивільненням енергії
Б видалення з організму продуктів життєдіяльності
В надходження до організму поживних речовин та їх засвоєння
Г виведення з організму неперетравлених решток їжі
Д випаровування води поверхнею тіла
Автотрофи – організми, які
А не здатні підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
Б для процесів окислення використовують молекулярний кисень
В для процесів окислення не використовують молекулярний кисень
Г живляться готовими органічними речовинами
Д для живлення самостійно утворюють органічні речовини із неорганічних
Гетеротрофи – організми, які
А не здатні підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
Б для процесів окислення використовують молекулярний кисень
В для процесів окислення не використовують молекулярний кисень
Г живляться готовими органічними речовинами
Д для живлення самостійно утворюють органічні речовини із неорганічних
Аероби – організми, які
А не здатні підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
Б для процесів окислення використовують молекулярний кисень
В для процесів окислення не використовують молекулярний кисень
Г живляться готовими органічними речовинами
Д для живлення самостійно утворюють органічні речовини із неорганічних
Анаероби – організми, які
А не здатні підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
Б для процесів окислення використовують молекулярний кисень
В для процесів окислення не використовують молекулярний кисень
Г живляться готовими органічними речовинами
Д для живлення самостійно утворюють органічні речовини із неорганічних
Сапрофіти – організми, що живляться
А органічними речовинами, які самостійно утворюють в процесі фотосинтезу
Б органічними речовинами, які самостійно утворюють в процесі хемосинтезу
В за рахунок інших організмів, з якими взаємовигідно співживуть
Г органічними речовинами живих організмів, завдаючи шкоди останнім
Д органічними речовинами відмерлих організмів, всмоктуючи їх поверхнею тіла
Паразити – організми, що живляться
А органічними речовинами, які самостійно утворюють в процесі фотосинтезу
Б органічними речовинами, які самостійно утворюють в процесі хемосинтезу
В за рахунок інших організмів, з якими взаємовигідно співживуть
Г органічними речовинами живих організмів, завдаючи шкоди останнім
Д органічними речовинами відмерлих організмів, всмоктуючи їх поверхнею тіла
Симбіонти – організми, що живляться
А органічними речовинами, які самостійно утворюють в процесі фотосинтезу
Б органічними речовинами, які самостійно утворюють в процесі хемосинтезу
В за рахунок інших організмів, з якими взаємовигідно співживуть
Г органічними речовинами живих організмів, завдаючи шкоди останнім
Д органічними речовинами відмерлих організмів, всмоктуючи їх поверхнею тіла
Організми, що живляться органічними речовинами відмерлих організмів, всмоктуючи їх поверхнею тіла
А сапрофіти
Б паразити
В симбіонти
Г фотоавтотрофи
Д хемоавтотрофи
Організми, що живляться органічними речовинами живих організмів, завдаючи шкоди останнім
А сапрофіти
Б паразити
В симбіонти
Г фотоавтотрофи
Д хемоавтотрофи
Організми, що живляться за рахунок інших організмів, з якими взаємовигідно співживуть
А сапрофіти
Б паразити
В симбіонти
Г фотоавтотрофи
Д хемоавтотрофи
Організми, які для процесів окислення органічних речовин не використовують молекулярний кисень
А сапрофіти
Б паразити
В симбіонти
Г аероби
Д анаероби
Організми, які для процесів окислення органічних речовин використовують молекулярний кисень
А сапрофіти
Б паразити
В симбіонти
Г аероби
Д анаероби
Послідовні якісні зміни в організмі
А ріст
Б розвиток
В виділення
Г живлення
Д дихання
Здатність організму відповідати на зміни навколишнього середовища
А обмін речовин
Б розвиток
В подразливість
Г саморегуляція
Д пристосованість
Здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
А обмін речовин
Б розвиток
В подразливість
Г саморегуляція
Д пристосованість
Відповідність будови та життєдіяльності організму конкретним умовам середовища
А обмін речовин
Б розвиток
В подразливість
Г саморегуляція
Д пристосованість
Надходження речовин в організм, їх перетворення і видалення продуктів життєдіяльності
А обмін речовин
Б живлення
В подразливість
Г саморегуляція
Д виділення
Збільшення кількості організмів
А ріст
Б розвиток
В розмноження
Г саморегуляція
Д пристосованість
Збільшення розмірів тіла
А ріст
Б розвиток
В розмноження
Г живлення
Д саморегуляція
Саморегуляція – це
А надходження речовин в організм, їх перетворення і видалення продуктів життєдіяльності
Б здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
В відповідність будови та життєдіяльності організму конкретним умовам середовища
Г послідовні якісні зміни в організмі (процес формування)
Д здатність організму відповідати на зміни навколишнього середовища
Подразливість – це
А надходження речовин в організм, їх перетворення і видалення продуктів життєдіяльності
Б здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
В відповідність будови та життєдіяльності організму конкретним умовам середовища
Г послідовні якісні зміни в організмі (процес формування)
Д здатність організму відповідати на зміни навколишнього середовища
Пристосованість – це
А надходження речовин в організм, їх перетворення і видалення продуктів життєдіяльності
Б здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
В відповідність будови та життєдіяльності організму конкретним умовам середовища
Г послідовні якісні зміни в організмі (процес формування)
Д здатність організму відповідати на зміни навколишнього середовища
Розвиток – це
А надходження речовин в організм, їх перетворення і видалення продуктів життєдіяльності
Б здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
В відповідність будови та життєдіяльності організму конкретним умовам середовища
Г послідовні якісні зміни в організмі (процес формування)
Д збільшення розмірів тіла
Обмін речовин – це
А надходження речовин в організм, їх перетворення і видалення продуктів життєдіяльності
Б надходження речовин в організм та їх засвоєння
В видалення з організму непотрібних та шкідливих продуктів життєдіяльності
Г послідовні якісні зміни в організмі (процес формування)
Д здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, будови, властивостей у змінних умовах середовища
Подразливість організмів виявляється у формі
А росту
Б руху
В розвитку
Г розмноження
Д обміну речовин
Ріст організмів розрізняють
А висхідний і низхідний
Б обмежений і необмежений
В аеробний і анаеробний
Г видовжений і вкорочений
Д автотрофний і гетеротрофний
Розвиток організмів розрізняють
А індивідуальний та історичний
Б обмежений і необмежений
В статевий і нестатевий
Г прямий та зворотній
Д висхідний і низхідний
Розмноження організмів розрізняють
А індивідуальне і групове
Б обмежене й необмежене
В статеве й нестатеве
Г пряме й непряме
Д зовнішнє та внутрішнє
Живлення організмів розрізняють
А обмежене й необмежене
Б внутріклітинне та внутріпорожнинне
В зовнішнє та внутрішнє
Г автотрофне і гетеротрофне
Д аеробне й анаеробне
Дихання організмів розрізняють
А обмежене й необмежене
Б внутріклітинне та внутріпорожнинне
В пряме й непряме
Г автотрофне і гетеротрофне
Д аеробне й анаеробне
Індивідуальний розвиток організму
А гаметогенез
Б партеногенез
В ембріогенез
Г філогенез
Д онтогенез
Історичний розвиток групи певної систематичної групи організмів
А гаметогенез
Б партеногенез
В ембріогенез
Г філогенез
Д онтогенез
Розвиток організму із незаплідненої яйцеклітини
А гаметогенез
Б партеногенез
В ембріогенез
Г філогенез
Д онтогенез
До імперії Неклітинні належать
А віруси
Б бактерії
В гриби
Г лишайники
Д ціанобактерії
До імперії Клітинні не належать
А ціанобактерії
Б бактерії
В слизовики
Г лишайники
Д віруси
До надцарства Прокаріоти належать
А слизовики
Б віруси і бактерії
В бактерії та ціанобактерії
Г гриби й лишайники
Д синьо-зелені та зелені водорості
До надцарства Еукаріоти не належать
А слизовики
Б інфузорії
В ціанобактерії
Г гриби
Д лишайники
Надцарство Еукаріоти включає царства:
А Рослини, Тварини, Дроб’янки
Б Віруси, Гриби, Рослини, Тварини
В Дроб’янки, Гриби, Рослини, Тварини
Г Рослини, Тварини, Гриби, Слизовики
Д Віруси, Слизовики, Рослини, Тварини
Для прокаріотичної клітини характерна відсутність
А клітинної стінки
Б мітохондрій
В рибосом
Г ДНК
Д плазматичної мембрани
Для прокаріотичної клітини характерна наявність
А нуклеоїда
Б ядра
В хлоропластів
Г мітохондрій
Д центросоми
Тема: НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ. МІТОЗ. МЕЙОЗ
До складу нуклеотиду входить залишок кислоти
А молочної
Б оцтової
В фосфогліцеринової
Г нуклеїнової
Д фосфорної
До складу нуклеотиду входить залишок моносахариду
А тріози
Б тетрози
В пентози
Г гексози
Д гептози
До складу нуклеотиду РНК входить залишок моносахариду
А рибози
Б дезоксирибози
В глюкози
Г фруктози
Д галактози
До складу нуклеотиду ДНК входить залишок моносахариду
А рибози
Б дезоксирибози
В глюкози
Г фруктози
Д галактози
До складу нуклеотидів РНК входять залишки азотистих (нітратних) основ
А аденіну, цитозину, тиміну
Б урацилу, тиміну, гуаніну
В аденіну, урацилу, тиміну
Г тиміну, аденіну, гуаніну
Д урацилу, цитозину, гуаніну
До складу нуклеотидів ДНК входять залишки азотистих (нітратних) основ
А аденіну, цитозину, тиміну
Б урацилу, тиміну, гуаніну
В аденіну, урацилу, тиміну
Г урацилу, аденіну, гуаніну
Д урацилу, цитозину, гуаніну
Нуклеотиди РНК відрізняються між собою за
А залишком пентози
Б кількістю залишків пентози
В залишком азотистої (нітратної) основи
Г кількістю залишків азотистої (нітратної) основи
Д кількістю залишків фосфорної кислоти
Нуклеотиди ДНК відрізняються між собою за
А залишком пентози
Б кількістю залишків пентози
В залишком азотистої (нітратної) основи
Г кількістю залишків азотистої (нітратної) основи
Д кількістю залишків фосфорної кислоти
У будові молекул азотистих (нітратних) основ аденіну і гуаніну є
А 1 шестичленний цикл і 1 п’ятичленний цикл
Б 2 шестичленні цикли
В 2 п’ятичленні цикли
Г 1 шестичленний цикл
Д 1 п’ятичленний цикл
У будові молекул азотистих (нітратних) основ цитозину, урацилу, тиміну є
А 1 шестичленний цикл і 1 п’ятичленний цикл
Б 2 шестичленні цикли
В 2 п’ятичленні цикли
Г 1 шестичленний цикл
Д 1 п’ятичленний цикл
При утворенні первинної структури молекули нуклеїнової кислоти нуклеотиди сполучаються між собою зв’язками, які виникають між
А залишком фосфорної кислоти одного нуклеотида і залишком азотистої (нітратної) основи наступного
Б залишком пентози одного нуклеотида і залишком фосфорної кислоти наступного
В залишками пентози сусідніх нуклеотидів
Г залишками фосфорної кислоти сусідніх нуклеотидів
Д залишками азотистих (нітратних) основ сусідніх нуклеотидів
При утворенні первинної структури молекули нуклеїнової кислоти нуклеотиди сполучаються між собою фосфодіефірними містками, які утворюються між
А залишком фосфорної кислоти одного нуклеотида і залишком азотистої (нітратної) основи наступного
Б залишком пентози одного нуклеотида і залишком фосфорної кислоти наступного
В залишками пентози сусідніх нуклеотидів
Г залишками фосфорної кислоти сусідніх нуклеотидів
Д залишками азотистих (нітратних) основ сусідніх нуклеотидів
Біологічні властивості нуклеїнових кислот визначаються
А спіралізацією полінуклеотидного ланцюга внаслідок утворення водневих зв’язків
Б утворенням водневих зв’язків між залишками пентози паралельних полінуклеотидних ланцюгів
В кількістю залишків фосфорної кислоти у нуклеотидах
Г співвідношенням і послідовністю розташування нуклеотидів у полінуклеотидному ланцюзі
Д співвідношенням і послідовністю розташування амінокислот у поліпептидному ланцюзі
Закономірності кількісного вмісту залишків азотистих (нітратних) основ у молекулі ДНК у 1950 році встановив
А Ф. Крик
Б Т. Шванн
В К. Лінней
Г Е. Чаргафф
Д Е. Геккель
Згідно встановлених Е. Чаргаффом закономірностей кількісного вмісту залишків азотистих (нітратних) основ у молекулі ДНК
А А=Т, Г=У
Б А=У, Г=Т
В А=Ц, Г=Т
Г А=Г, Т=Ц
Д А=Т, Г=Ц
Згідно встановлених Е. Чаргаффом закономірностей кількісного вмісту залишків азотистих (нітратних) основ у молекулі ДНК
А А+Г=Т+Ц
Б А+Ц=Т+У
В А+Г=У+Ц
Г А+Т=Г+Ц
Д А+У=Т+Г
Модель просторової структури ДНК запропонували
А Т. Шванн і М. Шлєйден
Б Дж. Уотсон і Ф. Крик
В Г. Мендель і Т. Морган
Г О.Ковалевський, С. Навашин
Д А. Вейсман, Е. Геккель
Модель просторової структури ДНК запропонували Дж. Уотсон і Ф. Крик у
А 1839 р.
Б 1855 р.
В 1900 р.
Г 1950 р.
Д 1953 р.
Два полінуклеотидні ланцюги ДНК сполучені між собою зв’язками
А ковалентними
Б водневими
В іонними
Г пептидними
Д макроергічними
Водневі зв’язки у молекулі ДНК виникають між
А залишками азотистих (нітратних) основ протилежних ланцюгів
Б залишками фосфорної кислоти протилежних ланцюгів
В залишками дезоксирибози протилежних ланцюгів
Г залишками рибози протилежних ланцюгів
Д фосфодіефірними містками протилежних ланцюгів
Кількість водневих зв’язків, які виникають між залишками азотистих (нітратних) основ Г і Ц протилежних ланцюгів ДНК
А 6
Б 5
В 4
Г 3
Д 2
Кількість водневих зв’язків, які виникають між залишками азотистих (нітратних) основ А і Т протилежних ланцюгів ДНК
А 6
Б 5
В 4
Г 3
Д 2
Чітка відповідність нуклеотидів у двох ланцюгах ДНК
А комплементарність
Б конкордантність
В реплікативність
Г виродженість
Д неперекритнісь
Вторинна структура ДНК характеризується утворенням
А поліпептидного ланцюга
Б α-спіралі або β-складчастого шару
В полінуклеотидного ланцюга
Г вправо закрученої подвійної спіралі
Д глобули чи системи глобул
Товщина подвійної спіралі ДНК дорівнює
А 1 нм
Б 2 нм
В 3 нм
Г 7 нм
Д 10 нм
Крок (один виток) подвійної спіралі ДНК дорівнює
А 0,34 нм
Б 2 нм
В 3,4 нм
Г 10 нм
Д 34 нм
Крок (один виток) подвійної спіралі ДНК містить нуклеотидів
А 1 пару
Б 2 пари
В 3,4 пари
Г 3,6 пари
Д 10 пар
Відстань між сусідніми нуклеотидними парами у подвійній спіралі ДНК дорівнює
А 0,34 нм
Б 2 нм
В 3,4 нм
Г 10 нм
Д 34 нм
Самоподвоєння молекули ДНК
А регенерація
Б реплікація
В трансформація
Г трансдукція
Д кон’югація
Реплікація ДНК відбувається на основі принципу
А кодомінантності
Б конкурентності
В конвергентності
Г комплементарності
Д кореляційності
Матрицею для створення нового ланцюга ДНК при реплікації служить
А полісахаридний ланцюг
Б поліпептидний ланцюг
В ланцюг первинної молекули ДНК
Г ланцюг молекули матричної РНК
Д ланцюг молекули інформаційної РНК
Новоутворена в результаті реплікації молекула ДНК містить
А два нові (синтезовані) ланцюги
Б один від материнської молекули і один новий (синтезований) ланцюги
В два ланцюги від материнської молекули
Г два ланцюги від материнської молекули і один новий (синтезований) ланцюг
Д один від материнської молекули і два нові (синтезовані) ланцюги
Розрив водневих зв’язків між комплементарними азотистими (нітратними) основами молекули ДНК
А дегенерація
Б деградація
В денатурація
Г ренатурація
Д деструкція
Відновлення вторинної структури денатурованої молекули ДНК (утворення водневих зв’язків між комплементарними азотистими основами)
А дегенерація
Б деградація
В денатурація
Г ренатурація
Д деструкція
Третинна структура ДНК характеризується утворенням
А α-спіралі
Б подвійної спіралі
В суперспіралі
Г фібрили
Д глобули
Елементарним носієм спадкової інформації є
А нуклеотид
Б триплет нуклеотидів
В хроматин
Г хромосома
Д ген
ДНК забезпечує
А транспорт речовин через ядерну оболонку
Б збереження та передачу спадкової інформації
В проходження процесу трансляції
Г проходження процесу активації амінокислот
Д явище модифікаційної мінливості організмів
іРНК (мРНК)
А переносить генетичну інформацію від ДНК до місця синтезу білка
Б забезпечує процес активації амінокислот
В утворюється в результаті реплікації ДНК
Г транспортує амінокислоти до місця синтезу білка
Д входить до складу рибосом
тРНК
А переносить генетичну інформацію від ДНК до місця синтезу білка
Б забезпечує процес активації амінокислот
В утворюється в результаті реплікації ДНК
Г транспортує амінокислоти до місця синтезу білка
Д входить до складу рибосом
рРНК
А переносить генетичну інформацію від ДНК до місця синтезу білка
Б забезпечує процес активації амінокислот
В утворюється в результаті реплікації ДНК
Г транспортує амінокислоти до місця синтезу білка
Д входить до складу рибосом (забезпечує розташування іРНК і тРНК)
Генетичну інформацію від ДНК до місця синтезу білка переносить
А АТФ
Б ДНК
В іРНК
Г тРНК
Д рРНК
Амінокислоти до місця синтезу білка переносить
А АТФ
Б ДНК
В іРНК
Г тРНК
Д рРНК
Входить до складу рибосом і забезпечує розташування іРНК і тРНК на рибосомі
А АТФ
Б ДНК
В іРНК
Г тРНК
Д рРНК
Ділянка молекули тРНК, комплементарна до кодону амінокислоти, яка транспортується
А кодон
Б антикодон
В ген
Г центромера
Д спейсер
Набір хромосом еукаріотичної клітини
А каріотип
Б генотип
В генофонд
Г хроматин
Д аутосоми
Ядерні органели, які стають помітними у світловий мікроскоп тільки під час поділу ядра
А хромосоми
Б гени
В ядерця
Г рибосоми
Д гістони
Дві поздовжні частини хромосоми
А нуклеосоми
Б хроматиди
В центромери
Г вторині перетяжки
Д гени
Пластинчастий утвір у формі диска в зоні первинної перетяжки хромосоми
А нуклеосома
Б хроматида
В центромера
Г центросома
Д центріоля
Первинна перетяжка ділить хромосому на ділянки –
А нуклеотиди
Б нуклеосоми
В хроматиди
Г плечі
Д гени
Хромосоми, які у диплоїдному наборі утворюють пару (одинакові за розмірами і формою)
А гетерохромосоми
Б рівноплечові
В нерівноплечові
Г гомологічні
Д негомологічні
Хромосоми, які у диплоїдному наборі належать до різних пар
А гетерохромосоми
Б рівноплечові
В нерівноплечові
Г гомологічні
Д негомологічні
Нестатеві хромосоми
А нуклеосоми
Б гетерохромосоми
В рівноплечові
Г різноплечові
Д аутосоми
Деспіралізовані хромосоми існують як
А нитки хроматину
Б рибонуклеопротеїдні комплекси
В хроматиди
Г біваленти
Д гістони
Нитки хроматину – це
А рибонуклеопротеїдні комплекси
Б дезоксирибонуклеопротеїдні комплекси
В ліпопротеїдні комплекси
Г гліколіпідні комплекси
Д глікопротеїдні комплекси
Клітинний цикл – послідовність подій, які відбуваються
А при поділі ядра
Б при поділі цитоплазми
В при поділі двомембранних органел
Г у перерві між двома поділами клітини
Д між утворенням клітини та її поділом на дочірні клітини
Період між поділами клітини
А мітоз
Б мейоз
В інтерфаза
Г каріокінез
Д цитокінез
Подвоєння молекул ДНК у клітинному циклі відбувається в період
А профази мітозу
Б метафази мітозу
В анафази мітозу
Г інтерфази
Д цитокінезу
Тривалість інтерфази у клітинному циклі становить
А 5% часу
Б 10% часу
В 30% часу
Г 70% часу
Д 90% часу
Послідовність фаз мітозу:
А профаза, анафаза, метафаза, телофаза
Б профаза, метафаза, анафаза, телофаза
В профаза, телофаза, анафаза, метафаза
Г профаза, метафаза, телофаза, анафаза
Д профаза, анафаза, телофаза, метафаза
Профаза мітозу характеризується
А спіралізацією хроматину і формуванням хромосом
Б поділом центромер і розходженням хроматид
В розташуванням хромосом в екваторіальній площині клітини
Г деспіралізацією хромосом
Д подвоєнням ДНК
Метафаза мітозу характеризується
А спіралізацією хроматину і формуванням хромосом
Б поділом центромер і розходженням хроматид
В розташуванням хромосом в екваторіальній площині клітини
Г деспіралізацією хромосом
Д подвоєнням ДНК
Анафаза мітозу характеризується
А спіралізацією хроматину і формуванням хромосом
Б поділом центромер і розходженням хроматид
В розташуванням хромосом в екваторіальній площині клітини
Г деспіралізацією хромосом
Д подвоєнням ДНК
Телофаза мітозу характеризується
А спіралізацією хроматину і формуванням хромосом
Б поділом центромер і розходженням хроматид
В розташуванням хромосом в екваторіальній площині клітини
Г деспіралізацією хромосом, формуванням ядерної оболонки
Д подвоєнням ДНК
Інтерфаза клітинного циклу характеризується
А спіралізацією хроматину і формуванням хромосом
Б поділом центромер і розходженням хроматид
В розташуванням хромосом в екваторіальній площині клітини
Г деспіралізацією хромосом, формуванням ядерної оболонки
Д подвоєнням ДНК
Найкоротшим періодом клітинного циклу є
А профаза мітозу
Б метафаза мітозу
В анафаза мітозу
Г телофаза мітозу
Д інтерфаза
Руйнується ядерна оболонка і починає формуватись веретено поділу в
А профазі мітозу
Б метафазі мітозу
В анафазі мітозу
Г телофазі мітозу
Д інтерфазі
Завершується процес спіралізації хромосом і формування веретена поділу в
А профазі мітозу
Б метафазі мітозу
В анафазі мітозу
Г телофазі мітозу
Д інтерфазі
Руйнується веретено поділу і формуються ядерні оболонки в
А профазі мітозу
Б метафазі мітозу
В анафазі мітозу
Г телофазі мітозу
Д інтерфазі
Поділ ядра, за якого хромосоми випадково розподіляються між дочірніми ядрами
А амітоз
Б мітоз
В мейоз
Г множинний поділ
Д ендомітоз
Редукційний поділ клітини
А амітоз
Б мітоз
В мейоз
Г множинний поділ
Д ендомітоз
Мейоз відбувається при утворенні
А гамет у тварин і спор у рослин
Б гамет у тварин і рослин
В ендоспор у бактерій
Г зиготи у грибів
Д віроспор
Кількість послідовних поділів при мейозі
А 2
Б 3
В 4
Г 5
Д 6
Кон’югація гомологічних хромосом при мейозі відбувається в
А інтерфазі між двома послідовними поділами
Б профазі І
В метафазі І
Г анафазі І
Д профазі ІІ
Пари гомологічних хромосом, які кон’югують при мейозі
А хромомери
Б біваленти
В хіазми
Г нуклеосоми
Д центром ери
Процес кросинговеру між гомологічними хромосомами відбувається в
А інтерфазі між двома послідовними поділами
Б профазі І
В метафазі І
Г анафазі І
Д профазі ІІ
Під час процесу кросинговеру
А хроматин спіралізується
Б хромосоми деспіралізуються
В пари хромосом розташовуються в екваторіальній площині клітини
Г гомологічні хромосоми обмінюються певними ділянками
Д гомологічні хромосоми наближаються одна до одної
Процес, при якому гомологічні хромосоми обмінюються певними ділянками
А трансформація
Б трансдукція
В реплікація
Г кросинговер
Д редукція
Внаслідок кросинговеру утворюються
А додаткові хромосоми
Б додаткові алельні гени
В нові комбінації різних станів алельних генів
Г нові комбінації хроматид у хромосомах
Д нові комбінації хромосом у каріотипі
Під час анафази І мейозу до полюсів клітини розходяться
А пари гомологічних хромосом
Б хроматиди
В гомологічні хромосоми
Г нитки хроматину
Д центріолі
Ядра з гаплоїдним набором хромосом під час мейозу утворюються в
А профазі І
Б метафазі І
В телофазі І
Г профазі ІІ
Д метафазі ІІ
В результаті мейозу утворюється
А диплоїдна і гаплоїдна клітини
Б 2 диплоїдні клітини
В 4 диплоїдні клітини
Г 2 гаплоїдні клітини
Д 4 гаплоїдні клітини
Під час мейозу гомологічні хромосоми розходяться до полюсів клітини в
А профазі ІІ
Б метафазі ІІ
В профазі І
Г метафазі І
Д анафазі І
Ділянка хромосоми, до якої приєднуються нитки веретена поділу
А центромера
Б вторинна перетяжка
В плече
Г теломера
Д хромомера
При мейозі центромери поділяються на дві частини у
А профазі І
Б анафазі І
В телофазі І
Г метафазі ІІ
Д анафазі ІІ
Тема: ЕУКАРІОТИЧНА КЛІТИНА
Будову і функції клітини вивчає наука
А анатомія
Б гістологія
В цитологія
Г фізіологія
Д ембріологія
Товщина плазматичної мембрани
А 2 нм
Б 10 нм
В 1 мкм
Г 10 мкм
Д 100 мкм
Подвійний фосфоліпідний шар у клітинних мембранах утворюється завдяки тому, що
А з молекулами фосфоліпідів зв’язуються полісахариди і білки
Б залишки фосфорної кислоти у молекулах фосфоліпідів мають гідрофобні властивості
В залишки вищих жирних кислот у молекулах фосфоліпідів мають гідрофільні властивості
Г виникають гідрофобні взаємодії між залишками вищих жирних кислот у молекулах фосфоліпідів
Д виникають водневі зв’язки між залишками вищих жирних кислот у молекулах фосфоліпідів
Білки, що пронизують подвійний фосфоліпідний шар плазматичної мембрани
А периферичні
Б фібрилярні
В інтегранні
Г гістони
Д проміжні
Бар’єрну функцію плазматичної мембрани забезпечують
А фосфоліпіди
Б периферичні білки
В інтегранні білки
Г глікопротеїдні комплекси
Д гліколіпідні комплекси
Вибіркову проникність плазматичної мембрани забезпечують
А фосфоліпіди
Б периферичні білки
В інтегранні білки
Г глікопротеїдні комплекси
Д гліколіпідні комплекси
Основним компонентом клітинної стінки у рослин є
А целюлоза
Б пектин
В калоза
Г муреїн
Д лігнін
Основним компонентом клітинної стінки у грибів є
А суберин
Б пектин
В хітин
Г муреїн
Д лігнін
До складу клітинної стінки у рослин, крім целюлози, входять ще
А пектини і геміцелюлози
Б еластин і колаген
В актин і міозин
Г хітин і глікоген
Д муреїн і крохмаль
Клітинна стінка у рослин для виконання специфічних функцій може бути просочена
А глікогеном, актином
Б суберином, лігніном
В кератином, воском
Г міозином, хітином
Д гліцерином, еластином
Клітинна стінка у рослин забезпечує
А механічну опору, захист, вибіркову проникність речовин у клітину із середовища і навпаки
Б механічну опору, захист, сприйняття клітиною подразнень
В механічну опору, захист, транспорт води і мінеральних солей
Г регуляцію обміну речовин між клітиною та середовищем
Д здійснення процесів фагоцитозу та піноцитозу
Глікокалікс – це
А спеціальна ділянка комплексу Гольджі, де відбувається синтез полісахаридів
Б сукупність мембран ендоплазматичної сітки, на яких відбувається синтез полісахаридів
В клітинна стінка у одноклітинних тварин, яка складається з глікогену і калози
Г клітинна стінка у одноклітинних тварин, основним компонентом якої є глікоген
Д тонкий шар на поверхні тваринної клітини, який складається з глікопротеїдів і гліколіпідів
Комплекс, що складається із плазматичної мембрани та опорних структур зовнішнього шару цитоплазми у одноклітинних тварин
А пелікула
Б глікокалікс
В мікрофіламентний цитоскелет
Г мікротубулярний цитоскелет
Д клітинна стінка
Пелікула у одноклітинних тварин забезпечує
А здійснення процесів фагоцитозу та піноцитозу
Б вибіркову проникність речовин у клітину із середовища і навпаки
В регуляцію обміну речовин між клітиною та середовищем
Г певну жорсткість клітинної оболонки, опору і захист
Д механічну опору, захист, сприйняття клітиною подразнень
Немембранні порожнисті циліндричні структури еукаріотичної клітини, що складаються із скоротливого білка тубуліну
А плазмодесми
Б диктіосоми
В рибосоми
Г мікрофіламенти
Д мікротрубочки
Структури еукаріотичної клітини, до складу яких входять мікротрубочки
А мітохондрії, пластиди, ядро
Б мітохондрії, пластиди, клітинний центр
В клітинний центр, веретено поділу, війки, джгутики
Г клітинний центр, веретено поділу, комплекс Гольджі
Д війки, джгутики, псевдоніжки, комплекс Гольджі
Мікрофіламенти складаються із
А тубуліну, гістонів
Б міозину, актину
В колагену, еластину
Г трипсину, хімотрипсину
Д кератину, фіброїну
Зміну форми клітини під час руху, поділу забезпечують
А скоротливі вакуолі
Б мікротрубочки
В мікрофіламенти
Г центріолі
Д лізосоми
В еукаріотичній клітині забезпечують опору, утворюючи своєрідний цитоскелет
А вакуолі
Б полісоми
В білкові клітинні включення
Г мембрани комплексу Гольджі
Д мікротрубочки і мікрофіламенти
Напіврідке середовище еукаріотичної клітини, що має колоїдну структуру і різноманітний хімічний склад (у ньому містяться органели і включення)
А гіалоплазма
Б ендолімфа
В каріоплазма
Г плазмалема
Д строма
Напіврідке середовище еукаріотичної клітини, що має здатність перебувати у двох станах: золь і гель
А ендолімфа
Б плазмалема
В каріоплазма
Г гіалоплазма
Д строма
До немембранних органел цитоплазми належать
А клітинні включення
Б рибосоми, лізосоми
В диктіосоми, клітинний центр
Г рибосоми, клітинний центр
Д клітинний центр, вакуолі
Немембранні органели цитоплазми, що складаються із двох субодиниць
А рибосоми
Б пероксисоми
В мікрофіламенти
Г мікротрубочки
Д лізосоми
До складу рибосом входять
А РНК і ДНК
Б РиБФ і СО2
В рибоза і дезоксирибоза
Г рРНК і білки
Д тРНК і білки
Полісоми – це
А спіралізовані навколо гістонів нитки хроматину
Б нанизані на іРНК рибосоми
В чисельні лізосоми, що беруть участь в утворенні травних вакуолей
Г субодиниці рибосом
Д складні комплекси із мікротрубочок
Між субодиницями рибосом відбувається
А процес транскрипції
Б процес трансляції
В процес реплікації
Г процес активації амінокислот
Д синтез гліколіпідів
Клітинний центр є у клітинах
А бактерій
Б ціанобактерій
В грибів і вищих рослин
Г тварин і вищих рослин
Д тварин і нижчих рослин
Щільний шар цитоплазми, що оточує клітинний центр в еукаріотичній клітині
А центросома
Б центросфера
В центріоля
Г центромера
Д каріоплазма
Кожна центріоля клітинного центру еукаріотичної клітини складається з
А двох базальних тілець
Б двох мікротрубочок, розміщених перпендикулярно
В двох субодиниць: великої і малої
Г дев’яти триплетів мікротрубочок
Д двох хроматид, з’єднаних центромерою
Клітинний центр еукаріотичної клітини бере участь
А в утворенні лізосом
Б в утворенні субодиниць рибосом
В у формуванні нативної структури білків
Г у синтезі ліпідів і стероїдів
Д у формуванні веретена поділу
До одномембранних органел цитоплазми належать
А рибосоми, клітинний центр
Б комплекс Гольджі, рибосоми
В вакуолі, лізосоми
Г вакуолі, мітохондрії
Д лізосоми, пластиди
Ендоплазматична сітка – це
А система мембран, що утворюють стопки плоских мішечків (грани, що складаються з тилакоїдів) та плоскі видовжені складки (ламели)
Б деспіралізовані нитки хроматину
В система мембран, що пронизують цитоплазму
Г своєрідний цитоскелет, утворений мікротрубочками
Д своєрідний цитоскелет, утворений мікрофіламентами
Ендоплазматична сітка в еукаріотичній клітині сполучається із
А плазматичною мембраною, зовнішньою ядерною мембраною, комплексом Гольджі
Б плазматичною мембраною, зовнішньою мітохондріальною мембраною
В плазматичною мембраною, зовнішньою мембраною мітохондрій та хлоропластів
Г зовнішньою ядерною мембраною, комплексом Гольджі, мембранами мітохондрій
Д плазматичною мембраною, клітинним центром
Ендоплазматична сітка, яка містить рибосоми
А гладка
Б шорстка
В пухка
Г щільна
Д жорстка
На мембранах агранулярної ендоплазматичної сітки синтезуються
А білки і вуглеводи
Б вуглеводи, ліпіди і стероїди
В нуклеїнові кислоти
Г нуклеїнові кислоти і ліпіди
Д білки і стероїди
Комплекс Гольджі є полярною органелою, оскільки
А під час поділу клітини його частини розходяться до полюсів
Б знаходиться поблизу плазматичної мембрани на одному із полюсів клітини
В з одного полюса цистерни безперервно утворюються, а з іншого – відшнуровуються у вигляді пухирців
Г на мембранах цистерн і пухирців накопичуються різнойменні заряди
Д на внутрішньому і зовнішньому боці мембран існує різниця потенціалів
Комплекс Гольджі знаходиться
А у плазматичній мембрані
Б під плазматичною мембраною
В поблизу плазматичної мембрани
Г поблизу ядра
Д у ядрі
Диктіосоми – це
А комплекс Гольджі
Б рибосоми, нанизані на іРНК
В лізосоми, які здійснюють лізис відпрацьованих частин клітини
Г центріолі, які розійшлись до полюсів клітини
Д хромосоми, які утворили біваленти
В цистернах комплекса Гольджі
А утворюється хроматин
Б накопичуються продукти обміну
В утворюються субодиниці рибосом
Г синтезуються нуклеїнові кислоти
Д накопичуються і модифікуються білки
Лізосоми заповнені
А хроматином
Б пігментами
В гідролітичними ферментами
Г запасними речовинами
Д пероксидазою
Лізосоми належать до
А немемранних органел
Б одномембранних органел
В двомемранних органел
Г органел руху
Д клітинних включень
Травні вакуолі утворюються
А шляхом відшнуровування від гладкої ЕС
Б шляхом видозміни скоротливих вакуолей
В при злитті лізосом з фагоцитозними чи піноцитозними пухирцями
Г при злитті лізосом із скоротливими вакуолями
Д при злитті скоротливих вакуолей з фагоцитозними чи піноцитозними пухирцями
Мембрана вакуолі рослинної клітини називається
А гранулярна
Б агранулярна
В плазматична
Г протопласт
Д тонопласт
Великі вакуолі, оточені тонопластом, характерні для клітин
А бактерій і ціанобактерій
Б всіх еукаріотичних організмів
В тварин і грибів
Г рослин
Д тварин
Вакуолі рослинної клітини заповнені
А клітинним соком
Б каріоплазмою
В гіалоплазмою
Г стромою
Д ектоплазмою
Скоротливі вакуолі забезпечують
А скорочення ниток веретена поділу під час анафази мітозу
Б підтримання тургору
В зміну форми клітини під час поділу
Г зміну форми клітини під час руху
Д осморегуляцію і виділення
Двомембранними органелами цитоплазми є
А ядро, комплекс Гольджі
Б мітохондрії, пластиди
В джгутики, війки
Г пластиди, вакуолі
Д мітохондрії, лізосоми
“Енергетичними станціями” клітини називають
А мітохондрії
Б хлоропласти
В рибосоми
Г хромосоми
Д лізосоми
Вирости внутрішньої мембрани мітохондрій
А тилакоїди
Б ламели
В кристи
Г плазмодесми
Д грани
У матриксі мітохондрій містяться
А хромосоми
Б мікротрубочки і мікрофіламенти
В зерна крохмалю
Г кільцева ДНК, РНК, дрібні рибосоми
Д гідролітичні ферменти
У мітохондріях відбуваються реакції
А темнової фази фотосинтезу
Б гідролітичного розщеплення складних органічних речових
В окиснення органічних речовин із вивільненням енергії, за рахунок якої синтезується АТФ
Г білкового синтезу
Д синтезу вуглеводів, ліпідів, стероїдів
Драглистий матрикс, яким заповнені хлоропласти
А каріоплазма
Б ендолімфа
В гіалоплазма
Г строма
Д перилімфа
Внутрішня мембрана хлоропластів утворює
А кристи
Б тилакоїди і ламели
В цистерни, трубочки і пухирці
Г надмембранні комплекси
Д підмембранні комплекси
У стромі хлоропластів містяться
А кільцева ДНК, РНК, дрібні рибосоми
Б мікротрубочки і мікрофіламенти
В жирові краплини
Г хромосоми
Д гідролітичні ферменти
На мембранах тилакоїдів містяться
А дихальні пігменти
Б фотосинтетичні пігменти
В гідролітичні ферменти
Г кристали оксалату кальцію
Д базальні тільця
Хлоропласти можуть перетворюватись на
А пропластиди
Б промітохондрії
В хромопласти та мітохондрії
Г лейкопласти та мітохондрії
Д хромопласти
Світлова фаза фотосинтезу відбувається
А на мембранах крист у мітохондріях
Б у стромі хлоропластів
В на мембранах тилакоїдів у хлоропластах
Г на виростах внутрішньої мембрани у хромопластах
Д на виростах внутрішньої мембрани у лейкопластах
Темнова фаза фотосинтезу відбувається
А на мембранах ендоплазматичної сітки
Б у стромі хлоропластів
В на мембранах тилакоїдів у хлоропластах
Г на виростах внутрішньої мембрани у хромопластах
Д на виростах внутрішньої мембрани у лейкопластах
Забарвлення хромопластів визначається наявністю
А хлорофілів
Б гемоглобіну
В гемоціаніну
Г каротиноїдів
Д хроматину
Функція лейкопластів
А запасання крохмалю
Б запасання глікогену
В синтез білків
Г синтез ліпідів
Д фотосинтез
Лейкопласти можуть перетворюватись на
А пропластиди
Б промітохондрії
В хлоропласти та хромопласти
Г лізосоми
Д вакуолі
Органелами руху еукаріотичної клітини є
А псевдоніжки, лейкопласти
Б війки, скоротливі вакуолі
В джгутики, скоротливі вакуолі
Г псевдоніжки, війки
Д джгутики, лейкопласти
Тимчасові вирости цитоплазми, оточені плазматичною мембраною
А кристи
Б ламели
В джгутики
Г війки
Д псевдоніжки
Тимчасові структури цитоплазми (запасні поживні речовини, нерозчинні продукти життєдіяльності)
А глікокалікс і пелікула
Б клітинні включення
В мікрофіламенти
Г диктіосоми
Д полісоми
Зовнішня мембрана ядерної оболонки переходить в
А ендоплазматичну сітку
Б тонопласт
В плазматичну мембрану
Г зовнішню мембрану мітохондрій
Д зовнішню мембрану пластид
Напіврідке середовище, яке заповнює ядро
А строма
Б гіалоплазма
В каріоплазма
Г ендолімфа
Д перилімфа
Хроматин складається з
А каротиноїдів
Б білків, вуглеводів, ліпідів
В р РНК, білків, стероїдів
Г ДНК, білків – гістонів, невеликої кількості РНК
Д ДНК, полісахаридів, невеликої кількості РНК
Хромосоми формуються із хроматину під час
А переходу клітини до стану спокою
Б виходу клітини із стану спокою
В процесу спеціалізації клітини
Г росту клітини
Д поділу клітинного ядра
Хромосоми формуються (стають видимими у мікроскоп) в результаті
А приєднання до хроматину великої кількості ферментів
Б процесу спіралізації хроматину
В процесу трансляції
Г процесу транскрипції
Д процесу реплікації
Хроматин (хромосоми) є носіями інформації про
А структуру глікопротеїдних та гліколіпідних комплексів
Б структуру ліпідів
В структуру полісахаридів
Г первинну структуру білків
Д будову амінокислот
До складу ядерець входять
А білки, вуглеводи, ліпіди, фосфоліпіди
Б т РНК, білки, стероїди
В глікопротеїдні комплекси і внутрішньоядерцевий хроматин
Г гліколіпідні комплекси і внутрішньоядерцевий хроматин
Д рибонуклеопротеїдні комплекси і внутрішньоядерцевий хроматин
В ядерцях утворюються
А мікрофіламенти
Б мікротрубочки
В промітохондрії і пропластиди
Г субодиниці рибосом
Д центріолі
Тема: ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ОБМІН. БІОСИНТЕЗ БІЛКІВ
Метаболізм – це
А колообіг біогенних атомів в природі
Б обмін речовин і перетворення енергії в організмі
В міксотрофний спосіб живлення
Г обмін певними ділянками між гомологічними хромосомами
Д випадкова та неспрямована зміна частот зустрічальностей певних алелей у генофондах популяцій
Сторонами метаболізму є
А ароморфоз і дегенерація
Б дивергенція і конвергенція
В денатурація і ренатурація
Г плазмоліз і деплазмоліз
Д асиміляція і дисиміляція
Сукупність реакцій синтезу, що забезпечують ріст клітин і поновлення їхнього хімічного складу
А пластичний обмін
Б енергетичний обмін
В дисиміляція
Г катаболізм
Д метаболізм
Сукупність реакцій розщеплення складних сполук, які відбуваються в організмі
А пластичний обмін
Б енергетичний обмін
В асиміляція
Г анаболізм
Д метаболізм
До складу молекули АТФ входять
А залишок аденіну, залишок рибози та 3 залишки фосфорної кислоти
Б залишок урацилу, залишок дезоксирибози та 3 залишки фосфорної кислоти
В залишок гуаніну, залишок рибози та 2 залишки фосфорної кислоти
Г залишок цитозину, залишок дезоксирибози та 2 залишки фосфорної кислоти
Д залишок тиміну, залишок рибози та 3 залишки фосфорної кислоти
До складу молекули АДФ входять
А залишок цитозину, залишок рибози та 3 залишки фосфорної кислоти
Б залишок урацилу, залишок дезоксирибози та 3 залишки фосфорної кислоти
В залишок гуаніну, залишок рибози та 2 залишки фосфорної кислоти
Г залишок аденіну, залишок рибози та 2 залишки фосфорної кислоти
Д залишок тиміну, залишок дезоксирибози та 3 залишки фосфорної кислоти
Зв’язки між залишками фосфорної кислоти у молекулі АТФ
А пептидні
Б глікозидні
В макроергічні
Г дисульфідні
Д водневі
Кількість енергії, яка вивільняється при відщепленні одного залишку фосфорної кислоти від молекули АТФ
А 17,2 кДж/моль
Б 17,6 кДж/моль
В 38,9 кДж/моль
Г 42 кДж/моль
Д 48 кДж/моль
Кількість енергії, яка вивільняється при відщепленні двох залишків фосфорної кислоти від молекули АТФ
А 17,2 кДж/моль
Б 17,6 кДж/моль
В 38,9 кДж/моль
Г 42 кДж/моль
Д 84 кДж/моль
Універсальним хімічним акумулятором енергії в клітинах є
А ДНК
Б РНК
В ФГК
Г АМФ
Д АТФ
Послідовні етапи енергетичного обміну:
А інтерфаза, каріокінез, цитокінез
Б транскрипція, активація амінокислот, трансляція
В ініціація, елонгація, термінація
Г підготовчий, безкисневий, кисневий
Д світлова фаза, темнова фаза
Під час підготовчого етапу енергетичного обміну
А органічні сполуки (мономери, які утворились при розщепленні складних органічних речовин) розщеплюються без участі кисню
Б прості органічні речовини за наявності кисню окиснюються до кінцевих продуктів
В із неорганічних речовин на світлі синтезуються прості органічні сполуки
Г з участю ферментів полімераз синтезуються великі органічні молекули
Д великі органічні молекули розщеплюються на мономери
Під час анаеробного етапу енергетичного обміну
А органічні сполуки (мономери, які утворились при розщепленні складних органічних речовин) розщеплюються без участі кисню
Б прості органічні речовини за наявності кисню окиснюються до кінцевих продуктів
В із неорганічних речовин на світлі синтезуються прості органічні сполуки
Г з участю ферментів полімераз синтезуються великі органічні молекули
Д великі органічні молекули розщеплюються на мономери
Під час аеробного етапу енергетичного обміну
А органічні сполуки (мономери, які утворились при розщепленні складних органічних речовин) розщеплюються без участі кисню
Б прості органічні речовини за наявності кисню окиснюються до кінцевих продуктів
В із неорганічних речовин на світлі синтезуються прості органічні сполуки
Г з участю ферментів полімераз синтезуються великі органічні молекули
Д великі органічні молекули розщеплюються на мономери
Великі органічні молекули розщеплюються на мономери під час
А підготовчого етапу енергетичного обміну
Б анаеробного етапу енергетичного обміну
В аеробного етапу енергетичного обміну
Г процесу фотосинтезу (пластичного обміну)
Д процесу хемосинтезу (пластичного обміну)
Органічні сполуки (мономери, які утворились при розщепленні складних органічних речовин) розщеплюються без участі кисню під час
А підготовчого етапу енергетичного обміну
Б анаеробного етапу енергетичного обміну
В аеробного етапу енергетичного обміну
Г процесу фотосинтезу (пластичного обміну)
Д процесу хемосинтезу (пластичного обміну)
Прості органічні речовини за наявності кисню окиснюються до кінцевих продуктів під час
А підготовчого етапу енергетичного обміну
Б анаеробного етапу енергетичного обміну
В аеробного етапу енергетичного обміну
Г процесу фотосинтезу (пластичного обміну)
Д процесу хемосинтезу (пластичного обміну)
Гліколіз – це
А синтез глікогену із залишків глюкози
Б утворення глікозидних зв’язків під час синтезу полісахаридів
В руйнування глікозидних зв’язків
Г розщеплення молекул глюкози до піровиноградної або молочної кислоти
Д розщеплення молекул піровиноградної або молочної кислоти до кінцевих продуктів
Формула піровиноградної кислоти
А С6Н12О6
Б С5Н10О5
В С5Н10О4
Г С3Н4О3
Д С3Н6О3
Формула молочної кислоти
А С6Н12О6
Б С5Н10О5
В С5Н10О4
Г С3Н4О3
Д С3Н6О3
Сумарне рівняння гліколізу
А С6Н12О6 + 2АДФ + 2Н3РО4 → 2С3Н6О3 + 2АТФ + 2Н2О
Б С5Н10О5+ 2АДФ + 2Н3РО4 → С3Н6О3 + 2АТФ + 2Н2О + 2СО2
В С6Н12О6 + АДФ + Н3РО4 → 2С3Н6О3 + АТФ + Н2О
Г С6Н12О6 + 6О2 + 38АДФ + 38Н3РО4 → 6СО2 +44Н2О + 38АТФ
Д 2С3Н6О3 + 6О2 + 36АДФ + 36Н3РО4 → 6СО2 + 42Н2О + 36АТФ
Сумарне рівняння аеробного дихання
А С6Н12О6 + 2АДФ + 2Н3РО4 → 2С3Н6О3 + 2АТФ + 2Н2О
Б С5Н10О5+ 2АДФ + 2Н3РО4 → С3Н6О3 + 2АТФ + 2Н2О + 2СО2
В С6Н12О6 + АДФ + Н3РО4 → 2С3Н6О3 + АТФ + Н2О
Г С6Н12О6 + 6О2 + 38АДФ + 38Н3РО4 → 6СО2 + 44Н2О + 38АТФ
Д 2С3Н6О3 + 6О2 + 36АДФ + 36Н3РО4 → 6СО2 + 42Н2О + 36АТФ
Сумарне рівняння гліколізу і аеробного дихання
А С6Н12О6 + 2АДФ + 2Н3РО4 → 2С3Н6О3 + 2АТФ + 2Н2О
Б С5Н10О5+ 2АДФ + 2Н3РО4 → С3Н6О3 + 2АТФ + 2Н2О + 2СО2
В С6Н12О6 + АДФ + Н3РО4 → 2С3Н6О3 + АТФ + Н2О
Г С6Н12О6 + 6О2 + 38АДФ + 38Н3РО4 → 6СО2 + 44Н2О + 38АТФ
Д 2С3Н6О3 + 6О2 + 36АДФ + 36Н3РО4 → 6СО2 + 42Н2О + 36АТФ
При спиртовому бродінні молекула глюкози розпадається на
А 2 молекули С3Н4О3 та 1 молекулу НО2
Б 2 молекули С2Н5ОН та 2 молекули О2
В 2 молекули С2Н5ОН та 2 молекули СО2
Г 2 молекули С3Н4О3
Д 2 молекули С3Н6О3
Тканинне дихання – це
А процес газообміну в легенях
Б процес газообміну в тканинах
В кисневий (аеробний) етап енергетичного обміну
Г безкисневий (анаеробний) етап енергетичного обміну
Д підготовчий етап енергетичного обміну
Кисневий (аеробний) етап енергетичного обміну
А газообмін
Б фотодихання
В подвійне дихання
Г зовнішнє дихання
Д тканинне дихання
Переносники електронів, які входять до складу ферментних комплексів, що каталізують окиснювально-відновні реакції (дихальний ланцюг), розміщені у мітохондріях
А у матриксі
Б у внутрішній мембрані
В у зовнішній мембрані
Г між двома мембранами
Д у мембранах тилакоїдів
Послідовне перетворення органічних кислот у матриксі мітохондрій на аеробному етапі енергетичного обміну
А цикл Кальвіна
Б цикл Кребса
В фотодихання
Г фотосинтез
Д хемосинтез
Рівняння утворення води в останній ланці дихального ланцюга на аеробному етапі енергетичного обміну
А 4Н+ + 4е- + О2 → 2Н2О
Б 2Н+ + 2е- + О2- → Н2О
В 2Н2 + О2 → 2Н2О
Г 4Н2 + О2 → 2Н2О
Д 2Н2О2 → 2Н2О + О2
Процес видалення з організму продуктів обміну
А овуляція
Б дефекація
В осморегуляція
Г секреція
Д екскреція
До процесів пластичного обміну не належить утворення
А поліпептидного ланцюга із амінокислот
Б фосфогліцеринової кислоти (і глюкози) із вуглекислого газу і води
В вуглекислого газу і води при розщепленні молочної кислоти
Г РНК на ДНК
Д глікогену із глюкози
Система збереження інформації про первинну структуру білків через нуклеотидну послідовність ДНК
А реплікаційна „виделка”
Б матричний синтез
В генетичний код
Г триплет нуклеотидів
Д аміноацил-тРНК-комплекс
Послідовність нуклеотидів, яка кодує певний амінокислотний залишок поліпептидного ланцюга
А спейсер
Б оперон
В триплет
Г бівалент
Д промотор
Виродженість генетичного коду полягає в тому, що
А одну амінокислоту може кодувати кілька триплетів
Б кожен триплет кодує лише одну певну амінокислоту
В він єдиний для всіх живих організмів
Г послідовність нуклеотидів зчитується лише у одному напрямку
Д між триплетами немає розділяючих ланок
Однозначність генетичного коду полягає в тому, що
А одну амінокислоту може кодувати кілька триплетів
Б кожен триплет кодує лише одну певну амінокислоту
В він єдиний для всіх живих організмів
Г послідовність нуклеотидів зчитується лише у одному напрямку
Д між триплетами немає розділяючих ланок
Неперервність генетичного коду полягає в тому, що
А одну амінокислоту може кодувати кілька триплетів
Б кожен триплет кодує лише одну певну амінокислоту
В він єдиний для всіх живих організмів
Г послідовність нуклеотидів зчитується лише у одному напрямку
Д між триплетами немає розділяючих ланок
Універсальність генетичного коду полягає в тому, що
А одну амінокислоту може кодувати кілька триплетів
Б кожен триплет кодує лише одну певну амінокислоту
В він єдиний для всіх живих організмів
Г послідовність нуклеотидів зчитується лише у одному напрямку
Д між триплетами немає розділяючих ланок
Односпрямованість (неперекритність) генетичного коду полягає в тому, що
А одну амінокислоту може кодувати кілька триплетів
Б кожен триплет кодує лише одну певну амінокислоту
В він єдиний для всіх живих організмів
Г послідовність нуклеотидів зчитується з певної точки і лише у одному напрямку
Д між триплетами немає розділяючих ланок
Властивість генетичного коду, яка полягає у тому, що він єдиний для всіх живих організмів
А універсальність
Б виродженість
В однозначність
Г односпрямованість
Д неперервність
Властивість генетичного коду, яка полягає у тому, що між триплетами немає розділяючих ланок
А універсальність
Б виродженість
В однозначність
Г неперекритність
Д неперервність
Властивість генетичного коду, яка полягає у тому, що одну амінокислоту може кодувати кілька триплетів
А універсальність
Б виродженість
В однозначність
Г односпрямованість
Д неперервність
Властивість генетичного коду, яка полягає у тому, що кожен триплет кодує лише одну певну амінокислоту
А універсальність
Б виродженість
В неперекритність
Г однозначність
Д неперервність
Властивість генетичного коду, яка полягає у тому, що послідовність нуклеотидів зчитується з певної точки і лише у одному напрямку
А універсальність
Б виродженість
В однозначність
Г односпрямованість (неперекритність)
Д неперервність
Стоп-кодонами в іРНК є
А УАА, УАГ, УГА
Б УАА, УАЦ, ЦГА
В ГАА, УАГ, УГА
Г ГАА, УАГ, ЦГА
Д ЦАА, ЦАГ, АГА
Стоп-кодонами в іРНК визначається завершення процесу
А реплікації
Б транскрипції
В трансляції
Г активації амінокислот
Д формування просторової конфігурації білкової молекули
Кількість триплетів, які кодують амінокислоту метіонін
А 1
Б 2
В 3
Г 4
Д 6
Кількість триплетів, які кодують амінокислоту триптофан
А 6
Б 4
В 3
Г 2
Д 1
Ділянки ДНК, що не несуть спадкової інформації і відокремлюють одні гени від інших
А промотори
Б спейсери
В кодони
Г триплети
Д оперони
Послідовні етапи процесу біосинтезу білка:
А інтерфаза, каріокінез, цитокінез
Б транскрипція, трансляція, утворення просторової конфігурації молекули
В профаза, метафаза, анафаза, телофаза
Г підготовчий, безкисневий (анаеробний), кисневий (аеробний)
Д світлова фаза, темнова фаза
Синтез про-іРНК на ДНК за принципом комплементарності
А реплікація
Б трансляція
В транскрипція
Г трансдукція
Д регенерація
Перетворення про-іРНК на активну форму іРНК відбувається шляхом
А зв’язування про-іРНК з аміноацил-тРНК-комплексами
Б зв’язування про-іРНК з рибосомою
В набуття молекулою просторової конфігурації
Г видалення ділянок, позбавлених генетичної інформації
Д добудовування другого ланцюга за принципом комплементарності
Синтез поліпептидного ланцюга на основі інформації іРНК між субодиницями рибосоми
А реплікація
Б трансляція
В транскрипція
Г трансдукція
Д регенерація
Приєднання амінокислоти до тРНК відбувається за рахунок
А енергії АТФ
Б виникнення ініціативного комплексу в рибосомі
В потрапляння у функціональний центр рибосоми
Г наявності у молекулі амінокислоти гідрофобного радикалу
Д наявності у певних місцях молекули тРНК тиміну
Полісома – це
А хромосома з великою кількістю хроматид
Б хромосома з великою кількістю нуклеосом
В поліпептидний ланцюг, який набуває просторової конфігурації
Г молекула іРНК з нанизаними на неї рибосомами
Д рибосома з великою кількістю субодиниць
Процес трансляції відбувається в
А активному центрі фермента РНК-полімерази
Б мітохондріальних мембранах
В ядерній оболонці (ядерних порах)
Г ядерному матриксі
Д функціональному центрі рибосоми
Процес транскрипції відбувається в
А активному центрі фермента ДНК-полімерази
Б мітохондріальних мембранах
В ядерній оболонці (ядерних порах)
Г ядерному матриксі
Д функціональному центрі рибосоми
Матрицею для синтезу тРНК є
А іРНК
Б рРНК
В мРНК
Г білок
Д ДНК
Матрицею для синтезу рРНК є
А ДНК
Б тРНК
В мРНК
Г іРНК
Д білок
Фермент ДНК-полімераза синтезує
А ДНК на матриці тРНК
Б ДНК на матриці рРНК
В ДНК на матриці ДНК
Г РНК на матриці РНК
Д РНК на матриці ДНК
Фермент РНК-полімераза синтезує
А ДНК на матриці іРНК
Б ДНК на матриці рРНК
В ДНК на матриці тРНК
Г РНК на матриці тРНК
Д РНК на матриці ДНК
Будова ділянки ланцюга ДНК, яка утворилась під час реплікації на ділянці ланцюга ДНК з будовою: ТТА-АЦГ-ТГТ-АГЦ
А ТТА-АЦГ-ТГТ-АГЦ
Б ААТ-ТГЦ-АЦА-ТЦГ
В УУА-АЦГ-УГУ-АГЦ
Г ААУ-УГЦ-АЦА-УЦГ
Д ТЦГ-ААТ-ТГЦ-АЦА
Будова ділянки РНК, яка утворилась під час транскрипції на ділянці ланцюга ДНК з будовою: ТТА-АЦГ-ТГТ-АГЦ
А ТТА-АЦГ-ТГТ-АГЦ
Б ААТ-ТГЦ-АЦА-ТЦГ
В УУА-АЦГ-УГУ-АГЦ
Г ААУ-УГЦ-АЦА-УЦГ
Д ТЦГ-ААТ-ТГЦ-АЦА
Ділянка ланцюга ДНК, що має будову: АГГ-ЦЦТ-ГЦА-ТАА, утворилась в процесі реплікації на ділянці ланцюга ДНК з будовою:
А ЦГТ-АТТ-ТЦЦ-ГГА
Б УЦЦ-ГГА-ЦГУ-АУУ
В ТЦЦ-ГГА-ЦГТ-АТТ
Г АГГ-ЦЦТ-ГЦА-ТАА
Д АГГ-ЦЦУ-ГЦА-УАА
На ділянці ланцюга ДНК, що має будову: АГГ-ЦЦТ-ГЦА-ТАА, утворилась в процесі транскрипції ділянка РНК з будовою:
А ЦГТ-АТТ-ТЦЦ-ГГА
Б УЦЦ-ГГА-ЦГУ-АУУ
В ТЦЦ-ГГА-ЦГТ-АТТ
Г АГГ-ЦЦТ-ГЦА-ТАА
Д АГГ-ЦЦУ-ГЦА-УАА
Антикодони тРНК, які під час трансляції послідовно зв’язуються з ділянкою іРНК, що має будову: АГУ-ГАА-ЦЦА-ЦУА
А УЦА, ЦУУ, ГГУ, ГАУ
Б АГУ, ГАА, ЦЦА, ЦУА
В ТЦА, ЦТТ, ГГТ, ГАТ
Г АГТ, ГАА, ЦЦА, ЦТА
Д ЦУА, УЦУ, ГУГ, ГУА
Під час трансляції з ділянкою іРНК, що має будову: ЦГА-ААУ-ГАЦ-УУЦ, послідовно будуть зв’язуватись антикодони тРНК:
А ГЦУ, УУА, ЦУГ, ААГ
Б ЦГА, ААУ, ГАЦ, УУЦ
В ГЦТ, ТТА, ЦТГ, ААТ
Г ЦГА, ААТ, ГАЦ, ТТЦ
Д УЦГ, АУУ, ГУЦ, ГАА
Під час трансляції антикодони тРНК – УЦГ, АУГ, ГУЦ, ГАА – послідовно будуть зв’язуватись з ділянкою іРНК, що має будову:
А АГЦ-ТАЦ-ЦАГ-ЦТТ
Б УЦГ-АУГ-ГУЦ-ГАА
В АГЦ-УАЦ-ЦАГ-ЦУУ
Г ТЦГ-АТГ-ГТЦ-ГАА
Д ГУГ-ЦАА-УЦГ-АУГ
Кількість пар нуклеотидів, які містяться в ділянці ДНК, довжиною 34 нм
А 10
Б 20
В 50
Г 100
Д 200
Кількість пар нуклеотидів, які містяться в ділянці ДНК, довжиною 68 нм
А 10
Б 20
В 50
Г 100
Д 200
Довжина ділянки молекули ДНК, яка містить 50 пар нуклеотидів
А 3,4 нм
Б 17 нм
В 34 нм
Г 170 нм
Д 220 нм
Довжина ділянки молекули ДНК, яка містить 200 пар нуклеотидів
А 3,4 нм
Б 17 нм
В 34 нм
Г 68 нм
Д 136 нм
Довжина ділянки молекули РНК, яка містить 100 нуклеотидів
А 3,4 нм
Б 17 нм
В 34 нм
Г 68 нм
Д 136 нм
Тема: ФОТОСИНТЕЗ
Процес утворення органічних речовин з неорганічних у хлоропластах з використанням енергії світла
А дихання
Б фотодихання
В реплікація
Г хемосинтез
Д фотосинтез
Фотосинтетичний пігмент, який поглинає червоне і синьо-фіолетове світло, а відбиває зелене
А гемоглобін
Б гемоціанін
В хлорофіл
Г каротин
Д фукоксантин
Центральну роль у процесі фотосинтезу відіграє
А хлорофіл a
Б хлорофіл в
В хлорофіл с
Г хлорофіл d
Д бактеріохлорофіл
Червоні і оранжеві фотосинтетичні пігменти
А хлорофіли
Б каротини
В ксантофіли
Г гемоглобін і гемоціанін
Д фукоксантин і меланін
Жовті фотосинтетичні пігменти
А хлорофіли
Б каротини
В ксантофіли
Г гемоглобін і гемоціанін
Д еритрин і фікобілін
Поглинання фотосинтетичними пігментами видимого світла призводить до
А утворення молекул О2
Б утворення фосфогліцеринової кислоти
В фотолізу води
Г переходу деяких електронів у збуджений стан
Д фіксації СО2 акцептором рибулозобіфосфатом
Енергія збудження електронів у молекулах хлорофілу використовується для процесу
А фотофосфорилювання
Б фоторецепції
В фотолізу води
Г гідролізу крохмалю
Д біосинтезу білка
У будові молекули хлорофілу розрізняють
А 5-членне та 6-членне кільця
Б -спіральний та -складчастий блоки
В глобулярну білкову частину і гем
Г фосфогліцеринову головку і два хвости із вищих жирних кислот
Д порфіринове кільце і фітольний хвіст
В центрі порфіринового кільця молекули хлорофілу міститься атом
А Co
Б Cu
В Fe
Г Mg
Д K
Порфіринове кільце молекули хлорофілу
А гідрофобне, розчиняється у фосфоліпідах мембрани тилакоїда
Б гідрофільне, звернене до строми
В гідрофобне, розчиняється у стромі
Г гідрофільне, розчиняється у фосфоліпідах мембрани тилакоїда
Д гідрофобне, взаємодіє з білками мембрани тилакоїда
Фітольний хвіст молекули хлорофілу
А гідрофобний, розчиняється у фосфоліпідах мембрани тилакоїда
Б гідрофільний, звернений до строми
В гідрофобний, розчиняється у стромі
Г гідрофільний, розчиняється у фосфоліпідах мембрани тилакоїда
Д гідрофобний, взаємодіє з білками мембрани тилакоїда
Світлова фаза фотосинтезу відбувається
А на мембранах тилакоїдів
Б у стромі хлоропласта
В між двома мембранами хлоропласта
Г на мембранах крист
Д між двома мембранами мітохондрії
Темнова фаза фотосинтезу відбувається
А на мембранах тилакоїдів
Б у стромі хлоропласта
В між двома мембранами хлоропласта
Г на мембранах крист
Д між двома мембранами мітохондрії
Світлова фаза фотосинтезу здійснюється
А фоторецепторами – паличками і колбочками
Б двома різними фотосистемами, які працюють спряжено
В світлочутливим вічком – стигмою
Г світлозаломлюючими структурами
Д дрібними рибосомами хлоропласта
Кожна фотосистема на мембрані тилакоїда складається із
А центральної молекули -каротину (реакційного центру) і групи допоміжних пігментів (хлорофілів)
Б двох центральних молекул хлорофілу а і кількох молекул допоміжних пігментів (каротиноїдів)
В кількох молекул хлорофілів а і в
Г центральної молекули хлорофілу а (реакційного центру) і групи допоміжних пігментів (хлорофілів і каротиноїдів)
Д центральної молекули хлорофілу с (реакційного центру) і двох-трьох молекул каротиноїдів
Реакційним центром кожної фотосистеми на мембрані тилакоїда є
А молекула рибулозобіфосфату
Б молекула фосфогліцеринової кислоти
В молекула -каротину
Г молекула хлорофілу а
Д група молекул хлорофілу а
Реакційний центр фотосистеми-ІІ (ФС-ІІ) служить донором електронів для
А відновлення фосфогліцеринової кислоти (перетворення її в глюкозу)
Б відновлення сполуки НАДФ
В фотофосфорилювання по нециклічному і циклічному шляхах
Г фотофосфорилювання по циклічному шляху
Д фотофосфорилювання по нециклічному шляху
Реакційний центр фотосистеми-І (ФС-І) служить донором електронів для
А відновлення фосфогліцеринової кислоти (перетворення її в глюкозу)
Б відновлення сполуки НАДФ
В відновлення акцептора для СО2 – рибулозобіфосфату
Г фотолізу води
Д фотофосфорилювання по нециклічному і циклічному шляхах
Електрони із реакційного центру фотосистеми-ІІ (ФС-ІІ) приймаються речовинами-акцепторами і через ланцюг переносчиків
А передаються молекулі води
Б передаються сполуці НАДФ
В передаються реакційному центру фотосистеми-І (ФС-І)
Г передаються реакційному центру фотосистеми-І (ФС-І) або повертаються у реакційний центр фотосистеми-ІІ (ФС-ІІ)
Д повертаються у реакційний центр фотосистеми-ІІ (ФС-ІІ)
Електрони із реакційного центру фотосистеми-І (ФС-І) приймаються речовинами-акцепторами і через ланцюг переносчиків
А передаються молекулі води
Б передаються сполуці НАДФ або повертаються у реакційний центр фотосистеми-І (ФС-І)
В передаються реакційному центру фотосистеми-ІІ (ФС-ІІ)
Г передаються сполуці НАДФ або реакційному центру фотосистеми-ІІ (ФС-ІІ)
Д передаються сполуці РиБФ
Фотофосфорилювання – це
А використання у темновій фазі фотосинтезу АТФ “енергетичної сили”, яка утворилась під час світлової фази
Б розщеплення води під дією світла на протони гідрогену, молекулярний кисень і електрони
В утворення АТФ із АДФ і фосфату за рахунок енергії збудження електронів реакційного центру фотосистеми
Г утворення АТФ із АДФ і фосфату за рахунок енергії, яка вивільняється при аеробному розщепленні органічних речовин
Д утворення АДФ і фосфату із АТФ у темновій фазі фотосинтезу
Фотоліз води – це
А розщеплення води під дією світла на протони гідрогену, молекулярний кисень і електрони
Б утворення води із водню і кисню під дією світла
В утворення води із протонів гідрогену, молекулярного кисню і електронів
Г розщеплення води під дією світла на водень і озон
Д перетворення води під дією світла на пероксид водню
“Енергетична сила”, яка утворюється в результаті світлової фази і використовується у темновій фазі фотосинтезу
А АТФ, О2 і НАДФ
Б НАДФН і О2
В атф і надфн
Г АТФ і О2
Д НАДФ і О2
Як побічний продукт світлової фази фотосинтезу утворюється
А фосфогліцеринова кислота
Б АТФ
В НАДФН
Г О2
Д глюкоза
Молекула води при фотолізі служить донором електронів для відновлення
А сполуки ФГК
Б сполуки РиБФ
В сполуки НАДФ
Г реакційного центру фотосистеми-І (ФС-І)
Д реакційного центру фотосистеми-іі (фс-іі)
Рівняння світлової фази фотосинтезу
А СО2 + 4НАДФН + АТФ ½ О2 + 2НАДФН + АДФ + Ф
Б 6СО2 + 6Н2О С6Н12О6 + 6О2
В СО2 + Н2О СН2О + О2
Г СО2 + 4НАДФН + 3АТФ СН2О + Н2О + 4НАДФ + 3АДФ + 3Ф
Д Н2О + 2НАДФ + АДФ + Ф ½ О2 + 2НАДФН + АТФ
Рівняння темнової фази фотосинтезу
А СО2 + 4НАДФН + АТФ ½ О2 + 2НАДФН + АДФ + Ф
Б 6СО2 + 6Н2О С6Н12О6 + 6О2
В СО2 + Н2О СН2О + О2
Г СО2 + 4НАДФН + 3АТФ СН2О + Н2О + 4НАДФ + 3АДФ + 3Ф
Д Н2О + 2НАДФ + АДФ + Ф ½ О2 + 2НАДФН + АТФ
Сумарне рівняння фотосинтезу
А СО2 + 4НАДФН + АТФ ½ О2 + 2НАДФН + АДФ + Ф
Б Н2О + 2НАДФ + АДФ + Ф СН2О + Н2О + 4НАДФ + АТФ
В СО2 + Н2О СН2О + О2 або 6СО2 + 6Н2О С6Н12О6 + 6О2
Г СО2 + 4НАДФН + 3АТФ СН2О + Н2О + 4НАДФ + 3АДФ + 3Ф
Д Н2О + 2НАДФ + АДФ + Ф ½ О2 + 2НАДФН + АТФ
Темнова фаза фотосинтезу відбувається
А на мембранах тилакоїдів на світлі
Б у стромі хлоропластів на світлі
В на мембранах тилакоїдів за відсутності світла
Г у стромі хлоропластів як на світлі, так і за його відсутності
Д на мембранах тилакоїдів як на світлі, так і за його відсутності
У темновій фазі фотосинтезу відбувається
А фотофосфорилювання по циклічному шляху
Б фотофосфорилювання по нециклічному шляху
В фіксація СО2 п’ятикарбоновим акцептором рибулозобіфосфатом і утворення двох молекул фосфогліцеринової кислоти
Г фотолітичне розщеплення води на протони Н+, О2 і електрони
Д кисневе розщеплення глюкози до СО2 і Н2О
Першим продуктом фотосинтезу є
А СО2
Б рибулозобіфосфат (РиБФ)
В НАДФ
Г крохмаль
Д трикарбонова сполука – фосфогліцеринова кислота (ФГК)
У темновій фазі фотосинтезу використовується
А енергія хімічних зв’язків АТФ і гідроген сполуки НАДФН
Б крохмаль і продукт його гідролітичного розщеплення – глюкоза
В вуглекислий газ і кисень
Г вода і НАДФ
Д енергія хімічних зв’язків АТФ і кисень
Сукупність біохімічних реакцій темнової фази фотосинтезу, в результаті якої регенерується акцептор для СО2 – рибулозобіфосфат (РиБФ) і відновлюється фосфогліцеринова кислота (ФГК), перетворюючись на глюкозу
А цикл Кальвіна
Б цикл Кребса
В метаболічний шлях С4-фотосинтезу (Хетча-Слека)
Г метаболічний шлях фотодихання
Д цикл трикарбонових кислот
Збільшення інтенсивності процесу фотосинтезу зумовлює
А надмірна освітленість
Б підвищення температури до 350С
В концентрація кисню в атмосфері більша, ніж 21%
Г концентрація вуглекислого газу в атмосфері менша, ніж 0,03-0,04%
Д високий рівень забрудненості атмосфери
Зменшення інтенсивності процесу фотосинтезу зумовлює
А помірна освітленість
Б концентрація вуглекислого газу в атмосфері більша, ніж 0,1%
В достатня кількість води
Г підвищення температури до 350С
Д висока концентрація хлорофілу
Фактором, який не впливає на інтенсивність процесу фотосинтезу, є
А температура
Б кількість світла
В концентрація азоту в атмосфері
Г концентрація кисню в атмосфері
Д концентрація вуглекислого газу в атмосфері
Тема: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦАРСТВА РОСЛИНИ.