8 Питання

Форми та стадії господарського процесу мають аналізуватися, з одного боку, загалом у контексті складових юридичного процесу та, з іншого боку, — специфічних рис, притаманних господарському процесу.

Форми господарського процесу зазвичай ототожнюються з видами проваджень, що можуть застосовуватися у відповідному судочинстві. Процесуальне провадження — це головний елемент юридичного процесу, що є системним утворенням, комплексом взаємозалежних і взаємозумовлених процесуальних дій, які: а) утворюють певну сукупність процесуальних правовідносин, що відрізняються предметною характеристикою і пов’язаністю з відповідними матеріальними правовідносинами; б) викликають потреби встановлення, доказування, а також обґрунтування всіх обставин і фактичних даних аналізованої юридичної справи; в) зумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах- документах1.

ГПК України у ст. 4-1 називає лише дві форми господарського процесу: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство. Але це не є вичерпним переліком видів проваджень у господарському процесі.

За самостійними критеріями можуть бути визначеній й інші види проваджень, як і розширюють форми господарського процесу. 1. Позовне провадження традиційно виділяється у господарському процесі. Цьому, основному виду провадження характерна наявність спору про господарські права й інтереси. У позовному провадженні беруть участь позивач (позивачі) та відповідач (відповідачі), треті особи, що мають права сторін. Підставою для відкриття позовного провадження є подання позовної заяви в установленій ГПК України формі й у супроводі передбачених законом документів.

2. Провадження у справах про банкрутство необхідно виділяти у зв’язку з тим, що окрім господарських спорів до підвідомчості господарських судів віднесено справи про банкрутство, які мають самостійні процедури, суб’єкти й інші елементи процесу відповідно до Закону України ≪Про відновлення платоспроможності борясника або визнання його банкрутом≫. Зокрема, основними учасниками справи про банкрутство є боржник та кредитори. Підставою для відкриття провадження про банкрутство є заява кредитора або боржника, що підкріплена документами про наявність простроченого понад 3 місяці безспірного боргу у розмірі 300 мінімальних заробітних плат. Провадження про банкрутство може відбутися лише після позовного провадження, адясе рішенням господарського суду за наслідками розгляду позовних вимог підтверджується безспірність боргу.

3. Провадження на забезпечення примусового виконання р ішень господарських судів та арбітражів необхідно виділяти у господарському процесі, по-перше, у зв’язку із самостійністю відповідних процедур стосовно позовного провадження та справ про банкрутство, а, по-друге, у зв’язку з окремим регулюванням відповідних відносин у розділі XIV ГПК та Законі України ≪ Про виконавче провадження≫. Цьому провадженню характерні особливі форми документообігу та поведінки учасників господарського процесу. Хоча розгляд відповідних питань здійснюється господарським судом без відкриття окремої справи — у межах справи, сформованої у позовному провадження, але самостійність форми процесу тут не викликає сумнівів. Учасниками цього провадження є стягувач та боржник. Відкривається відповідне провадження за заявою стягувана чи боржника. У цьому провадженні також передбачається оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця, що здійснює примусове виконання рішення господарського суду.

4. Крім того, відповідно до розділу II ГГІК України виділяють досудове врегулювання господарських спорів, що передбачає особливий механізм пред’явлення претензії, її розгляду, досудово- го врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладання господарських договорів, досудового врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів. Це дає підстави відносити досудове врегулювання господарських спорів до виду господарського процесу. Не випадково саме при розгляді досудового порядку розгляду господарських спорів І.Г. Побір- ченко робить висновок, що природу процесуальних норм не можна обмежувати діяльністю юрисдикційних органів1.

5. Розділ V-1 ГПК передбачає особливі процедури вжиття запобіжних заходів, що мають на меті збереження існуючого стану (status quo) між сторонами до розгляду справи по суті, а також збереження доказів, необхідних для вирішення спору по суті2. Ці відносини не можна вважати складовою позовного провадження, адже вони, по-перше, передують позовному провадженню, по- друге, в позовному провадженні припиняються, перетворюючись на заходи до забезпечення позову, а по-третє, можуть відбутися та бути завершеними до подання позову. У зв’язку із цим доречно виділяти провадження у зв ’я зк у зі вжиттям запобіжних заходів.

6. У розділі XV ГПК виділяється провадження за участю іноземних суб’єктів господарювання. Але повною мірою подібне провадження не можна вважати самостійним. У ст.ст. 123 та 124 ГПК установлено, що до справ за участю іноземних суб’єктів господарювання застосовуються ті самі процесуальні положення, що й до справ за участю суб’єктів господарювання України, крім винят1 ків, установлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Тому іноземні суб’єкти господарювання можуть ставати суб’єктами будь- яких інших наведених видів провадження, якщо спір відповідно до процесуального законодавства підвідомчий господарським судам України. Разом із тим, положення розділу XV ГПК врегульовують не передбачені іншими видами відносин у частині провадження щодо видачі та виконання судових доручень про надання міждержавної правової допомоги: доручень господарських судів до іноземних судів та дипломатичних установ України, а також доручень іноземних судів до господарських судів України. На відміну від наведених видів провадження, наприклад, у цивільному процесі, застосовується позовне провадження, наказове та особливе провадження (ч. 2 ст. 15 ЦПК). Проекти ГПК (Кодексу господарського судочинства), що розглядаються у парламенті, передбачають розширення видів проваджень у господарському процесі.

Зокрема, проект Кодексу господарського судочинства передбачає такі додаткові види проваджень, як провадження про визнання права та встановлення фактів, що мають юридичне значення, провадження по відновленню втраченого судового провадження, провадження про скасування рішення третейського суду (арбітражу), провадження щодо оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Фактично ці види проваджень і сьогодні існують у господарському процесі, хоча й не поіменовані як окремі види проваджень, у багатьох випадках здійснюються відповідно до аналогії процесуального закону та порядку пристосування інших видів проваджень до потреб відповідного виду процесу.

Розгляд справи у господарському процесі послідовно проходить кілька стадій. Натомість стадії проходження справи не є однаковими для різних видів провадження. По суті справи, стадії господарського процесу мають цілісний вигляд лише у контексті руху справи по інстанціях. Що ж до розгляду справи у першій інстанції, то тут справа може мати кілька стадій. Зокрема, у провадженні про банкрутство виявляються нехарактерні для позовного провадження етапи розгляду справи, що пов’язані не із вирішенням спору, а відновленням платоспроможності боржника, його банкрутства та можливої ліквідації.