57 Питання

Важливу роль у сприянні зміцненню законності у сфері господарських відносин відіграють окремі у хва ли .

Господарський суд виносить окрему ухвалу за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 90 ГГІК України, тобто виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Виходячи з вимог ст.ст. 86, 90 ГПК України, результатів теоретичних дослЬ джень та набутого судовою практикою досвіду, можна визначити вимоги, яким має відповідати окрема ухвала господарського суду з тим, щоб її профілактичний ефект був максимальний. Підставою надсилання окремої ухвали є виявлення господарським судом порушень законодавства або недоліків у діяльності підприємств чи організацій. Відповідно до ч. 2 ст. 90 ГПК України окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, у порядку, передбачеиому ч. 1 ст. 119 ГПК України. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому порядку.

Ухвала у випадках передбачених чинним законодавством, є виконавчим документом, ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди у разі її відповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження» до виконавчого документа набуває статусу останнього1.

За загальним правилом господарський суд, який виніс рішення, не має права його змінити або скасувати. Лише у виняткових випадках, прямо зазначених у законодавстві, судові рішення можуть бути виправлені тим самим господарським судом, який виніс рішення. Одним із передбачених законодавством способів виправлення недоліків рішення, яких припустився господарський суд, є Прийняття додаткового рішення, ухвали. ГПК України не встановлює будь-яких обмежень строків подання заяв про прийняття додаткового рішення, виправлення чи роз’яснення його. Тому при розгляді цих заяв господарським судам слід керуватися тими статтями ГПК України, я к і регламентують відповідні строки щодо основного рішення2. Згідно зі ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) за якоюсь позовною вимогою, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Іншим способом виправлення допущених господарським судом помилок є роз’яснення й виправлення рішення, ухвали. Суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз’яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз’яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. На практиці постає питання: чи підлягає зазначена ухвала оскарженню? Так, відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання, його банкрутом».

Аналогічний припис щодо оскарження ухвал у касаційному порядку містить ч. 1 ст. 111-13 ГПК України. Статтею 89 ГПК України не передбачена можливість оскарження ухвал про роз’яснення або виправлення судових рішень. Заперечення сторони з приводу зазначених ухвал можуть бути включені скаржником до апеляційної та/або касаційної скарги на те судове рішення, яке роз’яснене господарським судом або в якому виправлено описку1.

Роз’яснення рішення має торкатися тільки питань, вирішених господарським судом, якщо висновки та міркування, викладені в рішенні, недостатньо чіткі й через це ускладнюють виконання рішення, припускають різне тлумачення його змісту. А тому господарський суд не може під виглядом роз’яснення вносити в рішення виправлення, що змінюють кінцеві висновки, доповнюють рішення, або розглядати питання, які раніше не були вирішені.