43 Питання

Позов в господарському процесі, умови та передумови його пред'явленню

Діяльність господарського суду щодо розгляду та вирішення гос­подарських спорів здійснюється у встановленій господарським про­цесуальним правом формі, яка, з одного боку, забезпечує заінтере­сованим у вирішенні господарського спору сторонам певні правові гарантії правильності розгляду спору, рівність процесуальних прав і обов'язків, а з іншого - зобов'язує господарський суд розглянути і вирішити цей спір відповідно до норм господарського процесуаль­ного права (а також норм господарського права), установити суттєві для справи обставини, а також прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Позов у господарському процесі є процесуальним засобом захи­сту порушеного права. Щоб він виконував цю функцію, його необ­хідно подати до господарського суду для розгляду в передбаченому законодавством порядку, оскільки господарське судочинство ці питання вирішує тільки в порядку позовного провадження за ви­нятком справ про банкрутство.

Право на судовий захист у господарському процесі реалізується через право на позов. Перелік осіб, які мають право звертатися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, наданий у ст.ст. 1, 2 ГПК України. Під правом на позов розуміється не саме порушене суб'єктивне право, а мож­ливість отримання захисту у визначеному процесуальному поряд­ку, у визначеній процесуальній формі і разом із тим у примусовій його реалізації.

З точки зору матеріального права, право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а також у інших випадках відповідно до ст. 261 ЦК України.

Матеріально-правова сторона позову (вимога позивача до від­повідача) хоча й виникає ще до порушення провадження у справі, але тільки з порушенням провадження у справі в господарському суді набуває господарсько-процесуального характеру як складова частина позову. Матеріально-правова сторона позову - це спір­на матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка вка­зана у позовній заяві і підлягає розгляду по суті у встановленому законом порядку.

Процесуально-правова сторона позову - це звернення до гос­подарського суду з проханням щодо вирішення господарського спо­ру по суті і захисту порушеного або такого, що оспорюється правом чи охоронюваного законом, інтересу.

Вочевидь, що правове поняття права на позов нерозривно пов'язане з поняттям позову як засобу захисту порушених або оспорюваних правий і охоронюваних законом інтересів. Право на позов поєднує у собі декларація про позов у процесуальному сенсі (декларація про пред'явлення позову) право на позов у матеріальному сенсі (декларація про задоволення позову).

Право на пред'явлення позову право задоволення позову носить самостійний характер. Особі може належати декларація про задоволення позову за відсутності в нього права на пред'явлення позову (наприклад, у разі, коли не підвідомча суду). І, навпаки, наявність в особи права на пред'явлення позову який завжди означає наявність в нього права задоволення позову, оскільки суд може встановити, що вимоги не засновані на законі, і відмовити у тому задоволенні.

Найцікавіше з метою процесуального права представляє аналіз поняття «декларація про пред'явлення позову». Право на пред'явлення позову є складовою закріпленого в ст. 60 Конституції Республіки Білорусь у права звернутися за судової захистом. Право на пред'явлення позову передбачає місце зацікавленої особи отримання судового захисту у різноманітних встановлених процесуальним законодавством формах, переважають у всіх виробництвах і всіх стадіях процесу об'єднує у собі декларація про звернення до суду, декларація про захист проти пред'явлених вимог, і т. буд. Право на пред'явлення позову – цього права на порушення і ведення справи в самісінький суді, декларація про судовий процес, незалежно з його результату, декларація про діяльність судна у встановленому законом процесуальному порядку за розгляду і вирішенню заявленого вимоги.

Праву на пред'явлення позову кореспондує обов'язок суду прийняти такий позов, провести судовий процес і ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Не можуть відмовити до прийняття заяви, наприклад, внаслідок необґрунтованості заявлених вимог, пропуску позивачем терміну позовної давності, ненастання терміну виконання зобов'язань. Не можуть відмовити до прийняття позовної заяви про також із підставах відсутності, неясності, суперечливості чи неповноти матеріального закону, регулюючого спірні правовідносини. Господарський немає права відмовити до прийняття заяви про ліквідацію юридичної особи за тими мотивів, що у заяві неправильно зазначено підставу ліквідації, передбачене спеціальним законодавчим актом. Наявність у особи права на пред'явлення позову пов'язують із певними обставинами процессуально-правового характеру, званими передумовами права на пред'явлення позову. Тобто за відсутності певних вказаних у процесуальному законі обставин справу за позовом зацікавленої особи може бути порушено. Це означає про відсутність у позивача права на пред'явлення позову. Склад і змістом передумов права на пред'явлення позову випливає з відповідних норм ГПК, регулюючих відмову у прийнятті позовної заяви про (ст. 125 ГПК).

Господарський відмовляє до прийняття позовної заяви про, якщо:

1) суперечка заборонена розгляду у господарському суді у зв'язку з його непідвідомчістю;

2) є що набрало чинності в чинність закону рішення загальних чи господарського суду, винесене в спорі між тими ж сторонами, про те саме предметі і з тих ж підставах, і навіть визначення загального чи господарського суду про яке припинення провадження у справі у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову чи твердженням мирової угоди сторін;

3) є рішення третейського суду з спору між тими ж особами, про те саме предметі і з тих ж підставах, крім випадків, коли до господарського суду відмовив у наданні видачі наказу про примусове виконання рішення третейського суду, але новий розгляд справи в самісінький третейському суді неможливо було.

Господарський відмовляє до прийняття позовної заяви про й у інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Слід зазначити, що у господарському суді може б виникнути й розвиватися тільки між сторонами, кожна з яких має процесуальної правоздатністю. Господарський повинен відмовити до прийняття позовної заяви про, коли вона пред'явлено неправоздатною особою або до неправоздатній особі.

>Процесуальна правоздатність – це здатність суб'єкта бути в господарському суді, мати процесуальними правами і терпіти юридичні обов'язки. Відсутність підстав щодо відмови від прийнятті позовної заяви про свідчить про наявність в позивача права на пред'явлення позову. Відмова у прийнятті позовної заяви про, на відміну повернення позовної заяви про, перешкоджає повторному зверненню позивача до суду із позовом при цьому відповідачу, про те саме предметі і з тих ж підставах. Визначення про відмову у прийнятті позовної заяви про може бути оскаржене. Що стосується скасування визначення позовна заява вважається поданий щодня початкового звернення до суду. З іншого боку, процесуальне законодавство містить вказівку на цілий ряд вимог процесуально-правового характеру, виконання яких обумовлює належний стан реалізації права на пред'явлення позову. Дані обставини іменуються умовами реалізації права на пред'явлення позову.

На відміну від випадків недотримання передумов права на пред'явлення позову, недотримання умов реалізації права на пред'явлення позову хоч і тягне неможливість порушення провадження у справі у суді (ст. 126 ГПК), однак не непереборним. Позивач може виправити допущені помилки і повторно звернутися до суду з тотожний позовом загальних підставах. Господарський, встановивши, що з особи, яка звертається до суду, є декларація про пред'явлення позову, зобов'язаний перевірити, чи дотримані встановлені законом процесуальні умови його реалізації. Такими умовами є:

1) відповідність форми і реквізитів позовної заяви про і докладених щодо нього документів вимогам ст. 123, 124 ГПК;

2) підписання позовної заяви про від імені зацікавленого суб'єкта обличчям, у яких повноваження на пред'явлення позову;

3) сплата державного мита у порядку і помилкове уявлення документів, котрі підтверджують це;

4) дотримання обов'язкового досудового (претензійного) ладу у випадках, встановлених законодавчими актами;

5) правильне з'єднання позовних вимог, пов'язаних між собою;

6) виправдатись нібито відсутністю виробництві загального, господарського чи третейського суду справи з тотожному позову;

7) дотримання вимог, встановлених законодавчими актами про політичне банкрутство, у разі пред'явлення заяви про оголошення банкрутства (економічної неспроможності).

Недотримання зазначених умов реалізації права на пред'явлення позову тягне повернення позовної заяви про. Також до господарського суду повертає позовна заява і докладені щодо нього документи, якщо винесення визначення про порушення провадження у справі від позивача надійшла позовна заява про повернення позовної заяви про. Наведений в ст. 126 ГПК перелік підстав щодо повернення позовної заяви про вичерпний і тлумаченню заборонена. Повернення позовної заяви про, на відміну відмови від прийнятті заяви, не перешкоджає повторному пред'явленні до суду загалом порядку тотожний образу позову після усунення допущених порушень. Визначення про повернення позовної заяви про може бути оскаржене в касаційному порядку. Що стосується скасування визначення позовна заява вважається поданий щодня початкового звернення до до господарського суду.