34 Питання

Судова експертиза є самостійним науковим напрямом, у межах якого розроблена загальна теорія і визначено її місце в системі наукового знання. Вона є одним з основних засобів доказування обставин у провадженні справ із господарських спорів, оскільки в процесі здійснення правосуддя суд часто стикається з необхідністю встановлення обставин (фактів), дані про які потребують спеціальних досліджень та/або знань.

На практиці трапляються випадки, коли встановлення відповідних обставин (фактів) є ключовим у процесі доказування. Саме тому висновок судового експерта відіграє значну роль у господарському процесі.

Правові, організаційні та фінансові основи судово-експертної діяльності, порядок призначення судових експертиз, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів, права, обов’язки та відповідальність судового експерта визначаються Господарським процесуальним кодексом України, Законом "Про судову експертизу", Інструкцією про проведення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Інструкція про проведення судових експертиз) та Науково-методичною рекомендацією з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 та іншими нормативно правовими актами, які регулюють питання судової експертизи.

Порядок призначення судової експертизи та її види у господарському процесі

Відповідно до ст. 41 ГПКУ для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

Офіційне визначення поняття "судова експертиза" наведене у ст. 1 Закону "Про судову експертизу": судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об"єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 про призначення судової експертизи виноситься ухвала, у якій крім відомостей, передбачених ч. 2 ст. 86 ГПКУ, зазначаються, зокрема:

· обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

· підстави призначення судової експертизи, зокрема додаткової або повторної;

· організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

· перелік питань, що потребують роз"яснення;

· мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу;

· місце знаходження предметів і документів, які мають бути досліджені;

· обов"язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з ч. 1 ст. 42 ГПКУ.

Інструкція про проведення судових експертиз визначає такі групи експертиз: криміналістична, ґрунтознавча, біологічна, екологічна із дослідження пестицидів, інженерно-технічна, економічна, товарознавча, автотоварознавча, оціночна, експертиза охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, психологічна та мистецтвознавча.

На практиці у господарському процесі в Україні найчастіше призначають такі судові експертизи, як: експертиза документів про фінансово-кредитні операції та економічну діяльність суб’єктів господарювання, об’єктів інтелектуальної власності (промислові зразки, винаходи, корисні моделі, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування тощо), якості товарів та виконаних робіт (товарознавча, автотоварознавча, будівельно-технічна експертиза тощо).

Відповідно до приписів ГПКУ експертиза може бути призначена за ініціативою суду або за клопотанням однієї зі сторін у справі.

Клопотання про призначення експертизи

При складанні клопотання про призначення тієї чи іншої експертизи слід звернути особливу увагу на обґрунтування необхідності проведення експертизи, оскільки на практиці суд часто відмовляє і задоволенні клопотання про призначення експертизи у зв’язку з її недоцільністю.

В обґрунтуванні необхідності проведення експертизи має бути зазначено, які обставини або факти може підтвердити експертиза. Також трапляються випадки, коли експертиза може підтвердити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, як-от: вина правопорушника, наявність шкідливого результату або причинний зв’язок між діями відповідача та шкідливим результатом.

Згідно із ч. 2 ст. 41 ГПКУ питання, що мають бути поставлені перед судовим експертом, остаточно встановлюються господарським судом. Учасники господарського процесу у конкретній справі мають право запропонувати господарському суду питання, що їх слід роз’яснити під час проведення експертизи. Суд має повне право відхилити ці питання, мотивувавши свої дії.

Правильне формулювання питань, які виносяться на вирішення експертизи, важливе при поданні клопотання про призначення експертизи. Як зазначав давньогрецький філософ Платон, "можливо відповісти на будь-яке питання, якщо воно поставлене вірно".

Враховуючи практичний досвід, можна стверджувати, що саме поставлені питання багато в чому визначають кінцевий висновок експерта. Перед складанням питань, що будуть поставлені експерту, необхідно визначити предмет і характер експертизи. При цьому слід враховувати, що питання, які ставляться експерту, мають:

· відповідати предмету й характеру експертизи;

· стосуватися обставин, що мають значення для вирішення справи;

· враховувати можливості проведення експертизи.

Науково-методична рекомендація з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5, встановлює завдання, які вирішує експертиза, та орієнтовний перелік питань, що зазвичай ставляться експерту при призначенні судової експертизи.

Наприклад, основним завданням експертизи об"єктів інтелектуальної власності є визначення властивостей об"єктів інтелектуальної власності, до яких належать об"єкти промислової власності, об"єкти авторського права і суміжних прав.

Висновок експерта

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на завданні, сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи.

Стаття 42 ГПКУ встановлює, що висновок судового експерта має містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті них висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, а його копії надсилаються сторонам.

Також відповідно до Інструкції про проведення судових експертиз висновок експерта оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом, який проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків. На кожне з поставлених питань має бути дана відповідь по суті або вказано, з яких причин це неможливо. У разі недотримання цих вимог сторона може клопотати про відхилення судом висновку судового експерта.

Висновок експерта оголошується у судовому засіданні та не є обов’язковим для суду, а має бути досліджений разом з іншими доказами в порядку, передбаченому ст. 43 ГПКУ. Експерт має право після оголошення експертного висновку дати пояснення щодо його змісту.

Пункт 10-2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 11.11.1998 р. № 02-5/424 встановлює, що при перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з"ясовувати:

· чи було додержано вимоги законодавства до призначення та проведення судової експертизи;

· чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

· компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

· достатність наданих експертові об"єктів дослідження;

· повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

· узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи;

· обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу (ч. 3 ст. 42 ГПКУ). Вона може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу.

Під час дослідження судом висновку експерта можуть виникнути сумніви у його правильності: через необґрунтованість висновку, суперечність його іншим матеріалам справи тощо. У таких випадках суд відповідно до ч. 4 ст. 42 ГПКУ може призначити повторну експертизу.

Висновок експерта має рівну силу з іншими доказами. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його:

· повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення;

· неповним або не чітким та зрозумілим і призначити додаткову експертизу;

· таким, що викликає сумнів у його правильності, та призначити повторну експертизу;

· таким, що не враховується при винесенні рішення, у разі непогодження суду з висновками експерта.

Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він відповідно до ч. 6 ст. 42 ГПКУ має право відхилити цей висновок.

Мотиви відхилення висновку експерта, як і оцінку експертного висновку, суд має викласти в судовому рішенні.

***

Враховуючи викладене, можна стверджувати, що судова експертиза відіграє важливу роль у господарському процесі, а саме у процесі доказування обставин особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень. Ініціюючи призначення судової експертизи, особливу увагу слід приділяти обґрунтуванню необхідності проведення відповідної судової експертизи, а також питанням, що будуть поставлені експерту (експертам). Також слід пам’ятати, що висновок експерта не є остаточним та обов’язковим, а досліджується судом поряд з іншими доказами у справі.

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

27.11.2006 N 01-8/2651

Господарські суди України

Про деякі питання призначення судових експертиз

{ Із змінами, внесеними згідно з Листами Вищого господарського суду N 01-08/564 ( v_564600-09 ) від 09.10.2009 N 01-08/202 ( v_202600-10 ) від 23.03.2010 }

У зв'язку із виникненням у судовій практиці питань стосовно призначення судових експертиз Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу на таке.

1. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

2. З урахуванням вимог частини третьої статті 41 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону України "Про судові експертизи" ( 4038-12 ).

{ Лист доповнено пунктом 2 згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-08/564 ( v_564600-09 ) від 09.10.2009; в редакції Листа Вищого господарського суду N 01-08/202 ( v_202600-10 ) від 23.03.2010 }

3. Вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження.

4. Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК ( 1798-12 ), зазначаються, зокрема: { Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду N 01-08/202 ( v_202600-10 ) від 23.03.2010 }

обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

підстави призначення судової експертизи, зокрема, додаткової або повторної;

організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

перелік питань, що потребують роз'яснення;

мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу;

місце знаходження предметів і документів, які повинні бути досліджені;

обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК ( 1798-12 ).

5. Строки проведення експертних досліджень та порядок встановлення цих строків у залежності від складності дослідження та з урахуванням експертного навантаження передбачено підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10 98 N 53/5 ( z0705-98 ) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 N 144/5 ( z0061-05 ).

Господарські суди мають контролювати дотримання передбачених названою Інструкцією строків проведення експертизи, а у разі їх порушення - реагувати на це в порядку, встановленому статтею 90 ГПК ( 1798-12 ).

6. У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 ( v0008700-97 ) "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

7. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

8. ГПК ( 1798-12 ) не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Водночас за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу ( 1798-12 ) господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з оскарженням відповідних ухвал, господарським судам необхідно враховувати таке.

Якщо апеляційна чи касаційна скарга (подання) за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга (подання) з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 111-13 ГПК ( 1798-12 ) не може бути розглянута господарським судом.

У разі коли апеляційна чи касаційна скарга (подання) за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК ( 1798-12 ).

Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі (поданні) йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга (подання) може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Заступник Голови Вищого господарського суду України В.Москаленко