Суть та основні напрями адміністративної реформи

Реформу українського податкового законодавства було розпочато у грудні 2010 року, коли Президент України підписав прийнятий Верховною Радою новий Податковий кодекс. Кодекс, який нерідко називають «податковою Біблією», став предметом запеклих дискусій ще з часу презентації відповідного законопроекту у червні 2010 року.

Першу редакцію Кодексу, ухвалену Верховною Радою у листопаді 2010 року, Президент повернув у парламент для повторного розгляду. Президент В. Ф. Янукович вказав на те, що пропонований Податковий кодекс не захищає прав усього українського суспільства.

Новий Податковий кодекс, що набув чинності 1 січня 2011 року, містить низку важливих нововведень, спрямованих на підвищення привабливості України для національних та іноземних інвесторів.

До числа основних переваг нового Кодексу належать скорочення кількості видів загальнодержавних податків з 29 до 17. Документом також передбачене поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств з нинішніх 25 % до 16 %: у 2011 році — до 23 %, у 2012 році — до 21 %, у 2013 році — до 19 %, а починаючи з 2016 року ставка податку на прибуток підприємств становитиме 16 %. Окремо слід наголосити, що новий Кодекс на найближчі 10 років зменшує податковий тягар для легкої, суднобудівної та авіабудівної промисловості, а також для готельного бізнесу.

Ставку податку на додану вартість (ПДВ) знижено з 20 % до 17 %. Податковий кодекс також запроваджує процедуру автоматичного відшкодування ПДВ, яка передбачає, що податок має бути повернуто компаніям у 23-денний термін з часу подання відповідної заявки. У разі затримки з поверненням ПДВ на відповідну установу буде накладено штраф в обсязі 120 % від ставки рефінансування Національного банку України.

Новий Податковий кодекс повністю звільняє від сплати ПДВ будівництво об’єктів доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Наслідком такого кроку має стати суттєве зниження цін на житло у середній та нижній ціновій категорії і заохочення притоку інвестицій у цю сферу.

В Україні ще донедавна діяла стара радянська система пенсійного забезпечення. Ця система, основана на принципі виплати пенсій за рахунок поточних надходжень від пенсійних внесків, в нинішніх умовах не спроможна забезпечити гідний рівень пенсій для більшості українських пенсіонерів. Тенденція до зростання дефіциту Пенсійного фонду, пов’язана зі старінням населення, лише прискорила старт пенсійної реформи.

Концепція реформи передбачає створення трирівневої системи, яка складатиметься зі старої солідарної системи виплат державних пенсій, загальнообов’язкової накопичувальної системи та добровільної недержавної системи пенсійних заощаджень. Подібна система вже діє у більшості держав Європейського Союзу і дає змогу кожній людині на власний розсуд (та відповідно до власних можливостей) накопичити заощадження, необхідні для отримання виплат після виходу на пенсію.

Перший з трьох рівнів нової пенсійної системи становитиме солідарна система державного пенсійного страхування, основана на загальнообов’язкових внесках усіх працюючих громадян України та працедавців. За рахунок цієї системи забезпечуватимуться страхові пенсії та встановлюватиметься мінімальний рівень пенсійних виплат. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежатиме від розміру заробітної платні, з якої сплачувалися пенсійні внески, та страхового стажу, упродовж якого вони сплачувалися.

Другий рівень нової пенсійної системи становитиме система загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. В межах цього рівня частина обов’язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному накопичувальному фонді і буде відстежуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян.

Третім рівнем нової пенсійної системи стане система добровільного недержавного пенсійного забезпечення, основана на недержавних пенсійних фондах. За типами такі фонди поділятимуться на відкриті, корпоративні та професійні. У доповнення до можливостей двох попередніх рівнів пенсійної системи, громадяни України зможуть накопичувати у таких фондах пенсійні внески у довільних обсягах.

Нещодавно Президент України виступив з ініціативою проведення адміністративної реформи, метою якої є підвищення ефективності послуг, що надаються державними установами, та скорочення витрат на державне управління, що значно зросли за попередні десять років. Спроби провести адміністративну реформу робили усі попередні президенти України, проте жодна з цих спроб не дала очікуваних результатів, — кількість органів державної влади та державних службовців продовжувала зростати.

Згідно з Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», кількість органів виконавчої влади було скорочено зі 112 до 63 — залишилося 16 міністерств, 28 державних служб, 12 державних агентств та 7 інспекцій. Система державного управління також включає незалежні контролюючі органи та органи зі спеціальним статусом.

План реформування також передбачає скорочення на 50 % кількості державних службовців. Скорочення буде здійснюватися поступово, для того, щоб дати змогу звільненим службовцям знайти роботу у недержавному секторі. Очікується, що до кінця 2012 року за рахунок такого скорочення вдасться щорічно заощаджувати близько 1 млрд. грн. (125 млн. дол.) бюджетних коштів.

У рамках запровадження реформи Адміністрація Президента України розробляє низку нових законопроектів, а також змін та доповнень до чинного законодавства, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів, державної служби, державних контролюючих органів та центральних органів виконавчої влади.

Реформу системи охорони здоров’я в Україні було розпочато у січні 2011 року. Метою першого її етапу є випробування нової, оптимізованої моделі охорони здоров’я в рамках пілотних проектів, які будуть реалізовані у спеціально визначених регіонах. Повномасштабне запровадження реформи заплановане на 2013 рік.

Трьома регіонами, у яких планується реалізація пілотних проектів, визначено Донецьку, Дніпропетровську та Вінницьку області.

Упродовж першого року втілення пілотних проектів буде реорганізовано мережу закладів охорони здоров’я та здійснено підготовку необхідних законодавчих та регуляторних змін, необхідних для реформування системи фінансування медичних закладів. Механізм реформування передбачає вдосконалення схеми договірних відносин між конкретним регіоном та закладами системи охорони здоров’я.

У 2012 році дію пілотних проектів буде поширено на переважну більшість областей України. У 2013 році очікується, що систему буде запроваджено на загальнонаціональному рівні згідно з положеннями нового законодавства, що визначатиме нові засади та принципи надання медичних послуг в Україні.

Чинна система охорони здоров’я в Україні вкрай неефективна. Головною причиною її неефективності є модель фінансування охорони здоров’я, що не дає державі змоги забезпечити гідний рівень надання медичних послуг. Ініційована пілотна програма має на меті визначити нові підходи до фінансування системи охорони здоров’я, які захищатимуть інтереси і користувачів медичних послуг, і надавачів цих послуг.

Реформа також спрямована на поліпшення фінансового забезпечення медичних працівників і підвищення якості самих медичних послуг.

З метою підвищення ефективності реформ у ключових сферах життя держави керівництво України ініціювало кампанію із боротьби з корупцією. З цією метою Адміністрацією Президента було розроблено проект Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції в Україні». Положення законопроекту відповідають вимогам Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції і отримали найвищі оцінки з боку експертів Групи держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО), яка здійснює нагляд за виконанням Україною зобов’язань щодо боротьби з корупцією, передбачених Планом дій Україна-ЄС. Законопроект, розроблений Комітетом з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією за активного сприяння з боку Міністерства юстиції, передбачає механізм викорінення корупції.

У 2009 році Верховна Рада України ухвалила три антикорупційні закони. Деякі зі статей цих законів не узгоджувалися з чинним законодавством, що стало підставою для їх гострої критики з боку експертів та громадських організацій. Відтак, у грудні 2010 року Верховна Рада прийняла рішення про втрату чинності усіх нормативних актів, які суперечили новому законопроекту.

Новий законопроект про боротьбу з корупцією було розроблено відповідно до положень Конституції України, Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи, Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією Ради Європи, положень Кримінально-процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України, а також Закону «Про державну службу». Крім того, новий законопроект у разі ухвалення Верховною Радою не потребуватиме додаткового фінансування з державного бюджету і суттєво сприятиме боротьбі з корупцією.

Згідно з даними Індексу сприйняття корупції за 2010 рік, опублікованого міжнародною організацією по боротьбі з корупцією Transparency International, Україна отримала 2,4 бала з 10 можливих і посіла, таким чином, 134 місце серед 178 країн світу, включених до переліку. Державами з найнижчим рівнем корупції Індекс визнає Данію, Нову Зеландію та Сінгапур. Країни з найвищим рівнем корупції — Афганістан, М’янма та Сомалі.