Види конституційного контролю

Конституційний контроль класифікується за різними підставами. Так, за часом здійснення розрізняють попередній і подальший конституційний контроль. За попереднього контролю акт перевіряється щодо відповідності конституції до набрання ним сили (Швеція, Фінляндія, Франція), а подальший контроль стосується офіційно опублікованих чинних актів (США, Італія, Німеччина). Конституційні ради, наприклад, здійснюють попередній контроль за конституційністю законів до їх промульгування та видання, а загальні суди у країнах, де вони мають відповідні повноваження (США, Канада, Австралія, Індія, більшість країн Латинської Америки та ін.), - подальший.

За характером правових наслідків конституційний контроль може бути консультативним або ухвальним. Рішення органу конституційного контролю, прийняте у порядку консультативного контролю, не набирає юридичної сили й має рекомендаційний характер, його виконання грунтується на авторитеті органу конституційного контролю.

За ухвального контролю рішення є загальнообов'язковими як у разі визнання акта відповідним конституції, так і в разі оголошення акта неконституційним, тобто таким, що не має юридичної сили.

За обов'язковістю проведення конституційний контроль може бути обов'язковим або факультативним. Обов'язковий контроль проводиться у тих випадках, коли це передбачено законом. Наприклад, у Російській Федерації для залучення Президента до відповідальності обов'язково повинен бути висновок Конституційного Суду про дотримання установленого порядку висування обвинувачення Президента Російської Федерації у державній зраді або вчиненні іншого тяжкого злочину. Факультативний контроль здійснюється тільки у разі виявлення ініціативи уповноваженого суб'єкта конституційного контролю.

За формою конституційний контроль може бути абстрактним або конкретним. Абстрактний контроль здійснюється при перевірці конституційного акта чи його частини поза зв'язком з будь-якою конкретною справою. Попередній контроль завжди є абстрактним. Конкретний контроль, навпаки, здійснюється тільки у зв'язку з якоюсь, найчастіше судовою, справою, при вирішенні якої підлягає застосуванню конкретний акт чи норма, оспорювані з точки зору їх конституційності. Тому конкретний контроль завжди є подальшим.

За змістом конституційний контроль може бути формальним або матеріальним. При формальному контролі перевірці підлягає дотримання конституційних умов і вимог, які належать до видання акта. При цьому визначається, чи входить видання акта до компетенції даного органу, чи дотримуються процесуальні норми та форма акта. Матеріальний контроль означає перевірку відповідності змісту акта приписам конституції.

Лекція 16. Відносини органів публічної влади в системі управління Недержавні аналітичні центри як „інтелектуальний посередник” між владою та суспільством

Недержавні аналітичні центри (НАЦ) – це громадські дослідні організації, що здійснюють дослідження головним чином у таких сферах як правова, політична, соціальна, економічна тощо. Серед напрямів діяльності НАЦ, що стосуються проблем участі громадськості в державному управлінні, слід виокремити три ключові:

1) співпраця з органами державної влади та місцевого самоврядування з метою вироблення управлінських рішень згідно з межами компетенції цих органів;

2) підвищення рівня поінформованості населення щодо власних прав і свобод, актуальних проблем соціально-політичного розвитку, а також сприяння реалізації механізмів громадської участі;

3) співпраця між самими НАЦ з метою координування власної діяльності.

Серед основних функцій, що виконують НАЦ у демократичних країнах, слід зазначити: формування громадської думки щодо пріоритетів розвитку різних сфер суспільного життя (соціально-економічної, політичної, культурної тощо); надання консультаційних та інформаційних послуг населенню; захист конституційних прав громадян; артикуляція інтересів і потреб громадян. Таким чином, у демократичних країнах НАЦ беруть активну участь у формуванні і реалізації завдань державної політики, виконують роль свого роду „інтелектуального мосту” між владою та суспільством”.

У розвинутих країнах світу співпраця влади та НАЦ часто здійснюється на умовах державного замовлення тих чи інших послуг. Це забезпечує створення ефективного взаємозв’язку влади як із суспільством у цілому, так і з окремими об’єднаннями громадян, залежно від масштабу реалізації конкретного завдання державної політики. Головними перевагами надання державною владою у демократичних країнах державних замовлень громадським організаціям є, по-перше, забезпечення інформування громадян щодо основних напрямів державної політики та суспільно-політичних питань взагалі і залучення їх до вирішення цих питань; по-друге, – створення додаткових механізмів легітимації важливих суспільно-політичних рішень у суспільстві. Останнє, у свою чергу, сприяє підвищенню рівня довіри до ініціатив та діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, а також власне інститутів громадянського суспільства.

Розвиток різних форм співпраці органів державної влади з організаціями громадянського суспільства загалом та недержавними аналітичними центрами зокрема цілком відповідає і реалізації євроінтеграційного курсу України. Слід наголосити, що у межах здійснення ініціативи „Східне партнерство” Європейська комісія визначила одним із важливих пріоритетів партнерських відносин розвиток співпраці громадських організацій країн-членів ЄС та країн-партнерів. Задля цього планується проведення щорічного „Форуму громадянського суспільства” (ФГС) в одній із країн-членів або партнерів ЄС. Одним із головних завдань діяльності визначено підтримання діалогу між громадськістю, організаціями громадянського суспільства та урядовими структурами. Особлива увага приділяється підвищенню ролі громадських організацій у формуванні та реалізації тактичних і стратегічних завдань державної політики. Перший Форум громадянського суспільства Східного партнерства відбувся у Брюсселі 16-17 листопада 2009 р. Також Європейська комісія рекомендує проведення перед кожним ФГС відповідних національних Форумів у країнах-учасницях „Східного партнерства”.