
- •Курс лекцій з дисципліни «державне та регіональне управління»
- •Передмова
- •Лекція 1. Державне управління як соціальний феномен. Поняття державного управління. Сутність феномену управління
- •Влада і управління. Державна влада
- •Об’єкти та суб’єкти управління. Види соціального управління
- •Поняття та сутність державного управління. Особливості державного управління
- •Суб'єкти та об'єкти державного управління
- •Становлення науки державного управління
- •Лекція 2. Держава як суб’єкт управління суспільними процесами Співвідношення та взаємозв’язок виконавчої влади і державного управління
- •Ознаки та принципи виконавчої влади
- •3. Особливості організації та функціонування системи органів виконавчої влади України
- •Апарат державного управління
- •Лекція 3. Методи державного управління
- •Адміністративні методи державного управління
- •Економічні методи
- •Правові методи управління
- •Соціально-психологічні методи управління
- •Лекція 4. Об’єктивні засади державного регулювання економіки. Державне регулювання економіки, його цілі, функції, об’єкти
- •Особливості управління соціальною сферою
- •Лекція 5. Державне управління в адміністративно-політичній сфері та у сфері культури та ідеології Політика як мистецтво
- •Національна безпека та державне управління
- •Державне управління у соціально-культурній сфері
- •Вплив держави на розвиток інформаційного простору, формування суспільної свідомості
- •Лекція 6. Законодавча, виконавча та судова влада в системі державного управління Поняття судової влади і її місце в системі розподілу влади
- •Законодавчий процес в Україні
- •Судова влада у системі державного управління
- •Функції та повноваження судів загальної юрисдикції
- •Лекція 7. Державне управління на регіональному рівні Регіональне управління: сутність, цілі, специфіка
- •Специфіка регіональних програм сталого розвитку
- •Поняття та особливості проблемних регіонів
- •Місце́ве самоврядува́ння в Україні
- •Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування
- •Особливості місцевого самоврядування на рівні області, району, міст Києва та Севастополя.
- •Особливості самоврядування ар Крим
- •Лекція 8. Конституційні основи системи органів державної влади в Україні. Конституційна модель розподілу влади в Україні
- •Верховна Рада та державне управління
- •Склад і структура Верховної Ради України
- •Інститут Президента та державне управління
- •Президент України — глава держави
- •Лекція 9. Центральні органи виконавчої влади (цовв)у системі державного управління Функції та компетенція центральних органів виконавчої влади
- •Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади
- •Міністерства України та їх завдання
- •Державні служби
- •Державні агентства
- •Державні інспекції
- •Інші центральні органи виконавчої влади
- •Лекція 10. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління.
- •Повноваження місцевих державних адміністрацій
- •Відносини місцевих державних адміністрацій у системі вертикальних і горизонтальних зв'язків
- •Структура місцевих державних адміністрацій
- •Лекція 11. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні Сучасне місцеве самоврядування в Україні
- •Всесвітня Декларація місцевого самоврядування, Європейська Хартія місцевого самоврядування та проблеми функціонування інституту місцевого самоврядування
- •Лекція 12. Громадянин в державному управлінні Поняття, сутність та принципи громадянства України
- •Поняття, правова природа та класифікація конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- •Лекція 13. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів державної влади в Україні Сутність і особливості менеджменту органу державної влади, регламент його діяльності
- •Методи діяльності органів публічної влади
- •Лекція 14. Державна служба: поняття, риси, функції, принципи, види, організація Державна служба: поняття, риси, функції, принципи, види, організація
- •Завдання та функції державної служби
- •Види державної служби
- •Правове регулювання державної служби
- •Види та правовий статус державних службовців
- •Лекція 15. Державний контроль у сфері виконавчої влади Загальна соціальна ефективність державного управління
- •Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади
- •Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю
- •Компетенція органів конституційного контролю
- •Органи конституційного контролю
- •Види конституційного контролю
- •Лекція 16. Відносини органів публічної влади в системі управління Недержавні аналітичні центри як „інтелектуальний посередник” між владою та суспільством
- •Діяльність незалежних аналітичних центрів України щодо залучення громадян до участі в державному управлінні
- •Діяльність регіональних недержавних аналітичних центрів щодо залучення громадян до участі в державному управлінні
- •Лекція 17. Реформування системи державного управління
- •Організаційни форми самоорганізації громадян
- •Переорієнтація системи державного управління в Європі
- •Лекція 18. Адміністративна реформа в Україні
- •Функціонування інституту державної служби в державах – членах Європейського Союзу
- •Щодо кадрового забезпечення місцевої влади в контексті впровадження адміністративної реформи
- •Зміни у нормативно-правовій базі кадрового забезпечення
- •Загальні проблеми кадрового забезпечення органів місцевої влади
- •Особливості кадрового забезпечення місцевих органів виконавчої влади
- •Проблеми кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування
- •Суть та основні напрями адміністративної реформи
- •Список використаної літератури
- •Питання до підсумкового контролю
Порядок розгляду та вирішення справ в органах конституційного контролю
Конституції, закони про конституційні суди та їх регламенти закріплюють загальну процедуру органів конституційного контролю, яка визначає порядок підготовки справ, суб'єктів конституційного контролю, ведення судових засідань і винесення рішень.
Конституційний контроль у конституційних судах здійснюється звичайно за правилами судової процедури, а у конституційних радах - в іншому порядку.
Коло об'єктів конституційного контролю, тобто фізичних і юридичних осіб, а також державних органів, що мають право звернення до Конституційного Суду, залежить як від підходу законодавця до цього питання у кожній конкретній країні, так і від категорії справ, підвідомчих конституційним судам.
В одних зарубіжних країнах коло суб'єктів конституційного контролю досить широке, а в інших, навпаки, - вузьке.
Так, згідно зі ст. 125 Конституції Російської Федерації Конституційний Суд вирішує справи про відповідність Конституції за запитами Президента Російської Федерації, Ради Федерації, Державної Думи, однієї п'ятої членів Ради Федерації чи депутатів Державної Думи, уряду, Верховного Суду та Вищого Арбітражного Суду, органів законодавчої та виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації.
За Конституцією Республіки Болгарія (п. І ст. 150) Конституційний Суд діє за ініціативою не менш як однієї п'ятої народних представників, Президента, Ради Міністрів, Верховного касаційного суду, Верховного адміністративного суду та головного прокурора, а також громадських рад у спорах між органами місцевого самоврядування та центральними виконавчими органами.
Досить широке коло суб'єктів конституційного контролю існує в Австрії, Іспанії та деяких інших зарубіжних країнах.
Скорочення кількості суб'єктів конституційного контролю (Франція, Ірландія, Італія) приводить до того, що виконавча влада (глава держави та уряд) уможливлює обмеження повноваження законодавчої влади.
У деяких зарубіжних країнах передбачена процедура розгляду в Конституційному Суді індивідуальної скарги на порушення конституційних прав (Російська Федерація, Німеччина, Словаччина та ін.). Як правило, конституційна скарга може бути подана особою, конституційне право якої порушене, тільки після розгляду справи у звичайному судовому порядку.
Проте слід пам'ятати, що широке коло суб'єктів конституційного контролю можливе за умов розвинутої правової системи.
У тих країнах, де органами конституційного контролю виступають загальні суди, оспорювати конституційність закону чи іншого акта може будь-який громадянин, але тільки у зв'язку з розглядом конкретної справи, для вирішення якої застосовується оспорюваний закон (США, Австрія, Індія та ін.). В Японії громадяни мають право звертатися до загального суду з позовом про неконституційність закону.
Виносячи рішення у справі, орган конституційного контролю може визнати суперечливим конституції або весь закон, або окремі його положення.
За загальним правилом (винятки згадувалися вище) рішення органу конституційного контролю є остаточним і може бути переглянуте тільки ним самим.
Правовим наслідком визнання закону або іншого акта неконституційним є те, що він повністю чи частково втрачає юридичну силу і не застосовується судами. Це стосується тих країн, де конституційний контроль передбачається конституціями і в яких застосовується подальший конституційний контроль. У решті країн опротестований закон чи інший акт формально не скасовується (це повноваження парламенту), але він не застосовується судами.
Найчастіше закон чи інший акт, визнаний органом конституційного контролю неконституційним, вважається недійсним з моменту винесення рішення про це. Але, якщо застосування даного закону або іншого акта призвело до серйозних порушень прав, накладення необгрунтованих чи надмірних санкцій завдало істотних збитків, то опротестований закон чи інший акт визнається недійсним з того моменту, коли він набрав сили.
Розглянутий вище досвід зарубіжних країн в організації та діяльності органів конституційного контролю дає змогу дійти висновку про те, що їх існування об'єктивно зумовлене універсальністю контрольної функції, яка випливає з сутності публічності державної влади. Ці органи покликані забезпечувати на конституційному рівні, з одного боку, відповідність законодавчих та інших нормативних актів конституції та конституційним законам, а з іншого - верховенство права в усій юридичній практиці та правозастосовній діяльності органів виконавчої влади, у тому числі й дотримання прав громадян.