1.3. Антигенна структура грибів роду Candida

За антигенною структурою Candida є надзвичайно гетерогенної групою, всередині якої є як споріднені, так і відособлені види. Останнє положення диктує необхідність використання для імунологічних досліджень антигенів гомологічного виду. При впровадженні в тканини дріжджові клітини C. albicans трансформуються в міцеліальну фазу, для якої характерні зменшення товщини клітинної стінки і втрата потужного електронно-прозорого шару, характерного для дріжджової фази. Антигенні відмінності поверхневих антигенів двох фаз гриба носять фенотипічний характер і зводяться до більшої щільності спільних антигенів в дріжджових клітинах. Цитоплазматичні білки обох фаз виявили високий ступінь тотожності: при трансформації в нитчасту фазу специфічні протеїни або зовсім не утворюються, або синтезуються в малих кількостях. При цьому допускається можливість модифікаційної мінливості білків обох фаз, що може виражатися в зміні фізико-хімічних властивостей при збереженні антигенної специфічності. Спроби використання цитоплазматичних антигенів міцелію виявили їх меншу чутливість в порівнянні з антигенами дріжджових клітин при дослідженні сироваток хворих інвазивним кандидозом. Основними антигенами у грибів роду є маннопротеіди клітинної стінки. Білок виступає в якості алергічної, а манна - антигенної детермінанти молекули глюкопротеїдів.

Гриби роду Candida володіють також протео- і ліполітичними ферментами (протеїнази, фосфоліпази). Вони виробляються в цитоплазмі клітини гриба, а потім експресуються на її поверхню. Субстратом для протеїназ служать білки людського організму: білки ендотелію і базальних мембран (у т.ч. колаген, ламінін, фібропектін, ендотелін-1), Fc-фрагменти JgG, C3-фракція комплементу, сироватковий альбумін і ін. білки плазми крові. Для фосфоліпаз - ліпіди клітинних мембран. Основна функція протеїназ та фосфоліпаз - інвазія збудника через слизові оболонки і шкіру глибше в тканину, що підлягає, тобто сприяють зростанню гіф з подоланням опору тканини і її руйнуванням. Активність протеїназ проти білків ендотелію судин сприяє пенетрації при дисемінованому кандидозі. При збільшенні розміру колонії та її перехід до фази стаціонарного зростання синтез літичних ферментів регресує, і в дію вступають кератинази [25].

Для імунологічних тестів використовують екстракти цільних клітин, очищений манан або цитоплазматичні білки. Антигени викликають негайні (антитіла IgM, IgG, IgA, IgE класів) і уповільнені (Т-клітинні) реакції і сенсибілізацію без клінічних проявів. Антитіла також виявляються у деяких здорових осіб. У крові хворих слизисто-шкірним кандидозом знаходять антигени кандид [21].

1.4. Імунітет

Важливу роль у захисті організму від кандидозної інфекції відіграють система комплементу і фагоцитоз. Гриби роду Candida мають виражені антигенні властивості, вони виробляють різні токсини. Очищений полісахарид, отриманий з клітинної оболонки С. albicans, активує систему комплементу, індукує хемотаксис нейтрофільних лейкоцитів і подальший фагоцитоз збудника. Нейтрофільна реакція є найбільш ранньою захисною відповіддю організму при проникненні в нього грибів роду Candida.

Макрофаги також активно фагоцитують і знищують С. albicans. Адгезія клітин гриба к фагоцитам може здійснюватися безпосередньо тільки у макрофагів за рахунок рецепторів на їх поверхні, що здійснює пряму адгезію Candida індуцибельною синтазою оксиду азоту, або опосередковано, як у нейтрофілів та інших клітин, за участю опсонінов: антитіл або факторів комплементу. Безпосереднє розпізнавання здійснюється, в основному, за рахунок маннозозв'язуючого рецептора, розташованого на макрофагах. Циркулюючий маннозозв'язуючий білок ускладнює адгезію грибів до фагоцитів[34] [48]. Опосередковане опсонінами зв'язування забезпечується рецепторами до Fc-фрагментів антитіл та рецепторів комплементу CR1 (багато видів Candida) і СR3 (у C. аlbicans). Тканинні макрофаги є більш професійними фагоцитами, ніж моноцити, клітини мікроглії та ендотелію. Серед тканинних макрофагів найбільш активними вважаються альвеолярні макрофаги, чим пояснюють рідкісне ураження легень при глибокому кандидозі у дорослих. Фунгіцидний ефект поліморфно-ядерних лейкоцитів (нейтрофілів, еозинофілів) і макрофагів, що володіють хемотаксисом по відношенню до С. albicans , пояснюється дією протеїнів (протеїнкінази) і мієлопероксидази. Системи похідних кисню та азоту працюють у взаємодії, причому їх компоненти можуть взаємно придушувати і потенціювати ефекти один одного. При дефіциті мієлопероксидази або нездатності утворювати гідрогенпероксідазу або суперпероксідазу фунгіцидної ефекту не спостерігається. Хворі з нейтропенією або захворюваннями, що супроводжуються порушенням функції поліморфноядерних лейкоцитів, дуже чутливі до зараження грибами роду Сandida.

  Полісахаридні речовини С. albicans піддаються впливу Т-клітинних факторів імунітету. Діяльність Т-лімфоцитів різних популяцій лежить в основі регуляції імунної відповіді при всіх формах кандидозу [39]. Крім непрямого, опосередкованого через фагоцитоз впливу, багато клонів Т-клітин здійснюють пряму фунгіцидну дію. У вивченні ролі Т-лімфоцитів при кандидозі важливо знати, яка саме субпопуляція бере участь у боротьбі з інфекцією, які медіатори секретуються лімфоцитами, за рахунок чого саме забезпечується пригнічення життєдіяльності гриба. На початку 1990-х рр. групою італійських дослідників в експерименті було показано, що активність Th1 лімфоцитів асоціюється з поліпшенням / лікуванням від кандидозу. Підвищена активність Th2 переважно перед Th1 клітинами, навпаки, асоціюється з погіршенням і смертю лабораторних тварин. Діяльність Th2 клітин призводить до пригнічення активності Th1 лімфоцитів, стимулює антитіло утворення, у т. ч. продукцію IgA і IgE, пригнічує фагоцитоз і фунгіцидну дію макрофагів і нейтрофілів. Головна роль Th1 клітин полягає в опосередкованій IFN стимуляції ними фагоцитозу, надання антигену фагоцитами, кисневих і NO-залежних фунгіцидних механізмів, а також секреції опсонинів [11]. Відзначено, що переважання Th1 або Th2 типів імунної відповіді залежить від тривалості перебігу інфекції і маси клітин, що інфікують [17].

Як при глибокому, так і при поверхневому кандидозі виробляються антитіла, що представлені імуноглобулінами всіх класів. Підвищення титрів IgM при кандидозі відзначається найбільш часто. Титр специфічних аглютинінів класу IgM підвищується на ранніх стадіях інфекції, знижуючись з часом і особливо помітно при успішній протигрибковій терапії. Наростаючий або високий титр IgM свідчить про активну інфекцію. В експерименті доведено захисна роль антитіл класу IgM до мананової фракції клітинної стінки C. albicans, що виконує функцію адгезії. Антитіла класу IgA дуже часто виявляють у хворих на усі форми кандидозу. Високий або наростаючий титр IgA відображає активну інфекцію і має найбільше діагностичне і прогностичне значення при глибокому кандидозі. Було показано, що при інфекції наростає титр секреторних IgA 1 типу, в той час як у здорових переважали антитіла 2 типу. Таким чином, секреторні імуноглобуліни можуть надавати пряму фунгіцидну дію, перешкоджати адгезії, лізису білків макроорганізму, конкуренції грибів з нормальною мікрофлорою слизових. Специфічні антитіла класу IgG к маннанам знаходять у більшості хворих на кандидоз, а також у носіїв. Специфічні антитіла до деяких білковим антигенів виявлялися виключно при інфекції. Роль специфічних IgG при кандидозі полягає в опсонізації грибкових клітин [11, 34, 48].

Незважаючи на агресивний вплив складної багаторівневої системи захисту макроорганізму, грибам роду Candida нерідко вдається протистояти цьому впливу і успішно викликати інфекцію. Тут більше всіх процвітає вид C. albicans, багато в чому завдяки своїй мінливості і широким адаптаційним здібностям. Зміна фаз росту, існування при різних температурі і кислотності, перемикання фенотипів дозволяють C. albicans і деяких інших видів Candida пристосовуватися до впливу природних захисних факторів. Динамічна структура клітинної стінки і протеїнази дозволяють грибам уникати дії безлічі секретуємих протимікробних речовин, а також протистояти конкуренції бактеріальної мікробіоти. Протеїнази здатні розщеплювати імуноглобуліни та фактори комплементу.

При поглинанні C. albicans фагоцитами грибкові клітини протистоять неокислювальним механізмам за допомогою протеїназ. Крім того, C. albicans має фермент каталазу, який запобігає дії перекису водню. Гриби конкурують з клітинами макроорганізму за залізо, необхідне для роботи окисних протимікробних систем фагоцитів [7, 34, 47].

Таким чином, імуні механізми захисту при кандидозі включають в себе як клітинні, так і гуморальні фактори. Різні причини, що пригнічують функції клітинного імунітету, сприяють розвитку і важкому перебігу кандидозної інфекції. Хворі з порушенням функції гуморального імунітету менш чутливі до зараження грибами роду Candida. Очевидно, що різні вроджені природні неімунні фактори, реакції клітинного імунітету і система комплементу грають основну роль у захисті організму від грибів роду Candida [11, 14].