ВСТУП

В даний час, особливо у зв'язку зі зростанням захворювань, що супроводжуються різними імунодефіцитними станами і нейтропеніями, зріс інтерес вчених усього світу до уражень різних органів і тканин організму людини патогенними та умовно-патогенними грибковими мікроорганизмами. Цей інтерес стимулює вивчення мікробіологічних властивостей грибів, макробіологічних реакцій на грибкову інвазію. Найбільш частими збудниками грибкових інфекцій є гриби роду Candida, які стоять відокремлено у класифікації мікозів, так як вони здатні викликати широкий діапазон інфекцій: від досить «безневинних» захворювань шкіри і слизових оболонок до інвазивних процесів, які можуть вражати практично будь-який орган, нерідко створюючи при цьому загрозу для життя хворих. Такий широкий диапазон уражень грибами роду Candida вимагає пильної уваги і всебічного вивчення [18].

За даними ВООЗ, п'ята частина населення Землі страждає або хоч раз перенесла різні форми кандидозу. Відзначається в усьому світі зростання захворюваності пов'язаний в першу чергу з тим, що ця інфекція є опортуністичною, більш половини населення Землі є носіями грибів цього роду. В даний час Candida знаходяться на 8 місці в Європі по частоті серед виділених з крові мікроорганізмів, відмічаємая смертність досягає 38 % [38].

За даними на сьогоднішній день, захворювання людини кандидозом викликають близько 20 видів грибів роду Candida. Cамий поширений і вивчений вид - С. albicans, викликає близько 90 % випадків поверхневого і 50-70 % - глибокого кандидозу. Вважається, що С. albicans по патогенності перевершує інші види Сandida [18].

Доведено, що причиною виникнення кандидозу може бути наявність імуносупресивної терапії, лікування кортикостероїдами, радіаційні ураження, безконтрольне застосування шірокоспектральних антибіотиків, злоякісні новоутворення, тривале застосування контрацептивів. Кандидоз часто розвивається на тлі діабету, дисфункції щитовидної та паращитовидної залоз. Останнім часом зросла роль ятрогенних чинників у розвитку дисемінованих форм кандидозу: зондування судин, порожнин серця, застосування апаратів екстракорпорального кровообігу. Особливе значення має кандидоз при ВІЛ-інфекції. Кандидоз входить до числа СНІД - маркерних інфекцій. 90 % хворих на СНІД на тій чи іншій стадії захворюють кандидозом (найчастіше молочниця і езофагіт). Ще одна важлива проблема пов'язана з ліквідацією внутрішньолікарняних грибкових інфекцій. В останні десятиліття відзначені спалахи внутрішньолікарняних інфекцій, особливо це стосується відділень недоношених дітей, а також реанімаційних відділень [1] [41].

Гриби роду Candida широко поширені в навколишньому середовищі. Життєздатні клітини Candida виявляються у грунті, питній воді і навіть продуктах харчування, звідки легко можуть потрапляти до людини. C. albicans зазвичай присутня в невеликій кількості в ротовій порожнині, нижніх відділах шлунково - кишкового тракту і жіночих статевих шляхах. Таким чином гриби роду Сandida spp. мають виражені адаптивні властивості, володіють здатністю виживати в різноманітних умовах зовнішнього середовища і макроорганізму, різними захисними морфологічними та біохімічними властивостями, що дозволяють оптимізувати механізми паразитування, що в свою чергу збільшує їх патогенні властивості [40].

Мета ??????

Для досягнення вказаної мети ми поставили перед собою такі завдання:

1. виділити гриби роду Сandida від пацієнтів з лор-захворюваннями бактеріологічної лабораторії;

2. вивчити біологічні властивості грибів родів Сandida;

3. провести ідентифікацію ізольованих культур грибів;

4. вивчити частоту виділення грибів родів Сandida від обстежених в монокультурі;

5. виявити чутливість виділених штамів до антимікотичних препаратів;

6. вивчити сезонну дінамику виділяємості грибів родів Сandida.

Об`єктом дослідження слугувала інфікованість грибами роду Сandida обслідуваних осіб з лор - захворюваннями у період з грудня 2010 по листопад 2011 року.

Предметом досліджень були ???

1. Огляд літератури

1.1. Систематичне положення грибів роду Candida

На сьогоднішній час систематика грибів роду Candida недосконала. За одною класифікацією дріжджоподібні гриби роду Candida відносяться до:

Домену - Eukaryota

Царства - Fungi

Відділу - Ascomycota

Класу - Saccharomycetes

Порядку - Saccharomycetales

Родині - Saccharomycetaceae

Роду - Candida

Типовий вид - C. albicans. [9].

За іншою класифікацією дріжджоподібні гриби Candida відносяться до родини Cryptococcaceae недосконалих грибів Deuteromycetes.

Типовим видом виділеним від людини є вид Candida albicans. Вперше описаний Robin в 1853 році під назвою Oidium albicans. У 1923 році Berkhout цьому роду дав назву Candida (С.). Цей вид є сапрофітним мікроорганізмом травного тракту людини, тварин і птахів. C. albicans на щільному середовищі (Сабуро, сусло-агар) утворює опуклі колонії білого або кремового кольору сметаноподібної консистенції, блискучі або злегка восковидні, м'які, гладкі. Старі музейні штами можуть бути щільними, зморшкуватими, іноді ворсинчастими.

На глюкозно-пептоній воді з дріжджовим екстрактом через 3 доби. При 25 ^оС клітини представляються округлими або овальними. На дні формується осад, по поверхні - тонке пристіночне кільце. У міру виснаження в середовищі глюкози (через 4-7 діб) або на спеціальних середовищах (рисовий агар) на термінальних нитках псевдоміцелія утворюються хламідоспори - двоконтурні утворення з зернистим вмістом. У місці прикріплення хламідоспори іноді утворюється потовщення - протохламідоспора. Діаметр хламідоспор майже в 2 рази перевершує поперечник несучої клітини.

Клітини C. albicans в рідких білкових середовищах (сироватка, плазма або яєчний білок в розведеннях 1:2 -1:10) протягом 2 - 4 годин при 37 ^оС проростають, утворюючи короткі нитки (паросткові трубки). Цей феномен, що одержав назву RB-фактора, виявляється у переважної більшості штамів C. albicans , але не є суворо специфічним для цього виду, тому що морфологічно подібну картину дають деякі інші види Candida і справжні дріжджі. Рідкісні штами C. albicans, не утворюють "росткових трубок", є авірулентними. Організми ферментують та асимілюють ряд вуглеводів.

Крім цього виду до роду Candida відносяться майже 20 видів, кратка характеристика найбільш поширених з них наведена нижче.

Вид Candida glabrata був ізольований у 1917 р. Anderson і названий як Cryptococcus glabrata. Lodder & de Vries дали йому назву Torulopsis glabrata. З 1984 року Torulopsis ідентифікований з родом Candida. Гриб становить 10 % дріжджеподібних грибів ізольованих від людини. C. glabrata. Утворює глянцеві гладкі колонії кремового кольору і м'якої консистенції. Клітини овоїдні розміром 2,5-4,5 х 4-6 мкм. Псевдоміцелія не утворюють. Деякі штами утворюють нечисленні розгалужені нитки, що складаються з овоїдних клітин.

Вид С. famata був ізольований Saito в Японії у 1922 році. Під назвою Torula Candida. У 1934 р. Lodder перейменував цей вид в Torulopsis, а в 1961р. Novak & Zsolt - у C. famata. Виявляється на поверхні шкіри людини і вважається однією з причин інтертриго стоп.

Вид С. guilliermondii був ізольований Castellani під назвою Endomyces guilliermondii в 1912 р. з мокротиння хворого бронхітом. У 1939 р. був описаний Langeron & Guerra, а в 1966 р. Wickerham був віднесений до роду Pichia. Виявляється в повітрі, харчових продуктах, воді, кишечнику і шкірі людини.

C. kefyr ізольований Castellani в 1911 р. під назвою Endomyces pseudotropicalis, який Basgal в 1931 р. відніс до роду Cаndida. Цей гриб виявляється у ферментованих молочних продуктах, які на вимені корів може викликати мастит. У людини виявляється на шкірі і слизових у вигляді сапрофітів 1 % випадків. Може бути причиною абсцесу легенів і септицемії. C. kefyr (C. pseudotropicalis) утворює колонії від кремового кольору до жовтуватого, м'якої консистенції, поверхня гладка або тонкосетчата. Дріжджові клітини овоїдної форми розмірами 2,5 - 9 х 5 - 15 мкм.

Вид С. krusei ізольований в 1910 р. Castellani на Цейлоні, до роду Candida був віднесений Berkhout у 1923 р. Близько 1 % патології людини, викликаної дріжджеподібними грибами обумовлено C. krusei. C. krusei утворює плоскі колонії, білого або матового кольору, вуалеобразні, з нерівними краями, м'якої консистенції. На рідкому середовищі утворюється ніжна плівка та високе пристіночне кільце. Дріжджові клітини овальної, подовженої або циліндричної форми розміром 2,2 - 5,6 х 4,3 - 15,2 мкм, розташовані окремо або у вигляді ланцюжка. Рясний псевдоміцелій швидко і рівномірно утворюється вздовж штрихового посіву

С. lusitaniae ізольований у Португалії в 1959 р. Van Uden & Do Carmo-Sousa. Гріб виділяється в мокроті, калі, крові важких соматичних хворих, виявляється в кишечнику домашніх тварин і птахів. C. lusitaniae. Утворює кремові блискучі колонії з гладкою поверхнею м'якої консистенції. Псевдоміцелій добре розвинений і складається з розгалужених тонких ниток, по ходу яких утворюються короткі ланцюжки бластоспор у вигляді вертіцілл. Клітини кулястої або овоїдної форми розміром 1,5-6,0 х 2,5- 10,0 мкм, розташовуються поодиноко, парами або у вигляді коротких ланцюжків.

С. pararsilosis виділено Ashford в 1928 р. під назвою Monilia parapsilosis. У 1932 р. його описали Langeron & Talice. Гриб є сапрофітом шкіри і може викликати мікози шкіри і нігтів. Може бути причиною септицемії.

C. parapsilosis утворює колонії від кремовою до жовтого забарвлення, м'які, у більшості штамів гладкі, у деяких - частково або повністю складчасті. Дріжджові клітини овальні, еліпсоїдні або витягнуті, розміри 2,9 - 4,3 х 3,6 -7,2 мкм.

Вид С. tropicalis ізольований Castellani у 1910 р. під назвою Oidium tropicalis. Berkhout (1923) відніс його до роду Candida. Гриб становить 4 % всіх дріжджеподібних грибів, ізольованих від людини, є причиною мікотичної септицемії в 7 % випадків. C. tropicalis утворює кремові, білі або сірі колонії, гладкі або складчасті. Дріжджові клітини овоїдної форми розміром 4,3 - 7,2 х 5,8 - 10,8 мкм. Псевдоміцелій рясний, що складається з довгих розгалужених ниток (на глюкозно-пептонному агарі з дріжджовим екстрактом). На сусло-агарі при 17 ^оС утворюються кремові (до жовтих) зморшкуваті колони, іноді з великим числом коремій. Труднощі ідентифікації можуть мати місце при диференціюванні девіантних штамів C. albicans (відсутність хламідоспор, "росткових трубок") з цукрозонегативним варіантом C. tropicalis, тим паче, що даний вид особливо інтенсивно (до 30 % клітин) формує структури, важко відмітні від "росткових трубок". Показано, що при пересіві таких штамів відроджується здат- ність до асиміляції, але не ферментації цукрози.

C. guilliermondii утворює колонії жовто-кремового кольору, з гладенькою поверхнею, м'якої консистенції. Зустрічаються варіанти з матовою поверхнею і смугастістю. Дріжджові клітини порівняно дрібні (2 -4,5 х 2,5 -7 мкм), частіше овоїдної, рідше циліндричної форми. Ступінь розвитку псеводміцелія варіює у різних штамів. У термінальних ділянках, що утворюються по ходу ниток гломерули мають кулясту форму, іноді нагадують грону винограду. Через слабкий заломлення світла в складі гломерул добре видно дрібні дріжджові клітини круглої форми.

C. catenulata (C. brumptii). Колонії м'якої консистенції зі складчастою поверхнею, тьмяне забарвлення - від сіруватого до кремового. Дріжджові клі- тини овоїдні або подовжені, часто грушоподібні або зігнуті . Розміри: 1,5 - 5,5 х 2,9 - 8,8 мкм. Псевдоміцелій складається з розгалужених ниток коротких псевдогіф або довгих овоїдних клітин. Псевдогіфи часто викривленою або хвилеподібної форми, нерідко з набряклими поперечними ділянками.

C. rugosa. Більшість штамів утворюють зморшкуваті колонії, але зустрічаються варіанти з частково або повністю гладкою поверхнею. Забарвлення варіює від брудно-білої до сіро-жовтою. Примітивний сильно розгалужений псевдоміцелій утворюється у великій кількості. Він може складатися цілком з коротких ниток. Бластоспори або відсутні, або представлені в незначній кількості. Форма клітин від овоїдної до видовженої. Розміри клітин складають 2,5 - 4 х 7 - 15 мкм.

C. utilis. Гладкі колонії м'якої консистенції, забарвлення від сіруватого до кремового. Дріжджові клітини від овоїдної до циліндричної форми (3,5 - 4 х 7 - 13 мкм). Утворює примітивний псевдоміцелій, що складається з грубих коротких розгалужень, несучих рідкісні овоїдні клітини.

C. lambica. На щільному середовищі утворює кремові гладенькі блискучі колонії, м'якої консистенції. Деякі штами формують шорсткі тьмяні колонії. Псевдоміцелій добре розвинений, розгалужені нитки складаються з подовжених клітин, в місцях зчленування яких утворюються круглі і овальні дріжджові клітини, їх скупчення або короткі ланцюжки. На рідкому середовищі клітини овоїдної форми, розміри яких становлять 3,6 - 5,8 х 7,2 - 11,6 мкм. При вирощуванні протягом 3 діб при 25 ^оС утворює поверхневу плівку.

C. viswanathii. Утворює тьмяні кремові колонії, м'які, плівчасті або зморшкуваті. Клітини кулясті, овальні або циліндричні, розміром 2,5 - 7 х 4 - 12 мкм. Псевдоміцелій представлений гіфами різної довжини з різноманітним розгалуженням (гілки відходять від магістральних ниток під різними кутами). У місцях відгалужень утворюються короткі ланцюги з овальних бластоспор.

C. zeylanoides. Колонії плоскі з гладкою поверхнею, маслянистої, м'якої консистенції, пофарбовані від кремового до жовтого кольору [14].