1.2 Вплив Збройних Сил України на навколишнє середовище

Діяльність Збройних Сил України в галузі охорони довкілля по­винна забезпечувати всі необхідні передумови для того, щоб повсякденна військова діяльність в мирний час стала настільки екологічно сприятливою, наскільки це можливо з огляду на вимоги до бойової підготовки військ та виконання основних завдань.

Будь-яке військове формування та місце його функціонування в природному середовищі можна розглядати як специфічну еко­логічну систему, основними елементами якої є особовий склад, оз­броєння і військова техніка та навколишнє природне середовище районів дислокації

Бойова підготовка є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час. Вона організовується і проводиться з метою навчання військовослужбовців, підрозділів і військових частин ус­пішному виконанню бойових задач у будь-яких умовах оператив­но-тактичної обстановки.

Характер забруднення навколишнього природного середови­ща, що виникає внаслідок проведення заходів бойової підготовки, є специфічним для його складових і обумовлюється особливостя­ми застосування систем зброї і військової техніки та виконанням планів бойової підготовки.

Вплив на навколишнє середовище тісно пов’язаний із властивостя­ми систем зброї і військової техніки та обладнання, такими, як вики­ди у повітря, скиди у поверхневі та ґрунтові води, використання хіміч­них речовин, шум і вплив на ландшафт. Врахування екологічних вимог при придбанні систем зброї і військової техніки дають мож­ливість зменшити негативний вплив на навколишнє природне середо­вище технічних систем, які будуть використовуватися в майбутньому.

У центрі уваги також повинно бути ефективне використання оборонних ресурсів — не лише з точки зору фінансування оборо­ни, але й з метою зменшення впливу оборонного сектора на нав­колишнє природне середовище.

1.3 Класифікація джерел воєнно-техногенного впливу

Під забрудненням довкілля військового походження слід розуміти зміну властивостей складових середовища (хімічних, ме­ханічних, фізичних, біологічних і пов’язаних з ними інформацій­них), яка відбувається як наслідок воєнно-техногенного наван­таження, що спричиняють погіршення функцій складових нав­колишнього природного середовища стосовно живих об’єктів біосфери.

Джерело забруднення природного середовища воєнного походження - це

військовий об’єкт, від якого забруднення надходить у навколишнє природне се­редовище. Цей об’єкт можна назвати і джерелом воєнно-техногенного впливу.

Джерелами забруднення природного середовища військової екосистеми є:

• об’єкти комунально-побутового призначення;

• об’єкти забезпечення життєдіяльності;

• райони і місця проведення бойової підготовки;

• озброєння і військова техніка.

Об’єкти перших двох типів можуть бути віднесені до дже­рел забруднень, що є характерними для всіх військових частин. Об’єкти двох останніх типів мають значну специфіку в залежності від їхньої приналежності до видів збройних сил і родів військ.

Вплив військової діяльності на навколишнє природне середовище полягає:[11]

• у викидах шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних та пересувних джерел забруднення;

• у деградації родючого шару ґрунту внаслідок інтенсивної експлуатації військової техніки;

• у забрудненні поверхневих вод внаслідок діяльності військових об'єктів;

• у забрудненні підземних вод та ґрунтів внаслідок експлуатації сховищ небезпечних речовин та пально-мастильних матеріалів;

• у накопиченні та зберіганні усіх видів відходів військової діяльності;

• у шумовому, електромагнітному та інших видах фізичного впливу внаслідок експлуатації усіх видів військової техніки та озброєння;

• у впливі діяльності військових об'єктів на здоров'я людей та довкілля;

• у різноманітних впливах військових об'єктів, які були передані у цивільне використання без проведення екологічного аудиту або детального екологічного обстеження та природовідновлювальних заходів.

Військова частина у своїй повсякденній діяльності безпере­рвно впливає на навколишнє природне середовище, на жаль, в ос­новному негативно. Для виявлення і аналізу цього впливу доцільно виділити дві групи заходів — господарсько-побутова повсякденна діяльність і бойова підготовка.

До заходів господарсько-побутової повсякденної діяльності відносяться заходи щодо створення та підтримки необхідних умов життя і побуту військовослужбовців, забезпечення їх усіма видами державного забезпечення, підтримки в справному стані систем зброї і військо­вої техніки та відповідних комунікацій.

Ці заходи містять у собі:

• обладнання й експлуатацію казарменого, адміністративного і житлового фондів військового містечка, споруд, систем і при­строїв комунально-побутового, господарського, медичного, ма­теріально-технічного і природоохоронного призначення;

• забезпечення умов життєдіяльності особового складу військо­вої частини і населення військового містечка;

• проведення технічного обслуговування і ремонту систем зброї і військової техніки;

• створення і підтримка об'єктів учбово-матеріальної бази тощо.

На прикладі військової частини Сухопутних військ джерела за­бруднення узагальнені в таблиці і представлені у додатку №3.

Набагато складнішою є проблема з екологічної оцінки специфічних техногенних факторів впливу, властивих навчальним об'єктам полігонів. Під воєнно-техногенними факторами впливу на довкілля слід розуміти фактори антропогенного впливу на процеси, явища чи екологічний стан цього середовища, джерелами якого є системи зброї і військова техніка, інфраструктура військового походження та заходи бойової підготовки.

Джерелами впливу на навколишнє природне середовище полі­гону є озброєння, військова техніка й особо­вий склад військових частин та підрозділів, що проходять бойову підготовку на навчальних об’єктах.

Розглядаючи основні воєнно-техногенні фактори впливу слід зауважити, що первинними джерелами забруднення важкими металами, вуг­леводневими і хімічними забруднювачами виступають різноманітні види систем зброї та військової техніки, які можна класифіку­вати на такі основні групи:

• боєприпаси — артилерійські боєприпаси, бомби, ракетне озброєння;

• тактична зброя — стрілецька зброя, артилерійська зброя;

• військова техніка СВ — гусенична, колісна;

• авіаційна техніка — літаки, вертольоти;

• корабельна техніка;

• радіолокаційні станції та радіотехнічні пристрої усіх видів і родів військ.

Забруднення навколишнього природного середовища безпосе­редньо пов’язане з утворенням відходів і викидів у результаті екс­плуатації і застосування систем зброї і військової техніки, транс­портних засобів.

Транспортна база озброєння і бойової техніки є основним дже­релом забруднення природного середовища. Вона прямо пов’язана з такими забрудненнями, як хімічне забруднення атмосфери (ви­киди відпрацьованих газів двигунів внутрішнього згоряння), уш­кодження і знищення рослинності, руйнування ґрунтового покри­ву, шуми і вібрації. Рівні забруднення залежать від інтенсивності і просторово-часових масштабів застосування гусеничної (танків, бойових машин піхоти, самохідних артилерійських гармат, зеніт­них установок) і колісної техніки (бронетранспортерів, спеціаль­них і транспортних автомобілів).

При проведенні польових занять і навчань мають місце значні забруднення рослинності, ґрунту, водойм нафтопродуктами й мас­лами (при заправці, обслуговуванні та роботі техніки в результаті витоків і розливу палива і пально-мастильних матеріалів).

Основні воєнно-техногенні фактори впливу, що є характерними для різних видів систем зброї і військової техніки:

1. Механічний вплив призводить до забруднення середовища технікою, що діє лише механічно, без фізико-хімічних наслідків.

Як правило, механічний вплив обумовлений порушенням ґрунтового покрову та забрудненням ґрунтів металевими відходами із залишків боєприпасів на навчальних полігонах та стрільбищах.

Під час військових навчань, бойових стрільб використовуєть­ся переважно артилерійська та малокаліберна зброя, яка містить сви­нець. Весь свинець залишається в ґрунті військових полігонів і стріль­бищ, вносячи свій вклад в хімічне забруднення довкілля.

Пересування гусеничної та колісної військової техніки при­зводить до знищення рослинності та руйнуван­ня верхнього родючого шару ґрунтового покри­ву. На трасах пересуван­ня бойової техніки ут­ворюються колії значної глибини, які часто запов­нюються водою, що стає причиною заболочуван­ня місцевості. Через зни­щення рослинності утворюються такі ділянки місцевості, на яких з’являються значні місця другорядного пилоутворення. Пил, який підіймається вій­ськовою технікою, розповсюджується на значні площі.

2. Хімічний вплив заходів бойової підготовки призводить до змі­ни природних параметрів компонентів навколишнього природно­го середовища (повітря, поверхневих та ґрунтових вод, ґрунтів) під дією забруднюючих речовин, що утворюються внаслідок експлуа­тації систем зброї та військової техніки.

3. Під фізичним впливом слід розуміти зміну фізичних парамет­рів середовища за рахунок розповсюдження техногенних полів внаслідок застосування систем зброї і військової техніки.

Проблема екологічної оцінки техногенних впливів на навко­лишнє середовище досить гостро стоїть перед людством. За ос­танню чверть століття накопичено великий методичний матеріал, який використовується для вирішення проблем забезпечення екологічної безпеки антропогенної діяльності.

Оцінка і прогнозування впливу військової діяльності на навколишнє середовище є ключовим завданням в галузі охо­рони навколишнього середовища та екологічної безпеки у збройних силах. Перевірка збройних сил, а саме інспектування проводиться не більш як один раз у чотири роки посадовими особами управління екології за Планом інспектування Збройних Сил України з питань організації екологічного забезпечення та радіаційної безпеки у навчальному році, затвердженим начальником Генерального штабу Збройних Сил України - першим заступником Міністра оборони України, або під час проведення інспекції військ (сил) - за рішенням Міністра оборони України.[12]

В аналізі впливу військової діяльності на стан довкілля пе­реважають, головним чином, оцінки розмірів порушення при­родного середовища та концентрацій забруднюючих речовин у тих чи інших екосистемах.

У зв’язку з цим постає необхідність проведення як опера­тивної оцінки та прогнозування безпосередньо реального впли­ву військової діяльності на природне середовище (повсякденна діяльність військ, бойова підготовка, випробування нових сис­тем зброї і військової техніки і т. ін.), так і можливих наслід­ків реалізації програмних документів щодо розвитку Збройних Сил України.

Законом України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 р. №0045 визначається - Екологічна експертиза в Україні , як вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.[1]

Застосування екологічної експертизи у військах надає змогу контролювати діяльність Збройних сил України за загальнодержавними нормами та критеріями.

Розділ II. Екологічне забезпечення Збройних Сил України

Виконуючи вимоги, що висуваються основними завданнями Збройних Сил України в галузі забезпечення національної без­пеки та національних інтересів, Збройні Сили України повинні здійснювати свою діяльність з урахуванням діючих екологічних норм та активно впроваджувати довгострокові заходи з охорони навколишнього природного середовища, керуючись прийнятою державною політикою та цілями сталого розвитку в галузі охоро­ни довкілля.

Діяльність Збройних Сил України в мирний час за своєю приро­дою може суперечити цілям у галузі охорони навколишнього при­родного середовища загалом. Але інтереси забезпечення обороноз­датності держави в деяких випадках допускають зниження обме­жень на військові екологічно небезпечні види діяльності з огляду на основні завдання Збройних Сил України. У зв’язку з цим законо­давство дозволяє ряд винятків.

З 04 липня 1995 року відповідно до наказу Міністра оборони України № 171 «Про заходи щодо організації екологічного забезпечення Збройних Сил України» виконання заходів забезпечення екологічної безпеки у Збройних Силах України покладені на війська радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України виконання завдань забезпечення екологічної безпеки у військовій частині покладено на начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальника служби екологічної безпеки.[2]

Обов`язки начальника служби РХБ захисту полку представлені на додатку №4.

Органи екологічної безпеки ЗСУ є складовою частиною військ радіаційного, хімічного та біологічного (РХБ) захисту; вони створюються у всіх видах ЗСУ, управліннях військових округів і центральному апараті Міністерства оборони України. Загальне керівництво службою екологічної безпеки ЗСУ покладається на начальника військ РХБ захисту Збройних Сил - начальника Головного управління військ РХБ захисту Генерального штабу ЗСУ.

Заходи екологічного забезпечення плануються і організуються центральним апаратом Міністерства оборони України, командуванням усіх видів ЗСУ, військових округів та командирами (начальниками) військових частин. Екологічне забезпечення здійснюється силами і засобами самих військ. Найбільш складні та специфічні завдання екологічного забезпечення, особливо з ліквідації аварій і катастроф, виконуються спільно силами і засобами військ РХБ захисту, інженерних військ, медичної служби та інших військ залежно від обставин.

Управління екології входить до складу Головного управління військ РХБ захисту Генерального штабу ЗСУ і керує органами служби екологічної безпеки ЗСУ та Центральної військово-екологічної лабораторії (ЦВЕЛ) Міністерства оборони з питань екологічного забезпечення ЗСУ.

Управління екології безпосередньо підпорядковується начальнику військ РХБ захисту ЗСУ. Управління екології має право здійснювати перевірку з питань екологічного забезпечення ЗСУ; вимагати припинення експлуатації шкідливих об'єктів військових частин; вимагати звітність від посадових осіб з питань екологічного забезпечення частин.

На ЦВЕЛ покладається спостереження за джерелами забруднення шкідливими речовинами повітря, води та земель на військових об'єктах; збір інформації про стан екологічної безпеки у ЗСУ; контроль за знищенням шкідливих речовин у ЗСУ; визначення фонових шкідливих речовин на об'єктах ЗСУ та інше.

Метою екологічного забезпечення військової частини є організація екологічної безпеки усіх видів діяльності в підрозділах частини та захист особового складу в умовах впливу екологічно несприятливих антропогенних і природних факторів, а також охорона навколишнього природного середовища в місцях дислокації та розташування військових підрозділів та інших об'єктів.

Структурний підрозділ з питань екологічної безпеки Міністерства оборони України є головним органом з впровадження державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України і відповідає за розробку і впровадження екологічної політики Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Структурний підрозділ з питань екологічної безпеки Міністерства оборони України координує діяльність органів військового управління Збройних Сил України з питань екологічної безпеки.[11]

На структурний підрозділ Збройних Сил України з питань екологічної безпеки покладаються такі завдання:

розробка і впровадження в життя екологічної політики ЗС України;

організація, контроль та надання практичної допомоги у здійсненні заходів екологічної безпеки під час зберігання на складах та у військових частинах джерел іонізуючого вип­ромінювання та токсичних речовин, їх експлуатації, вико­ристанні на практичних заняттях, а також під час транспор­тування;

організація і контроль за дотриманням у частинах вимог при­родоохоронного законодавства, наказів і директив Міністерс­тва оборони у цій галузі;

організація, контроль і надання допомоги у забезпеченні частин і об’єктів очисними спорудами та природоохоронним обладнан­ням;

організація і проведення екологічного моніторингу навколиш­нього природного середовища в місцях дислокації військових об’єктів Збройних Сил України;

організація і забезпечення практичних заходів з ліквідації на­слідків екологічних аварій;

організація взаємодії з Міністерством охорони навколишньо­го природного середовища, МНС, іншими міністерствами і ві­домствами України з питань забезпечення екологічної безпе­ки та інше.