1.1 Воєнно-екологічна культура

Ставлення людей до оточуючого їх середовища характеризує рівень їх культури. Традиційно культуру визначають, як ступінь розвитку суспільства і людини, який ви­ражений в результатах матеріальної та духовної діяльності людей. Але у військових формуваннях слід звертатись до іншого поняття, а саме воєнно-екологічна культура — це ступінь досконалості, який досягнуто людьми, чия діяльність пов’язана з воєнною організацією держави в опануван­ні екологічними знаннями, видами і формами природоохоронної діяльності. Воєнно-екологічна культура визначає екологічно-безпечний розвиток Збройних Сил України, нормальне існування та сталий розвиток держави. Складові воєнно-екологічної культури представлені на додатку №1. Воєнно-екологічна культура визначає екологічно-безпечний розвиток Збройних Сил України, нормальне існування та сталий розвиток держави.

У кінцевому підсумку воєнно-екологічна культура постає як іс­торично усталені форми діяльності та їх наслідки.

Воєнно-екологічна культура розвивається через певні програ­ми природокористування і будує через них свій історично-конкретний процес взаємодії з природою.

Виховання екологічного мислення, почуття особистої відповідаль­ності за стан навколишнього природного середовища, переконаності в необхідності бережливого ставлення до природи і суворого дотри­мання природоохоронного законодавства послужить певною запору­кою вирішення актуальних екологічних проблем військової діяльності.

Кожен командир, начальник, спеціаліст будь-якого профілю, який зай­мається питаннями експлуатації технічних систем та озброєння, по­винен володіти певними екологічними, теоретичними і практичними знаннями, вмінням контролювати та оцінювати ступінь забруднення довкілля, планувати заходи екологічного захисту військ та відновлення навколишнього середовища в сфері своєї діяльності.

Необхідно, щоб воєнно-екологічна культура зайняла пріори­тетне місце у свідомості командирів усіх рангів. Турбота про охо­рону навколишнього природного середовища в військах повинна стати повсякденною справою не тільки військовослужбовців, але й усіх без винятку посадових осіб.

Збереження життя на Землі залежить безпосередньо від рівня і темпів формування екологічної культури. Дієвим засобом фор­мування воєнно-екологічної культури є воєнно-екологічна осві­та, воєнно-екологічне виховання і воєнно-екологічна діяльність (сутність цих заходів окреслена у наказі Міністра оборони України № 65 від 12 березня 1996 р. « Про стан екологічної безпеки ЗС України та заходи щодо його покращення»). Структурна схема засобів формування воєнно-екологічної культу­ри представлена на додатку №2.

Воєнно-екологічна діяльність — є центральним і визначаль­ним елементом воєнно-екологічної культури та показником її рівня. Не випадково базовим принципом оволодіння людиною екологічними знаннями є принцип єдності пізнавальної та прак­тичної діяльності.

Воєнно-екологічна культура виникає шляхом формування умов, що сприяють розгортанню її принципів та завдяки спеціальному виду діяльності — екологічному вихованню. Від рівня воєнно-екологічної культури залежить вирішення проблеми глобальної еколо­гічної кризи, збереження природних умов існування цивілізації.

Воєнно-екологічна культура за своїм змістом відображає ступінь досконалості оволодіння сукупністю знань, норм, стереотипів та пра­вил поведінки військовослужбовців в оточуючому їх природному світі.

Участь у природоохоронній діяльності сприяє вихованню у особового складу Збройних Сил України почуття дбайливого гос­подаря, особистої відповідальності за долю рідної природи неза­лежної держави, розуміння своєї особистої участі в справі збере­ження та примноження багатств України. Тобто є складовою показника ступеня досконалості Збройних Сил України.

Якщо воєнно-екологічна культура стане невід’ємною части­ною діяльності та мислення військовослужбовців усіх рангів, бу­дуть не витребувані та припинять своє існування такі поняття як екологічна війна та екологічна зброя, — розвиток збройних сил стане екологічно безпечним.