Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Військовий інститут

Військовий факультет фінансів і права

Кафедра фінансів Збройних Сил

Курсова робота

з дисципліни: " Військовий тил, економіка та організація військового господарства військових частин "

на тему:

"Організація екологічного забезпечення Збройних Сил України"

Курсанта 221-е навчальної групи К.П. Мехед

Науковий керівник - викладач кафедри фінансів Збройних Сил капітан Остапенко О. П.

КИЇВ 2012

Зміст

Список використаних джерел 31

Вступ

До певного етапу світової історії розвиток людства визначався ступенем розвитку матеріального виробництва. Використання людством природних ресурсів не перевищувало меж, за якими наступає їх виснаження. Висока здатність довкілля до перекриття антропогенного впливу дозволяла зберіга­ти його первинну якість. Тому реальної потреби враховувати екологічну складову розвитку людського суспільства не було. Всі зусилля зосеред­жувались на економічному зростанні держав і забезпеченні їх військо­вої могутності. Остання гарантувала захист своєї незалежності, а також давала можливість для економічного зростання за рахунок завоюван­ня нових територій. Тільки з середини минулого століття, коли чисель­ність людства різко зросла, а негативний вплив його діяльності на при­родні ресурси і якість довкілля почав відчуватись на глобальному рівні, з’явилася потреба врахування екологічної складової розвитку. З того ча­су проблема співвідношення економічної й екологічної сторін розвит­ку широко обговорюється в сучасній літературі.

Погляди різних груп науковців щодо розвитку держав і людс­тва в цілому розрізняються за ступенем домінування екологічних критеріїв над економічними. Одні вважають, що головним є відновлення самої економічної системи на сталій основі. На дум­ку інших, треба приділяти увагу не тільки економічній раціональ­ності, але й речам загального користування, використання яких викликає зовнішні ефекти. Треті пропонують уповільнити чи, на­віть, припинити економічне зростання з метою збереження нав­колишнього природного середовища, тому що закони фізики не дозволяють привести антропогенний вплив до нуля.

У вісімдесятих роках минулого століття погляди на розвиток сус­пільства поступово сконцентрувались у понятті «сталий розвиток», визначень якого з’явилось досить багато. Основним можна вважати таке, яке наведене у доповіді Міжнародної комісії з проблем навколишнього природного середовища і сталого розвитку (1987 р.). Воно звучить так:«... Сталим можна назвати такий розвиток, який веде до задо­волення нагальних потреб суспільства без зменшення можливостей майбутніх поколінь задовольняти їх потреби». Безумовно, що легковажно відноситись до природного капіталу не можна. За великим рахунком його втрати є не відновлюваними і не­суть реальні загрози для існування людства вже в найближчому май­бутньому. Зникаючі біологічні види не відновлюються, озоновий шар і ґрунти відновлюються тисячоліттями, а мінеральні ресурси в масш­табах часу життя людства не відновлюються взагалі. Тому повне збере­ження природного капіталу є ознакою сильної сталості розвитку.

Останнім часом все більше починає домінувати точка зору, що розвиток суспільства має бути не тільки сталим, але й збалансова­ним, при якому в рівному ступені дбають і про матеріальний доб­робут, і про природу, і безпосередньо про людину.

Актуальність роботи полягає в тому, що вплив діяльності військових об`єктів на навколишнє середовище є значним, а тому екологічне забезпечення у Збройних Силах України є основою збереження і покращення екологічного стану в країні.

Об‘єктом дослідження є система управління екологічною безпекою Збройних Сил України.

Предметом дослідження є фінансове забезпечення екологічної безпеки Збройних Сил України.

Метою дослідження є визначення стану охорони навколишнього природного середовища у Збройних Силах України.

Завданнями роботи є висвітлення складових екологічної безпеки Збройних Сил, основні напрямки діяльності військ та способи компенсації шкідливих наслідків діяльності військ.

Робота складається зі вступу, двох основних розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.

Розділ I.Основи екологічного забезпечення.

Термін «екологія» вперше було використано у 1866 р. в книзі «Загальна морфологія організмів» німецького біолога Ернеста Гек­келя: Екологія - наука, що вивчає взаємовідносини організмів і утворених ними угруповань між собою і з навколишнім середовищем.

Виходячи з того, що воєнна діяльність в усе більших масш­табах впливає на оточуюче середовище, підсилюючи екологічну кризу в системі «людина — суспільство — природне середови­ще», актуальними з наукової й практичної точок зору є питання систематизації напрямків розвитку воєнної екології і виділен­ня серед них нових підходів до постановок науково-практичних проблем, розв’язання яких на існуючій понятійній основі при­кладної екології вже не можливе.

В сучасних умовах у Збройних Силах України існує ро­зуміння необхідності розв’язання проблеми збереження нав­колишнього природного середовища в процесі повсякден­ного функціонування їх структурних складових: військо­во-промислових об’єктів; військово-технічних комплексів; військових підрозділів, частин, з’єднань разом із системами оз­броєння, військової техніки та життєзабезпечення. Не змен­шуючи пріоритетність виконання завдань бойової підготов­ки, керівники військових колективів всіх рівнів узгоджують свою повсякденну діяльність в мирний час із природоохорон­ними заходами.

Показники збереження природи:

- зменшення втрат ґрунтів внаслідок антропогенної діяль­ності;

- збільшення площі здорових боліт і сінокісних угідь;

- збільшення площі лісів і різноманіття біологічних видів;

- зменшення кількості видів, що знаходяться під загрозою зникнення;

- скорочення викидів і надлишкових добрив;

- зменшення емісії газів, що створюють парниковий ефект.

Показники раціонального господарювання:

- скорочення матеріалоємності на одиницю продукції й на ду­шу населення;

- скорочення відходів, наголос на їхнє вторинне використан­ня;

- зменшення енергоємності виробництва;

- раціональне використання відновлюваних ресурсів.

Виникає питання: навіщо потрібні подібні по­казники? Відповідь на це питання пов’язана з тим простим фак­том, що державні діячі, посадовці, командири, які приймають рішення, повинні у своїй діяльності враховувати її екологічні на­слідки, забезпечувати рівні умови для сьогоднішнього і майбут­нього поколінь. Якщо один з основних показників свідчить про негативні наслідки, то їм необхідно насамперед звернути увагу саме на цей аспект стратегії розвитку. Для цього вони можуть використовувати різні механізми, починаючи з адміністратив­них, правових і закінчуючи економічними важелями і стимула­ми, що забезпечують збереження природно-ресурсного потен­ціалу в інтересах майбутніх поколінь.

Збройні Сили України повинні нести особливу відповідальність за екологічно сталий розвиток. Відповідальність оборонного сектора полягає в тому, що врахування можливих наслідків для екології та раціональне використання ресурсів мають стати невід'ємною части­ною діяльності збройних сил. Збройні сили повинні також сприяти екологічно сталому розвитку в оборонному секторі в цілому.

Основними завданнями екологiчного забезпечення Збройних Сил України є:[10]

екологiчне забезпечення повсякденної дiяльностi вiйськ (сил);

органiзацiя екологiчного забезпечення дiяльностi ЗС України в умовах впливу на них екологiчно несприятливих антропогенних i природних факторiв;

екологiчний монiторинг ЗС України у системi державного екологiчного монiторингу;

вiдновлення навколишнього природного середовища у процесi повсякденної дiяльностi вiйськ (сил), пiсля проведення навчань, випробувань, спецiальних робiт, а також пiсля аварiй та катастроф на вiйськових об'єктах;

вiйськово-наукове забезпечення основних завдань екологiчного забезпечення ЗС України;

участь у екологiчному забезпеченнi на етапах проектування, будiвництва та експлуатацiї об'єктiв ЗС України, конверсiї вiйськово-промислового виробництва, а також на етапах утилiзацiї i знищення ядерного i звичайного видiв озброєння та вiйськової технiки;

взаємодiя з державними i вiдомчими органами охорони довкілля та мiжнародна спiвпраця з питань екологiчного забезпечення вiйськової дiяльностi;

пiдготовка кадрiв вiйськових екологiв, екологiчна пiдготовка i виховання особового складу ЗС України.