2.1 Політика Збройних Сил України в галузі охорони навколишнього природного середовища

Політика ЗС України в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища, яка стосується усіх видів збройних сил, цілком узгоджується із політикою держави. Основні напрямки екологіч­ної політики держави в оборонному секторі були визначені в Пос­танові Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання при­родних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» №188/98 від 5 березня 1998 року.

Умовами здійснення екологічної політики у військовій сфері і військово-промисловому комплексу є:

• екологізація військово-технічної політики держави;

• формування екологічного світогляду і природоохоронної правової свідомості військового керівництва, особового складу військ Зброй­них Сил України, робітників і службовців підприємств військово-промисловому комплексу;

• проведення наукових досліджень і науково-технічних розро­бок з метою оцінки, поліпшення і стабілізації екологічного ста­ну в районах розташування військових частин і об’єктів, у тому числі, іноземних;

• впровадження в Збройних Силах України екологічної паспортиза­ції об’єктів, налагодження відомчої системи екологічного моніто­рингу гарнізонів і підприємств військово-промисловому комплексу, включення її до системи де­ржавного моніторингу навколишнього природного середовища;

• обов’язковість особистої юридичної відповідальності за пору­шення природоохоронного законодавства з боку військово­службовців, у тому числі, іноземних військ, тимчасово дислоко­ваних на території України, і персоналу підприємств оборон­ного спрямування.

У концептуальних засадах застосування ЗС України, викла­дених у Воєнній Доктрині України, наголошується на такому плануванні воєнних дій, при якому вдається уникнути їх катас­трофічних наслідків для навколишнього природного середо­вища.[3] У мирний час основні завдання ЗС України повинні виконуватись в рамках чинного законодавства про охорону нав­колишнього природного середовища та справляти мінімально можливий вплив на довкілля шляхом:

• додержання правил дбайливого ставлення до навколишнього середовища при плануванні та діяльності збройних сил;

• мінімізації використання та поширення шкідливих речовин;

• мінімізації використання енергії та вичерпних ресурсів;

• раціонального використання сировини та зменшення кіль­кості відходів;

• постійного застосування заходів з метою поліпшення якості навколишнього середовища;

• обмеження впливу шуму;

• сприяння збереженню біорізномаїття;

• залучення всіх кадрів до роботи в галузі охорони довкілля;

допомоги цивільному населенню у випадку техногенних аварій та екологічних катастроф.

Управління станом навколишнього середовища дає можливість організувати роботу за принципом:

Планування — Впровадження — Оцінка — Вдосконалення.

Розглядаючи планування слід зазначити, що політика Збройних сил України в сфері охорони навколишнього середо­вища відображає рівень прагнень Збройних сил та довгостроковий характер природоохоронних заходів.

Впровадження відбувається у кожній військовій частині, яка сама вирішує як буде будуватися ро­бота та розподілятись обов’язки. Військова частина повинна от­римати повну інформацію про вплив своєї власної діяльності на навколишнє середовище. Повсякденна діяльність та бойова підго­товка, що безпосередньо пов’язані з суттєвим впливом на навко­лишнє середовище, повинні бути підтверджені відповідними до­кументами, наприклад, заявою про вплив на навколишнє природ­не середовище на військових полігонах. Така організація роботи зменшує ризик небажаних викидів, підвищує рівень поінформо­ваності командування, місцевого населення та громадсь­ких організацій про стан навколишнього природного середови­ща та рівень професійної підготовки, що дозволяє з самого почат­ку вдаватися до правильних дій.

Підведення результатів та оцінка екологічного стану повинна мати два наслідки, у випадку коли екологічний стан оцінено «задовільно» підтримувати наявний стан, а у випадку «незадовільної» оцінки вдосконалювати та усувати недоліки. Результати перевірок та рекомендації з удосконалення приро­доохоронної діяльності складають основу для планування подаль­ших заходів щодо покращення стану довкілля в частині і повинні використовуватися командуванням військової частини для кори­гувальних дій.

Згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»[4] (ст. 65) та інструкцією «Про зони надзвичайних екологічних ситуацій...»[5] Надзвичайна екологічна си­туація — надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися не­гативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру встановлюються Кабінетом Міністрів Ук­раїни на основі аналізу інформації про техногенну та екологічну обстановку, загрози існуючих і ймовірних техногенних та природ­них катастроф, досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру.

Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру класифікуються за характером походження, ступенем поширен­ня, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумови­ти виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території України, визначаються такі види надз­вичайних ситуацій:

• техногенного характеру;

• природного характеру.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією техноген­ного та природного характеру наслідків, обсягів технічних і матеріаль­них ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

• державний;

• регіональний.

Категорії надзвичайної наслідків ситуації:

об’ектова — наслідки не виходять за межі об’єкта;

місцева — наслідки не виходять за межі території міста, райо­ну або області;

регіональна — з наслідками в межах кількох областей;

глобальна — з наслідками, що охоплюють значну територію Ук­раїни;

транскордонна — з наслідками, що розповсюджуються за межі України.

Збройні Сили України мають відповідні ресурси. Це стосується як кадрів, так і техніки та обладнання. Сюди відносяться, наприклад, частини та підрозділи військ РХБ захисту та інженерних військ.

З метою запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям здійснюється:

розроблення системи організаційних, науково-технічних, еконо­мічних та державно-правових заходів, спрямованих на локаліза­цію (ліквідацію) наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;

інвентаризація екологічно небезпечних видів діяльності, розроблення і термінове прийняття відповідними держав­ними органами рішень щодо обмеження, зупинення чи при­пинення діяльності, яка поглиблює чи ускладнює техноген­ний негативний вплив на екологічний стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

здійснення невідкладних заходів щодо відновлення якості при­родних ресурсів, стану навколишнього природного середови­ща, профілактики захворювань, надання необхідної медичної допомоги та соціальної реабілітації потерпілим громадянам;

створення системи екологічного інформування населення про здійснення та виконання невідкладних заходів, оцінка стану довкілля та його впливу на здоров’я людей;

заборона проведення екологічно небезпечної діяльності, яка може викликати промислові, енергетичні катастро­фи, аварії та викиди забруднюючих речо­вин, фізичні та хімічні явища, не забезпечені діючою сис­темою контролю і організаційно-технічними засобами безпеки, що призведе до стійкого необоротного, тривало­го негативного впливу на стан довкілля і здоров’я людини;

заборона використання пристроїв, речовин та процесів, які мо­жуть впливати на виникнення надзвичайних екологічних ситу­ацій у разі відсутності науково-технічних, технологічних, ма­теріальних та інших засобів забезпечення екологічної безпеки;

заборона проведення військових навчань та здійснення вій­ськової діяльності, яка може заподіяти шкоду стану довкіл­ля, здоров’ю людей чи викликати довготривалі негативні зміни екологічної обстановки, небезпечні для населення;

заборона використання природних процесів як засобів веден­ня військових дій, а також діяльності, що може призвести до виникнення надзвичайних екологічних ситуацій.