- •Авторитаризм: визначення, суттєві риси.
- •2.Базові типи політичної культури (г. Алмонд, та с. Верба).
- •3.Взаємовідносини держави і громадянського суспільства за різних політичних режимів.
- •4.Виборча система сучасної України.
- •5.Виборчі технології: зміст та сучасні форми.
- •6.Види політичної стабільності.
- •7.Види та напрями політики.
- •8.Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристики.
- •9.Генеза та еволюція поняття "геополітика": науковий напрям та елемент політичної практики.
- •10. Глобальні проблеми сучасності та їх вплив на світову політику.
- •11. Головні функції політичних систем.
- •12. Головні характеристики традиційних політичних систем.
- •13. Громадянське суспільство: сутність і структурні компоненти.
- •14.Демократичні політичні режими: загальна характеристика.
- •15.Джерела та види легітимності влади.
- •16. Засоби боротьби з тероризмом.
- •17. Зміст системного підходу до вивчення політики.
- •18. Зовнішньополітичні пріоритети України
- •19. Інформаційне суспільство: загальна характеристика.
- •20..Критерії загального виборчого права. Голосування. Цензи.
- •21. Легальність та легітимність політичної влади
- •22. Методи вирішення політичних конфліктів
- •23.Модернізація: поняття та теорії модернізації
- •25. Обєднання громадян різновиди та методи впливу на владу
- •26. Ознаки політичної напруги та політичної кризи
- •27.Основні елементи політичної культури
- •28. Основні концепції походження держави
- •29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.
- •30.Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки.
- •31. Основні суб'єкти політики
- •32. Основні теоретичні моделі політичних систем (д. Истон, г. Алмонд, к. Дойч).
- •33.Основні теорії виникнення тоталітаризму.
- •34 Основні форми правління
- •35.Основні функції політики
- •36. Особистість як суб’єкт політики.
- •37. Партійний спектр сучасної україни
- •38. Політична еліта та лідерство…
- •39. Політична етика
- •40. Політична ідеологія
- •41. Політична поведінка та фактори що її зумовлюють
- •42.Політична психологія
- •43. Політичний процес та його суб’єкти
- •44. Політичний режим поняття та значення.
- •46.Поняття пануючої еліти. Структура пануючої еліти.
- •47.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів
- •48. Поняття стратегії та тактики
- •49. Поняття та ознаки партії.
- •50. Поняття та типи політичної участі
- •51. Предмет політології
- •52. Принципи правової держави
- •53.Причини та умови виникнення тероризму
- •54. Проблеми політично еліти в науці: внески у вивчення еліти Конфуція, Аристотеля, Платона, мАкіавелі
- •55.Ресурси політично влади; різновиди та типологія
- •56.Реформа, революція, переворот, трансформація
- •57. Рівні політичної культури
- •58. Рівні потреб за шкалою маслоу
- •59. Роль змі в політиці. Їх основні функції
- •60. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •61. Система міжнародних політичних відносин: загальна характеристика
- •62. Соціальне партнерство зміст та значення
- •63. Способи рекрутування в еліту.
- •64.Стилі лідерства
- •65 Структура політичної партії
- •66. Структура політичної влади
- •67.Структура та організація політичного процесу
- •68.Структурні компоненти політичної системи.
- •69.Субєкти політичної влади: соціальні, інституціональні та функціональні
- •70. Субєкти та об’єкти політики
- •71 .Суспільно-політичні рухи: визначення, особливості діяльності та існування
- •72. Сутність демократії цінності, інститути, процедури
- •73. Сутність політики основні теоретичні підходи
- •74. Сутність системного підходу до дослідження політичної сфери
- •75. Сутність соціальної держави
- •77. Сутність та форми авторитаризму
- •78. Сутність, структура, рівні політичної свідомості
- •80. Теорії демократії( колективістські теорії, ліберальні та елітарні концепції, плюралістична теорія, ідентитарні та конкурентні теорії, теорія партисіпаторної демократії)
- •81.Теорії еліт( Моска, пАрето, Михельс).
- •82. Теорії конфліктів.
- •83.Теорії лідерства.
- •84.Теорії походження держави.
- •85. Тероризм як чинник політики
- •86. Типи виборчих систем у світові практиці. Переваги та недоліки кожної виборчоъ системи
- •87. Типи партійних систем.
- •88. Типи політичних культур.
- •89.Типологія партій. Перспективи розвитку партій різних типів.
- •90.Типологія політичних конфліктів
- •91 Ипологія політичних систем
- •93.Форми державного устрою
- •94. Форми тоталітарних режимів
- •1. Комуністичний тоталітаризм
- •2. Фашизм.
- •95. Функції політичних партій
- •96. Функції політичного лідера
- •97. Функції політичної влади
- •98. Функції політичної еліти
6.Види політичної стабільності.
Політична стабільність - складова частина загального поняття стабільності держави. Синоніми «стабільності» - «постійність», «незмінність», «стійкість». «Політична стабільність розглядається, як психологічна спроможність населення зберегти спокійну поведінку, незважаючи на зовнішні чи внутрішні несприятливі умови. Політична нестабільність розвивається тільки в тих випадках, коли маса людей психологічно підготовлена агресивно реагувати на будь-які суспільно-економічні події »
Абсолютна (повна) стабільність політичних систем, як уже зазначалось, є абстракцією, оскільки не має під собою реальних механізмів втілення. Така стабільність можлива у абсолютно замкнутій системі, яка не взаємодіє з середовищем. Стабільність плюралістичних демократичних режимів, заснована на саморегулюючій політичній системі, визнанні опозиції, грі різних політичних сил може бути визначена як динамічна, консолідаційна. Стабільність командно-адміністративних систем, що забезпечується репресивними методами,
спрямованими на усунення будь-якої існуючої чи потенційної опозиції, утвердження монізму в усіх сферах життя є статичною та стагнаційною.
Статична стабільність характеризується створенням і збереженням непорушності, постійності соціально-економічних і політичних структур, зв’язків, відношень. Вона ґрунтується на уявленнях, необхідностізбереження консервативних традицій, домінуючої ідеології, створення адекватних стереотипів політичної
свідомості і поведінки. Однак життєздатність політичної системи подібного рівня стабільності, є обмеженою,через закритість і відсутність зворотного зв’язку між політичною системою та суспільством, елітою тасуспільством. Оскільки демократичне суспільство є відкритою системою, то воно здатне порівняно безболісно пристосовуватися до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі свого існування. Така стабільність єдинамічною, виступає умовою самовідтвореннядемократичних режимів. Її можна вважати “живою”,
конструктивною.
Важливу роль у забезпеченні стабільності відіграє забезпечення політичної спадкоємності. В широкому розумінні йдеться про спосіб зміни уряду іншим. В. Кольверт зазначає, що в вужчому розумінні спадкоємність співвідноситься з таким законодавчо встановленим процесом передання влади, який дає змогу уникнути
кризових ситуацій, насилля, що виникають у подібних випадках, і тримати цей процес під контролем.
З позиції структурного функціоналізму (Т. Парсонс, Р. Мертон) така стабільність є основою стабілізації суспільної системи. Вона відповідає вимозі постійного функціонування системи. Але, по суті, йдеться про виправдання і раціоналізацію існуючого порядку. Поза тим розвиток політичного життя, його адекватність
політичним інтересам вимагає якісних змін як умови рівноваги.
Стагнаційний тип політичної стабільності (франц. stagnatio, від лат. Stagnum – стояча вода) –характеризується застоєм, закостенінням інституційних форм, згортанням змін, розпадом структур політичного життя, що призводять до припинення політичного розвитку, аж до краху політичної системи суспільства чи
політичного регресу загалом [7, с. 632–633]. Політична стагнація в суспільстві настає тоді, коли стабілізаційні механізми якісних політичних трансформацій перестають діяти. Політична стагнаця розпочинається, на перший погляд, як неполітичний. Відразу помітити його дуже важко. Відбуваючись повільно і тривало, він діє
надзвичайно руйнівно. Головними особливостями політичного життя, що перебуває на стадії політичної стагнації, є пасивність, а згодом звуження сфери діяльності всіх елементів політичної системи; стандартизація політичного життя, розвиток суспільства за розробленим політичним сценарієм, несвоєчасне розв’язання
політичних конфліктів з одночасним прагненням до стабільності.
