
- •1. Об’єкт і предмет стилістики
- •2. Основний зміст поняття фоностилістика
- •3. Стиль як основне поняття стилістики. Критерії класифікації стилів української мови
- •5. Стилістичні функції антонімів
- •6. Джерела стилістики української мови
- •7. Використання синонімів у художньому стилі.
- •8. Лексична стилістика
- •9. Інтерєктиви як стилістична категорія
- •10. Стилістична система нац.Мови. Її основні складники
- •11. Слова іншомовного походження
- •13. Порівняння я ктроп, способи його вираження, і особливості стиліст.Викор.
- •14. Конфесійний стиль і його жанри
- •Основні ознаки сакрального стилю
- •15. Стилістичні функції граматичних форм часу
- •16. Поняття про стильову і стилістичну норму
- •20. Класифікація і внутрішньо жанрова диференціація стилів. Підстилі
- •21. Метафора як троп, способи її вираження і особливості стилістичног овикористання
- •22. Стиль мови і стиль мовлення. Поняття функціонального стилю.
- •24. Мовленнєва системність епістолярного стилю
- •25. Стилістичні функції прикметників
- •26. Зв'язок стилістики з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •27. Стилістичні функції багатозначної лексики
- •28. Методи стилістичних досліджень
- •29. Метонімія і синекдоха
- •30. Загальна характеристика наукового стилю і його підстилі.
- •31. Стилістичні функції засобів словотвору
- •32. Загал.Характер.Публіцистичного стилю і його підстилі.
- •33. Гіпербола як стиліст.Засіб
- •34. Заг.Характ. Художнього стилю
- •35. Стилістичні функції темінів
- •36. Підстилі і жанри офіційно-ділового стилю
- •37. Повтор як стилістична фігура
- •38. Загальна характеристика розмовного стилю.
- •39. Стилістичні функції синонімів
- •40. Поняття про функціональний стиль
- •41. Стилістичні функції діалектизмів.
- •42. Асиндетон, полісиндетон,градація
- •43. Граматична стилістика
- •44. Укр.. Фольклор як джерело стилістики
- •45. Епітет, його різновиди, і форми вираження.
- •46. Основні ознаки і мовні засоби офіційно діловго стилю
- •Ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •47. Стилістичний потенціал іменника
- •48. Особливості функціонування омонімів і паронімів у різних стилях.
- •49. Еліпс як стилістична фігура
- •50. Стилістичний потенціал граматичних форм числа
- •51. Особливості функціонування фразеологічних одиниць у художньому тексті
- •52. Стилістично нейтральна і забарвлена лексика
- •53. Стилістичний потенціал службових частин мови.
7. Використання синонімів у художньому стилі.
Контекстуальні синоніми. За ними в літературній мові закріпились різні лексичні значення, але в певних текстах ці лексеми набувають іншої семантики — тропеїчної, переносної. Напр.: Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити… — Яку землю? Що ти мелеш? (М. Коцюбинський);, хоча пряме лексичне значення дієслів молоти, плести, товкти не має нічого спільного з дієсловом говорити, і, отже, ці дієслова поза контекстом не можуть вважатись синонімами. Так само не сприймаються як синоніми слова провалитися і не скласти, але в середовищі студентів і учнів вони можуть уживатись як контекстуальні синоніми: провалитися на екзамені —- не скласти екзамену.
Особливо часто синоніми вживаються в художніх творах. Письменники знаходять у мовній синонімії образні й свіжі засоби висловлювання.
Фразеологічні синоніми. Вони бувають щонайменше двослівні: плескати язиком, теревені правити, розводити тер&В£КҐ?’іїлести нісенітницю. Такі сполучення слів разом із лексичними синонімами утворюють той самий синонімічний ряд: говорити, мовити, балакати та ін., молоти язиком тощо. Фразеологічні синоніми співвідносні зі словами певних частин мови, а саме: з іменниками (сон рябої кобили — нісенітниця); прикметниками (як дві краплі води — схожий), займенниками (від А до Я — все); дієсловами (тримати язик за зубами — мовчати); прислівниками (серед білого дня — вдень).
Синонімія — величезне багатство мови, одне з найпотужніших джерел мовної і мовленнєвої образності. Стилістичне використання синонімів дає змогу висловлюватись одночасно і точно, і по-художньому, в багатьох випадках надає сказаному, написаному потрібного емоційного навантаження, є показником широких художньо-творчих, отже, і стилістичних можливостей мови.
8. Лексична стилістика
Лексикологія української мови дає повну характеристику лексичних одиниць мови з погляду того, як вони своїми лексичними значеннями відображають дійсність і яка їх мовна організація, або що вони позначають в реальному житті, з якими поняттями, уявленнями, предметами, явищами, речами співвідносяться і що означають у стосунку одна до одної, до ряду однорідних та неоднорідних одиниць у лексичній системі. В розрізі цих аспектів лексична стилістика, або стилістична лексикологія, виділяє групи слів, які здатні створювати не тільки лексико-семантичні, а й стилістичні протиставлення (моно- семантичні і полісемантичні лексеми, синоніми й антоніми, нейтральні й емоційно-оцінні слова, книжна, офіційна, розмовна, просторічна лексика тощо).
Лексикологія вивчає весь лексичний склад мови, стилістика ж виділяє в ньому ту частину, яка за протиставленням до нейтральних слів набуває стилістичної значимості: • високого, урочистого стилю (колориту) мовлення або зниженого, просторічного; • мейоративної чи пейоративної оцінки; • позитивних чи негативних емоцій тощо. Серед лексичних одиниць на особливу увагу з погляду стилістики заслуговують абсолютні, ідеографічні та стилістичні синоніми. Абсолютними називають синоніми, що мають тотожне номінативне значення. Вони можуть розрізнятися лише сферою вживання. Ідеографічні і стилістичні мають багату стилістичну парадигму. В лексичній стилістиці синоніми як тотожні або близькі за значенням лексеми є найпотужнішою категорією. З одного боку, те, що синонімічний ряд фонетично різних одиниць може називати одне загальне поняття, надає мовцю великі можливості стильового і стилістичного вибору для урізноманітнення тексту. З іншого — те, що синоніми обов’язково чимось різняться між собою, мають різний змістовий обсяг, додаткові значеннєві відтінки, можуть відрізнятися якістю і мірою емоційно-вольової експресії та колориту, книжним чи розмовним походженням, робить їх настільки виразними, що вони сприймаються швидше як стилістеми, ніж номінативні лексеми.
Сучасна мовна практика повертає до вжитку окремі слова, Що за радянських часів значилися у словниках як застарілі, розмовні, рідковживані, і, отже, поповнює в літературній мові в такий спосіб пари абсолютних синонімів, які через рідковживаність уже набули стилістичного забарвлення архаїки:процент — відсоток, Актуалізуються й іншомовні слова у ролі синонімів: напад, вторгнення — інвазія; Оскільки в мові діє тенденція до диференціації семантично рівнозначних слів, то абсолютні синоніми не можуть тривалий час співіснувати, і якщо один із них не виходить з ужитку, то вони надалі переходять у понятійні або стилістичні синоніми:добродійник — благодійник, Неоднорідне інформативно-оцінне значення слів, що поповнюють лексикон сучасної української мови, спричиняється різноплановою системою інтерпретації явищ суспільного життя та зміною стилістичних смаків і вподобань, іноді просто модою на певні синоніми, зокрема забуті свої та новоявлені чужі: свашина, первень, пролонгація, брифінг, топ, маркетинг,менеджмент, хобі, ноу-хау та ін.