50. Стилістичний потенціал граматичних форм числа

Граматична категорія числа в сучасній українській мові системою взаємопротиставних і взаємопов’язаних форм однини і множини виражає кількісні відношення. Проте з формами однини і множини можуть бути пов’язані й інші значення, які в певних розрядах слів видозмінюють основну функцію граматичної категорії числа, ускладнюють її низкою стильових і стилістичних відтінків. Так, форми однини у тексті можуть набувати узагальнено-видового, якісно-суттєвого значення і цим відповідно забарвлювати кількісне значення, створювати в тексті певне стилістичне тло.

Форми однини з узагальнено-видовим значенням поширені також у науковій літературі, вони означають не кількість (одиничність), а вид рослин, тварин, предметів, речей і т. ін.

Множинні форми окремих іменників у сполученні з прикметниками можуть означати не множину, а стан людини, професію, заняття, соціальне становище. Оформлення іменників граматичною категорією числа перебуває в певній залежності від семантичного об’єму слова. Абстрактні іменники 5Іп£іі1агіа ІапШт при певних ступенях конкретизації або спеціалізації лексичних значень можуть утворювати і форми множини. Речовинні іменники ріигаїіа Іапіит також спроможні утворювати множинні форми, якщо крім основного значення речовинності вони матимуть додаткові: означатимуть гатунки або види, велику кількість, площі під речовиною, вироби з речовини тощо: Множинні форми названих семантичних груп іменників мають чітко визначену сферу використання. Форми множини абстрактних іменників 5Іп£іі1агіа ІапШт, що мають спеціалізоване, термінологічне значення, характерні для наукового стилю (високі температури, кінетичні ефекти); множинні форми абстрактних іменників, що мають відтінок гіперболізації ознаки, множинності конкретних виявів її, вживаються у художньо-белетристичних стилях, усному мовленні.

51. Особливості функціонування фразеологічних одиниць у художньому тексті

 

Мова художнього твору з лінгвістичного погляду становить органічну єдність широкого спектра взаємодіючих виражальних засобів, серед яких помітне місце належить фразеологічним одиницям. О. І. Єфімов, дослідник стилістики фразеологічних одиниць, підкреслив провідну роль фразеологізмів у системі мовних засобів художньої виражальності, вони визначають стиль [4, с. 280]. Адже можливості формування експресивних емоційно-оцінних конотацій у сфері фразеології набагато ширші, ніж у сфері лексики. Здебільшого фразеологізми не лише називають предмети, дії, явища, а й одночасно оцінюють їх, виражають ставлення до них, експресивно характеризують.

Естетична роль фразеологічних одиниць у художній літературі, зумовлена їх природною образністю й емотивністю, а також умінням автора відібрати потрібний матеріал і ввести його в текст, підпорядкувати авторському задумові [2, с. 203].

Фразеологічна одиниця, виступаючи як компонент будь-якого тексту, тісно пов’язана з контекстом твору. Саме у живому мовленні виявляє вона повною мірою свій зміст. Аналіз фразеологічної одиниці в ізоляції від контексту малоефективний, не забезпечує розкриття глибини її семантики, оскільки фразеологізм здебільшого вступає у складні смислові стосунки з певним контекстом і залежить від нього. Залежно від змісту контексту, рідше від окремого слова чи словосполучення, фразеологічна одиниця набуває відповідного звучання. Зміна структури та лексичного складу(трансформація) сприяє ще тіснішому зв’язкові її зі словами контексту. Внаслідок цього фразеологізм утворює з контекстом єдину змістову цілісність. Якщо слово в контексті може бути нейтральним, то цього аж ніяк не можна категорично сказати про фразеологічну одиницю. Наприклад, ідіоми в художньому творі завжди мають експресивний характер. Вивчаючи функціональні особливості фразеологізмів, неминуче слід звертатися до аналізу структури контексту. Отже, дослідження мовленнєвої реалізації фразеологізмів неможливе без урахування ролі контексту, з яким безпосередньо пов’язана точність сприйняття семантики й використання фразеологічних одиниць. Загальновизнаною є думка про взаємодію фразеологічних одиниць і контексту. Як контекст впливає на фразеологізми, роблячи можливими їх оказіональні зміни, так і трансформовані фразеологічні одиниці впливають зворотно на контекст, тим самим посилюючи його експресивність, емотивність, інформативність. Вивчення ізольованої фразеологічної одиниці не дає повного уявлення про різноманітні зв’язки, у які вона вступає в тексті.

Вузький контекст – це словесне оточення фразеологізму, в якомуреалізуються його синтаксичні й граматичні зв’язки, семантико-стилістичні властивості. Зазвичай, це фраза – висловлювання, що має закінчену думку, певну синтаксичну структуру й належить одній дійовій особі чи авторові. Широкий контекст – це частина тексту, що розкриває причини авторськоговживання конкретної фразеологічної одиниці, її смислове навантаження [5, с. 108].

Таким чином, фразеологічний контекст виступає тією основною реалією, у межах якої виявляються всі граматичні та семантичні зв’язки сталих словосполучень, по-друге, завдяки фразеологічному контексту в мові відбувається постійний процес оновлення фразеологічних одиниць,по-третє, фразеологічний контекст реалізує потенційні експресивні можливості фразеологізмів [3, с.60–61]. Як елемент емоційної пам’яті фразеологізм забезпечує пластику поетичних образів, слугує внутрішнім генератором художніх рішень і знахідок [5, с. 51]. Єдність у змісті фразеологізмів емоційно-оцінних і номінативних елементів дає можливість письменникові використовувати фразеологічні одиниці для передачі і логічного змісту думки, і уявлення про щось, а через останнє – і для вираження емоційного ставлення до предмета думки [6, с. 75].