45. Епітет, його різновиди, і форми вираження.

Еп- це худож.образне означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, преді.,поняття,дії. На лексичному і грамат.рівнях має образно-означальне наповнення,свою формально-грам.структуру і відпов.на пит. Граматичного Означення який?як?(білі руки, чорні брови, дрібні сльози). Кольористичні епітети- здатні розвивати переносні значення в яких виник.образи і окремі з них закріпл.як символічні. Кольор.реал.світу(зелена трава), переносна образна-(зелена молодь). Зелений кол.-образ природи,свіжості молодості, білий-ніжність, чорний-траур,рожевий-сватання, синій-небо, вода,квіти,очі. Еп.внутрішньопсихолог.сприймання- перед.відчув.ліричного героя,особисті чи суспільні пережиті їм, що переплітаютьс яз настроями природи. (бездушний,безсилий,лукавий, мовчазний). Одоративні еп-характ.предм.за запахом, нюхом смаком дотиком(гірнкий, гарячий)Емотивні-внутрішньочуттєві (байдужий,жалібний,палкий).

Епітети, виражені прикметниками. Те, що прикметник є основним категоріальним засобом вираження епітетів, зумовлено двома чинниками:  а) його семантикою статичної ознаки (якостей, властивостей, відношень); б) зв'язками з іменником, предметність якого він конкретизує через свою ознакову (атрибутивну) семантику. якісні прикметники за комунікативної, зокрема художньо-естетичної, потреби всі можуть бути епітетами, залежно від їх сполучуваності з іменником, тобто якщо позначувана ними ознака буде для предмета не постійною прямою, а приписуваною, привнесеною, перехідною: голий хлопчик і голе дерево (безлисте),

Епітети, виражені дієприкметниками. Це здебільшого пасивні дієприкметники доконаного виду, що мають негативну семантику і передають стан розпачу, безнадії. Наприклад: І, може, ти впекельних .муках згадаєш згублене ім 'я; 

Епітети-прислівники. Як виразники динамічної ознаки (дії, процесу, стану) прислівники виконують образну функцію епітета: рясно снігами замітає, гойдаються журно;

Епітет, виражений іменником-прикладкою. Ця граматична модель епітетів досить продуктивна і також зосереджена переважно у денотативному просторі сфери природи, почуттів, казкової уяви: лебідь-місяць, у хвилях-травах, лілеї-руки. 

Епітети-композити. Продуктивність їх пояснюється тим, що інгерентна експресивність складових основ, яка і сама по собі здатна створювати образ, плюсується, подвоюючи експресивність, а частіше витворює нову поетичну номінацію з композитним метафоричним епітетом: рої пелюсток синьооких; квітки синьоокі; сторожі стоокі; 

Епітет, виражений формою орудного відмінка іменника. Імплікація некатегоризованих порівнянь і означень породила окремий тип граматичних конструкцій, які використовуються у художній мові у функції епітета. Такі епітети сформувався на синкретизмі двох субстантивів, що мають спільну ознаку. Проте для одного субстантиву ця ознака спільна, а для другого - тимчасова, на час дії, за якою йде порівняння. Однак ця ознака має інтенсивну форму вияву і тому на ній формується цілий образ ознаки дії - епітет:

Епітети-неологізми. Словесні форми вираження національного світосприймання, що сформувалися первинно як народнопісенні фольклорні символи, стали традиційно стилістемами української літератури. Конкретно-чуттєва природа мовних символів ставала формою для виникнення асоціативних зв'язків, на яких формується наступна образність, уже індивідуально-авторська.