42. Асиндетон, полісиндетон,градація

Асиндетон, безсполучниковість (грец. άσύνδετον — незв'язане) — це стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв'язують окремі слова й частини фраз. Наприклад: «Ліс, вогонь, кобзар, козаки, ціла картина десь ніби чарами зникла». (Іван Нечуй-Левицький). Безсполучниковість посилює виразність мовлення, акцентує в ньому динамічний аспект, служить для виділення окремих слів: «Пружнаста віхола — прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка… Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття».

Полісиндетон (грец. πολυσύνδετον, від πολύζ — численний і σύνδετον — зв'язок), або багатосполучнико­вість, — це стилістична фігура, яка полягає в накопи­ченні сполучників, що зв'язують окремі слова та частини фрази. Наприклад: «Над ялицями лютилась буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими» (О. Ко-билянська);  Багатосполучниковість використовується як засіб, який уповільнює мовлення, служить для виділення значущих слів, надає мові урочистості, оскільки часто асоціюєть­ся або й стилізується під багатосполучникові синтаксичні конструкції біблійних текстів. Фігура багатосполучнико­вості може оформлятися, по-перше, різними сполучни­ками (не лише «і»), наприклад: «А Дунай річка-мати, А не дай нам погибати» (народна пісня);

Града́ція (лат. gradatio — поступове підвищення, посилення) — стилістична фігура, яка полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) чи пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значимості. Градація розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними (поезія) та психологічними (драма) ознаками. Виразність градації посилюється поєднанням її з анафорою (Юлій Цезар: «Прийшов, побачив, переміг»).

43. Граматична стилістика

Граматика вивчає граматичну будову мови, мовні одиниці кількох її рівнів. У ній виділяються морфеміка, словотвір,морфологія (вчення про частини мови і словозміну) та синтаксис з його подальшим членуванням на синтаксис словоформ, синтаксис словосполучень, синтаксис речень, синтаксис надфразних єдностей і синтаксис тексту. Відповідно в стилістиці національної мови виділяється її розділ — граматична стилістика. Вона не повторює граматику, а досліджений нею матеріал вивчає в аспекті стилістичних протиставлень з тим, щоб виявити арсенал граматичних засобів, здатних до творення певних стилістичних ефектів відповідно до мети і призначення мовлення. Можливість утворювати за існуючими моделями нові слова з наперед заданим семантичним змістом спеціалізувала словотворчі засоби і в стилістичному плані. Частина їх набрала супровідних стилістичних значень (префікси урочистості, суфікси зменшеності, пестливості, згрубілості, демінутиви та ін.) і вивчається в стилістичному словотворі. Процеси творення слів зумовлюються, як правило, двома головними мотивами-чинниками: потребою семантичною (утворити нову номінацію) і потребою стилістичною (знайти нове, частіше — емоційно-оцінне вираження суб’єктивного ставлення до названого).

44. Укр.. Фольклор як джерело стилістики

У сфері фольклору стилістика укр..мови досліджує мовне вираження жанрів народної творчості (тематичне розмаїття лексики і фразеології, варіантність норм, специфіку синтаксичної організації жанрів, структуру тексту). До характерних мовних явищ фольклор уналежить фонетична, лексична й граматична варіантність. Тому на тлі стилістичних норм літературної мови допускають ще й фольклорну норму. (варіантну). Серед одиниць кожного рівня мови є такі, що мають додаткову фольклорну конотацію: напр.. алітерації й асонанси звуків, суфікси пестливості й ласкавості, відмінкові форми орудного порівняльного, постійні епітети, синтасичні паралелізми. Історія свідчить, що найдавніші твори є або записами легенд, міфів, казок, казань, оповідей, або написані безпосередній і дуже відчутним їх впливом. Це означає що задовго до виникнення худ.літ. нар.мова уже проходжила свідому художню обробку в усній народній творчості, яку називаємо фольклор.

У стил.укр.мови багато слів-символів, що мають фольклорне походження. Символ позначав сутність одного поняття чи явища через інше на основі подібності. (і бачить небо – і бачить Бог). До виразних фолькл.засоб. належать фольклорні синонімічні ряди: взаємозаміння слова, словоформи, синтаксичні конструкції діалектного, фольклорного, й літературного походження, що функціонують у різних часово-просторових варіантах фолькл.твору: господиня,хазяйка,газдиня.

Фольклор як джерело літ.мови,як компонент стил.с-ми СМ і як стимулятор розв.внутр.можливостей літер.мови, збагачення її авторськ. Новотворами з фольклорним забарвленням ще потребує дослідження