36. Підстилі і жанри офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності. Підстилі:

1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

2. Дипломатичний — використовується в сфері між­державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, за­питів, повідомлень тощо.

4. Адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

37. Повтор як стилістична фігура

повтор – це «фігура мови, що полягає у дво- або кількаразовому використанні в межах контексту в певній послідовності тотожних чи подібних (як у формальному, так і в семантичному аспектах) звуків, слів або їх частин, синтаксичних конструкцій, ужитих компактно або дистантно, для досягнення відповідного виражального чи виражально-зображального ефекту», «багаторазове відтворення різних лінгвістичних одиниць: морфем, лексем, слів, словосполучень, речень» , «стилістичний прийом, за допомогою якого можна створювати нові стилістичні засоби і фігури, тому що він може охоплювати мовні одиниці всіх рівнів –звуки, морфеми, форми слова, словосполучення, речення, строфи»

повтор – це стилістична фігура, що формується сукупністю однорідних дво- чи багаторазово відтворюваних мовних одиниць (звуків, складів, слів, словосполучень, речень) у межах тексту чи його сегмента, виступаючи засобом образо- й текстотворення, результатом й умовою реалізації індивідуально-авторської поетичної картини світу. Повтори поділяються залежно від: 1) мовного рівня (звукові, лексичні (словесні), синтаксичні та ін.); 2) формально-семантичного вираження одиниць (повній часткові); 3) функцій у мові (а) композиційні – засіб організації художнього тексту (напр., анафора, епіфора, багатосполучниковість, паралелізм, хіазм) і результат намагання мовця (при стилістично неопрацьованому, усному мовленні) утримати в пам’яті як слухача, так і власну нитку розповіді; б) номінативно-експресивні (подвоєння окремих мовних елементів) – засіб характеристики позначуваного явища, підсилення та увиразнення висловлюваного почуття тощо).

Повтор – найпростіша стилістична фігура, яка вживається у фольклорі, передусім у народній пісні та поезії, зумовлена емоційними та змістовими чинниками. У багатьох випадках повтори стають головними елементами композиції тексту або задають тон у подальшому розгортанні думки.

38. Загальна характеристика розмовного стилю.

Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві. Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків. У розмовній мові велику роль грають невербальні засоби спілкування: міміка, жестикуляція, ситуація.

Сфера використання розмовного стилю — усне повсякденне спілкування в побуті, у родині, на виробництві. Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.

У повсякденній розмові мовці можуть зачіпати різні, здебільше не пов'язані теми, отже, їхнє спілкування має довільний інформативний характер.

Ділова ж розмова не виходить за межі визначеної теми, є конструктивною і підпорядкована розв'язанню конкретних завдань, досяганню заздалегідь визначеної мети.

Основні ознаки: безпосередня участь у спілкуванні,-усна форма спілкування,-неофіційність стосунків (неформальна),-невимушеність спілкування,-непідготовленість до спілкування (неформальна),-уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації), -уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),-емоційні реакції,-потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

Основні мовні засоби:-емоційно-експресивне забарвлення (метафори, порівняння, синоніми тощо.),-суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості),-прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові),-часте вживання різноманітних займенників, дієслів із двом

Розмовний стиль має два підстилі:

• розмовно-побутовий,

• розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.