32. Загал.Характер.Публіцистичного стилю і його підстилі.

Публіцистичний стиль

Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Метою публіцистичного стилю стає викладення та з'ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей у газетах і журналах, по радіо і телебаченню, під час мітингів і зібрань.

Основні ознаки: доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),-поєднання логічності доводів і полемічності викладу,- поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю, -наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку, -наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол ).

Основні мовні засоби: - синтез складників наукового, офіційноділового, художнього й розмовного стилів, -насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами, -використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз, -уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів, -використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо, -різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше, -влучні афористичні, інтригуючі заголовки.

Синтаксис:використ. Емоційно-забарвленої лексики( !? речення.,риторичні питання,повтори); застос.інверсії яка надає мовлен.експресивності ;вжив.односкладних речень.

Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі: 1)стиль інформаційний — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо), 2)художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо), ессе (короткий нарис вишуканої форми), 3)науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

33. Гіпербола як стиліст.Засіб

Гіперболою (грец. υπερβολή —перебільшення) називається словес­ний зворот, в якому ознаки описуваного предмета подаються в надмірно перебільшеному вигляді з метою привернути до них особливу увагу читача. В основі гіперболи завжди лежить елемент певної абсурдності, різкого протиставлення здоровому глузду або суспільному досвіду. Гіпербола завжди привертає до себе увагу, виступає як несподіванка, яка з вели­кою силою руйнує автоматизм читацького сприйняття.  Гіпербола часто поєднується з іншими стилістичними прийомами, додаючи їм відповідне забарвлення: гіперболічні порівняння, метафори тощо («хвилі вставали горами»). Характер, що зображається, або ситуація також можуть бути гіперболічними. Гіпербола властива і риторичному, ораторському стилю, як засіб патетичного підйому, так само як і романтичному стилю, де пафос стикається з іронією. Протилежний гіперболі троп — літота.