28. Методи стилістичних досліджень

Семантико-стилістич. Аналіз- виявлення співвідношень мовних засобів якими експресивно виражається інтелектуальний емоційний чи естетичний зміст мовлення до змісту інформації, при цьому виявл. Те як смисловим відтінкам змісту мовлення відпов. Загальна і конкретна семантика вираж.одиниць. метод дозволяє виділити та описати стилістичні ресурси засоби усіх рівнів укр.мови,охарактериз с-му функціонал.стилів.

Зіставлення – дає змогу із наявних у мові одиниць виокремити ті які у конкретній мовленнєвій ситації можуть сформувати найкращий стиліст.мовний ефект. Допомагає виявити вмотивов.вибору мовних засобів у конкретн. Тексті,їх смислову доцільність.

Стилістичного експерименту- на місце вжити автором слів підставляються зі стилістичною метою нові засоби. Дозволяє глибше і повніше охарактеризувати стилістичні можливості слів.

Статистичні або квантативні – за допом.їхвиник.можлив. зясув.кільк.ознаки мовних явищ. Дозволяють зрозуміти перехід кількісних ознак у якісні.

29. Метонімія і синекдоха

Метонімія (грец. μετωνυμία — перейменування) — це слово, зна­чення якого переноситься на найменування іншого пред­мета, пов'язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою. Наприклад, такий вислів, як «весь театр аплодував», містить у собі метонімію, виражену словом «театр». Це слово вжите тут не у прямому, а в переносному значенні, оскільки, кажучи так, ми маємо на увазі те, що аплодував не театр, а глядачі, які в ньому знаходилисяМетонімія широко використовується у віршо­ваному та прозаїчному мовленні як місткий зображувально-виражальний засіб.

  Розрізняють такі різновиди метонімії:

1)      Метонімія місця (в основі — заміщення назви об'єкта вказівкою на місце його знаходження). Наприклад: «Гомоніла Україна 

2)      Метонімія часу (в основі — заміщення назви події вказівкою на час, коли вона відбувалася). Наприклад: «Як і колись, так і тепер 

3)      Метонімія засобу (в основі — заміщення назви дії вказівкою на знаряддя, яким вона була здійснена). Напри­клад: «Під дзвінкії струни гетьмани встають

4)      Метонімія належності (в основі — заміщення назви предмета вказівкою на ім'я його творця). Наприклад: «Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні» (Є. Маланюк).

5)  Метонімія матеріалу (в основі — заміщення пред­мета вказівкою на матеріал, з якого даний предмет зроб­лений). Наприклад: «Купив князь пісню Боянову, // 

Синекдохою називається різновид метонімії, в якій відбувається пере­несення значення з цілого на його окрему частку. Напри­клад: «З баталії в ліс не ховався. // В татарина коней в полях віднімав» (Л. Боровиковський), де слово «татарин» вжито в значенні «татари».

Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Якщо асоціація, зв'язок предметів при власне метонімічно­му перенесенні здійснюється через співвідношення якіс­них ознак, то в синекдосі співвідносяться кількісні озна­ки. 

Найбільш уживаними є такі види синекдохи: 1)      Вживання частини замість цілого. Наприклад: «Пла­че бідний та зітхає, // Сну не знають його очі» (М. Воро­ний); «Голова моя козацькая! Бувала ти у землях турець­ких» (народна дума).

2)      Вживання однини замість множини. Наприклад: «І на оновленій землі // Врага не буде, супостата. // А буде син і буде мати» (Т. Шевченко); «Кругом Січі Запорожця Мос­каль облягає» (народна пісня про руйнування Січі). 3)      Вживання виду замість роду. Наприклад: «Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, сини Коперніка» (М. Рильський).

 

Синекдоха, як вважав О. Потебня, є своєрідною словес­ною мінімоделлю більш складного предметного образу — типу й типового в змісті цілого художнього твору: «складна синекдоха є поетична типовість», тобто той чи інший типовий образ у художньому творі може бути пояснений через при­йом синекдохи: він часткою в одиничній і конкретній кар­тині відтворює ціле і загальне (те, як взагалі буває в житті).