26. Зв'язок стилістики з іншими лінгвістичними дисциплінами

Лінгвістична стилістика тісно пов’язана з літературознавчою стилістикою. Обидві вивчають художні твори і, зокрема, явища індивідуально-художнього стилю, творчої манери письменника. Проте літературознавча стилістика вивчає тільки стиль художніх творів, тоді як лінгвістична стилістика вивчас мову текстів усіх типів (художніх і нехудожніх: наукових, офіційно-ділових, публіцистичних, усно-розмовних).

Лінгвістична стилістика спирається на дані попередніх літературознавчих досліджень. Світогляд письменника, його ідейно-иолітична й художньо-естетична позиції, тематика творів значною мірою можуть зумовлювати відбір стилістичних засобів.

Зв’язок стилістики з філософією виявляється у тому, що методологічною основою стилістики є філософські положення про первинність матерії і вторинність свідомості, про суспільний характер мови, про її зв’язок з мисленням, про роль мови у формуванні і вираженні думки, про стабільність, розвиток і змінність мови як форми її існування, про єдність, взаємозв’язок, взаємозалежність і взаємозмінність ідеального змісту та матеріальної форми як сутності і її структурної організації. Пошук доцільної мовної форми для відповідного повноцінного змісту, а також шляхів і способів досягнення її — основне завдання стилістики мови.

З усіх лінгвістичних дисциплін стилістика найтісніше пов’язана з психолінгвістикою — наукою, що вивчає основи мовленнєвої діяльності людини, психологію мовлення, механізми породження і сприймання мовлення. Цей зв’язок виявляється в тому, що і психолінгвістика, і стилістика, маючи кожна свій предмет дослідження, повинні постійно тримати в полі зору не тільки мовлення, а й того, хто його породжує, враховувати тип мовця, а також того, на кого розраховане мовлення, хто його сприймає чи повинен сприйняти, тобто тип слухача, співбесідника.

Естетика (від гр. аі$іЬеІіко$ — чуттєво сприйманий) вивчає суть, основні закони і функціонування естетичного (прекрасного) в природі, суспільстві, виробництві, спілкуванні, способі життя, а також форми естетичної свідомості (почуття, сприймання, потреби, смаки, оцінки, ідеали), роль у житті суспільства вияву естетичного як найвищої форми. Естетика глибоко проникає в спосіб нашого життя, щоденної праці, поведінки і, звичайно, мовного спілкування. Зробити щоденне спілкування точним, досконалим за змістом і мовною формою допомагає стилістика. Однак вона має ще й суто естетичне завдання — вивчати мистецтво слова і пропагувати його.

27. Стилістичні функції багатозначної лексики

Дуже широкі, значеннєво-стилістичні можливості мови, її виражальні багатства представлені такими її якостями, ознаками, як полісемія, або багатозначність слів. Полісемія (багатозначність слів) – наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох, кількох чи багатьох значень. Усі слова в мові можуть вживатися в прямому й переносному значеннях:

Пряме значення	Переносне значення
золотий годинник	золоте сонечко
срібний ніж	срібна роса
спить бабуся	спить земля
мріє дівчина	мріє гай

Пряме значення слова – це безпосередня назва предмета, дії, ознаки. Переносне значення слова – це образна назва, що утворюється на основі подібності між двома предметами, явищами, діями, ознаками. Слова з прямим значенням – загальновживані в усіх стилях, з переносним – у художньому. Полісемія неоднаково проявляється в різних стилях. Контекст офіційно-ділового й наукового стилів використовує лише одне із значень полісемічного слова, як правило, пряме. В офіційно-діловому й науковому стилях вживається багато термінів. В усній формі офіційно-ділового й наукового стилів слова в переносному значенні використовуються ширше, особливо при обговоренні гострих проблем державного й наукового життя, при веденні полеміки тощо. Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у художньому й публіцистичному стилях. Багатозначне слово тут може виконувати стилістичну функцію не тільки залежно від інших слів, а й з огляду на волю автора. Коливання значення того чи того слова, від конкретного до загального й навпаки, дає широкий простір для створення різних стилістичних ефектів: Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл. Багатозначність слова як стилістичний засіб використовується й у такому плані: в одному контексті зводяться вільне й фразеологічне зв’язане значення або поєднуються два фразеологічних значення. До цього прийому часто вдаються в каламбурах, у гумористичних і сатиричних творах:  На організації таких кооперативів Михайло набив собі руку й кишеню.