
- •1. Об’єкт і предмет стилістики
- •2. Основний зміст поняття фоностилістика
- •3. Стиль як основне поняття стилістики. Критерії класифікації стилів української мови
- •5. Стилістичні функції антонімів
- •6. Джерела стилістики української мови
- •7. Використання синонімів у художньому стилі.
- •8. Лексична стилістика
- •9. Інтерєктиви як стилістична категорія
- •10. Стилістична система нац.Мови. Її основні складники
- •11. Слова іншомовного походження
- •13. Порівняння я ктроп, способи його вираження, і особливості стиліст.Викор.
- •14. Конфесійний стиль і його жанри
- •Основні ознаки сакрального стилю
- •15. Стилістичні функції граматичних форм часу
- •16. Поняття про стильову і стилістичну норму
- •20. Класифікація і внутрішньо жанрова диференціація стилів. Підстилі
- •21. Метафора як троп, способи її вираження і особливості стилістичног овикористання
- •22. Стиль мови і стиль мовлення. Поняття функціонального стилю.
- •24. Мовленнєва системність епістолярного стилю
- •25. Стилістичні функції прикметників
- •26. Зв'язок стилістики з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •27. Стилістичні функції багатозначної лексики
- •28. Методи стилістичних досліджень
- •29. Метонімія і синекдоха
- •30. Загальна характеристика наукового стилю і його підстилі.
- •31. Стилістичні функції засобів словотвору
- •32. Загал.Характер.Публіцистичного стилю і його підстилі.
- •33. Гіпербола як стиліст.Засіб
- •34. Заг.Характ. Художнього стилю
- •35. Стилістичні функції темінів
- •36. Підстилі і жанри офіційно-ділового стилю
- •37. Повтор як стилістична фігура
- •38. Загальна характеристика розмовного стилю.
- •39. Стилістичні функції синонімів
- •40. Поняття про функціональний стиль
- •41. Стилістичні функції діалектизмів.
- •42. Асиндетон, полісиндетон,градація
- •43. Граматична стилістика
- •44. Укр.. Фольклор як джерело стилістики
- •45. Епітет, його різновиди, і форми вираження.
- •46. Основні ознаки і мовні засоби офіційно діловго стилю
- •Ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •47. Стилістичний потенціал іменника
- •48. Особливості функціонування омонімів і паронімів у різних стилях.
- •49. Еліпс як стилістична фігура
- •50. Стилістичний потенціал граматичних форм числа
- •51. Особливості функціонування фразеологічних одиниць у художньому тексті
- •52. Стилістично нейтральна і забарвлена лексика
- •53. Стилістичний потенціал службових частин мови.
25. Стилістичні функції прикметників
Прикметники — це різновид повнозначних слів, які виражають, називають ознаки, якості людей, тварин, речей, явищ. Найчастіше прикметники використовуються у «звичайному» (базовому) ступені порівняння, виражаючи найстабільніші, усталені, водночас і розрізнювальні, індивідуальні властивості предметів. Такою семантичною ознакою один суб’єкт, об’єкт чи обставина відрізняється від усіх інших: чорний, білий, зелений тощо.
Стилістична наснага й важливість прикметників особливо очевидні тоді, коли вони:— створюють у реченні групу однорідних членів: Безлюдна, безводна, безлісна земля розлягається навкруги (О. Гончар);— вживаються тропеїчно, передусім метафорично, через що стають засобом художньо-образного вислову; це зазвичай епітети, які бувають відносними і якісними, невідокремленими і відокремленими: На галяві озерце — кришталеве . Відносні прикметники мінеральні добрива, мовний аналіз, арніка гірська, паперовий кораблик вказують одночасно і на якість, і на зв’язок з предметом, від якого вони утворилися . Досить поширеним в усіх стилях мови, особливо в розмовно-побутовому, є процес термінологізації прикг метників, переважно якісних. Прикметник у таких назвах вказус на власне якісну ознаку предмета, яка могла б сприйматися з різним ступенем вияву (вищого й найвищого.
Помітною є стилістична своєрідність обох форм вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників: сильніший і більш сильний (форми вищого ступеня), найсильніший і найбільш сильний (форми найвищого ступеня). Прості однослівні (синтетичні) форми вищого й найвищого ступенів порівняння економніші, історично традиційні, давні, вони використовуються в усіх стилях мови, особливо в розмовно-побутовому і художньому: Важливим є також інтонування прикметника в реченні, виділення його логічним наголосом. Цим актуалізується лексичне значення прикметника, а на цій основі також і його стилістична вагомість.
Повні прикметники з неоднаковою активністю використовуються в усіх стилях мови. Короткими прикметниками є слова незмінні, кожне з яких має тільки одну форму. Це невелика кількість широковживаних лексем: годен, дрібен, зелен, красен, ладен, певен, славен та ін. У словниках короткі прикметники звичайно подаються разом з повними прикметниками. Короткі прикметники вживаються:— із синтаксично означальною функцією: За ворітьми зелен явір, там я буду на тебе ждати (Нар. творчість);— із синтаксично предикативною функцією, коли акцентується певна означувана якість особи, предмета, явища: Там повен двір любистку… (М. Рильський); Я не годен з тобою змагатися (Нар. творчість). Стилістично вагомим, емоційно виразним, очевидним є прикметниковий зворот — поєднання прикметника як синтаксично незалежного слова із синтаксично залежним від нього словом чи сполученням слів: Під самою кручею застигло болото, повне пташиного галасу (О. Копиленко). Отже, прикметники — це дуже важливий матеріал для стилістики мовлення. Вони часто використовуються як художні означення (метафори, епітети), які суттєво впливають на розум, на почуттєву сферу людини.