
- •1. Дійсні числа. Дії над дійсними числами
- •2. Об’єм кулі та її частин
- •1. Радіанне вимірювання кутів. Тригонометричні функції числового аргументу.
- •2. Об’єм циліндра і конуса
- •1. Комплексні числа. Дії над комплексними числами в алгебраїчній формі.
- •2. Поняття об’єму тіла. Об’єм призми, піраміди
- •1. Комплексні числа. Тригонометрична форма комплексного числа.
- •2. Взаємне розташування прямих. Ознака мимобіжності прямих.
- •Доведення
- •1. Квадратні рівняння з від’ємним дискримінантом
- •2. Конус. Осьовий переріз конуса. Переріз конуса площинами
- •1. Числова функція. Область визначення та множина значень
- •2. Піраміда. Види піраміди. Переріз піраміди площиною паралельною основі
- •1. Монотонність, обмеженість, парність, непарність, періодичність функцій
- •2. Многогранники. Паралелепіпед та його властивості.
- •1. Найпростіші перетворення графіків функцій
- •2. Поняття про статистику. Мода, медіана, середні значення.
- •1. Числові послідовності та їх класифікація
- •Способи задання числових послідовностей:
- •2. Перпендикулярність площин. Ознака перпендикулярності площин.
- •Доведення
- •1. Границя функції в точці. Основні властивості границь.
- •2. Циліндр. Осьовий переріз циліндра. Переріз циліндра площинами
- •2. Призма. Правильна призма. Площа бічної поверхні прямої призми.
- •2. Прямокутний паралелепіпед. Центральна симетрія паралелепіпеда.
- •1. Залежність між тригонометричними функціями одного і того самого аргументу.
- •2. Циліндр. Формули об’єму циліндра та площі повної поверхні циліндра
- •1. Тригонометричні функції подвійного аргументу
- •2. Декартові координати у просторі. Відстань між точками у просторі
- •Доведення
- •2. Правильна піраміда, Площа бічної поверхні правильної піраміди.
- •2. Конус. Формули об’єму конуса та площі повної поверхні конуса.
- •1. Корінь п –го степеня і його властивості.
- •2. Взаємне розміщення прямої і площини в просторі. Ознака паралельності прямої і площини
- •Доведення
- •1. Степенева функція з цілим показником, її графік і властивості
- •2. Взаємне розміщення двох площин у просторі. Ознака паралельності двох площин.
- •Доведення
- •1. Показникова функція, її графік і властивості.
- •2. Вектори у просторі. Дії над векторами. Множення вектора на число, його властивості.
- •1. Логарифм числа. Логарифм частки.
- •2. Перпендикулярність площин. Ознака перпендикулярності площин
- •Доведення
- •2. Куля. Переріз кулі площиною. Формули об’єму кулі та площі сфери.
- •1. Похідна функції. Похідна суми, добутку та частки двох функцій.
- •2. Перпендикулярність прямої і площини. Ознака перпендикулярності прямої і площини.
- •1. Похідна функції. Похідні показникової, логарифмічної та тригонометричних функцій.
- •2. Перпендикуляр і похила до площини. Теорема про три перпендикуляри.
- •1. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної до графіка функції.
- •2. Паралелепіпед та його властивості.
- •Властивості :
- •1. Первісна. Основна властивість первісної.
- •Доведення
- •Доведення
- •2. Пряма і правильна призми. Площі бічної та повної поверхні призми.
- •1. Первісна. Правила знаходження первісних.
- •2. Циліндр. Осьовий переріз циліндра. Формули об’єму та повної поверхні циліндра
- •1. Загальна схема дослідження функції за допомогою похідної
- •2. Ознака колінеарності векторів
- •1. Визначений інтеграл, його геометричний зміст та властивості
- •2. Паралельне проектування та його властивості. Ортогональне проектування.
- •Відрізки зображаються відрізками;
- •Паралельні відрізки зображаються паралельними відрізками або відрізками однієї прямої;
- •3) Відношення довжин паралельних відрізків і відрізків однієї прямої зберігається.
- •1. Екстремуми функції. Дослідження функцій на екстремум.
- •2. Основні поняття теорії ймовірностей. Класичне означення ймовірностей
Способи задання числових послідовностей:
1) описом знаходження її членів.
Приклад. Числова послідовність дільників числа 15, записаних у порядку зростання:
(ап): а1= 1; а2 = 3; а3 = 5; ...; а4 = 15;
2) переліком її членів.
Приклад. (аn): 54; 1; 33; 27, тоді а1 = 54; а2 = 1; а3 = 33; а4 = 27;
3) таблицею.
4) формулою п-го члена.
Приклад. ап = п2 – 1, тоді а1 = 12 – 1 = 0; а2 = 22 – 1 = 3; а3 = 32 – 1 = 8 і т.д.;
5) рекурентною формулою.
Приклад. ап = ап-1 ∙ ап-2, якщо а1 = 1; а2 = 2, тоді а1 = 1; а2 = 2; а3 = а1 ∙ а2 = 2; а4 = а2 ∙ а3 = 2 ∙ 2 = 4;
а5 = а3 ∙ а4 = 4 ∙ 2 = 8.
2. Перпендикулярність площин. Ознака перпендикулярності площин.
Означення
перпендикулярності двох площин.
Дві площини, що перетинаються, називаються перпендикулярними, якщо третя площина, проведена перпендикулярно до лінії перетину цих площин, перетинає їх по перпендикулярних прямих.
Якщо площина α перетинає площину β по прямій с, γ с: γ перетинає α по прямій а, γ перетинає β по прямій b і а с, а b, то α β.
Ознака
перпендикулярності площин.
Теорема. Якщо пряма проходить через пряму, перпендикулярну до другої площини, то ці площини перпендикулярні
Дано: α — площина, b α, β проходить через b.
Довести: β α.
Доведення
Площини
α
і
β
перетинаються по прямій c.
У
площині α
через
точку перетину b
і
с
проведемо
пряму а
с.
Через прямі а
і
b
проведемо
площину γ.
γ с, оскільки с а і с b; пряма а b, тому α β. Теорему доведено.
Властивість: якщо пряма, що лежить в одній з двох перпендикулярних площин, перпендикулярна до лінії їх перетину, то вона перпендикулярна до другої площини.
Дано: α β, α β = с, а α, а с. Довести: α β.
Білет № 10
Границя функції в точці. Основні властивості границь.
Циліндр. Осьовий переріз циліндра. Переріз циліндра площинами
Знайти:
.
Кінці відрізка А(5; -2; 1 і В(5; 3; 6). Знайти точку, симетричну середині відрізка відносно площини xz.
1. Границя функції в точці. Основні властивості границь.
Число b називається границею функції у = f(x) в точці а, якщо для будь-якого ε > 0 існує таке число δ = δ(ε) > 0, що для всіх х: 0 < |х – а| < δ, виконується нерівність |f(x) – b| < ε. (Рис. 15).
Основні властивості границь:
Якщо функція f(x) має границю при х → а, то ця границя єдина.
Границя постійної функції дорівнює постійній
= С, де С — постійна.
Границя суми (різниці) двох функцій дорівнює сумі (різниці) їхніх границь, при умові, що границі доданків існують.
(f(x)
± g(x))
=
f(х)
±
g(x).
Границя добутку двох функцій дорівнює добутку границь цих функцій, якщо границі множників існують
(f(x) · g(x)) = f(x) · g(x).
Постійний множник можна виносити за знак границі
(Cf(x)) = С f(x).
Границя частки двох функцій дорівнює частці границь цих функцій, якщо границі чисельника і знаменника існують і границя знаменника не дорівнює нулю
,
.
Приклад,