
- •1. Дійсні числа. Дії над дійсними числами
- •2. Об’єм кулі та її частин
- •1. Радіанне вимірювання кутів. Тригонометричні функції числового аргументу.
- •2. Об’єм циліндра і конуса
- •1. Комплексні числа. Дії над комплексними числами в алгебраїчній формі.
- •2. Поняття об’єму тіла. Об’єм призми, піраміди
- •1. Комплексні числа. Тригонометрична форма комплексного числа.
- •2. Взаємне розташування прямих. Ознака мимобіжності прямих.
- •Доведення
- •1. Квадратні рівняння з від’ємним дискримінантом
- •2. Конус. Осьовий переріз конуса. Переріз конуса площинами
- •1. Числова функція. Область визначення та множина значень
- •2. Піраміда. Види піраміди. Переріз піраміди площиною паралельною основі
- •1. Монотонність, обмеженість, парність, непарність, періодичність функцій
- •2. Многогранники. Паралелепіпед та його властивості.
- •1. Найпростіші перетворення графіків функцій
- •2. Поняття про статистику. Мода, медіана, середні значення.
- •1. Числові послідовності та їх класифікація
- •Способи задання числових послідовностей:
- •2. Перпендикулярність площин. Ознака перпендикулярності площин.
- •Доведення
- •1. Границя функції в точці. Основні властивості границь.
- •2. Циліндр. Осьовий переріз циліндра. Переріз циліндра площинами
- •2. Призма. Правильна призма. Площа бічної поверхні прямої призми.
- •2. Прямокутний паралелепіпед. Центральна симетрія паралелепіпеда.
- •1. Залежність між тригонометричними функціями одного і того самого аргументу.
- •2. Циліндр. Формули об’єму циліндра та площі повної поверхні циліндра
- •1. Тригонометричні функції подвійного аргументу
- •2. Декартові координати у просторі. Відстань між точками у просторі
- •Доведення
- •2. Правильна піраміда, Площа бічної поверхні правильної піраміди.
- •2. Конус. Формули об’єму конуса та площі повної поверхні конуса.
- •1. Корінь п –го степеня і його властивості.
- •2. Взаємне розміщення прямої і площини в просторі. Ознака паралельності прямої і площини
- •Доведення
- •1. Степенева функція з цілим показником, її графік і властивості
- •2. Взаємне розміщення двох площин у просторі. Ознака паралельності двох площин.
- •Доведення
- •1. Показникова функція, її графік і властивості.
- •2. Вектори у просторі. Дії над векторами. Множення вектора на число, його властивості.
- •1. Логарифм числа. Логарифм частки.
- •2. Перпендикулярність площин. Ознака перпендикулярності площин
- •Доведення
- •2. Куля. Переріз кулі площиною. Формули об’єму кулі та площі сфери.
- •1. Похідна функції. Похідна суми, добутку та частки двох функцій.
- •2. Перпендикулярність прямої і площини. Ознака перпендикулярності прямої і площини.
- •1. Похідна функції. Похідні показникової, логарифмічної та тригонометричних функцій.
- •2. Перпендикуляр і похила до площини. Теорема про три перпендикуляри.
- •1. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної до графіка функції.
- •2. Паралелепіпед та його властивості.
- •Властивості :
- •1. Первісна. Основна властивість первісної.
- •Доведення
- •Доведення
- •2. Пряма і правильна призми. Площі бічної та повної поверхні призми.
- •1. Первісна. Правила знаходження первісних.
- •2. Циліндр. Осьовий переріз циліндра. Формули об’єму та повної поверхні циліндра
- •1. Загальна схема дослідження функції за допомогою похідної
- •2. Ознака колінеарності векторів
- •1. Визначений інтеграл, його геометричний зміст та властивості
- •2. Паралельне проектування та його властивості. Ортогональне проектування.
- •Відрізки зображаються відрізками;
- •Паралельні відрізки зображаються паралельними відрізками або відрізками однієї прямої;
- •3) Відношення довжин паралельних відрізків і відрізків однієї прямої зберігається.
- •1. Екстремуми функції. Дослідження функцій на екстремум.
- •2. Основні поняття теорії ймовірностей. Класичне означення ймовірностей
Білет № 1
Дійсні числа. Дії над дійсними числами.
Об’єм кулі та її частин.
Побудувати графік функції f(x) =
.
Основа піраміди – ромб з гострим кутом
і більшою діагоналлю d. Усі бічні грані піраміди нахилені до площини основи під кутом
. Знайдіть об’єм піраміди.
1. Дійсні числа. Дії над дійсними числами
Всі числа можна поділити на :
Натуральні (N) - це ті, які використовуються при лічбі. Для їх запису потрібно 10 цифр ( 0 – 9);
Цілі числа (Z ) – це число від’ємні, нуль, додатні натуральні;
Дійсні числа ( R ) – раціональні та ірраціональні числа
R
(дійсні
числа)
раціональні ірраціональні
( це ті, які можна представити (це ті, які можна представити нескінченним,
десятковим дробом) періодичним, десятковим дробом)
Дії над числами:
1.
Порівняння
дійсних чисел: число
,
якщо воно розташовано лівіше на
координатній прямій. Наприклад, 148>-2489,
214<6500.
2.
Сумою
двох дійсних чисел
називається число
,
що задовольняє умовам:
1). Сума додатних чисел є число додатне; наприклад, 123+56=179
2). Сума від’ємних чисел є число від’ємне: додаємо модулі доданків і в переді ставимо знак мінус; наприклад, -12+(-45)=-57.
3). Сума чисел з різними знаками - це число, яке має знак такий, як і доданок з більшим модулем, а модуль суми – це різниця між доданками з більшим і меншим модулем, наприклад, 96+(-54)=42, -56+48=-8.
3.
Добутком
чисел
є
число
,
яке задовольняє умовам:
1).
Добуток додатних чисел є число додатне,
наприклад,
2).
Добуток від’ємних чисел є число додатне;
наприклад,
3).
Добуток чисел з різними знаками є число
від’ємне, наприклад,
.
4. Віднімання і ділення – це дії, обернені додаванню і множенню.
2. Об’єм кулі та її частин
Об’єм кулі визначається за формулою:
V
=
πR3,
де
R
- радіус
кулі.
Кульовим сегментом називається частина кулі, яка відсікається від кулі площиною.
Об’єм кульового сегменту дорівнює:
V
=
π Н2
(
R
-
),
де Н - висота кульового сегмента,
R — радіус кулі.
Кульовим сектором називається тіло, яке одержуємо з кульового сегменту і конусу таким чином: якщо кульовий сегмент менший від півкулі, то кульовий сегмент доповнюється конусом, у якого вершина в центрі кулі, а основою є основа сегмента.
Якщо ж сегмент більший від півкулі, то конус із нього виймається.
Об’єм кульового сектору одержуємо додаванням або відніманням відповідних сегмента і конуса.
Об’єм кульового сектора знаходимо за формулою:
V
=
πR2Н,
де R — радіус кулі,
H — висота відповідного кульового сегмента
Білет № 2
Радіанне вимірювання кутів. Тригонометричні функції числового аргументу.
Об’єм циліндра і конуса.
Знайдіть найбільше і найменше значення функції на даному проміжку:
f(x)
=
- 3x2
+ 5x - 7 на [-1;
3].
В урні лежать 20 кульок, з яких 12 білих, решта - чорні. З урни навмання виймають дві кульки. Яка ймовірність того, що вони білі?
1. Радіанне вимірювання кутів. Тригонометричні функції числового аргументу.
Як відомо, кути вимірюються в градусах, хвилинах, секундах,
Градусом
називається
частина розгорнутого кута.
Таким чином, розгорнутий кут дорівнює 180°, прямий кут дорівнює 90°.
М
іж
градусами, хвилинами і секундами існують
співвідношення: 1º = 60', 1' = 60'', 1' =
,
1' =
.
Крім градусної міри, використовуються
і інші одиниці вимірювання кутів. У
математиці і фізиці
-
це радіанна міра кута.
1 радіан — центральний кут, який опирається на дугу, довжина якої дорівнює радіусу(рис. 41).
К
уту,
що дорівнює 180°, відповідає півколо,
тобто дуга, довжина якої дорівнює πR
(рис. 42). Щоб
знайти радіанну міру кута в 180°, треба
довжину дуги πR розділити на
довжину
радіуса R:
.
Отже, радіанна міра кута в 180° дорівнює
π:
180°
= π
рад
Із цієї формули одержуємо (розділивши ліву і праву частини рівності на 180):
1°
=
рад, або 1°
0,017 рад.
Із рівності 180° = π рад також одержуємо (розділивши ліву і праву частини рівності на π):
1
рад =
,
або 1 рад
57°.
Синусом числа α називається ордината точки Рα, утвореної поворотом точки Рα (1; 0) навколо початку координат на кут в α радіан (позначається sin α) (рис. 49).
Синус визначений для будь-якого числа α.
Косинусом числа α називається абсциса точки Рα, утвореної поворотом точки Рα (1; 0) навколо початку координат на кут в α радіан (позначається cos α) (рис. 49).
Косинус визначений для будь-якого числа α.
Тангенсом
числа
α
називається відношення синуса числа α
до його косинуса:
.
Ордината точки перетину прямих ОРα і t дорівнює тангенсу числа α. Тому пряму t називають віссю тангенсів.
Котангенсом
числа
α
називається відношення косинуса
числа
α
до його синуса:
.
Абсциса точки перетину прямої ОРα і q дорівнює котангенсу числа α, тому пряму q називають віссю котангенсів.