Висновки до розділу 1

Світове господарство, за сучасних умов розвивається настільки динамічно, що економічна замкнутість країн вже є не лише нераціональною, а й практично неможливою. Все більше зростає тенденція до взаємозалежності національних економік. Тому, на сьогодні, світове господарство не можна розглядати лише як сукупність окремих національних економік, а як і їх синтез та взаємодія в процесі глобалізації. Загалом, світове господарство являє собою сукупність національних економік, пов’язаних між собою різними формами господарських відносин, що виражаються через міжнародне переміщення факторів виробництва, розширення співпраці в межах спільних підприємств та ТНК а також виникнення економіки відкритого типу.

Для простішого відображення структури світового господарства, міжнародні організації використовують різні підходи до систематизації країн світу. Кожна класифікація виявляє певні типологічні особливості країни. Основною проблемою при групуванні країн за ознаками є те, що не завжди в повній мірі відображається стовідсоткова належність окремої країни до тієї чи іншої класифікаційної ознаки.

В останні десятиліття набувають значущості у світовому господарстві країни Азії, зокрема слід виокремити Китай. Країна пройшла досить тривалий, важкий та гнучкий шлях реструктуризації та модернізації своєї економіки. Ставши однією з перших країн світу, китайська економіка перейшла від “соціалізму із китайською специфікою” або “соціалістичної ринкової економіки” до ряду країн, які спрямовують свою економіку на формування інноваційної системи. Китайська економіка стає потенційним лідером на світовій арені та має доволі значний вплив як на окремі країни, так і на світове господарство в цілому.

Розділ 2. Дослідження особливостей та тенденцій зовнішньоекономічної екпансії китаю на світові ринки

2.1. Оцінка впливу зовнішньоекономічної експансії Китаю на світові ринки

Грандіозні досягнення Китайської Народної Республіки (КНР) протягом останніх 30 років шляхом здійснення економічних реформ, перетворення її за сукупним ВВП у другу світову державу після США випередивши Японію, яка за даними МВФ знаходилася на другому місці з 1968 р., і вихід на лідируючі позиції за обсягами зовнішньої торгівлі, золотовалютними запасами, за обсягами виробництва зробили Китай центром уваги всього світу. На сьогодні економіка Китаю розвивається надзвичайно швидкими темпами, що має безпосередній вплив на світову економіку зважаючи на зростаючі обсяги експорту. Загалом зростає і роль Азії у світових політичних та економічних процесах. Особливо помітним є економічний прогрес азіатських держав, в тому числі і Китаю.

Якщо говорити про такий показник розвитку економіки КНР як ВВП та ВВП на душу населення, то за даними Національного бюро статистики Китаю найвищий темп росту ВВП та ВВП на душу населення (129,36% та 128,73% відповідно) відбувся у 2008 р. у порівнянні з 2007 р. (табл. 2.1) [34].

Таблиця 2.1

Динаміка ВВП та ВВП на душу населення Китаю у 2007-2012 рр.

	ВВП (в млн.)			ВВП на душу населення
	кит. юань	дол. США	темп росту (у % до попереднього року)	кит. юань	дол. США	темп росту (у % до попереднього року)
2007	26 581 031	3 495 664	-	20 169	2 652	-
2008	31 404 543	4 521 827	129,36%	23 708	3 414	128,73%
2009	34 090 281	4 990 526	110,37%	25 605	3 748	109,78%
2010	40 151 280	5 931 206	118,85%	30 015	4 434	118,30%
2011	47 310 400	7 324 952	123,50%	35 198	5 450	122,91%
2012	51 932 210	8 226 885	112,31%	38 449	6 091	111,76%

Починаючи з 2008 р., у зв’язку із світовою фінансовою кризою, ріст ВВП трохи уповільнився, проте, якщо порівняти ВВП у 2012 р. з 2007 р., то можна зазначити, що валовий внутрішній продукт Китаю зріс за цей період у 2,4 рази. Найменша динаміка ВВП спостерігається у 2009 р., у порівнянні з 2008 р., лише 10,37% (рис. 2.1). У 2011 р. приріст ВВП досяг позначки у 23,5% та у 2012 р. темп приросту становив лише 12,31%.

Рис. 2.1. Приріст ВВП Китаю за 2007-2012 рр., у % до попереднього року

Світовий Банк та Центральне Розвідувальне Управління США виділили топ-10 провідних економік світу за рівнем ВВП у 2011 р. та 2012 р. (табл. 2.2). Серед десятки розвинених країн світу у 2011-2012 рр. за ВВП, що розраховується на основі паритету купівельної спроможності (ПКС), Китай входить у трійку лідируючих економік. Так, якщо порівняти ріст ВВП Китаю із деякими розвиненими країнами такими як США та країни ЄС, то можна зазначити, що у 2011 р. за даними Світового Банку ВВП країн ЄС займало найбільшу частку світового ВВП із сумою у 16,442 млрд. дол. США (20,3%), на другому місці знаходились США (18,5% від світового ВВП із сумою 14,991 млрд. дол. США) та Китай зі своїм ВВП у сумі 11,291 млрд. дол. США та відсотковою часткою світового ВВП – 13,9% посів третє місце у світі.

Таблиця 2.2

Рейтинг країн світу за ВВП (базуючись на ПКС)

(млрд. дол. США)

2011 р.			2012 р.
	Світовий ВВП	81,014		Світовий ВВП	83,12
1	ЄС	16,442	1	США	15,66
2	США	14,991	2	ЄС	15,63
3	Китай	11,291	3	Китай	12,38
4	Індія	4,532	4	Індія	4,784
5	Японія	4,303	5	Японія	4,525
6	Німеччина	3,227	6	Німеччина	3,123
7	Росія	3,134	7	Росія	2,504
8	Франція	2,306	8	Бразилія	2,362
9	Бразилія	2,289	9	Великобританія	2,323
10	Великобританія	2,234	10	Франція	2,253

*Складено автором на основі даних Світового Банку та Центрального Розвідувального Управління США

Порівнюючи дані Центрального Розвідувального Управління США за 2012 р., варто сказати, що КНР серед десятки перших країн за рівнем ВВП знову зайняв третю сходинку із сумою ВВП – 12,38 млрд. дол. США, що становить 15% від світового ВВП. США та країни ЄС зайняли відповідно перше та друге місце в світі із частками ВВП – 18,84% та 18,80% відповідно.

Агентство Bloomberg, яке провело порівняльний аналіз даних Міністерства торгівлі США і Головного митного управління КНР, зробило висновок, що у 2012 р. Китай вперше в історії став лідером світової торгівлі, обігнавши США, у яких фактично не було за цим показником конкурентів з кінця Другої світової війни. Так, американський експорт та імпорт товарів 2012 р. становив 3,82 трлн. дол. США, тоді як обсяги китайської торгівлі – 3,87 трлн. дол. США. Водночас з урахуванням послуг обсяг торгівлі США у 2011 р. становив 4,93 трлн. дол. США (з яких на частку послуг припав профіцит у розмірі 195,3 млрд. дол. США), у КНР частка послуг у зовнішній торгівлі значно менша, а ось профіцит торгівлі товарами сягає 231,1 млрд. дол. США [37].

За даними спеціалістів Світової організації торгівлі за 2012 р. Китай став найбільшим експортером світу після країн ЄС із сумою експорту 2048814,0 млн. дол. США, обігнавши США, чий експорт у 2012 р. становив – 1547283,0 млн. дол. США (табл. 2.3). За обсягом імпорту на суму 1818069,0 млн. дол. США Китай випереджає Німеччину, Японію, Нідерланди та інші країни світу пропустивши на перші сходинки 27 країн ЄС з їх сукупним імпортом 5926565,0 млн. дол. США та США із сумою імпорту – 2335374,5 млн. дол. США [38].

Таблиця 2.3

Перелік країн – найбільших експортерів та імпортерів світу, 2010‑2012 рр.

(млн. дол. США)

	Експорт	Імпорт		Експорт	Імпорт		Експорт	Імпорт
Країна	2010 р.		2011 р.			2012 р.
ЄС (27 країн)	5166815	5397695		6074305	6300815		5792230	5926565
Китай	1577754	1396247		1898381	1743484		2048814	1818069
США	1278263,2	1969183,9		1480431,9	2265894		1547283	2335374,5
Німеччина	1258923,8	1054814,2		1473985	1254869,8		1407098,2	1167423
Японія	769839,4	694059,2		823183,8	855380,5		798567,2	885845,3
Нідерланди	574251,2	516408,8		667101,2	599034,7		655840,9	590688,7
Франція	523460,5	609650,5		596472,7	720028,7		569065,3	673708,5
Республіка Корея	466383,8	487048,8		555213,7	524413,1		547869,8	519584,5
Росія	400630	248634		522011	323831		529255	335446
Італія	447301	487048,8		523258,1	558787,5		500239,2	485890
Інші країни	15289000	15504000		18291000	18487000		18323000	18567000

*Складено автором на основі даних Світової організації торгівлі

Як видно з табл. 2.3, протягом 2010-2012 рр. Китай залишається найбільшим експортером світу, не враховуючи країни ЄС. Так, у 2010 р. частка Китаю у світовому експорті становила – 10,32% (рис. 2.2), тоді як частка китайського імпорту становила 9% від всього імпорту світу. Вже у 2012 р. китайський експорт зріс, та зайняв 11,18% від світового експорту, в той час як частка імпорту склала 9,8% від світового.

Рис. 2.2. Зміна частки Китаю у загальній структурі світового експорту, %

(Розраховано автором на основі даних Світової організації торгівлі)

Прослідкувавши динаміку китайського експорту та імпорту за останні роки (рис. 2.3) можна зауважити, що 2008-2009 рр. стали переломними у зв’язку із світовою фінансовою кризою, що звичайно ж вплинула на всі країни світу, в тому числі і на китайську економіку. Проте, багато дослідників вважають, що Китай є однією з перших країн, які швидко реабілітувались після кризи та вже у 2010 р. у порівнянні з попереднім 2009 р. експорт Китаю зріс до 1577754 млн. дол. США на 31,3%, а імпорт збільшився до 1396247 млн. дол. США, що на 38,8% більше попереднього року.

Рис. 2.3. Обсяг експорту та імпорту Китаю, млн. дол. США, [38]

Починаючи з 2009 р. обсяги китайського експорту та імпорту почали стрімко зростати, що і привело країну до статусу однієї з лідируючих економік світу. Так, у 2012 р. китайський експорт зріс до 2048814 млн. дол. США, тобто збільшився на 70,5% у порівнянні з 2009 р. Щодо китайського імпорту, то він у 2012 р. сягнув 1818069 млн. дол. США, що на 80,7% більше ніж у 2009 р.

За даними ОЕСД у 2011 р. експорт товарів та послуг Китаю становив 28,6% від ВВП країни, а імпорт – 26,0% (рис. 2.3). Якщо взяти до уваги дані Світового Банку про частку імпорту та експорту Китаю у ВВП країни, то слід відмітити, що у 2011 р. частка імпорту складала 27,3% від ВВП, а експорту – 31,4% [39].

Аналізуючи дані про частку експорту та імпорту Китаю у сукупному ВПП країни від 2004 р., можна спостерігати, що найменша частка була у 2009 р. (експорт – 26,7%, імпорт – 22,3% від ВВП). Досить значна частка зовнішньої торгівлі спостерігалась у 2006 р. (експорт – 39,1%, імпорт – 31,4% від ВВП), проте з 2006 року така часка почала зменшуватись.

У 2011 р. експортна квота Китаю, що відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП, становила 31,37%, а імпортна квота, тобто відношення обсягу імпорту до ВВП була 27,30%. Питома вага експорту та імпорту у ВВП є кількісним індикатором відкритості економіки. Вважається нормальним, якщо експортна квота рівна 10%. Досить висока експортна квота – показник високої насиченості національної економіки високоякісною продукцією, конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. Тим паче, якщо це стосується готових виробів, високотехнологічної продукції.

У розвинених країнах експортна квота з продукції високотехнологічних галузей сягає 25-40%. І навпаки, висока квота в сировинних галузях частіше характеризує низьку конкурентну спроможність у наукоємних галузях. Часто такий експорт вимушений [40].

Комплекснішим показником відкритості національної економіки вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП. Так, ЗТО квота у 2011 р. 58,68%. З 2005 р. по 2009 р. спостерігається зниження як експортної так і імпортної та ЗТО квоти (рис. 2.4). З 2009 р. спостерігається позитивна тенденція росту експортної, імпортної та ЗТО квот. Це свідчить про зростаючий показник відкритості китайської економіки світовому господарству.

Рис. 2.4. Динаміка експортної, імпортної та ЗТО квоти за 2005-2011 рр., % *

* - розраховано автором на основі даних СОТ

Для коректнішого порівняння стану балансу Китаю слід використовувати показник покриття експортом імпорту (індекс стану балансу) (табл. 2.4). Зважаючи на такий показник, слід зауважити, що протягом 2005-2011 рр. у Китаї спостерігається позитивне сальдо торгівельного балансу, що означає, що китайський експорт в повній мірі покриває його імпорт.

Таблиця 2.4.

Показник покриття експортом імпорту та індекс “чистої торгівлі”

Показник	2005	2008	2009	2010	2011
Показник покриття експортом імпорту, %	117,53	128,30	119,77	114,67	114,90
Індекс “чистої торгівлі”	0,08	0,12	0,09	0,07	0,07

*- розраховано автором на основі даних СОТ

Інший показник – індекс “чистої торгівлі” показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при від’ємному значенні індексу). Значення “-1” та “+1” відповідно є екстремальними. Інші від’ємні значення демонструватимуть ступінь перевищення імпорту над експортом, а інші позитивні – відповідно ступінь перевищення експорту над імпортом [41]. В даному випадку, протягом 2005-2011 рр. в Китаї спостерігається позитивне значення цього показника, що означає перевищення експорту країни над імпортом.

Основними торговими партнерами Китаю у 2011 р. стали 27 країн-членів ЄС із сумою обороту у 407,734 млн. євро та 8% від всієї суми торгівельного обороту країни, а також США (6,2%), Японія (4,8%), Гонконг (3,9%), Корея (3,4%), Австралія (1,6%), Малайзія (1,3%) та країни БРІК (Бразилія – 1,2%, Росія – 1,1%, Індія – 1,0%) (рис. 2.5). Торгівля Китаю з усіма країнами світу у 2011 р. склала 5 121 323 млн. євро.

Рис. 2.5. Основні торгові партнери Китаю у 2011 р. [42]

Найбільшим експортером та імпортером Китаю залишаються країни ЄС. Так, серед усіх імпортерів Китаю 6,3% належить країнам ЄС, 5,8% – імпорт з Японії, 4,8% – Корея та США – 3,6%. Головним напрямком експорту Китаю знову ж таки є країни ЄС із своєю часткою 9,5% (255,951 млн. євро) від всього експорту Китаю. Частка США у експорті становить 8,6% (233,564 млн. євро), Гонконгу – 7,1% (192,419 млн. євро) та Японії – 3,9% (105,960 млн. євро).

Відносини ЄС з Китаєм були встановлені в 1975 році і регулюються з 1985 р. Угодою між ЄС і Китаєм про торгівлю та співробітництво. ЄС є найбільшим торговим партнером Китаю, в той час Китай є найбільшим джерелом ЄС в імпорті і другим за величиною двостороннім торговельним партнером (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Торгівля товарами 2010-2012, млрд. євро [43]

Протягом 2010-2012 рр. у торгівлі товарами країн ЄС з Китаєм спостерігається перевищення імпорту над експортом, тобто негативний торгівельний баланс. Проте, якщо порівняти торгівельний баланс 2010 р. з 2012 р. то слід відмітити, що частка експорту зросла на 27%, а імпорту – лише на 2,6%. Тобто, варто говорити про позитивну тенденцію до зменшення негативного сальдо торгівельного балансу у торгівлі країн ЄС з Китаєм.

Рис. 2.7. Групи імпортованих товарів країнами ЄС з Китаю за 2011 р. [42]

Рис. 2.8. Групи товарів, що експортуються країнами ЄС до Китаю за 2011 р. [42]

Зазначаючи на міжнародні аспекти економічного піднесення Китаю та посилення його позицій як глобального лідера, потрібно звернути увагу на таку компоненту його розвитку, як міжнародне інвестування. Іноземні інвестиції в Китаї є одним із основних чинників економічного зростання, про що свідчать темпи економічного розвитку КНР, яка сьогодні є світовим лідером зі залучення іноземного капіталу.

В 2012 році, китайські інвестори здійснили прямих інвестицій за кордоном в 4425 підприємств у 141 країну і регіони. Прямі інвестиції за кордон склали 77220 млн., збільшившись на 28,6% порівняно з попереднім роком. З них, інвестиції в акціонерний капітал та інші інвестиції були 62820000000 дол. США, на які припадає 81,4%, а реінвестовані доходи становили 14,4 млрд. дол. США, що становить 18,6% [44].

В 2010 р. в Китаї було зареєстровано 445244 підприємств з іноземними інвестиціями, в яких зайнято 55,2 млн. працівників або 15,9% міської робочої сили [45]. На підприємства з іноземними інвестиціями припадає значна частка промислового виробництва в Китаї. Цей рівень зріс з 2,3% в 1990 р. до рівня в 35,9% в 2003 р., але впав на 27,1% до 2010 р. Крім того, підприємства з іноземними інвестиціями є відповідальними за значний рівень зовнішньої торгівлі Китаю. У 2011 році підприємства з іноземними інвестиціями в Китаї склали 52,4% китайського експорту і 49,6% імпорту, хоча цей рівень був нижчим у порівнянні з його піком у 2006 р., коли частка підприємств з іноземними інвестиціями в китайському експорті та імпорті склала 58,2% і 59,7%, відповідно. У експорті підприємств з іноземними інвестиціями з Китаю домінують високі технології. З 2002 по 2010 р. частка високотехнологічного експорту Китаю з таких підприємств зросла з 79% до 82%. Протягом того ж періоду частка високотехнологічного експорту Китаю із стовідсоткових іноземних фірм (що виключає іноземні спільні підприємства з китайськими фірмами) виросла з 55% до 67%.

За даними китайського уряду, щорічний приплив прямих іноземних інвестицій в Китаї виріс з 2 млрд. дол. США у 1985р. до 108 млрд. дол. США у 2008 р. У зв’язку з наслідками глобальної економічної кризи, приплив прямих іноземних інвестицій в Китай скоротився на 12,2% до 90 млрд. дол. США в 2009 р. Потім вони зросли до 106 млрд. дол. США в 2010 р. і 116 млрд. дол. США в 2011 р. Проте, приплив прямих іноземних інвестицій в Китай скоротився до 112 млрд. дол. США в 2012 р., в основному через повільне зростання світової економіки.

Гонконг був домінуючим джерелом потоків прямих іноземних інвестицій до Китаю в 2012 р. (63,8% від загального числа), далі йдуть Японія, Сінгапур, Тайвань і Сполучені Штати Америки (табл. 2.5). Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку говорить про те, що в 2011 р. Китай став другою країною у світі за величиною потоків прямих іноземних інвестицій (після США) та є найбільшим у світі одержувачем глобальних прямих іноземних інвестицій в першому півріччі 2012 р. 59100 млн. дол. США (порівняно з 57,4 млрд. у США).

Таблиця 2.5

Основні джерела прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Китаї: 1979-2012*

Країна	Кумулятивна оцінка використаних ПІІ: 1979-2012		Використані ПІІ в 2012 році
	Сума	% від всього	Сума	% від всього
Всього	1,335.7	100	111,7	100
Гонконг	604,5	45,3	71,3	63,8
Британські Віргінські острови*	111,8	9,1	-	-
Японія	87,3	6,5	7,4	6,6
США	71,2	5,3	3,1	2,8
Тайвань	64,9	4,9	6,1	5,5
Сінгапур	59,9	4,5	6,5	5,8
Південна Корея	53	4	3,1	2,8
Інші країни	-	20,4	-	12,7

* - складено автором на основі джерела [46]

Сукупний рівень прямих іноземних інвестицій в Китаї в кінці 2012 р. оцінюється в 1,3 трлн. дол. США, що робить його одним з найбільших місць у світі за прямими іноземними інвестиціями. Найбільшими джерелами корисних ПІІ в Китай за 1979-2012 були: Гонконг (45,4%), Британські Віргінські острови (9,1%), Японія (6,5%), Сполучені Штати Америки (5,3%) і Тайвань (4,9%).

За китайськими даними, щорічний приплив прямих іноземних інвестицій із США в Китай досягла максимуму в 5,4 млрд. дол. США в 2002 р. (10,2% від загального обсягу ПІІ в Китаї). У 2012 р. вони склали 3,1 млрд. дол. США, або 2,8% від загального обсягу ПІІ в Китаї.

Одним із важливих чинників оцінки впливу Китаю на світову економіку слід виокремити те, що країна володіє значною кількістю рідкоземельних металів. На частку Китаю припадає 97% видобутку цих металів. Скорочення поставок цієї сировини серйозно вдарить по виробниках Hi-Fi продукції. Рідкоземельні метали є важливою складовою оборонної промисловості і технологічного сектора.

Жорсткість експорту цієї сировини змушує виробників переміщати свої заводи на територію Китаю. У Китаї вже вводилися обмеження на експорт рідкоземельних металів шляхом підвищення квот і податків, за що США, ЄС і Японія у 2010 р. були змушені подати скаргу до СОТ [47].

Китайська квота на експорт рідкоземельних металів різко скоротилася між 2006 і 2011 роками. У 2006 р. квота дорівнювала 61,56 тис. тонн, але до 2011 р. квота скоротилася до 30,25 тис. тонн. Інші доповіді свідчать про те, що квота на 2012 р. зросла до 31,44 тис. тонн [48].

За оцінками експертів, до 2015 р. попит на рідкоземельні метали зросте на третину – до 200 тис. тонн на рік, що становить більше 20 млрд. дол. в ціновому вираженні. Відзначається, що майже весь прибуток з цієї ситуації отримає Китай, який проводить політику “розумного егоїзму”.

При цьому всередині країни вартість рідкоземельних металів у середньому в два рази нижче, ніж в Японії і США. Цим ціновим перекосом Пекін прагне залучити світову галузь електроніки розміщувати своє виробництво в Китаї.

В результаті, відзначають аналітики, виробники гаджетів запускають конвеєри в КНР, і сьогодні Китай споживає 70% рідкоземельних металів, що видобуваються в країні [49].

Говорячи про абсолютну оцінку впливу Китаю на світові ринки, то можна припустити, що важливу роль при цьому відіграє географічний фактор. Так, гіпотетично, такий вплив буде значно більшим на країни-сусіди Китаю, аніж на інші країни світу. Причому чим дальше країни знаходяться – тим менший вплив.

Якщо припустити, що імпорт з Китаю та експорт в Китай кожної з перелічених країн становить по 100%, то відповідно, 100% рівні 5 балам. Якщо перевести частку присутності Китаю на ринку кожної з країн в оцінку, то можна побачити на скільки значним є вплив Китаю на національні ринки та на скільки ці країни є залежними від нього (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Місце Китаю та оцінка його впливу на економіку країн

Місце Китаю в сукупному імпорті країни	Країна	Оцінка імпорту з Китаю	Місце Китаю в сукупному експорті країни	Країна	Оцінка експорту країни в Китай
Країни-сусіди
	Монголія	1,105		Монголія	1,92
2	Росія	0,35	2	Росія	0,16
1	Індія	0,3	4	Індія	0,16
2	Казахстан	0,695	2	Казахстан	0,58
1	Киргизстан	2,01	4	Киргизстан	0,14
1	Таджикистан	2,295	5	Таджикистан	0,35
9	Афганістан	0,12	11	Афганістан	0,04
	Непал	1,275		Непал	0,08
1	М’янма	1,18	2	М’янма	0,44
1	В’єтнам	0,615	3	В’єтнам	0,3
2	Лаос	0,565	2	Лаос	1,18
Інші країни
3	Україна	0,19	5	Україна	0,08
1	США	0,465	4	США	0,18

* - розраховано автором на основі даних щорічної публікації Євростату

Серед перелічених в табл. 2.6 країн, найвищу залежність від імпорту з Китаю демонструє Таджикистан з оцінкою у 2,295 бали. На другому місці знаходиться Киргизстан (2,01 бал), третє місце в переліку належить Непалу – 1,275 бала, четверте – М’янма (1,18) та п’яте – Монголія (1,105). Найменша оцінка залежності від китайського імпорту належить Афганістану – лише 0,12 бала. Щодо інших країн в переліку, то їхня залежність коливається в межах від 0,3 бала (Індія) до 0,695 (Казахстан).

Якщо говорити про Україну, то оцінка залежності країни від імпорту з КНР не є, порівняно, суттєвою – лише 0,19 бали. Проте, КНР поки що залишається третьою країною за величиною імпорту в Україну. Зважаючи на зовнішню політику України щодо Китаю, слід очікувати зростання співпраці та збільшення зовнішньої торгівлі між країнами, що призведе до збільшення присутності китайських товарів на українському ринку і, як наслідок, призведе до більшої залежності України від Китаю.

Рис. 2.9. Частка експорту та імпорту Китаю в загальному обсязі країн-сусідів КНР, 2011 р.*

* - розраховано автором на основі даних щорічної публікації Євростату

Як видно з рис. 2.9, майже всі країни-сусіди Китаю залежні від його імпорту. Винятком залишається Монголія (тут експорт в Китай перевищує імпорт на 16,3%) та Лаос (експорт перевищує імпорт на12,3%). Щодо інших країн, то китайський імпорт в значній мірі перевищує експорт. Так, наприклад, імпорт з Китаю в Таджикистан у 6,5 разів перевищує його експорт.

Таким чином, варто говорити про те, що протягом останніх років Китай збільшує та зміцнює свою позицію у світовому господарстві. Ставши у 2012 р. найбільшим експортером світу, в наступні роки спостерігається тенденція до нарощення китайського експорту. Китай також є однією із перших країн за рівнем розвитку ВВП, проте показник ВВП на душу населення залишається на низькому рівні. Китай є найсприятливішою країною світу за припливом прямих іноземних інвестицій, що звичайно ж позитивно впливає на розвиток китайської економіки та, водночас, робить її залежною від зовнішніх джерел залучення інвестицій.

2.2. Феномен конкурентоспроможності китайської економіки в умовах доступності ведення бізнесу

Посилення ролі Китаю на світовій економічній та політичній арені є наслідком комплексу внутрішніх і зовнішніх процесів, що відбуваються як безпосередньо в Китаї, так і в світовому економічному просторі. Динамічне і інтенсивне зростання китайської економіки, на тлі періодичного уповільнення і зниження темпів економічного розвитку провідних світових економік, зумовлює геополітичні та геоекономічні зміни, які відбуваються у світовому співтоваристві протягом останнього десятиліття [22].

Сьогодні Китай є найбільшою промисловою економікою в світі і вважається однією з найбільш конкурентоспроможних країн у світі. Використовуючи спочатку ряд своїх переваг, таких як дешеву робочу силу і сировину, Китай швидко рухався через ряд інших конкурентних чинників – в тому числі інфраструктура, сприятлива політика, велика споживча база і розвинена мережа постачальників. За останні 10-15 років виробничі можливості Китаю розвинулись від дешевих товарів до більш передових продуктів [50].

Китай обігнав Японію та став другою за величиною торговою державою в світі і в даний час є другим за величиною виробником в світі після США. Такі чинники забезпечили міжнародний статус Китаю як фабрики світу. Тим не менш, переваги Китаю в низькій вартості робочої сили ослабли у порівнянні з 10 роками тому, і, як наслідок, велика кількість виробників переміщуються в Південно-Східну Азію.

Конкурентні переваги Китаю у низькій вартості робочої сили ослабли також і в порівнянні з сусідніми країнами. За даними Economist Intelligence Unit (EIU), вартість праці в Китаї збільшилася майже в 4 рази за 10 років. Витрати на оплату праці на годину збільшилася з 0,6 дол. США у 2000 р. до 2,9 дол. США у 2011, що перевищує у 1,5 рази витрати на робочу силу за годину у Таїланді, у 2,5 рази більше Філіппін, і в 3,5 рази такі витрати перевищують показники Індонезії. Крім того, збільшення ціни на землю в Китаї призвело до зростання витрат на ресурси та виробництво.

Світова індустрія виробництва в даний час стикається з двома тенденціями: або повернення виробництва назад в їх власні країни, або перехід на більш низькі витрати на виробництво на Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). В якості прикладу можна взяти компанію “Nike”. У 2000 р. компанія продала 40% взуття в усьому світі, які були зроблені в Китаї, а лише 13% було зроблено у В’єтнамі. Тим не менш, в 2009 р. Китай і В’єтнам виготовили однаковий відсоток взуття – по 36%. Вже в 2010 р., В’єтнам обігнав Китай в якості найбільшого в світі виробника для “Nike” [51].

У щорічному рейтингу глобальної конкурентоспроможності, складеному на основі даних зі 144 країн, верхні рядки зайняли Швейцарія, Сінгапур і Фінляндія, у той час як на останньому місці опинилася держава Бурунді. Більшість місць у десятці найбільш конкурентоспроможних держав займають західні країни. Азія представлена в десятці Сінгапуром, Гонконгом і Японією.

Укладачі доповіді вважають, що Азійсько-Тихоокеанський регіон розвивається найбільш динамічно. Особливо хороші показники у Сінгапуру, Гонконгу, Японії, Тайваню, Китаю і Південної Кореї. Хоча Китай опустився в рейтингу на три сходинки (рис. 2.10) – до 29 місця, в доповіді наголошується, що він все ще обганяє інші країни БРІК – Бразилію, Росію та Індію. З цих чотирьох країн тільки Бразилії вдалося підвищити свої позиції в рейтингу [52].

Рис. 2.10. Рейтинг країн за індексом глобальної конкурентоспроможності, 2012 р.

Якщо говорити про Україну в рейтингу країн за індексом глобальної конкурентоспроможності, то слід сказати, що у 2012 р. країна посіла 73 місце зі 144 країн з індексом – 4,14 з 7. Попередні місця в рейтингу належать Шрі Ланці (68-е місце – 4,19), Колумбії (69-е – 4,18), Марокко (70-е – 4,15), Словаччині (71-е – 4,14), Чорногорія (72-е – 4,14). Росія в цьому рейтингу посіла 67 сходинку з індексом – 4,2.

Як вважають укладачі доповіді, Китай втратив свою частку у глобальній конкурентоспроможності у 2012 р. Після п’яти років стійкого прогресу, Китай зараз повертається до свого рівня у 2009 р. Країна продовжує лідирувати серед інших країн БРІКС із великим відривом, друге місце серед економік БРІКС належить Бразилії (48-е місце в рейтингу). Хоча зниження рейтингу Китаю є незначним – його загальний бал майже не змінюється – але він впливає на всі рейтингові показники індексу глобальної конкурентоспроможності, окрім обсягу ринку (рис. 2.11).

Найкращий стан своєї конкурентоспроможності показав такий субіндекс як розмір ринку з індексом 6,82 з 7. Високий показник конкурентоспроможності – 6,22 – належить макроекономічному середовищу Китаю. На досить високому рівні знаходиться і стан здоров’я в країні та середня освіта – 6,11.

Рис. 2.11. Карта конкурентоспроможності Китаю на основі субіндексів, 2012 р.*

*Джерело: [53]

Погіршення більш виражені у тих областях, які набувають вирішального значення для конкурентоспроможності Китаю: розвиток фінансового ринку (54-е, рейтинг країни знизився на 6 позицій, індекс – 4,31 з 7), технологічна готовність Китаю посіла 88-е, що знизилось на 11 місць з індексом 3,5 та ринкової ефективності – 4,31 (59-е, що впало на 14 місць в рейтингу). Останній показник викликає особливу заклопотаність своєю недостатньою внутрішньою і зовнішньою конкуренцією, тому що існують різні бар’єри для виходу до ринкової ефективності, що стає більш важливим, ніж у попередні роки.

Найбільш проблемними факторами ведення бізнесу в Китаї за 2012 р. виявились: доступ до фінансування (13,1%), інфляція (10,2%), політична нестабільність (9,9%), неефективна державна бюрократія (9,7%), корупція (9,2%) та інші чинники (рис. 2.12). Найменше спостерігається в Китаї злочинностей та крадіжок, лише 1%. Ще однією проблемою в країні залишається охорона здоров’я (1,5%), а також недостатньо освічена робоча сила (5,2%).

Рис. 2.12. Проблематичні фактори ведення бізнесу в Китаї за 2012 р., % *

*Джерело: [53]

Макроекономічна ситуація Китаю залишається дуже сприятливою – одинадцяте місце в рейтингу, незважаючи на тривалий період високої інфляції. В Китаї помірний дефіцит бюджету, а також країна може похвалитися низьким, хоча і зростаючим відношенням державного боргу до ВВП – 26%; його загальний рівень заощаджень залишається вище 50% від ВВП. Рейтинг боргу країни значно кращий, ніж у інших країнах БРІКС та й багатьох розвинених економіках. Крім того, Китай отримав відносно високі оцінки в галузі охорони здоров’я та початкової освіти (35-е місце в рейтингу).

Показники конкурентоспроможності Китаю помітно ослабли після заходів щодо забезпечення екологічної стійкості. Хоча деякі політичні дії стосовно поліпшення стану навколишнього середовища (таких, як заліснення) були прийняті, проте країна продовжує страждати від високого рівня викидів (високі рівні викидів CO2 і твердих частинок) і сільськогосподарського сектора ставить великий тиск на навколишнє середовище (інтенсивність використання води в Китаї є дуже високою). Соціальна стійкість лише частково відображає стан Китаю, так як країна не повідомляє дані, пов’язані з безробіттям серед молоді. Проте, за наявними даними можна спостерігати негативну картину, яка включає зростання нерівності та загального доступу до основних послуг, таких як санітарні умови, які ще залишаються низькими [53].

За даними публікації Deloitte Touche Tohmatsu Limited’s (DTTL) Global Manufacturing Industry та Ради з конкурентоспроможності США у 2013 р. як найбільш конкурентоспроможний виробник в світі за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва знову займає Китай (рис. 2.13). Німеччина і США завершують трійку конкурентоспроможних країн-виробників, але, за даними опитування, обидві країни втрачають свої позиції вже через п’ять років.

П’ять із розвинених країн були ранжовані у 2012 р. за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва в топ-10: друге місце посіла Німеччина, США – третє, Південна Корея – п’яте, Канада – сьоме і Японії – десяте, в той час як інші п’ять країн, що розвиваються також входять до топ-10 – це Китай, який зайняв першу сходинку в рейтингу, Індія – четверте місце, Тайвань – шосте, Бразилія – восьме і Сінгапур – дев’яте.

Рис. 2.13. Рейтинг країн за індексом глобальної конкурентоспроможності виробництва, 2013 р.

Зважаючи на такий розподіл, слід говорити про те, що країни, які розвиваються, особливо країни Азії, поступово виходять на лідируючі позиції в світі за розвитком та конкурентоспроможністю свого виробництва.

У доповіді Deloitte наголошується, що доступ до талановитих працівників є головним показником конкурентоспроможності країни, що також включає і торгівлю країни, фінансову та податкову системи, а потім витрати на оплату праці і матеріали. Підвищення і зростання ефективної бази талановитих робітників залишається основою конкурентоспроможності серед традиційних лідерів виробництва.

Згідно досліджень укладачів доповіді Deloitte Touche Tohmatsu Limited’s, таблиця 2.7 наочно демонструє конкурентні переваги Німеччини, США та Японії, які тримають свої позиції за рахунок інновацій, орієнтованих на талант, а також по відношенню до більшості інших чинників, за винятком витрат на оплату праці та матеріали. Не дивно, що дослідження показало, що країни які розвиваються отримують перевагу у зв’язку з низькою вартістю робочої сили і матеріалів, однак, в порівнянні з розвиненими націями, вони у великій мірі відстають по відношенню до їх систем охорони здоров’я та їх нормативно-правового середовища.

Таблиця 2.7

Оцінка рівня ключових факторів конкурентоспроможності країн, 2012 р.*

Чинники конкурентоспроможності	Країна
	Німеччина	США	Японія	Китай	Бразилія	Індія
Інновації, орієнтовані на талант	9,47	8,94	8,14	5,89	4,28	5,82
Торговельно-економічна, фінансова і податкова система	7,12	6,83	6,19	5,87	4,84	4,01
Вартість робочої сили і матеріалів	3,29	3,97	2,59	10	6,7	9,41
Мережі постачальників	8,96	8,64	8,03	8,25	4,95	4,82
Нормативно-правова система	9,06	8,46	7,93	3,09	3,8	2,75
Фізична інфраструктура	9,82	9,15	9,07	6,47	4,23	1,78
Вартість енергії і політика	4,81	6,03	4,21	7,16	5,88	5,31
Привабливість місцевого ринку	7,26	7,6	5,72	8,16	6,28	5,9
Система охорони здоров'я	9,28	7,07	8,56	2,18	3,33	1
Державні інвестиції у виробництво та інновації	7,57	6,34	6,8	8,42	4,93	5,09

* - Джерело: Deloitte Touche Tohmatsu Limited’s

Як видно з таблиці 2.7, Китай має абсолютну конкурентну перевагу у вартості робочої сили та матеріалів з максимальною оцінкою – 10 балів, в той час як бали розвинених країн коливаються від 2,59 (Японія) до 3,97 (США). Конкурентоспроможність по відношенню до місцевої вартості робочої сили та наявності ресурсів в Китаї становить 90%, в той час як у розвинених країнах: у США – 39%, в Німеччині – 32% та Японії – 29%. В інших двох країнах БРІК – Індії та Бразилії таке відношення рівне 87% та 70% відповідно.

Перетворення, які проводить Китай через чинники конкурентоспроможності, чітко відокремлюють країну від Індії та Бразилії. Крім того, дослідники припускають, що Китай стає все більш і більш розвиненою країною, ніж його конкуренти. Так, Китай, Індія і Бразилія продовжують зміцнювати свої передові досягнення, знання та можливості виробництва та намагаються підвищити свої конкурентоспроможні позиції протягом наступних п’яти років [54].

В рамках всесвітньо відомої церемонії нагородження переможців “Глобальна конкурентоспроможність брендів 2012 – топ-10 Китаю”, яка пройшла в США 7 грудня 2012 р., як елітних представників стійкості і конкурентоспроможності на світовому ринку з Китаю було обрано десять компаній, включаючи Haier, Huawei, Lenovo, TCL, Tencent, Промисловий і комерційний банк Китаю (ICBC), Китайський будівельний банк (CCB), China Life, China Petroleum Group (Sinopec), а також China Mobile отримав трофей від організатора International Data Group (IDG). TCL, BOE і відповідно Sinopec виграли спеціальні нагороди як найбільш екологічно конкурентоспроможні бренди, із найбільш стійкою конкурентоспроможністю та як соціально відповідальний бренд.

В глобальному контексті економічної турбулентності, переможці “Глобальна конкурентоспроможність брендів 2012 – топ-10 Китаю” успішно провели перетворення, адаптуючись до змін в економіці та виробничому середовищі у своїй галузі, заклавши міцний фундамент для майбутнього розвитку та отримання нових рушійних сил для свого бренду. Гідні звання, вони, в значній мірі, представляють собою спроможність брендингу китайських підприємств [55]. 

Таблиця 2.8

Вплив державної політики, відсотки вказують конкурентні переваги чи недоліки*

Конкурентні недоліки		Конкурентні переваги
Китай
Антимонопольна політика закони і правила	38%	Політика в галузі науки, технологій та інновацій	84%
Державна фінансова інтервенція у власності компанії	40%	Розвиток інфраструктури	77%
Прямі іноземні інвестиційної політики	41%	Співробітник освітнього навчання і допомога	77%
Імміграційна політика	44%	Безпека та гігієни праці	73%
Корпоративна податкова політика	50%	Стійкість політики	71%
Європа
Фінансові інтервенції уряду/володіння компаніями	28%	Закони про захист інтелектуальної власності	90%
Імміграційна політика	30%	-	-
Політика у сфері праці	48%	-	-
Сполучені Штати Америки
Екологічна політика	57%	Закони про захист інтелектуальної власності	79%
Енергетична політика	65%	Політика передачі технологій, впровадження та інтеграції	77%
Корпоративна податкова політика	68%	-	-
Політика охорони здоров’я	73%	-	-

* - cкладено автором на основі даних Deloitte Touche Tohmatsu Limited and U.S. Council on Competitiveness, 2013 Global Manufacturing Competitiveness Index

– якщо значення рівне >= 80

– якщо < 80 і >= 60

– якщо < 60 і >= 40

– якщо < 40 і >= 20

– якщо < 20

Так, як Китай намагається залучити все більше закордонних інвесторів та виробників у свою країну, то постає таке важливе питання: чи вигідними є інвестиції саме в Китай. Для відповіді на це запитання варто проаналізувати рейтинг країн світу за певними критеріями, які визначають ступінь легкості та доступності ведення бізнесу в різних країнах (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Рейтинг країн за обраними показниками, 2012 р.

	Рейтинг легкості ведення бізнесу	Реєстрація підприємств	Кредитування	Захист інвесторів	Оподаткування	Міжнародна торгівля
Сінгапур	1	4	12	2	5	1
Гонконг, Китай	2	6	4	3	4	2
Нова Зеландія	3	1	4	1	21	25
Сполучені Штати Америки	4	13	4	6	69	22
Данія	5	33	23	32	13	4
Норвегія	6	43	70	25	19	21
Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії	7	19	1	10	16	14
Республіка Корея	8	24	12	49	30	3
Грузія	9	7	4	19	33	38
Австралія	10	2	4	70	48	44
Тайвань, Китай	16	16	70	32	54	23
Китай	91	151	70	100	122	68
Україна	137	50	23	117	165	145

* - cкладено автором на основі джерела [56]

У спільній публікації Світового Банку та Міжнародної фінансової корпорації ведеться рейтинг та оцінка 185 країн за нормами регулювання підприємницької діяльності, що можуть мати як позитивний так і негативний вплив на ведення бізнесу в кожній країні. Рейтинг економік ранжують за сприянням ведення бізнесу з 1 до 185 місця, перше місце – найбільш високе. Висока позиція в індексі легкості ведення бізнесу означає, що регуляторний клімат сприяє веденню бізнесу. Індекс є середнім показником країни по 10 індикаторах, кожен індикатор має рівну вагу.

Підсумовуючи вище сказане, слід зауважити, що однією з гострих проблем сучасної конкурентоспроможності Китаю на світовому ринку можна розглядати те, що заробітна плата китайців постійно зростає, причому китайський уряд планує збільшити до 2015 р. витрати на заробітну плату більш ніж на 80%. Це призведе до зниження конкурентоспроможності Китаю в трудомістких галузях. У зв’язку з такою тенденцією та перспективою іноземним інвесторам стає вигідніше вкладати свої кошти в ті країни, де витрати на виробництво є відносно меншими.

2.3. Аналіз основних напрямів та аспектів здійснення зовнішньоекономічної діяльності між Китаєм та Україною

Східна Азія є ядром Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) – одного з центрів світового і політичного та економічного розвитку. В АТР відбуваються інтеграційні процеси, розвиваються новітні технології, регіону належить 56% світового ВНП, 51 % промислового виробництва, 46% зарубіжних інвестицій [57, ст. 20]. За останні 10 років лідерство в регіоні закріпилось за Китаєм, і збільшується з кожним роком. Зростання китайської економіки обумовило збільшення попиту на товари і послуги з боку КНР. Частка Китаю у світовому товарному імпорті та експорті в останні роки систематично збільшувалась, в той же час як частка США, Німеччини, Канади та групи провідних країн світу зменшувалась [58, ст. 64].

У зв’язку із зростанням ролі Китаю на міжнародній арені питання пов’язані із зовнішньоторговельним співробітництвом між Україною та Китайською Народною Республікою в даних умовах набувають актуальності.

Розвиток співробітництва України з країнами Азії, в першу чергу з Китаєм є важливим напрямком вітчизняної зовнішньоекономічної стратегії. Для ефективнішого порівняння рівня розвитку України та Китаю варто проаналізувати стан ВВП країн та ВВП на душу населення (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Стан ВВП та ВВП на душу населення в Китаї та Україні*

	ВВП (поточних дол. США)		ВВП на душу населення (поточних дол. США)
	Китай	Україна	Китай	Україна
2005	2256902590825,330	86142018069,350	1731,125	1828,718
2006	2712950886698,270	107753069306,931	2069,344	2303,019
2007	3494055944791,320	142719009900,990	2651,260	3068,609
2008	4521827288303,980	179992405832,321	3413,589	3891,038
2009	4991256406734,990	117227769791,560	3749,272	2545,480
2010	5930529470799,170	136418622767,355	4433,361	2973,982
2011	7318499269769,410	165245009991,240	5444,785	3615,382

*- складено автором на основі даних Світового Банку

У 2011 р. ВВП Китаю перевищило ВВП України у 44 рази, тоді як ВВП на душу населення – лише у 1,5 рази. Хоча Китай та Україна відрізняються між собою рівнем розвитку економіки, слід зауважити, що до 2008 р. ВВП на душу населення в Україні перевищувало цей показник у Китаї (рис. 2.14).

Рис. 2.14. Динаміка ВВП на душу населення Китаю та України, дол. США* 

*- складено автором на основі даних Світового Банку

У 2008 р. ВВП на душу населення України перевищило цей показник у Китаї на 14%. Проте, після 2008 р. під час світової фінансової кризи, ВВП на душу населення в Китаї продовжило своє зростання, і вже у 2009 р. перевищило ВВП на душу населення Україні в 1,47 рази (на 47%). Вже у 2011 р. ВВП на душу населення в Китаї став на 50,6% більшим ніж ВВП на душу населення в Україні.

Українсько-китайські торговельно-економічні відносини відзначаються сталістю нарощування двостороннього товарообігу. Так, згідно табл. 2.11 зовнішня торгівля України з країнами Азії у 2012 р. показала позитивне сальдо торговельного балансу, що склало 544162.0 тис. дол. США. Таким чином імпорт з Азії зріс у 2012 р. порівняно з 2011 р. на 29%. Серед основних торговельних партнерів України залишаються країни СНД, країни Європи та Америка.

Таблиця 2.11

Географічна структура експорту та імпорту України у 2012 р.*

	Експорт		Імпорт			Сальдо
	тис. дол. США	у % до    2011р.		тис. дол. США	у % до 2011р.
Всього	68809811	100,6		84658060	102,5	- 15848249,3
Азія	17676848	99,7		17132686	129	544162,0
Китай	1777178	81,5		7899640	126	- 6122462,0
Японiя	320517,7	210,1		1197792	118,1	- 877274,1
Європа	17423972	94,5		27556005	101,8	- 10132032,6
Країни СНД	25302631	96,7		34452565	92,6	- 9149933,6
Америка	2607330	102,2		4453204	113,8	- 1845873,5

• - складено автором на основі даних джерела [59]

В торгівлі з Китаєм у 2012 р. спостерігається від’ємне сальдо торговельного балансу – - 6122462,0 тис. дол. США. Проте, український експорт у 2012 р. до Китаю зменшився на 18,5%, в той час як імпорт зріс на 26%.

За даними Держмитслужби України, у 2012 р. питома вага імпорту з Китаю серед усієї суми імпорту країни становила 9,48%. У 2011 р. така частка була на рівні 7,74%, що зменшилась у порівнянні з 2010 р. (у 2010 р. 8,14% від всього імпорту). Щодо питомої ваги експорту в Китай з України, то найбільша така частка спостерігалась у 2009 р. – 3,62% та у 2011 р. – 3,19%. Найменша питома вага експорту в Китай була у 2008 р. та становила лише 0,76% від всього українського експорту. В 2012 р., у порівнянні з попередніми роками, частка експорту в Китай скоротилась та становила 2,59% [60].

У 2012 р., в порівнянні з 2011 р., Україна проводила активну співпрацю з країнами Азії, Японією та країнами Америки (рис. 2.15). Особливо з у співпраці з Японією спостерігається ріст експорту на 210,1%. Щодо Китаю, то імпорт з КНР в Україну зріс на 26%, а експорт в Китай зменшився на 18,5%.

Рис. 2.15. Динаміка географічної структури експорту та імпорту України за 2012 р., у % до 2011 р.*

* - складено автором на основі даних джерела [59]

За 2011 рік товарообіг між Китаєм та Україною склав 10 млрд. 411 млн. 077 тис. дол. США, що на 34,7% більше, ніж за 2010 р. та становить лише 0,29% від загального зовнішньоторговельного обороту КНР.

Імпорт з Китаю в Україну у 2011 р. склав 7 млрд. 147 млн. 042 тис. дол. США, що зріс на 28,5% та становить 0,41% від загальних обсягів імпорту з КНР. Експорт українських товарів та послуг у 2011 р. в Китай склав 3 млрд. 264 млн. 035 тис. дол. США, що зріс на 50,9% у порівнянні з 2010 р., що складає 0,17% від загальних обсягів експорту до КНР. Зовнішньоторговельне сальдо у 2011 р. було на користь КНР – 3 млрд. 144 млн. 414 тис. дол. США.

У 2012 р. Китайська Народна Республіка посідає перше місце серед торговельних партнерів України в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. У 2012 р. загальний обіг товарів і послуг склав 9 млрд. 783 млн. дол. США та збільшився у порівнянні з 2011 р. на 14,6%, при цьому експорт товарів і послуг з України до КНР склав 1 млрд. 858 млн. дол. США та зменшився на 17,6%, імпорт китайських товарів і послуг в Україну склав 7  млрд. 924 млн. дол. США та збільшився на 26,1%. Негативне сальдо для України за цей період склало 6 млрд. 66 млн. дол. США проти 4 млрд. 27млн. дол. США у 2011 р.

У 2012 р. торгівля товарами склала 9 млрд. 669 млн. дол. США та збільшилася в порівнянні з 2011 роком на 14,36%. При цьому, експорт товарів з України до Китайської Народної Республіки склав 1 млрд. 777 млн. дол. США та зменшився на 18,48%, імпорт китайських товарів в Україну склав 7 млрд. 892 млн. дол. США та збільшився на 25,77%. Негативне сальдо для України за цей період склало 6 млрд. 114 млн. дол. США проти 4 млрд. 95 млн. дол. США у 2011 р.

У 2012 р. у структурі українського експорту до Китайської Народної Республіки домінують наступні групи товарів: мінеральні продукти – 80,9%, машини, устаткування та механізми – 4,5%, жири і масла тваринного або рослинного походження – 4,0% (рис. 2.16)

Рис. 2.16. Структура українського експорту до КНР, 2012 р.

У 2012 р. експорт товарів з України до Китаю зменшився на 18,48% по відношенню до 2011 р. Це сталося головним чином за рахунок скорочення поставок мінеральних продуктів, а саме руди, шлаків та попелу на 13,66%, або на 227,90 млн. дол. США. Зменшились майже в 4 рази поставки до КНР продукції хімічної промисловості, а саме органічних хімічних сполук на 119,75 млн. дол. США порівняно з 2011 р. Також, у порівнянні з 2011 р. у 2 рази (на 23,20 млн. дол. США) скоротилися поставки неблагородних металів, на 24% (на 22,91 млн. дол. США) зменшились поставки жирів і масел тваринного або рослинного походження.

У 2012 р. у структурі імпорту з КНР до України переважають наступні групи товарів: машини, устаткування та механізми – 36,3%, текстиль та текстильні вироби – 11,0%, неблагородні метали та вироби – 8,5%, взуття, головні убори, парасольки – 8,1%, пластмаси і каучук – 7,1% (рис. 2.17).

Рис. 2.17. Групи товарів імпорту з КНР в Україну, 2012 р.

Імпорт товарів з КНР до України у 2012 р. збільшився на 25,8% (на 1 617,06 млн. дол. США), а саме за рахунок: поставок взуття, головних уборів, парасольок майже у 3 рази (на 400,14 млн. дол. США); машин, устаткувань та механізмів на 15,4% (на 381,09 млн. дол. США); засобів наземного, повітряного та водного транспорту у 2 рази (на 190,70 млн. дол. США); різних промислових товарів на 37,5% (на 144,94 млн. дол. США). Водночас, збільшились поставки: приладів і апаратів на 18,3%; неблагородних металів та виробів на 12,3%; сировини з шкіри та хутра у 1,6 рази більше порівняно з 2011 роком; пластмас і каучуку на 3,1%; продукція хімічної промисловості на 15,6%; тварин та продукції тваринництва на 28,6%.

Аналіз двосторонньої торгівлі за останні роки демонструє, що Китай залишається стабільним партнером для України у поставках своєї продукції машино- та приладобудівної галузей, хімічної промисловості, товарів народного вжитку. Основними групами товарів, що експортуються з України до КНР є чорні метали, руди та шлаки, машини та устаткування, сільськогосподарська продукція, зокрема зернові, тощо.

Водночас існує значний потенціал для збільшення обсягів торгівлі. Зокрема, збільшення експорту української продукції можливо за рахунок постачання української сільськогосподарської продукції, зокрема кукурудзи, сої, ріпаку, ячменю і пшениці. У свою чергу, українська сторона зацікавлена у нарощуванні поставок в Україну засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу, сільськогосподарської техніки, обладнання з переробки сільськогосподарської продукції.

Протягом 2005-2012 рр. Китай поступово покращує свої позиції в структурі української зовнішньої торгівлі (рис. 2.18). Присутність китайської продукції на українському ринку зростає, в той час як український експорт в Китай протягом 2009-2012 рр. суттєво не зріс.

Рис. 2.18. Питома вага зовнішньої торгівлі України з Китаєм

Щодо двосторонньої торгівлі послугами, то у 2012 р. склала 106,0 млн. дол. США та збільшилась у порівнянні з 2011 р. на 16,5%, при цьому експорт послуг з України до КНР склав 80,9 млн. дол. США та збільшився на 6,2%, імпорт китайських послуг в Україну склав 25,1 млн. дол. США та збільшився на 75,2%. Позитивне сальдо для України за цей період склало 55,8 млн. дол. США.

Аналізуючи дані Світового Банку про частку експорту та імпорту від ВВП України та Китаю, то варто сказати, що протягом 2005-2011 рр. частка як імпорту так і експорту у ВВП Китаю була значно меншою у порівнянні з часткою імпорту та експорту у ВВП України (рис. 2.19). Якщо у 2011 р. часка експорту у ВВП Китаю становила 31,3%, то в Україні вона була на рівні 53,7%. Протягом 2005-2011 рр. у Китаї спостерігається зменшення частки експорту у ВВП, в той час як в Україні така частка зростає. Це говорить про високу залежність України від зовнішніх ринків збуту.

а) експорт, % від ВВП;	б) імпорт, % від ВВП.

Рис. 2.19. Частка експорту та імпорту Китаю та України, у % від ВВП*

* - складено автором на основі даних Світового Банку

Якщо розглядати частку у ВВП імпорту країн, то тут прослідковується така ж сама тенденція, тобто імпортна залежність Китаю зменшується, тоді як українська залежність від імпортованих товарів та послуг зростає. Так, наприклад, у 2008 р. відсоток імпорту у ВВП України становив 54,91%, а у ВВП Китаю – лише 27,26%. У 2011 р. частка імпорту у ВВП Китаю становила 27,30%, тоді як частка імпорту у ВВП Україна була 59,1%.

Аналізуючи стан прямих іноземних інвестицій як в Китаї так і в Україні прослідковується більший приплив іноземних інвестицій в країнах, аніж навпаки (табл. 2.12). Найбільші надходження прямих іноземних інвестицій в Україну протягом 2005-2011 рр. були у 2005 р., коли їхня часка у ВВП країни становила 9%. Найменша частка у ВВП ПІІ в Україну була у 2009 р. – 4%. У 2011 р. чистий приплив інвестицій становив 4,36% від ВВП, в той час, як надходження ПІІ з України займали всього 0,116% від ВВП.

Таблиця 2.12

Прямі іноземні інвестиції: чистий приплив та відплив у % від ВВП*

Країна	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Прямі іноземні інвестиції, чистий приплив (% від ВВП)
Україна (чистий приплив)	9,0641	5,2008	7,142	5,9447	4,0681	4,7288	4,3614
Китай (чистий приплив)	4,6129	4,5737	4,4719	3,7935	2,6257	4,1093	3,008
Прямі іноземні інвестиції, чистий відплив (% від ВВП)
Україна (чистий відплив)	0,3192	-0,123	0,6832	0,4428	0,0981	0,5073	0,1162
Китай (чистий відплив)	0,923	1,2209	0,8671	1,5924	1,6009	1,471	1,383

* - складено автором на основі даних Світового Банку

Щодо чистого припливу інвестицій в Китай, то у 2011 р. їхня частка у ВВП країни була на рівні 3%. Чистий відплив інвестицій з Китаю у 2011 р. становив 1,383% від ВВП.

Станом на 01.01.2013 в економіку України залучено 18,79 млн. дол. США китайських інвестицій. За 2012 р. відбувся приріст китайських інвестицій в українську економіку в обсязі 3 569 тис. дол. США.

Загалом, обсяги китайських інвестицій в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в економіку України займають незначну частку. Найбільший обсяг інвестицій з Китаю надійшов до української промисловості та становив 7,97 млн. дол. США (42,4 % від загального обсягу китайських інвестицій). За 2012 р. відбувся приріст китайських інвестицій до української промисловості обсягом 496,9 тис. дол. США.

Китайські інвестиції у сферу “операції з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та надання послуг підприємцям” становили 4058,6 тис. дол. США (21,6%). Інвестиції у сферу “торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку” становлять 2,9 млн. дол. США, що складає 15,4% від загального обсягу китайських інвестицій.

Інвестиції до сфери діяльності готелів та ресторанів становлять 226,7 тис. дол. США, що складає 1,2% від обсягу китайських інвестицій. У сферу “діяльність транспорту та зв’язку” надійшло інвестицій в обсязі 655,8 тис. дол. США (3,5%). До сфери “сільське господарство, мисливство, лісове господарство” залучено 1 млн. 390 тис. дол. США (7,4%). Інформація щодо китайських інвестиції до сфери “надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури та спорту” є конфіденційною згідно із Законом України “Про державну статистику”.

Щодо прямих інвестиції з України в Китайську Народну Республіку, то станом на 01.01.2013 обсяг інвестицій з України в Китай становить 886,0 тис. дол. США. За 2012 р. українські інвестиції в китайську економіку не надходили. У зв’язку з тим, що, за даними Держкомстату, прямі інвестиції з України в Китай за 2012 р. надійшли не більше, ніж від 2 суб’єктів підприємництва, інформація щодо їх обсягу за видами економічної діяльності є конфіденційною згідно із Законом України “Про державну статистику” [61].

Отже, в останні роки зростання китайської економіки призвело до пожвавлення співпраці України з Китаєм. У зв’язку із зростанням ролі та частки Китаю на світовому ринку, розвиток співробітництва України з цією країною є важливим напрямком зовнішньоекономічної стратегії нашої країни.

Впродовж декількох останніх років Китай залишається стабільним партнером для України у поставках своєї продукції машино- та приладобудівної галузей, хімічної промисловості, товарів народного вжитку. Хоча, частка експорту товарів з України в Китай є незначною, проте основними групами товарів, що експортуються є чорні метали, руди та шлаки, машини та устаткування, сільськогосподарська продукція, зокрема зернові, тощо. Загалом, варто відмітити, що у зв’язках України з КНР існує значний потенціал до збільшення обсягів торгівлі.

Висновки до розділу 2

Здійснивши аналіз зовнішньоекономічної діяльності Китаю протягом останніх років, слід зробити висновок, що країна збільшує та зміцнює свою позицію у світовому господарстві. У 2012 р. Китай став найбільшим експортером світу, випередивши такі розвинені країни, як США, Японію, Німеччину. Китай також є однією із перших країн за рівнем розвитку ВВП, проте показник ВВП на душу населення залишається на низькому рівні. Варто відзначити, що Китай вважається, на сьогодні, найсприятливішою країною світу за припливом прямих іноземних інвестицій.

Значний експорт Китаю та великі обсяги іноземних інвестицій хоч і допомагають в розвитку економіки країни, та, водночас, роблять її залежною від таких чинників. Ще однією з гострих проблем сучасної економіки Китаю є його недостатня конкурентоспроможність на світовому ринку. Низька якість товарів, що виробляється в Китаї, компенсується низькою вартістю витрат на людські ресурси. Хоча в останні роки така тенденція змінюється на користь інших азійських країн, проте Китай все-ще залишається лідером у світових поставках товарів.

У зв’язку із зростанням китайської економіки зацікавленість української сторони у пожвавленні співпраці з Китаєм зростає. У зв’язку із збільшенням ролі та частки Китаю на світовому ринку, розвиток співробітництва України з цією країною є важливим напрямком зовнішньоекономічної стратегії нашої країни. Протягом 2005-2012 рр. Китай поступово покращує свої позиції в структурі української зовнішньої торгівлі. Присутність китайської продукції на українському ринку зростає, в той час як український експорт в Китай протягом 2009-2012 рр. суттєво не зріс. Загалом, варто відмітити, що в останні роки у зв’язках України з КНР існує значний потенціал до збільшення обсягів торгівлі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонюк Л.Л.. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації , 2004

2. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения: Учебное пособие. - М., 1996.

3. Міжнародні економічні відносини: Історія міжнародних економічних відносин: Підручник/А.С. Філіпенко, B.C. Будкін, О.В. Бутенко та ін. — К.: Либідь, 1992. — 191 с.].

4. Киреев А.П. Международная экономика.- М.: Международные отношения, 1997. – 416 с.

5. Мировая экономика / Под ред. И.П. Николаевой. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ, 2000

6. Солонінко К. С. Міжнародна економіка: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2008. –380 с

7. Козак В.В., Пайкова Л.А., Давнленко Н.Б. Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 406 с

8. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — 508 с

9. Політична економія: Підручник / За ред. Ніколенко Ю. В. — К.: Центр учбової літератури, 2009. — 632 с. http://www.cul.com.ua/preview/Polit%20Ekonomia%20Nikol_CD.pdf

10. СИНЕРГЕТИЧНІ ТА ЕКОНОФІЗИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ТА СТРУКТУРНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ/ МОНОГРАФІЯ/ Дербенцев В.Д., Сердюк О.А., Соловйов В.М., Шарапов О.Д. ЧЕРКАСИ, 2010

11. Рибалкін «Основи економічної теорії (2003).

12. В.А. ПалеховаСИСТЕМА СУЧАСНОГО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ.

13. Глобалізація св..госп. і деякі проблеми ЗЕ стратегії України Н. І. Ігнатович // Вісник Київського нац..університету ім. Т. Шевченка.

14. Косолапов Н. Глобализация: сущностные и международно-политические аспекты // Мировая экономика и междунар. Отношения. – 2001. – № 3. – с. 69–73.

15. Glossary of Selected Financial Terms IMF Terms and Definitions http://www.imf.org/external/np/exr/glossary/showTerm.asp#64.

16. Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Н. С. Логвінова, А. А. Наумчик,С. Н. Лебедєва, Ю. І. - Світова економіка. Навчальний посібник.

17. Доклад ООН 2006 г. Состояние развития человека

18. Human Development Report 2013, New York, Published for the United Nations Development Programme (UNDP)

19. Преодоление высоких уровней долга и вялого роста Перспективы развития мировой экономики октябрь 2012, МВФ

20. http://www.weforum.org/ The Global Competitiveness Report 2012-2013

21. Пост-кризові перспективи висхідних гігантів В.Юрчишин

22. Зростаюча роль Китаю у світовій економіці http://minfin.com.ua/blogs/Serginvest/20933/

23. https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ch.html

24. Васильєва Н.В., КИТАЙ: ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ

25. Инновации Китая // Logovneshservice / [Електронний режим] - http://21blog.ru/category/news/

26. Михеев В. Китай: опыт стратегии “сфокусированного” развития/Василий Михеев. http://www.rusrev.org/content/review/default.asp?shmode=8&ida=861&ids=61

27. A China information base. http://www.chinatoday.com/

28. China Official News Agency – Xinhua. http://www.chinaview.cn/

29. Илларионов А. Тайна китайского экономического чуда/ Андрей Илларионов. –http://www.libertarium.ru/libertarium/l_ptchina_china

Автор(ы) : Илларионов А. Заглавие : Секрет китайского экономического "чуда" Место публикации : Вопросы экономики. - 1998. - № 4. - С. 14-26 (Шифр ЖВ-058/1998/4)

30. ЄС і БРІК 2012 звіт

31. Постійне представництво Китаю в СОТ China in the WTO: Past, Present and Future. 2011 http://www.wto.org/english/thewto_e/acc_e/s7lu_e.pdf

32. The World Bank 2013/ China 2030. Building a Modern, Harmonious, and Creative Society

33. China’s Economic Rise: History, Trends, Challenges, and Implications for the United States. Wayne M. Morrison Specialist in Asian Trade and Finance March 4, 2013

34. [http://www.stats.gov.cn/english/] Національне бюро статистики Китаю

35. "Gross domestic product 2011, PPP", World Bank, accessed on 22 April 2013

36. Field listing - GDP (PPP exchange rate), CIA World Factbook

37. Китай став лідером світової торгівлі 11.02.2013 10:41 http://racurs.ua/news/6329-kytay-stav-liderom-svitovoyi-torgivli

38.http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/statis_bis_e.htm?solution=WTO&path=/Dashboards/MAPS&file=Map.wcdf&bookmarkState={%22impl%22:%22client%22,%22params%22:{%22langParam%22:%22en%22}}

39. http://www.oecd-ilibrary.org/economics/country-statistical-profile-china_csp-chn-table-en

40. Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. http://pidruchniki.ws/2008021539237/ekonomika/zmist_ponyattya_vidkrita_ekonomika_plyusi_minusi

41. Циганкова «Міжнародна торгівля (2001)» http://library.if.ua/book/68/5017.html

42. ЄС і Китай 2013 – євростат

43. ЄС http://ec.europa.eu/trade/policy/countries-and-regions/countries/china/

44. MINISTRY OF COMMERCE PEOPLE’S REPUBLIC OF CHINA http://english.mofcom.gov.cn/article/statistic/foreigntradecooperation/201301/20130100011531.shtml

45. China 2011 Statistical Yearbook

46. China’s Economic Rise: History, Trends, Challenges, and Implications for the United States Wayne M. Morrison Specialist in Asian Trade and Finance March 4, 2013

47. РБК-Украина – Топ-7 галузей світової економіки, в яких зростає вплив Китаю 2012 р. http://www.rbc.ua/ukr/top/economic/chem-opasny-uspehi-kitaya-dlya-mirovoy-ekonomiki-09072012141700

48. Рідкоземельні метали http://blog.i.ua/user/2659661/1056610/

49. http://www.rbc.ua/ukr/news/economic/kitay-ostavil-kvotu-na-eksport-redkozemelnyh-metallov-06042012123100

50. CEO Policy Recommendations for Emerging Economy Nations China http://reports.weforum.org/manufacturing-growth/china/

51. http://www.china.org.cn/opinion/2013-02/25/content_28049447.htm China still has 10 year advantages in manufacturing

52. http://ukrainian.voanews.com/content/global-competitiveness/1502317.html

53. The Global Competitiveness Report 2012–2013

54. Звіт Деллойт

55. "2012 Global Competitiveness Brands - Top 10 from China" Unveiled http://www.marketwatch.com/story/2012-global-competitiveness-brands-top-10-from-china-unveiled-2012-12-10

56. [Ведення бізнесу 2013. Рейтинг економік. http://russian.doingbusiness.org/rankings]

57, ст. 20. Погорєлова І. Політичні відносини України з державами Східної Азії //Персонал. Науковий журнал. 2009. - №4. с. 20-25].

58, ст. 64. Соколов В. Китай в мировой экономике: современный этап // Деньги и кредит. №7, 2010. – с.61-67.].

59. http://www.ukrstat.gov.ua/

60. Держмитслужба http://www.customs.gov.ua/

61. Посольство України в Китайській Народній Республіці та в Монголії (за сумісництвом) http://china.mfa.gov.ua/ua/ukraine-cn/trade].