Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
частина 2.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
124.76 Кб
Скачать

52. Поняття про темперамент та його фізіологічні основи. Історія вивчення темпераменту

Стійкими і притаманними людині від народження психічними влас¬тивостями є властивості темпераменту. Темперамент (від лат. temperamentum — належне співвідношення частин, домірність) — харак¬теристика індивіда з боку його динамічних особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів. Однакове за зна¬ченням зі словом «темперамент» грецьке слово «красіс» увів давньогрець¬кий лікар Гіппократ (V—IV ст. до н. е.). Під темпераментом він розумів анатомо-фізіологічні і психологічні особливості індивіда. На його думку, темперамент визначається порушеннями в пропорції чотирьох рідин у тілі людини: крові (латинською sanguis), лімфи (грецькою tpAiyua), жовчі (грецькою ІОІЛ\) і чорної жовчі (грецькою \йлщуркіа.) (гумораль¬на теорія). Теорію Гіппократа удосконалив римський лікар Гален (200-130 pp. до н. е.). З того часу людей стали поділяти на чотири групи відповідно до чотирьох типів темпераменту. Згодом виникли назви чотирьох типів темпераменту — сангвінік, холерик, флегматик та меланхолік1. Існують й інші теорії темпераменту: а) світоглядна теорія (пред¬ставник — англійський психолог і філософ Е. Кречмер, який встанов¬лював прямий зв'язок між темпераментом людини та її світоглядом); б) моралістична теорія (представник — І. Кант; зокрема, у книзі «Размышления над чувством прекрасного» (1764) він писав, що флег¬матик вирізняється нестатком морального почуття, а меланхоліку більше ніж будь-кому притаманна «справжня чеснота»; почуття пре¬красного найбільш розвинуте у сангвініка, а почуття честі — у холе¬рика; в) конституційно-морфологічна теорія (представник — У. Шел-дон та ін.; вважається, що темперамент залежить від конституції, бу¬дови людського тіла (повна людина зазвичай добродушна, на проти-вагу худій). Наукове пояснення природи темпераменту запропонував І. П. Павлов у вченні про основні властивості нервової системи (неврологічна теорія). У процесі вивчення вищої нервової діяльності тварин він установив, що собаки, які відрізняються за характером утворення умовних рефлексів, розрізняються також і за темпераментом. Тому було зроблено висновок про те, що в основі темпераменту лежать ті самі причини, що й в осно¬ві умовно-рефлекторної діяльності — властивості нервової системи. Неврологічна теорія І. П. Павлова визначає три основні властивості нервової системи: 1) силу процесу збудження і гальмування, що залежить від працездатності нервових клітин; 2) урівноваженість нервової сис¬теми, тобто ступінь відповідності сили збудження силі гальмування (їхній баланс); 3) рухливість нервових процесів, тобто швидкість змі¬ни збудження гальмуванням і навпаки. Ці властивості пов'язані з виконанням функції вчасного врівнова¬жування нервової системи людини. І. П. Павлов установив, що темпе¬рамент залежить від сполучення властивостей нервової системи (від її типу). Вчений розглядав чотири основні типи нервової системи: 1) силь¬ний, неврівноважений (з перевагою сили процесу збудження); 2) силь¬ний, урівноважений, рухливий; 3) сильний, урівноважений, інертний; 4) слабкий. Іншими словами, три властивості нервової системи в кла¬сифікації І. П. Павлова в різних сполученнях дали чотири типи вищої нервової діяльності, що визначають чотири типи темпераменту: холе¬ричний; сангвінічний; флегматичний; меланхолічний. Слід зазначити, що тип нервової системи — це поняття фізіологіч¬не, а тип темпераменту — психологічне. Темперамент є динамічною характеристикою діяльності людини (що виявляється в активності та емоційності). Поняття про темперамент. Історія розвитку вчення про темперамент.

Щоденні спостереження за людьми показують, що одні люди збуджуються сильно, діють енергійно, пристрасно, інші - слабко, неенергійно. Одні відзначаються врівноваженістю поведінки, діють стримано, не виявляють різко назовні своїх почуттів, інші ж при аналогічних обставинах одразу спалахують, діють порив часто, нервуються. Є люди, які легко переходять від одних життєвих умов до інших, легко пристосовуються до змінених умов життя; інші ж цю зміну переживають дуже гостро і з великими труднощами пристосовуються до нових умов.

Ці особливості людей виявляються в їх розумовій та практичній діяльності, причому виявляються досить рано: вже немовлята з різною активністю реагують на зовнішні подразники, характеризуються більшою чи меншою збудливістю. З віком ці особливості ускладнюються й певним чином змінюються, та все ж продовжують досить стійко характеризувати індивіда. Вразлива й легко ранима людина часто залишається такою до старості.

Такі індивідуальні особливості, що виявляються в динамічних проявах психіки людини отримали назву "темперамент".

Темперамент (від латинського tempero - змішую в належному співвідношенні)

- індивідуальні особливості людини, що виявляються в певній її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості і швидкості перебігу її психічної діяльності. (Г.С. Костюк).

- індивідуальна , природно обумовлена сукупність динамічних проявів психіки.

Темперамент - одне з найдавніших й найпопулярніших понять психології. Проте, на думку В.Русалова, "навряд чи є ще одне таке фундаментальне поняття, яке було б усім так добре зрозуміле на рівні здорового глузду, але фактично було б так мало вивчене, незважаючи на численні публікації". В історії психології відомо кілька теорій, що пояснюють природу темпераменту.