Оцінка дебіторської заборгованості: методичні підходи

При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви. Для того щоб визнати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість безнадійною досить, щоб була виконана одна з умов:

– закінчився строк позовної давності (3 роки);

– існує впевненість у тому, що боржник не погасить свою заборгованість (дебітори надсилали претензійні листи, які залишились не задоволені, дебітор перестав функціонувати і т.д.).

На думку Нашкерської Г. Створення резерву сумнівних боргів має певне практичне значення. Тут можна відокремити два аспекти [1, с.30]. По-перше, стабільна позитивна динаміка чистого прибутку є важливою характеристикою успішності роботи підприємства в очах інвесторів, що є основними користувачами фінансової звітності. По-друге, створення резерву дозволяє підвищити достовірність бухгалтерської звітності, що є одним з основних інформаційних блоків даних для прийняття управлінських рішень. У свою чергу якість та адекватність останніх теж підвищується [2, с.31].

Щодо методів обліку безнадійних боргів, то їх можна поділити на дві групи, див. табл. 1.

Таблиця 1

Характеристика методів списання безнадійної заборгованості [3]

Показники	Метод прямого списання	Метод розрахунку резерву сумнівних боргів
Характеристика	Передбачає списання сумнівної заборгованості зразу на витрати одразу після визнання її безнадійною	Передбачає створення резерву сумнівних боргів, списання безнадійної заборгованості відбувається за рахунок створеного резерву
Момент визнання витрат на безнадійну заборгованість	Одразу при визнанні заборгованості безнадійною	На дату балансу при створенні резерву сумнівних боргів
Застосування	Для заборгованості, яка створилась не в результаті реалізації товарів, робіт, послуг	Для заборгованості, яка виникла внаслідок реалізації товарів, робіт, послуг
Основні принципи обліку	Обачності, згідно з яким витрати не можна занижувати	Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат

До першої належить метод прямого списання, сутність якого полягає в тому, що попередня оцінка і запис безнадійних боргів на окремих рахунках бухгалтерського обліку не здійснюється. Безнадійний борг списується на видатки у той період, коли стає відомо, що він не буде погашений. Звернемо увагу, що цей метод обліку безнадійних боргів дуже наближений до того, що застосовується у податковому обліку. Є в ньому позитивний момент – простота у використанні. Але недоліки, на наш погляд, повністю перекреслюють зазначену перевагу. У першу чергу слід згадати про те, що існує певна складність у визначенні часу, коли дебіторську заборгованість можна вважати безнадійною. Найбільш негативним моментом слід вважати викривлення реальної картини щодо якості дебіторської заборгованості, що потенційно може привести (і у більшості випадків так і відбувається) до управлінських помилок. Не зважаючи на суттєві недоліки, цей метод обліку безнадійних боргів (усіх видів дебіторської заборгованості) у вітчизняній практиці є найбільш розповсюдженим.

Друга група методів обліку безнадійних боргів характеризується нарахуванням резерву. Відповідно до П(С)БО 10 розрахувати резерв сумнівних боргів можна одним з наступних методів [4]:

1. Виходячи із платоспроможності окремих дебіторів.

2. Виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

3. На основі класифікації дебіторської заборгованості.

Проаналізувавши порядок розрахунку резерву сумнівних боргів при застосуванні вищезазначених методів, можна зробити певні висновки. Так, метод, що базується на аналізі платоспроможності окремих дебіторів дуже схожий з методом прямого списання безнадійних боргів. При його застосуванні списанню безнадійного боргу передує нарахування резерву, що є більш прийнятним з точки зору прийняття управлінських рішень на основі отриманої бухгалтерської інформації на відміну від прямого списання безнадійного боргу. Метод є відносно простим у використанні і не трудомістким . Другий метод – виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати – має, на наш погляд, недолік. Звернемо увагу на існуючу практику побудови взаємовідносин підприємств з дебіторами. Переважним в практичних умовах та логічним є такий наслідок виникнення безнадійної дебіторської заборгованості, як повне припинення взаємовідносин (принаймні в розрізі товарного кредитування) з дебітором, що є джерелом безнадійної заборгованості для підприємства.

1. Нашкерська М. М. Управління дебіторською заборгованістю / М. М. Нашкерська // Економічні науки. – 2012. − №10. − С. 136-140.

2. Нашкерська, Г. Облік сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості [Текст] / Г. Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит. – 2011. - №7. – С. 27-33

3. Матицина Н. Основні засади регулювання розрахункових відносин через управління дебіторською заборгованістю // Бухгалтерський облік і аудит.– 2006.– №12. – С. 38–42.

4. Кудрицька Ж.В. Методологічні підходи до вирішення проблем організації обліку та внутрішнього контролю розрахунків з дебіторами [Електронний ресурс] / Ж.В. Кудрицька, О.В. Апарова. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/PORTAL/soc_gum/ppei/2011_31/index.html.

УДК 657

Мельник А.В.,ст.. гр.. Оаз-51

Науковий керівник: Бабіч І.І., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет