Дебіторська заборгованість та її відображення у фінансовій звітності

У процесі фінансово-господарської діяльності в підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.

Етимологія поняття «дебіторська заборгованість» бере свій початок в VІІІ ст. н.е. Значною сходинкою у розвитку розуміння дебіторської заборгованості є внесок Е. Дегранжа і Дж. Дзаппи, які почали її розглядати як один із показників, що характеризує фінансовий стан підприємства. В 1926 р. визначення показника «дебіторська заборгованість» подає в своїй роботі С.І. Корецький: «Взаємовідносини двох осіб, що укладають угоду можна виразити латинськими термінами: дебет (повинен) і кредит (вірить комусь, має за кимось)».

Облік дебіторської заборгованості розглядає ряд науковців, таких як: Бутинець Ф.Ф., Сук Л.К., Славюк P.А., Огійчук М.Ф., Атамас П.Й., Жолнер І.В., Єдинак Т.С., Мних Є. Та багато інших авторів, які працюють над досконалим вивченням та обліком дебіторської заборгованості.

Нині, згідно П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебіторами є юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. А тому, дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [1].

Дебіторська заборгованість керується рядом нормативних законодавчих актів, таких як НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(с) БО 15 «Дохід», П(с)БО 16 «Витрати», Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

На відміну від національних стандартів України в яких існує окремий П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість» міжнародного не існує. Але є стандарти, які проводять ідентифікацію всіх позицій щодо оцінки, обліку, визнання, вибуття та розкриття інформації у фінансовій звітності даного інструменту фінансового обліку.

Визнання, класифікація та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості містять МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття», МСБО 1 «Подання фінансових звітів» та МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [2].

Дебіторська заборгованість може бути як довгостроковою, так і короткостроковою (поточною). Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу [3].

У першому випадку вона буде відображатись у І розділі активу Балансу як необоротні активи, а в другому - як оборотні активи, тобто в II розділі активу Балансу. Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги в під сумок балансу включається за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між сумою дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями і сумою резерву сумнівних боргів [4].

Поточні зобов'язання відображаються в балансі в сумі погашення, що є недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. [5]

П(с)БО також розкриває інформацію, яка має наводитися у примітках до фінансової звітності:

• перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості;

• перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості;

• склад і суми статті балансу «Інша дебіторська заборгованість»;

• метод визначення величини резерву сумнівних боргів;

• сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення;

• залишок резерву сумнівних боргів за кожною статтею поточної дебіторської заборгованості, його утворення та використання у звітному році.

Отже, можна зробити висновок, що облік дебіторської заборгованості має одне з провідних місць у бухгалтерському і фінансовому обліку, адже саме він забезпечує оборотність грошових коштів на підприємстві та в кінцевому результаті – прибутковість підприємства.

1. П(с)Бо 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом МФУ 08.10.1999 № 237.

2. Жолнер І.В. Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами / Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. – 368 с.

3. Утенкова К.О. Аудит: навч. посіб.- К.: Алерта,2011.- 408 с.

4. Сук Л.К. Фінансовий облік: навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. / Сук Л.К., Сук П.Л. — К., 2012. — 647 с.

5. Дробязко С.І. та ін. Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу / Навч. посіб./ С.І. Дробязко, Т.М. Козир, С.Б. Холод; за заг. ред. П.Й. Атамаса. - К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416 с.

УДК 657

Бондар Б.В., ст. гр. ОАСз-22

Науковий керівник: Жураковська І.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет