- •1.Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.
- •2.Масова комунікація як чинник глобалізаційного поступу.
- •3.Основні етапи досліджень медіа впливу. Погляди Ховленда, Лазарсфельда, Лассуелла, Левіна, Стауффера, Веплса.
- •4.Ефект праймінгу та його використання у сучасних комунікативних технологіях.
- •5.Теоретичні основи гіпотези культивації
- •6.Сучасні дослідження теорії встановлення пріоритетності новин.
- •7.Реклама як різновид масової комунікації.
- •8.Вплив політичної пропаганди та функції мас-медіа в демократичному суспільстві.
- •9.Загальна структура мк г.Лассуелла, характеристика її складових.
- •10.Комунікатори як творці інформаційних продуктів. Типи комунікаторів.
- •11.Масова інфо: особливості продукування та поширення.
- •12. Засоби передачі масової інформації.
- •13. Особливості масової аудиторії.
- •14. Проблема дослідження комунікатора (ідеї м.Вебера).
- •15.Теорія „когнітивного дисонансу” та „теорія відповідності”. Проблема подолання „когнітивного дисонансу”.
- •16.Контроль за поширенням мас інф: від цензури до спіндоктора.
- •17.Масова аудиторія та її типологізація.
- •18.Ефективність масової комунікації як об’єкт дослідження.
- •19.Психологічні проблеми масово-інформ. Процесів.
- •20. Вплив уваги на ефективність масової комунікації.
- •21. Соціальні настанови та стереотипи у масово-комунікаційному процесі.
- •22.Комунікативна та докомунікативна стадії спілкування, їх врахування у масово-комунікаційному процесі.
- •23. Перспективи входження України до європейського та світового масово- комунікаційного простору.
- •24. Масова комунікація та зовнішньополітична діяльність.
- •25. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність дипломатичних представництв та використання каналів масової комунікації.
- •26 Формування позитивного іміджу держави як комунікативна мета: роль масової комунікації та залучення нац змі.
- •27. Теорія „прямого впливу” та „теорія обмеженого впливу”.
- •28.Концепція двоступеневого поширення інформації: теорія та практичне застосування.
- •29 Етапи розвитку теорії масової комунікації в хх ст.
- •30 Особливості діяльності засобів масової комунікації
- •31 Складові системи національних змк: особливості організації та функціонування.
- •32. Основні методи дослідження, які викор. В теорії мк.
- •33. Формування соціальних настанов методами масової комунікації.
- •34. Проблема дослідження комунікатора.
- •Професійні
- •Непрофесійні
- •35. Взаємозв'язок комунікатора з іншими складовими комунікаційного процесу.
- •36.Традиційні методи дослідження медіа впливу
- •37. Типологічні особливості засобів масової комунікації.
- •38 Особливості каналів масової комунікації.
- •39 Ефекти "першості" та "нещодавності". Їх використання у практиці масової комунікації.
- •40 Інформація емоційна чи раціональна: проблема еф-ті.
- •41 Загальні характеристики процесу контент-аналізу.
- •42 Проблема соц настанов, стереотипів та психологічних бар’єрів: методи їх подолання засобами масової інформації.
- •43 Психологічні чинники привернення уваги до мк.
- •5 Основних властивостей уваги:
- •44 . Поняття „маса”, „натовп”, „аудиторія”: характеристика, основні типи.
- •45 Сучасний погляд на соціальні функції змі: теорія використання та задоволення.
- •46 Надзвичайні події у структурі мк: вплив та ефекти.
- •47 Політична пропаганда у мк: чинники медіа впливу
- •48 Державне та комерційне мовлення в нац інф просторі.
- •49 Вплив гром. Організацій на діяльність нац. Масово-комунікаційної сфери.
- •50. Предмет, об’єкт, завдання й методи дослідження масової комунікації.
- •51 Сучасний стан у вітч теорії масової комунікації.
- •52 Видові риси, особл.Та переваги окремих каналів мк.
- •53 Засоби мк та державотворчий процес.
- •54 Міжнародні комунік потоки та масова комунікація.
- •55 Соціально-когнітивна теорія а.Бандури
- •56.Інтерактивна модель в. Шрамма
- •57.Джерела для медіа досліджень в Україні
- •1) Тв панель
- •59«Подвійна природа» змі
- •Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.
- •61Формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації.
- •65 Три моделі сучасних медіа систем
- •Основні риси :
- •Основні риси ліберальної моделі
- •68. Структурні трансформації медіа-індустрії: на прикладі східноєвропейських країн.
- •69. Роль державних органів у розвитку масовокомунікаційних процесів
- •74.Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання
9.Загальна структура мк г.Лассуелла, характеристика її складових.
Запропонована 1948 р. на основі досвіду ведення пропаганди в армійських підрозділах під час ІІ св. війни. Базується на запитаннях:
хто?- комунікатор – аналіз управління процесами МК (розділ дослідження комунікації)
повідомляє що?- повідомлення – аналіз змісту повідомлень
по якому каналу?- канал – аналіз засобів і каналів
кому?- отримувач – аналіз аудиторії
з яким ефектом?- ефект – аналіз результатів
В 1968 р. Лассуел запропонував більш детальну версію своєї моделі комунікації.
Хто? - джерело інформації
З яким наміром? –розуміння справжньої мети
В якій ситуації? - сприятливій, несприятливій, нейтральній.
З якими ресурсами? – це спеціалісти-комунікатори, фінансові та інформаційні засоби.
Використовуючи яку стратегію? – підбір адекватних засобів та шляхів їх досягнення
З якими результатами?
Складові:
комунікатори
масова інформація
засоби передачі масової інформації
масові аудиторії
реакція аудиторії - відповідь на питання з яким ефектом?
Виділяють 5 основних типів реакцій на масову інформацію:
реакції, пов”язані із особливостями діяльності індивідів в соціальних спільнотах: когнітивні (зміна інформованості, стимуляція інтелектуальної діяльності), ціннісні (створення нових ідей та установок, зміна та закріплення вже існуючих цінностей), організаційні (практична діяльність у відповідності з отриманою інформацією), тонізуючі (зміна або підтримка психофізіологічного стану індивідів та мас)
явні (безпосередньо спостерігаються) та приховані (обмежені свідомістю індивідів)
бажані і небажані, основні і побічні
характеризуючі зміни в свідомості і діяльності індивідів
пов”язані з часовими параметрами змін в поведінці та свідомості аудиторії: ближчі, далекі, короткострокові, тривалі.
Запропонована Лассуеллом схема не давала відповіді на питання про те, яким чином процес комунікації відтворюється у широкому соціальному контексті, в тому числі як його вплив відбивається в безпосередньому оточенні людей, з яких і складаються масові аудиторії і зворотнім впливом яких на самі мас-медіа можна було нехтувати, як з'ясувалося, лише в обмежених межах.
10.Комунікатори як творці інформаційних продуктів. Типи комунікаторів.
Комунікатор – це особа або група осіб, які мають вплив на зміст масової комунікації.
До їх задач входить підготовка інфо повідомлень, які мають бути зрозумілі потенційним споживачам, незалежно від їх місцезнаходження.
Комунікаторів можна класифікувати:
За їх діловими якостями(ступінь майстерності, професіоналізмом, дисципліною)
За моральними якостями
За особливостями інтелектуальної діяльності(оратори, аналітики, тощо).
Також їх можна класифікувати за особливостями характеру, темпераменту, інтелектуального розвитку, а також за віком, полом та інше.
Проте виділяються дві основні групи: ”редакції” та „видавці”.
Редакції - це безпосередні творці та передатчики текстів. Самі редакції поділяються на журналістів та піарменів (ті, що збирають інформацію, створюючи первинний текст та виступають перед аудиторією) та техніків (ті, які забезпечують матеріалізацію тексту).
Особливо важливу роль в епоху інноваційних технологій грають „видавці”. В даному контексті під цим терміном розуміються власники, акціонери, менеджери, спін доктори та інші особи, які визначають головні цілі органу інформації. В цю групу також входять політичні консультанти та представники служб, що досліджують суспільну думку. Видавці поділяються на медіакратів та спін докторів. Медіакрати – це власники ЗМК. Спіндоктори – це, як правило, не власники ЗМК, а ті люди, що мають можливість впливати на підготовку інф повідомлень, на їх відбір та висвітлення. На відміну від журналістів спін доктори працюють не з масовою аудиторією, а з журналістами.
З точки зору структурного аналізу діяльність комунікаторів поділяють на два види:
формально-функціональний – визначення видавцями конкретних цілей та подальша робота в цьому напрямку.
неформальний – орієнтація видавців та редакцій на свої ціннісні установки на шляху професійної самореалізації.
Основною ознакою професійного комунікатора являється можливість впливу на широку аудиторію з якою-небудь заздалегідь запланованою метою.
Професійним комунікатором є той комунікатор, який усвідомлює власні процеси передачі або споживання інформації, керує ними, удосконалює свої уміння й навички, професіонально (тобто майстерно) організовує процес передачі або переробки інформації.
С.І. Даниленко запропонував класифікацію для 4 типів комунікаторів:
топ-менеджери
власники ЗМІ
журналісти
журналіський колектив
