68. Структурні трансформації медіа-індустрії: на прикладі східноєвропейських країн.

Перші форми громадського мовлення з'явилися ще на початку 20-х у Великій Британії. Значного поширення воно набуло в Європі після другої світової війни. Система організації мовлення, при якій контроль над мовленням з боку держави максимально унеможливлюється, а журналісти мали гарантію незалежності та невтручання в їх діяльність, була запроваджена фактично у всій Європі. Наразі одним із головних стандартів Ради Європи є громадське мовлення, однак стан його розвитку в різних європейських країнах різний. Рада Європи періодично аналізує ситуацію щодо громадського мовлення у різних державах та виробляє рекомендації щодо поліпшення ситуації і подальшого розвитку перевтілень.

У 2004 р. у рекомендації Парламентська асамблея Ради Європи визначила поточну ситуацію щодо громадського мовлення в європейських країнах. У документі Рада Європи зазначила здобутки та проблеми громадського мовлення в країнах Західної і Східної Європи. Висловлюючи занепокоєння тим фактом, що багато європейських країн поки що не виконали своє зобов'язання, взяте їхніми урядами на четвертій Європейській Міністерській конференції у Празі в 1994 р. щодо підтримки та розвитку міцної системи громадського мовлення, Парламентська асамблея зробила короткий огляд проблем деяких європейських країн. Передусім у рекомендації було зазначено, що "практично відсутній прогрес у прийнятті необхідного законодавства з питань громадського мовлення, що відповідало б стандартам Ради Європи, в Азербайджані, Грузії та Україні. Проблеми також є у Боснії та Герцеговині, у Косово. У Боснії та Герцеговині громадське мовлення досі функціонує відповідно до зовнішніх правил, встановлених міжнародною спільнотою, а прийняття належного закону було відкладено через внутрішній опір. У Косово ж належний закон не прийняли через спроби підірвати фінансування громадського мовлення.У деяких з тих країн, де законодавство про громадське мовлення в принципі було прийняте, існують певні невідповідності до європейських стандартів. Так, наприклад, у Вірменії члени Ради Громадського радіо та телебачення призначаються Президентом Республіки. Зміни в законі від 2003 р. змусили Раду Європи сумніватися в тому, чи буде незалежним у своїй діяльності Телерадіо Молдови. Також згадуються деякі скандали, пов'язані з призначенням складу Агенції з телерадіомовлення Сербії.

Більш істотного прогресу було досягнуто в інших країнах, хоча проблеми ще існують. Зміни до законодавства про електронні ЗМІ, спрямовані на забезпечення більшої політичної незалежності та фінансової самостійності, були рекомендовані Радою Європи Болгарії та колишній Республіці Югославії Македонії. Усе ще тривають спроби змінити законодавство для того, щоб пристосувати його під правлячу більшість, як це відбувається, наприклад, з новим законом про Хорватське радіо і телебачення. Значних фінансових складнощів зазнали організації громадського телерадіомовлення у Чехії, Угорщині та Словаччині.

Однією з перешкод громадського мовлення можна вважати конкуренцію з боку комерційних мовників,

У країнах трансформаційних суспільств, до яких належить й Україна, однією з умов заснування громадського мовлення мають бути законодавчо зафіксовані правила, згідно з якими працівники ЗМІ, менеджмент телерадіокорпорацій, контролюючі органи вибудовували б свої робочі відносини на цивілізованих демократичних засадах. Для того, щоб громадське мовлення відповідало всім основним принципам роботи, також мають бути ухвалені редакційні засади теле- або радіокомпаній.