Основні риси ліберальної моделі

- Газетна індустрія (масова преса і медіаринки):

характеризується раннім утвердженням свободи преси (особливо сильною ця традиція є у США) та появою масової преси, однак рівень тиражів газет у цих країнах нижчий; преса у США має переважно місцевий характер; велика увага в електронних ЗМІ традиційно приділяється місцевим новинам; історичний місцевий характер американських ЗМІ, зокрема, зумовив специфіку журналістської професіоналізації

                -Політичний паралелізм:

нейтральна комерційна преса; журналістика, орієнтована на донесення інф (а не на інтерпретацію фактів); внутр плюралізм (проте зовнішній плюралізм у Великій Британії); професійна модель управління телерадіомовленням, формально автономна система

           - Професіоналізація:

сильна профес; неінституціалізована саморегул; традиція «об’єктивної журналістики», що захищає журналістів від диктату власників і перешкоджає інструменталізації медіа; відносний занепад «об’єктивності» під впливом комерціалізації наприкінці ХХ ст.

           -  Роль держави:

домінування ринку (за винятком сильного громадського телерадіом у ВелБрї й Ірландії); високий ступінь комерціалізації ЗМІ, що у вигляді певної нормативної моделі (разом з «нейтральним професіоналізмом») посилює свій вплив на інші медіасистеми; у США – потужна традиція вимоги обмеження держави; роль держави у Канаді та Ірландії посил турботою про розвиток національних ЗМІ на фоні сусідства зі значно потужнішими медіасистемами (США та Великобританії), які послуговуються тими самими мовами

66.Зовнішні чинники гомогенізації світового ринку медіа: американізація і розвиток глобал. культури журналістики.

Поняття «американізація» з кінця 60-х років стало відправною точкою для аналізу змін в європ. Медіа системах – культурне домінування США внаслідок культурного імперіалізму. Євр системи не лише перейняли частину рис америк. Системи, але й перебували під її впливом, результатом чого стало наслідування американських форм журналістики.. Це ж саме

67. Соціально-когнітивна теорія як основа для вивчення феномену медіа впливу.

Соціально-когнітивна теорія - теорія особистості другої половини XX ст., що розроблялася в працях Бандури. Незважаючи на те, що її нерідко відносять до біхевіорістских теорій особистості, вона пропонує принципово інше, відмінне від біхевіоризму уявлення про особистість Вона особливо підкреслює спільну взаємодію і взаємовплив середовища, поведінки та особистісних факторів, в яких особливе місце відводиться когнітивним процесам, що забезпечує ментальний самоконтроль і самоефективності особистості. Середа або оточення в соціально-когнітивній теорії впливають на особистість в тій же мірі, в якій особистість впливає на середовище і формує середовище, а середовище формує особистість. Ця безперервна взаємодія сил створює певну рівновагу між свободою і детермінізмом в Соціально-когнітивній теорії.

Людська поведінка, згідно з Соціально-когнітивною теорію, здебільшого засвоюється перш за все шляхом оволодіння патернами поведінки. Соціальне поводження особистості формується шляхом спостереження за поведінкою інших або на підставі прикладу. Саме в ході спостереження особистість навчається імітувати поведінку і моделювати себе з обраної моделі. Бандура вважає, що таке навчання позбавляє особистість від вантажу непотрібних помилок і тимчасових витрат при виробленні адекватних реакцій і стратегій поведінки.За допомогою вербальних і образних репрезентацій досвід аналізується особистістю, моделюється і зберігається в такій мірі, що служить орієнтиром для майбутньої поведінки.

Адекватність або неадекватність поведінки визначається в Соціально-когнітивній теорії в термінах стандартних норм або цінностей еталонної групи. Позитивна самооцінка поведінки призводить до типу реагування, а негативна - до покарання. Самооцінка набуває і зберігає вироблені критерії заохочення і покарання в залежності від реальних наслідків.

Поведінка, що є джерелом внутрішнього дискомфорту, що супроводжується відчуттям власної неадекватності і призводить до невдач, може сприяти розвитку різних форм особистісної психопатології, формуванню співзалежних (алкоголь, наркотики) у спробах впоратися з оточенням або піти у світ мрій,де легше отримати в химерних фантазіях те,що недосяжне в реальності.

Соціально-когнітивна теорія виділяє 5 основних програмних ступенів процесу самоконтролю: визначення форми поведінки, на яку необхідно впливати, збір основних даних, розробку програми, виконання програми, оцінку і завершення. Програма самоконтролю в Соціально-когнітивній теорії включає механізми самопідкріплення, самопокарання і планування оточення.