50. Предмет, об’єкт, завдання й методи дослідження масової комунікації.

Масова комунікація – це поєднання соціальної комунікації та медіа.

МК – діяльність з добору, упорядкування, обробки і передачі інформації.

МК – процес поширення інф. (знань, духовних цінностей, моральних і правових норм) за доп. технічних засобів за ЗМК на чисельно велику та розпорошену у часі і просторі аудиторію.

Предмет МК – діяльність з добору нових сенсів, які наближають людину до осягнення істинного і морального знання.

Завдання МК – з’ясувати сенс і зміст життя.

Методи дослідження. Досл-ми займалися Карл Ховленд, Поль Лазарсфельд, Гарольд Лассуелл, Курт Левін, Самуель Стауффер, Дуглас Веплс.

Європейська школа:

Сократ, Платон, Арістотель „Риторика”, „Поетика”, „Аналітики”, Цицерон, Макіавеллі, Локк, Гоббс.

18-19 ст. – герменевтика (наука про розуміння та тлумачення текстів) – Шлеєрмахер. Семіотика – знакова природа комунікації, дослідж. знаків та знакових систем (Пірс).Ніцше – за допомогою слів-метафор люди впорядковують хаос вражень. Випадкові метафори поступово твердіють та перетв. на поняття. Деіндивідуалізація та універсальне застосування понять – гарантія існування суспільства.

Гарольд Ласуелл

Всі надбання соціальних наук потрібно поєднувати з політичною діяльністью (40-ві рр.). Сформулював модель „5-ти питань”, займався вивченням пропаганди, функцій ЗМІ, зокрема контролю над владою, формування суспільної реакції на подію (громадської думки), передачі культурних цінностей.

Батько контент-аналізу. Поєднав теорію Фрейда з політичним аналізом. Інтегрував соціальні науки з політикою.

Макс Вебер

Методологічно обгрунтував необхідність дослідження преси, вказав на її вплив на соціальні структури, сформував теорію етики журналістики. Методи аналізу преси – соціологічні. Теорія афективної дії.

Амер. школа (Чиказький, Колумбійський, Пенсильв, Єльський університети)

Френсіс Фентон (1910-11)

Преса сприяє підвищенню злочинності, ідеї злочинів навіяні ЗМІ.

Карл Ховленд

Досліджував вплив освітніх кінофільмів на погляди амер солдат під час ІІ св.

51 Сучасний стан у вітч теорії масової комунікації.

Українська наука про масову комунікацію активно розвивається. В Інституті журналістики працюють і працювали відомі учені, праці яких є вагомим внеском в історію української науки про масову комунікацію. Перший директор Інституту журналістики проф. А. З. Москаленко, колишній професор інституту Г. Г. Почепцов, нині професор Інституту міжнародних відносин, професори В. І. Шкляр, В. Ф. Іванов, Б. І. Черняков, В. Я.Миронченко та ін. Присвятили свою творчість вивченню ЗМК або масовоінформаційних чи масовокомунікаційних процесів.

Уся ця потужна інфраструктура інф індустрії та сфери масовокомунікаційної діяльності покликана забезпечувати вир-во масової інформації, ЗМК, забезпечувати їхнє функціонування.

Тож особливого значення набуває знання основ теорії комунікації. Український теоретик і практик комунікацій Г. Почепцов радить викор такі наукові підходи до цього об’єкта: 1. Традиційний підхід, що користується поняттями: герменевтики — науки, яка вивчає принципи розуміння тексту; гомілетики — науки, що поєднує теологію і комунікацію; риторики — мистецтва правильного мовлення; філософії та логіки — наук, які тільки й дали змогу створити моделі реального спілкування людей; теорії аргументації — науки, що вчить, як треба переконувати людей. 2. Загальнотеоретичний підхід, що базується на: теорії комунікації — науці про теоретичні концепції стосовно загальних питань людського спілкування; теорії масової комунікації — науці про ос-сті спілкування з масовою аудиторією; семіотиці — науці про знаковий аспект комунікації; теорії міжнародних комунікацій — науці, що розглядає такі різновиди діяльності, як урядові переговори та ін. 3. Прикладний підхід, що виходить: з психоаналізу — науки, котра розглядає комунікативні процеси як такі, що дають можливість зазирнути в підсвідоме, у ту частину нашої психіки; ділової комунікації — науки, яка вивчає найраціональніші способи розв’язування ділових проблем; теорії перформансу — науки, яка вивчає особливості поведінки індивідуума в присутності іншого індивідуума; теорії інформації — суто прикладної математичної науки; теорії комунікативних обмінів — науки про стратегію і тактику людської поведінки під час обміну інформацією. 4. Філологічний підхід з використанням: лінгвістики — науки про мову, яка пояснює мовні форми; семантики — науки, що вивчає значення мовних одиниць; соціолінгвістики — науки, яка досліджує зв’язок соціальних і мовних структур; психолінгвістики — науки про еквіваленти мовних процесів у психіці; паралінгвістики — науки про процеси, які супроводжують мовну комунікацію, тобто про невербальні комунікації. 5. Психологічний і соціологічний підхід, який використовує: психологію — науку про поведінку окремого індивідуума, групи людей або народу в цілому згідно з менталітетом; соціологію — науку, що вивчає відносини соціальних структур.