2.Масова комунікація як чинник глобалізаційного поступу.

МК — це процес поширення інформації, знань, духовних цінностей, моральних і правових норм за допомогою технічних засобів (преси, радіо, кінематографу, телебачення) на кількісно великі, розміщені у різних місцях аудиторії.

Глобалізаційний поступ — це перехід від нижчого рівня до вищого, якісно нового. Словом, це рух уперед, до кращого та досконалого..

П.Лазарсфельд і Р.Мертон розглядають МК у контексті організованої нею соціальної дії і спровокованих масових смаків. МК являє собою потік комунікативних дій з метою:      

     1) присвоєння певного статусу суспільним проблемам, особистостям, організаціям і суспільним рухам;

     2) зміцнення соціальних норм;

     3) наркотизації соціуму.     

Глобалізація системи МК - процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов"язана з утворенням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інфо просторі єдиною, але розгалуженою системою ЗМІ та контролюються більш організованою спілкою їх виробників.

Глобалізація систем МК тільки посилює дивергентність і дисперсність системи МК. Як приклад дисперсності й дивергентності системи МК може бути система, в якій глядач споживає новини, виготовлені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання засновника каналу й інтерпретовані певним чином на прохання керівників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

3 глобалізацією процесу комунікації, зокрема виникненням форми мас. спілкування, творчий характер комунікації міг поступово втрачатися через свідоме втручання в акт комунікації: його планування, прогнозування реакції, свідоме керування масами тощо. Комунікація ніби стає на "виробничий конвеєр".

У структуру професійної МК включають елементи виробничого процесу, пов'язані з агітацією, пропагандою, маніпуляцією масами, зомбуванням людей.

Глобалізація системи МК пов"язана безперечно з технічною революцією, але ця революція не є єдиним чинником утворення глобалізації масовокомунікаційних систем.

3.Основні етапи досліджень медіа впливу. Погляди Ховленда, Лазарсфельда, Лассуелла, Левіна, Стауффера, Веплса.

Після 1-ї св. Війни передові вчені з різних університетів, що працювали в різних галузях науки, почали вивчення щойно сформованого напрямку в дослідженні впливу МК. Ці вчені, які не були безпосередньо пов’язані з журналістикою або ЗМІ, працювали в основному в Чікагському, Колумбійському и Єльському університетах.

Карл Ховленд (експериментальний психолог) - Досліджував вплив освітніх кінофільмів на погляди американських солдат під час ІІ світової, а пізніше проводив експериментальні розслідування впливу ЗМІ на погляди. Роботи лягли в основу Єльської школи - соціально-психологічного напряму в соціології.

Поль Лазерсфельд (соціолог) - Автор теорії лідерів думок, сформував модель двоступеневої МК. (Повідомлення, надіслане аудиторії, спочатку досягає лідера думки, а потім через нього інших членів даної групи. Багатоступінчатий потік інформації – лідери думок мають власних лідерів думок та звертаються до них за інформацією). Вплив масової Інформації здійснювався По вертикалі – вплив на ЗМІ, по горизонталі – вплив на інших лідерів думок. Розробив процедуру масового вибіркового опитування та панельного дослідження аудиторії.

Модель двоступеневого припливу інформаціії та думки, або модель Каца – Лазарсфельда - два процеси: процес передачі (інформації, а також поглядів, думок, оцінок) і процес впливу на позиції та свідомість інших людей. Згодом ця модель стала основою математичних моделей дифузії інформації.

Гарольд Ласуелл (політолог) - модель 5 питань (хто повідомляє? що? по якому каналу? для кого? з яким результатом?); вивчення пропаганди; визначення трьох важливих соціальних функцій, які виконуються ЗМІ (контроль стану соціального середовища, формування суспільної реакції на події, передача культурних цінностей). Лассуел став батьком контент-аналізу. Поєднав теорію Фрейда з політичним аналізом. Інтегрував соціальні науки з політикою.

Курт Левін (соціолог)- Займався експериментальними дослідженнями. Згідно з моделю Левіна, або топологічною моделю (модель комунікації як припливу інф-ії), соціальний психолог Левін застосував до процесу комунікації поняття припливу повідомлень. Левін виходив з того, що в різних соціальних ситуаціях приплив інформації є завжди нерівномірним та неповним. Приплив інформації регулюється бар’єрами (Левін називав їх воротами). У ролі таких бар’єрів виступають певні люди або інституції, які одну інформацію затримують, іншу пропускають. У МК такими особами є редактори, видавці, засновники тощо.

С.Стауффер (соціолог) - встановив чіткі емпіричні стандарти, точне вимірювання кумулятивного ефекту ЗМІ (сила й ефективність впливу ЗМІ на людей прямо пропорційна частоті інформаційних „ін”єкцій”).

Після війни Стауффер провів декілька досліджень ЗМК, однак ці дослідження були націлені на виявлення ефективності ЗМІ. Стауффер підкреслював важливість врахування таких змінних, як освіта, вік або інших відмінностей між групами тестованих, які можуть вплинути на результати дослідження.

Дуглас Уеплс (спеціаліст по науковим розробкам) - Оспорював модель „5-ти питань”, додав: за яких обставин, досліджував вплив на мислення, уяву про світ. Його Теорія дифузії інновації – розуміється як процес, за якого інновація розповсюджується в суспільстві через комунікаційні канали протягом певного часу, призводить до соціальних змін.

Теорія використання та задоволення – глядачі не пасивно сприймають повідомлення ЗМІ, вони є активними селекторами повідомлень та орієнтуються на власні цілі, потреби, інтереси, цінності.