- •1.Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація в житті суспільства.
- •2.Масова комунікація як чинник глобалізаційного поступу.
- •3.Основні етапи досліджень медіа впливу. Погляди Ховленда, Лазарсфельда, Лассуелла, Левіна, Стауффера, Веплса.
- •4.Ефект праймінгу та його використання у сучасних комунікативних технологіях.
- •5.Теоретичні основи гіпотези культивації
- •6.Сучасні дослідження теорії встановлення пріоритетності новин.
- •7.Реклама як різновид масової комунікації.
- •8.Вплив політичної пропаганди та функції мас-медіа в демократичному суспільстві.
- •9.Загальна структура мк г.Лассуелла, характеристика її складових.
- •10.Комунікатори як творці інформаційних продуктів. Типи комунікаторів.
- •11.Масова інфо: особливості продукування та поширення.
- •12. Засоби передачі масової інформації.
- •13. Особливості масової аудиторії.
- •14. Проблема дослідження комунікатора (ідеї м.Вебера).
- •15.Теорія „когнітивного дисонансу” та „теорія відповідності”. Проблема подолання „когнітивного дисонансу”.
- •16.Контроль за поширенням мас інф: від цензури до спіндоктора.
- •17.Масова аудиторія та її типологізація.
- •18.Ефективність масової комунікації як об’єкт дослідження.
- •19.Психологічні проблеми масово-інформ. Процесів.
- •20. Вплив уваги на ефективність масової комунікації.
- •21. Соціальні настанови та стереотипи у масово-комунікаційному процесі.
- •22.Комунікативна та докомунікативна стадії спілкування, їх врахування у масово-комунікаційному процесі.
- •23. Перспективи входження України до європейського та світового масово- комунікаційного простору.
- •24. Масова комунікація та зовнішньополітична діяльність.
- •25. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність дипломатичних представництв та використання каналів масової комунікації.
- •26 Формування позитивного іміджу держави як комунікативна мета: роль масової комунікації та залучення нац змі.
- •27. Теорія „прямого впливу” та „теорія обмеженого впливу”.
- •28.Концепція двоступеневого поширення інформації: теорія та практичне застосування.
- •29 Етапи розвитку теорії масової комунікації в хх ст.
- •30 Особливості діяльності засобів масової комунікації
- •31 Складові системи національних змк: особливості організації та функціонування.
- •32. Основні методи дослідження, які викор. В теорії мк.
- •33. Формування соціальних настанов методами масової комунікації.
- •34. Проблема дослідження комунікатора.
- •Професійні
- •Непрофесійні
- •35. Взаємозв'язок комунікатора з іншими складовими комунікаційного процесу.
- •36.Традиційні методи дослідження медіа впливу
- •37. Типологічні особливості засобів масової комунікації.
- •38 Особливості каналів масової комунікації.
- •39 Ефекти "першості" та "нещодавності". Їх використання у практиці масової комунікації.
- •40 Інформація емоційна чи раціональна: проблема еф-ті.
- •41 Загальні характеристики процесу контент-аналізу.
- •42 Проблема соц настанов, стереотипів та психологічних бар’єрів: методи їх подолання засобами масової інформації.
- •43 Психологічні чинники привернення уваги до мк.
- •5 Основних властивостей уваги:
- •44 . Поняття „маса”, „натовп”, „аудиторія”: характеристика, основні типи.
- •45 Сучасний погляд на соціальні функції змі: теорія використання та задоволення.
- •46 Надзвичайні події у структурі мк: вплив та ефекти.
- •47 Політична пропаганда у мк: чинники медіа впливу
- •48 Державне та комерційне мовлення в нац інф просторі.
- •49 Вплив гром. Організацій на діяльність нац. Масово-комунікаційної сфери.
- •50. Предмет, об’єкт, завдання й методи дослідження масової комунікації.
- •51 Сучасний стан у вітч теорії масової комунікації.
- •52 Видові риси, особл.Та переваги окремих каналів мк.
- •53 Засоби мк та державотворчий процес.
- •54 Міжнародні комунік потоки та масова комунікація.
- •55 Соціально-когнітивна теорія а.Бандури
- •56.Інтерактивна модель в. Шрамма
- •57.Джерела для медіа досліджень в Україні
- •1) Тв панель
- •59«Подвійна природа» змі
- •Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.
- •61Формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації.
- •65 Три моделі сучасних медіа систем
- •Основні риси :
- •Основні риси ліберальної моделі
- •68. Структурні трансформації медіа-індустрії: на прикладі східноєвропейських країн.
- •69. Роль державних органів у розвитку масовокомунікаційних процесів
- •74.Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання
24. Масова комунікація та зовнішньополітична діяльність.
ЗМІ, особливо новини на телебаченні, можуть впливати на зовнішню політику і відносини з іноземними державами. Оскільки джерела новин транснаціональні, то вони неминуче пов'язані з політикою тих країн, звідки вони надходять. Широко поширена практика обміну відеоматеріалами та репортажами з міжнародних телеграфниї служб новин. Уряди часом намагаються маніпулювати нашими уявленнями, обмежуючи репортажі та висвітлення події.
Присутність преси ускладнює ведення таємних переговорів між урядами. Дипломати під час обговорення секретних тем повинні враховувати приховану присутність «третьої сторони» - громадської думки. З приходом телебачення стало особливо важко робити таємні переговори дійсно таємними..
Особливо яскравий візуальний образ може пробудити громадську думку і викликати живу реакцію глядачів.
Незважаючи на те що ЗМІ, особливо телебачення, має вплив і здатне передавати емоції і відчуття близькості, необхідне для подальших дій уряду і суспільства, самого по собі телебачення недостатньо, якщо уряд не приймає відповідного рішення.
Насправді великі телекомпанії і провідні телеграфні агентства зазвичай діють відповідно до лінії уряду чи підкріплюють урядову політику, принаймні, потайбічно. Це відбувається не через свідому рабську відданість ЗМІ офіційній політиці, але в першу чергу тому, що уряд має в своєму розпорядженні багато джерел інформації. Крім цього, оскільки для новин потрібні значні особистості, то репортери, як правило, прагнуть взяти інтерв'ю у політиків, а не з'ясовують тенденції явища або його причини.Часом ЗМІ все ж приймають участь у проведенні зовнішньої політики, коли безпосередньо є каналами зв'язку між урядами, чиновниками різних країн або політичною елітою.
Недостатня увага преси до країн, що розвиваються може створювати або загострювати в них політичні проблеми. Преса мало розповідає про основні зміни в суспільстві та культурі цих країн.
25. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність дипломатичних представництв та використання каналів масової комунікації.
Інформаційно-роз’яснювальна діяльність - система політичних, суспільних, інформаційних, культурологічних та організаційних заходів, спрямованих на поширення за кордоном інформації про країну, її історію та культуру, основи та сучасний стан внутрішньої й міжнародної політики, місце й роль у світовому співтоваристві. І.-р. діяльність загалом має 2 вектори спрямування : на внутрішню і зовнішню громадськість, а саме- уряди й державні заклади іноземних держав, вітчізняні та зарубіжні громадські й політичні організації, ЗМІ, ділові кола, групи лобі тощо. І.-р. діяльність в країні перебування та позиціонування зовнішньої політики і міжнародних інформаційних потоках є чинником політичної культури, що формує рівень співробітництва міжнародних акторів. Для забезпечення системності та послідовності в організаціі ІР діяльності складаються річні, квартальні та місячні плани. Вони враховують політичну обстановку в країні перебування, рівень проінформованості громадян інших держва про об’єкт заходів.
ІР діяльність проводиться під безпосереднім керівництвом глави ЗП відомства , а за кордоном - першої особи дипломатичного представництва. Глава дипломатичного представництва повинен: координувати всю ІР діяльність, залучаючи до цього представників інших організації, акредитованих у зарубіжній країні, забезпечувати поточне й перспективне планування такої роботи, надавати допомогу дружнім організаціям країни-перебування, сприяти реалізації спільних заходів. Під час проведення такої роботи слід перш за все враховувати склад аудиторії, з якою відбувається процес масової комунікації, а саме обмін інформацією. Найпоширеніші методи ІР діяльності: пряме спілкування з представниками зарубіжних країн, розповсюдження в різних урядових та громадських колах інформаційних матеріалів про проведення фестивалів, презентацій, круглих столів, участь у вернісажах та художніх виставках, туристичних та книжкових ярмарках. Незамінна роль у забезпеченні високої ефективності ІР діяльності належить друкованим й електронним ЗМІ, інформаційним агенціям та вмілому використанню потужностей Інтернету. Окремою формою роботи в цьому напрямі є організація поїздок до країни прихильно налаштованих журналістів та керівників ЗМІ, забезпечення їх відповідними матеріалами , влаштування зустрічей із представниками різних верств суспільства. Сучасні форми ведення ІР діяльності за кордоном можут бути усними й письмовими, індивідуальними й груповими, використовувати всі сучасні інформаційні носії.
