Функції пожежно-технічної комісії

1. Виявлення пожеженебезпечних порушень в технологічних процесах , в роботі машин , агрегатів , на виробничих дільницях , складських приміщеннях .

2. Розробка заходів по усуненню виявлених недоліків .

3. Створення пожежної охорони .

4. Проведення пожежної профілактичної роботи .

5. Організація раціоналізаторської роботи направленої на пожежну безпеку .

6. Контролювати стан технічних засобів оповіщення і гасіння пожежі .

Для забезпечення пожежної охорони на підприємствах наказом керівника створюються добровільні пожежні дружини .

ЗАСОБИ АВТОМАТИЧНОГО ВИЯВЛЕННЯ ПОЖЕЖІ

1. Ручні оповісники пожежі встановлюються поза приміщенням на відстані 150м , а всередині приміщення на відстані 50м один від одного ( ПКИЛ-4М-1).

2. Теплові :

• разової дії ИП-104 , ИП-105 ( спрацьовують при підвищенні температури більше 78º С – розплавляється контакт – інерційність дії 2хв ;

• багаторазові ИП-105-2/1 ( використовується ефект різкої зміни властивостей магнітних матеріалів при підвищенні температури – за рахунок ослаблення магнітного потоку розмикаються контакти геркону , які підтримуються в черговому замкненому стані магнітом . Площа контролю одним оповісником 15м² , інерційність дії 2хв ;

• теплові оповісники диференціальної дії типу ДПС-038 – спрацьовують при певній швидкості підвищення температури ( 30º С за 7с ) . Площа контролю одним оповісником – 30 м² , інерція дії 60с. Ці оповісники знаходять застосування в вибухонебезпечних приміщеннях ;

• теплові оповісники максимально-диференціальної дії типу МДПИ – 028 ,

ИП-101-2 спрацьовують одночасно при швидкому збільшенні температури , при досяганні її критичних значень .

3. Димові оповісники спрацьовують при появі в повітрі продуктів горіння . В якості чутливих елементів в них застосовуються фоторезистори –ИДФ-1 ; світлодіоди – ДИП-1, ДИП-2 , ДИП-3 ;

Іонізаційні камери – РИД-1 , РИД-6М . Площа контролю одним димовим оповісником – 100м² , інерційність дії 30с .

4. Світлові – працюють за рахунок використання складових частин спектру полум’я . ИП-329-2 “ Аметиз “ реагує на ультрафіолетове випромінювання . Він безінерційний і контролює площу 500…600м² .

5. Ультразвукові – ДУЗ-4 – реагують на коливання полум’я . Вони без інерційні , контролюють площу 1000м² .

6. Комбіновані .

ЗАСОБИ АВТОМАТИЧНОГО ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ

1. Спринклерні установки можуть бути водяні , повітряні і змішані . Спринклерні головки закриті легкозплавним замком , що розрахований на спрацювання при температурі 72, 93 , 141 , 182º С . Площа змочування одним спринклером від 9 до 12м² . Інтенсивність подачі води 0,1л/с.м² . Важлива частина установки – контрольно-сигнальний клапан , котрий пропускає воду в спринклерну мережу , при цьому одночасно подає звуковий сигнал , контролює тиск води .

Повітряні системи заповнені стисненим повітрям до клапана . В випадку зриву головки спочатку виходить повітря а потім вода . Призначені для застосування в неопалюваних приміщеннях . Змішані системи влітку заповнені водою , а взимку повітрям .

2. Дренчерні установки – обладнуються розбризкувальними головками , які постійно відкриті . Вода подається в ручну , або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків , котрі відкривають клапан групової дії .

Студенти повинні знати різновидності первинних засобів вогнегасіння їх розміщення і застосування .

ПЕРВИННІ ЗАСОБИ ВОГНЕГАСІННЯ

1. Вогнегасники хімічно-пінні і повітряно-пінні призначені для гасіння невеликих джерел загоряння твердих горючих матеріалів , горючих рідин .

ОХП-10 – час дії – 60с , довжина струменю - 6м ,

ОВП-10 – час дії 45с , довжина струменю – 4,5м .

2. Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння невеликих джерел горіння різних матеріалів , включаючи і пристрої під напругою .

ОУ-2 – час дії – 15с , довжина струменю – 1,5м

ВВК-3 – час дії – 8с , довжина струменю – 1,5м .

3. Вогнегасники порошкові призначені для гасіння невеликих джерел загоряння різних матеріалів .

ОП-1 “ Момент “ - час дії – 9с , довжина струменя – 2м ;

ОПУ-2 час дії – 8с , довжина струменя – 4м .

4. Вогнегасники хладонові призначені для гасіння невеликих джерел загоряння з зовні приміщення .

ОХ-3 – час дії – 20с , довжина струменю – 3м

ОБХ-3 – час дії – 7с , довжина струменя – 2м

Травма – порушення анатомічної цілісності організму або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів .

Нещасний випадок – випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин та умов , за котрих задається шкода здоров‘ю або наступає смерть потерпілого .

Виробничий травматизм характеризується сукупністю травм і нещасних випадків на виробництві .

Професійне захворювання – паталогічний стан , зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов‘язане з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів .

Причини виробничого травматизму

• організаційні – відсутність або неякісне проведення інструктажів і навчання , відсутність контролю , порушення вимог інструкцій , норм , стандартів , законодавства , невиконання заходів щодо охорони праці , несвоєчасний ремонт або заміна несправного обладнання , невідповідність нормам санітарно-гігієнічних факторів ( освітлення , мікроклімат тощо ) ;

• технічні – невідповідність вимогам безпеки праці або несправність виробничого обладнання , інструменту і засобів захисту , конструктивні недоліки

обладнання ;

• психофізіологічні – помилкові дії внаслідок втоми людини через надмірну важкість і напруженість роботи , монотонність праці , хворобливий стан

людини , необережність ;

Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі методи :

Статичний метод базується на вивченні травматизму за документами : звітами . актами , журналами реєстрації . Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками : за професіями потерпілих , за робочим місцем , цехами ,

стажем , віком , причинами травматизму , обладнанням яке спричинило травму .

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та важкості

П_чт=1000А/Т

П_вт=Д/А ,

Де П_чт – показник частоти травматизму ;

А – кількість випадків травматизму ;

Т- середньоспискова чисельність робітників ;

П_вт – показник важкості травматизму ;

Д – кількість днів непрацездатності .

Показник непрацездатності – це число людино-днів непрацездатності , що припадає на 1000 працівників .

П_нт = 1000Д/Т

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві , порівнювати його з іншими підприємствами .

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці , технологічного процесу , обладнання робочого місця , прийоми праці , санітарно-гігієнічних умов , засобів колективного та індивідуального захисту . Іншими словами , цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів , притаманних лише тій чи іншій дільниці виробництва , обладнанню , технологічному процесу .За цим методом поглиблено вивчається всі обставини нещасного випадку , якщо необхідно то , то виконуються дослідження та випробовування . Таким чином нещасний випадок вивчається комплексно .

Топографічний метод ґрунтується на тому , що на плані цеху

(підприємства ) відмічають місця , де стався нещасний випадок . Це дозволяє наочно побачити місця з підвищеною небезпекою , які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів . . Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об‘єктах . На ці місця звертають особливу увагу , вивчають причини травматизму , формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасних випадків .

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі витрат , що викликані виробничим травматизмом .

Метод анкетування ґрунтується на розробленні профілактичних заходів щодо попередження нещасних випадків на підставі анкетних даних , які отримані в результаті анкетування робітників .

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках ( оцінках ) умов праці , на виявлені відповідності технологічного обладнання , технологічних процесів , вимогам стандартів та ергономічним вимогам , що ставляться до машин , обладнання , інструменту , пультів керування .

З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на виробництві розраховують показники частоти випадків захворювання П_чз , та показників важкості захворювання П_вз .

П_чз = 1000З / Т

П_вз = Д/З ,

Де З – кількість випадків захворювання ;

Д – кількість днів непрацездатності за звітний період ;

Т – загальна кількість працюючих .

Необхідно знати , що одне з умов управління охороною праці – оцінка ефективності проведення заходів . Ця оцінка проводиться з ціллю обґрунтування планових заходів , вибору оптимальних проектних рішень , визначення результатів діяльності дорожньої організації , матеріальне стимулювання робітників інші питання .

Важливе значення в оцінці стану охорони праці займає контроль стану охорони праці . Контроль стану охорони праці включає наступні етапи :

• вибір перевіряємих об‘єктів і параметри контролю ;

• обслідування вибраних об‘єктів ;

• співставлення отриманих результатів з нормативними вимогами ;

• оцінка фактичних даних ;

• прийняття необхідних рішень по усуненню недоліків ;

Студентам потрібно ознайомитись з Типовим положенням про оцінку стану умов праці на робочих місцях і порядку проведення паспортизації робочих місць . Для проведення паспортизації на підприємстві наказом власника створюється комісія .

Паспортизація проводиться в три етапи . Перший етап – перевірка умов праці , побутових приміщень санітарно-гігієнічним вимогам . Намічаються місця де потрібно провести інструментальні вимірювання .Другій етап – інструментальні вимірювання ( проводяться спеціалістами ліцензованої лабораторії ) . Третій етап – заповнення технологічних карт паспортизації ( ТКП ) :

• ТКП №1 – загальні положення про об‘єкт ;

• ТКП №2 – показники рівня охорони праці ;

• ТКП №3 – характеристика організації роботи з охорони праці ;

• ТКП №4 – кількісна санітарно-гігієнічна характеристика найбільш значних для об‘єкту шкідливих виробничих факторів ;

• ТКП №5 – стан виробничої санітарії ;

• ТКП №6 - характеристика виробничих небезпек даного об‘єкту ;