Закон україни

Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Стаття 14. Визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

(пункт 1 частини першої статті 14 із змінами, внесеними

згідно із Законом України від 26.04.2001 р. N 2400-III)

Також, відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон) громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та 3, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, та дітям-інвалідам передбачено проведення виплати щорічної допомоги на оздоровлення. Розмір цієї допомоги за Законом встановлено в залежності від розміру мінімальної заробітної плати.

Щодо питання про порядок, то умови отримання санаторно-курортного лікування застрахованими особами і членами їх сімей, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, визначено постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 “Про затвердження порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”

Коментар до «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12;

За рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюється забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування лише тих осіб, які відповідно до законодавства вважаються застрахованими.

Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд фінансує витрати на санаторно-курортне лікування, якщо потребу в ньому визначено висновками МСЕК.

Санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється на території України в профільних санаторно-курортних закладах, де є відповідна лікувально-діагностична база, з урахуванням наявності природних лікувальних ресурсів, спеціального обладнання та приладів для лікування відповідних категорій хворих, відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року № 1017.

Умови отримання санаторно-курортного лікування потерпілими визначено Положенням про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою правління Фонду від 31.10.2007 р. № 49.

Згідно з п. 2.6 Положення, потерпілі, які стали інвалідами, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме:

інваліди І групи щороку;

інваліди ІІ групи один раз на два роки;

інваліди ІІІ групи один раз на три роки.

Контроль за забезпеченням потерпілих путівками для санаторно-курортного лікування здійснює виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

За Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для всіх категорій осіб, віднесених до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено щорічне санаторно-курортне лікування, а саме:

відповідно до пункту 4 статті 20 для осіб, віднесених до категорії 1: позачергове щорічне безплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання за їх бажанням грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виплата грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936, здійснюється уповноваженим органом (управліннями праці та соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадян у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 17 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 р. № 800.

Порядок організації щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) визначено Положенням про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 р № 800.

Дані про кількість громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які подали заяви щодо виділення путівок для санаторно-курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації, подаються до органів, що організовують оздоровлення, до 15 жовтня поточного року.

Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечуються путівками на підставі письмової заяви та зазначеної довідки.

Таким чином, син, не має право отримати грошової компенсації йому як єдиному спадкоємцю. Оскільки, в вищенаведенних законах, передбачено, що особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, забезпечуються путівками на підставі письмової заяви та зазначеної довідки. Взагалі, дані путівки надаються конкретним особам, які саме постраждалі, і грошова компенсація особам, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які подали заяви щодо виділення путівок для санаторно-курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації, подаються до органів, що організовують оздоровлення, до 15 жовтня поточного року. Таким чином, ця компенсація, могла надатися тільки громадянину М.

21. Громадянка Т. перебувала у щорічній основній відпустці з 1 по 28 серпня 2009 р. 13 серпня у неї захворіла трирічна дочка у зв’язку з чим їй було видано листок тимчасової непрацездатності з 13 по 20 серпня. Директор ТзОВ «Колос» (де працює громадянка Т.) відмовилась оплатити листок тимчасової непрацездатності і продовжити щорічну відпустку Т. Дайте правову оцінку ситуації. За яких умов допомога в разі тимчасової непрацездатності не виплачується?

Право працівників на відпочинок наданням їм щорічної оплачуваної відпустки законодавчо гарантовано статтею 45 Конституції України. Тривалість і порядок надання щорічних відпусток установлено КЗпП України та Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).

Згідно зі статтею 2 Закону № 504 щорічною оплачуваною відпусткою мають право скористатися громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємство) будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504 щорічні відпустки бувають основні й додаткові. Право на щорічну основну відпустку мають усі працівники, які працюють у роботодавця за трудовим договором.

Підставою для нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності.

Листок непрацездатності видається лікувальним закладом. У листку зазначається вид непрацездатності та час звільнення з роботи. На зворотному боці лікарняного відділом кадрів або керівником підприємства визначається безперервний стаж роботи на підприємстві згідно з трудовою книжкою. Довідка про заробітну плату заповнюється бухгалтерією підприємства.

Допомога у разі тимчасової непрацездатності надається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або встановлення групи інвалідності.

Якщо тимчасова непрацездатність настала під час перебування працівника в щорічній (основній чи додатковій) відпустці, допомога надається за всі дні звільнення від роботи, підтверджені лікарняним листком.

ВИКОНАВЧА ДИРЕКЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ЛИСТ

Лист від 21.04.10 № 04-29-794

Про особливості надання допомоги з тимчасової непрацездатності

Витяги:

Згідно із ст. 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 р. № 2240 (далі - Закон № 2240), у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога по тимчасовій непрацездатності надається у порядку та розмірах, установлених цим Законом. При цьому, відповідно до ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка переноситься на інший період або продовжується.

Законодавством в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, терміну давності для призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, не встановлено. Отже, для відмови застрахованій особі в призначенні та виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності за умови надання нею листка непрацездатності, виданого у встановленому порядку, з причин несвоєчасного звернення за зазначеною допомогою, немає підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 р. № 2240:

Стаття 35. Страхові випадки, умови надання допомоги по

тимчасовій непрацездатності та тривалість її

виплати

6. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за

хворою дитиною віком до 14 років, по догляду за хворим членом

сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично

здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або

дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо

застрахована особа перебувала у цей час у щорічній (основній чи

додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням

або творчій відпустці. { Частина шоста статті 35 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 1000-V ( 1000-16 ) від 03.05.2007 }

Правова оцінка:

Директор ТзОВ «Колос» (де працює громадянка Т.) правомірно відмовила оплатити листок тимчасової непрацездатності і продовжити щорічну відпустку Т. відповідно до п. 6 ст. 35 Закону № 2240.

За яких умов допомога в разі тимчасової непрацездатності не виплачується?

До загального стажу для призначення допомоги у разі тимчасової непрацездатності не включається:

· час навчання у вищому закладі освіти (у тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання;

· час участі працівника у страйку, який визначений судом незаконним;

· час роботи засуджених у колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі за місцем роботи, якщо інше не передбачено законом.

Допомога у разі тимчасової непрацездатності не надається:

· працівникам, які навмисно заподіяли шкоду власному здоров'ю з метою ухилення від роботи або інших обов'язків чи прикидалися хворими. Попередньо видані їм суми допомоги підлягають стягненню в судовому порядку;

· при тимчасовій непрацездатності від захворювань або травм, що настали внаслідок сп'яніння або дій, пов'язаних із сп'янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем;

· працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок травм, отриманих при скоєнні ними злочинів (крім осіб, засуджених до виправних робіт, яким допомога надається на загальних підставах);

· за час проходження періодичного медичного огляду працівників у передбачених законом випадках, а також при призові на військову службу, в тому числі і з розміщенням у стаціонарній лікувальній установі;

· за час примусового лікування за рішенням суду (крім психічнохворих);

· за час знаходження під арештом і за час судово-медичної експертизи.

Працівникам, які скоїли прогул без поважних причин безпосередньо перед настанням тимчасової непрацездатності, порушили режим, встановлений для них лікарем, або не з'явилися без поважної причини у призначений термін на медичний огляд у медико-соціальну експертну комісію, позбавляються права на допомогу з того дня, коли було допущено порушення, на термін, встановлений профспілковим комітетом або створеною ним комісією з соціального страхування, які призначають такі допомоги.

При обчисленні середньої заробітної плати для забезпечення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю не враховуються:

- виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачуються працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

- компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

- премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком тих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

- грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

- пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

- літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

- вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

- дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

- виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

- вартість безоплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

- заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

- суми відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

- компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

22. Громадянина С. у 1993 р. було визнано інвалідом II групи внаслідок трудового каліцтва і призначено пенсію у разі інвалідності. В 2004 р. його було обрано сільським головою, і на цій посаді він працював до 2012 р. Після цього 1 рік він працював секретарем сільвиконкому і в 2013 р. звернувся за призначенням пенсії у разі інвалідності посадовій особі місцевого самоврядування. У районному відділенні Пенсійного фонду йому відмовили у призначенні пенсії як посадовій особі місцевого самоврядування. Дайте правову оцінку ситуації. Які умови призначення пенсій у разі інвалідності виборним посадовим особам місцевого самоврядування?

Порядок та умови призначення пенсії у разі інвалідності цим особам регулюється ЗУ " про службу в органах місцевого самоврядування" від 7.06.2001. В Статті 21 ( пункт 10) чітко передбачено, що посадовим особам органів місцевого самоврядування, які в період перебування на службі в цих органах визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсії по інвалідності призначаються в розмірах, передбачених законодавством України про державну службу, після припинення ними служби в органах місцевого самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років та стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У разі повернення зазначених осіб на службу в органи місцевого самоврядування чи на державну службу виплата пенсії відповідно до цього Закону зупиняється до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування чи на державній службі. У цей час вони мають право на одержання пенсії, призначеної на загальних підставах.

З цієї норми одразу очевидно, що громадянин С. не має права звернутись за цією пенсією, адже інвалідність настала не в період служби на цій посаді, а задовго до нею. А з числа інвалідів I або II групи незалежно, якщо час встановлення інвалідності не припадає на час служби, повинні мати не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Тож йому б не вдалось її також отримати і через недостачу стажу на цій посаді ( ще нема 10 років).

Невідомо нам і про стаж до отримання пенсії з інвалідності на загальних засадах.

Тут ситуація може скластись двояко. Адже закон не забороняє працювати і отримувати пенсію за інвалідністю. однак, якщо особа досягла пенсійного віку, вона може обрати на свій вибір одну із пенсій: за вислугою чи за інвалідністю.

"За наявності у непрацюючих інвалідів ІІ і - у чоловіків 25 років- страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону." ( зу "про пенсійне забезпечення").

Відповідно до статі 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України 26.03.2008 було прийнято постанову № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", згідно з пунктом 2 якої у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

У зв’язку зі зміною прожиткового мінімуму, який затверджується одночасно з прийняттям закону про державний бюджет на відповідний рік, автоматично збільшуються мінімальні розміри пенсій та проводяться перерахунки раніше призначених пенсій, а також передбачених законодавством підвищень, надбавок та інших виплат, обчислення яких здійснюється виходячи із величини зазначеного прожиткового мінімуму.

Отже, у інвалідів ІІ і ІІІ групи, які не досягли пенсійного віку, яким призначена пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, у разі працевлаштування пенсія зменшується при переході на пенсію по інвалідності, розмір якої обчислюється у вищевказаних відсотках пенсії за віком. У разі, коли щомісячний розмір пенсії по інвалідності (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягатиме прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 буде встановлена щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

ЗАДАЧА № 23. 10 квітня в громадянки Д. народилася дитина. 20 червня вона звернулася із заявою до комісії із соціального страхування підприємства, на якому працювала, про надання відпустки для догляду за дитиною і виплату відповідної допомоги. Таку допомогу було призначено. 1 серпня 2011 р. підприємство було приватизовано і на його базі було утворено відкрите акціонерне товариство. За рішенням правління ВАТ виплату допомоги Д. було припинено. Коли вона звернулася за роз’ясненням, їй порадили звернутися до районного відділу праці. Дайте правову оцінку ситуації Вкажіть умови виникнення права на допомогу для догляду за дитиною.

Рішення

Перелік нормативних актів, які регулюють це питання:

1. Закон України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”

2. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”

3. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми пп.17-24 (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751із змінами та доповненнями)

Відповідно до положень ст.. 48 ЗУ «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми»: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається і виплачується щомісяця в розмірі 100 процентів мінімальної заробітної плати працюючим жінкам незалежно від стажу роботи, жінкам, які навчаються з відривом від виробництва, жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, і жінкам, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні. Тому можна зазначити, що громадянка Д. є належним суб’єктом для отримання відпустки для догляду за дитиною і виплати відповідної допомоги. В свою чергу ст..51 цього ж закону визначає підстави для призначення зазначеної відпустки із виплатою допомоги, а саме: «Підставою для призначення працюючій жінці (батькові дитини, бабці, дідові, іншому працюючому родичу, які фактично здійснюють догляд за дитиною) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є надана їй у межах установленого строку і оформлена наказом власника або уповноваженого ним органу частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною. Крім цього додається копія свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 (Надалі – Порядок) ч. 3 п. 18: днем звернення за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути надана повністю або частинами батькові дитини, бабці, дідові або іншим родичам, які фактично доглядають дитину, за їх заявами після подання довідки з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку зазначеної вище відпустки і виплату їй допомоги по догляду за дитиною припинено (із зазначенням дати). За один і той же період догляду за дитиною може видаватись лише одна довідка на ім'я особи, яка буде фактично доглядати дитину, про що в журналі про видачу довідок робиться відповідна відмітка.

Для наступного переоформлення частково оплачуваної відпустки іншому працюючому родичу, особі, яка фактично доглядає дитину, за місцем її роботи (служби, навчання) надається довідка про вихід на роботу (із зазначенням у разі необхідності строку забезпечення допомогою по догляду за дитиною). На підставі цього власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи (служби, навчання) матері видає нову довідку для оформлення частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною іншому родичу.

У ст.. 55 зазначається що допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка здійснює догляд за дитиною.

Порядок виплати такої допомоги визначається ст. 56, де зазначено, що допомога по догляду за дитиною працюючим жінкам (батькові дитини, бабці, дідові, іншому працюючому родичу), які фактично доглядають дитину, і жінкам, які навчаються з відривом від виробництва, виплачується щомісяця з дня надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Також слід звернути увагу на те, що така допомога виплачується незалежно від одержання інших видів допомоги, пенсії, що передбачено ст..58 ЗУ «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми»

Відповідно до п. 19 Порядку допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення зазначеної допомоги по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Перелік документів, які необхідно подати ми знаходимо в п.20 вищезазначеного порядку, такими документами є:

- заява матері (батька, усиновителя, опікуна);

- виписка з наказу за місцем служби про надання відпустки;

- копія свідоцтва про народження дитини;

- довідка з місця проживання заявника про те, що з ним проживає дитина;

- копія трудової книжки матері (батька, усиновителя, опікуна), яка (який) здійснює догляд за дитиною;

- довідка з місця навчання – для осіб, які навчаються;

- непрацюючі особи подають довідку, що вони не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності;

- у разі перебування на обліку в центрі зайнятості довідку про те, що виплата допомоги по безробіттю або матеріальна допомога по безробіттю не проводиться;

- особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності, і сплачують фіксований податок та які не застраховані у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування подають довідку про припинення підприємницької діяльності;

- усиновителі та опікуни подають також копію рішення про усиновлення або встановлення опіки;

- особи, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації, подають відповідну довідку ліквідаційної комісії.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Випадки припинення виплати такої допомоги перелічені в п.22 Порядку:

1) у разі:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень;

перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;

смерті дитини;

смерті отримувача допомоги;

виникнення інших обставин;

2) у разі, коли особа, що отримує в органі праці та соціального захисту населення допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:

звернулася до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні - з дня призначення їй допомоги по безробіттю чи матеріальної допомоги по безробіттю. Центр зайнятості повідомляє орган праці та соціального захисту населення про те, що такій особі призначено допомогу по безробіттю чи матеріальну допомогу по безробіттю або що строк виплати хоча б однієї із зазначених двох видів допомоги закінчився;

виявила бажання працювати - з дня працевлаштування (початку виконання трудових обов'язків);

У випадках, передбачених абзацами другим - восьмим, десятим та одинадцятим підпункту 1 цього пункту, виплата допомоги припиняється на підставі пропозицій органу опіки та піклування чи державного соціального інспектора органу праці та соціального захисту населення.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Не припиняється виплата допомоги особам, що працюють у режимі неповного робочого часу, вдома, у виборчій комісії, в тому числі у день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, або провадять підприємницьку діяльність.

Тому можна зробити висновок, що громадянку Д. було неправомірно позбавлено права отримання відпустки для догляду за дитиною і виплату відповідної допомоги, оскільки випадки такого припинення чітко передбачені у Порядку, а в нашому випадку, відповідно до умов задачі, припинення було спричинено рішенням правління ВАТ без належного обґрунтування.

Громадянка С. в 1975 р. влаштувалася на завод працювати економістом. У 2000 р. погіршився стан здоров’я її чоловіка, якого було визнано інвалідом І групи. Це стало причиною звільнення з роботи громадянки К. З 2000 по 2010 р. вона доглядала за хворим чоловіком. Чи має право громадянка С. на пенсію за віком при досягненні пенсійного віку, якщо продовжуватиме доглядати хворого чоловіка? На які надбавки до пенсії матиме право громадянка К.?

Відповідно до пункту «е» ст.55 Закону про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком № 909 незалежно від віку.

Згідно зі ст.7 зазначеного Закону пенсії за вислугою років при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Зниження пенсійного віку у зв’язку з доглядом за чоловіком чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.13 Закону про пенсійне забезпечення право на пенсію на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають:

Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці – за Списком №1

Чоловіки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах

Жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років місяців на зазначених роботах.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначені категорії осіб мають право на соціальну допомогу на випадок безробіття («доплати»).

Оскільки у нас особа працює на посаді економіста, то зазначені правила до неї не застосовуються. Права на вихід на пенсію до досягнення пенсійного віку у зв’язку із доглядом за хворим чоловіком за цієї професії так само надано бути не може.

Непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, призначається щомісячна компенсація, розмір якої без урахування індексації становить 4,80 грн.

Така компенсація призначається органами праці та соціального захисту населення, фінансується органами Пенсійного фонду і не залежить від доходу сім’ї особи, котра здійснює догляд.

Щомісячна компенсація призначається з огляду на прожитковий мінімум для осіб, які в тратили працездатність, у розмірі 15 % фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам І групи.

Компенсація призначається і виплачується за рахунок коштів місцевих бюджетів органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, котра надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв із відповідними документами (паспорт або інший документ, який посвідчує особу, висновок лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду і нездатність особи до самообслуговування)

Час догляду за інвалідом І групи зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію в разі, якщо непрацююча працездатна особа, котра здійснює догляд, отримує допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Особа, яка надає соціальні послуги, має право вибору в призначенні того чи іншого виду компенсації.

18. Подружжя М. віком 78 і 75 років звернулося із заявою до районного відділу праці та соціального захисту про прийняття їх до стаціонарного відділення територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів на постійне проживання. У заяві вони вказали, що є непрацездатними, дітей, які б їх утримували і доглядали за ними, немає. Вони обоє є ветеранами праці. Під час розгляду заяви виявилося, що у чоловіка М. є рідний брат, який проживає у цьому ж місті. Він отримує пенсію військовослужбовця і час від часу матеріально допомагає подружжю. Для влаштування в стаціонарне відділення територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів є черга - 10 непрацездатних громадян - через відсутність вільних місць. На підставі цього подружжю відмовили у влаштуванні до стаціонарного відділення територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів і запропонували влаштувати до іншого структурного підрозділу.