4.Система мащення

Переміщення деталей одна відносно другої супроводжується тертям, величина якого залежить від швидкості переміщення, тиску однієї деталі на іншу та від точності обробки тертьових поверхонь.

Тертя між двома деталями спричинює їх нагрівання і спрацювання. При нагріванні деталей збільшується їх розмір, а отже зменшуються зазори між ними і для переборювання сил тертя марно витрачається частина потужності двигуна. Значне нагрівання призводить до того, що зазори практично зникають і деталі втрачають здатність переміщуватись, тобто заклинюються.

Зменшення тертя досягають застосуванням різних матеріалів для виготовлення спряжених деталей, поліпшенням якості обробки їх поверхонь, застосуванням антифрикційних сплавів, встановленням шарико- і роликопідшипників та ін.

Найефективнішим способом зменшення тертя є застосування мащення тертьових поверхонь. Масло, покриваючи поверхні деталей, створює на них міцну плівку, яка заміняє сухе тертя між ними тертям частинок масла між собою. За рахунок того, що у працюючому двигуні масло безперервно циркулює, створюються сприятливі умови для охолодження тертьових поверхонь деталей і видалення твердих частинок, що утворилися внаслідок спрацювання тертьових поверхонь. Деталі, які змащуються маслом, менше зазнають дії корозії і зазори між ними значно ущільнюються.

Робота окремих спряжених деталей автомобіля відбувається в різних умовах: неоднакова швидкість переміщення, різний тиск тощо. Тому для різних механізмів автомобіля застосовують різні мастильні матеріали.

Система мащення двигуна призначена для підведення мастила до тертьових поверхонь, охолодження їх і очищення від шкідливих домішок.

Масло до тертьових поверхонь повинно передаватись у певній кількості. При недостатній його подачі втрачається потужність двигуна, підвищується спрацювання деталей внаслідок їх нагрівання, можливе виплавляння підшипників, заклинювання поршнів і зупинка двигуна. При надмірній подачі масла частина його проникає в камеру згоряння, замаслюючи електроди свічок, спричинюючи перебої в запалюванні, а частина згоряє, і як наслідок цього на стінках камери згоряння відкладається нагар.

Внаслідок того, що окремі деталі двигуна працюють в неоднакових умовах, подача масла повинна бути різною; до найбільш навантажених деталей воно повинно подаватися під тиском, а до менш навантажених — самопливом або розбризкуванням. В усіх сучасних двигунах застосовується комбінована система мащення, тобто частина деталей змащується під тиском, частина — самопливом, а частина — розбризкуванням.

Для створення найкращих умов мащення в системі повинен підтримуватися певний тиск, контроль за яким здійснюється за допомогою спеціальних покажчиків або контрольних лампочок.

5 Система рідинного охолодження

Система охолодження — це система призначена для охолодження двигунів та інших частин автомобіля і підтримання їх в оптимальному температурному режимі.

Розрізняють 2 види охолодження :

-рідинне(водяне) - повітряне

Систе́ма водяно́го охоло́дження — система в автомобілях призначена для підтримання оптимального теплового стану двигуна у межах 80-90°. При збільшенні температури в'язкість оливи зменшується, тому вона погано утримується в парах тертя, підвищується зношення деталей і зменшується потужність двигуна. При зниженні температури олива густішає: олива гірше подається в пари тертя, збільшується витрата палива — і зменшується потужність.

Основним недоліками системи рідинного охолодження є: більша складність конструкції і ТО взимку і менша надійність в роботі (біля 20% усіх відказів двигуна припадає на рідинну систему охолодження).

Є три види рідинного охолодження: термосифонне, змішане, примусове.

Рідинна система охолодження складається з оболонки блока і головки блока, рідинної помпи, вентилятора, радіатора, термостата, жалюзей і різних патрубків, шлангів і краників.

Основна перевага термосифонної системи охолодження простота пристрою, а недолік — порівняно повільна циркуляція води в ній, що приводить до посиленого випарування води із системи, а отже, до необхідності частої перевірки рівня води і поповнення нею системи.

Зараз термосифонною системою охолодження обладнані тільки пускові двигуни П-1ОУД і П-350.

Різниця температур нагрітої й охолодженої води для системи з примусовою циркуляцією води не перевищує 100.

Радіатори тракторних і комбайнових двигунів спереду закриті облицюванням із запобіжною сіткою.

Термостат прискорює прогрів води при запуску двигуна й автоматично підтримує її температуру у визначених межах. Вони можуть бути з рідким чи твердим наповнювачем.

Недолік рідинних термостатів — велика чутливість до зміни тиску в системі, що робить роботу їх нечіткою.

Повітряне охолодження – складається із проребрених блоків, вентиляторів і дефлекторів.

Переваги: швидке прогрівання агрегату, простота конструкції. Недоліки: залежність від обертів двигуна, нерівномірність підведення тепла по висоті циліндрів. Основним елементом системи є вентилятор. Основний принцип повітряної системи – направляти повітря на найбільш нагріті деталі. Це досягається за допомого дефлекторів.

Висновок: В даному курсовому проекті ми закріпили і поглибили теоретичні знання ,розвинули критичний образ мислення при вирішенні інженерно-конструкторських та економічних питань та придбали навички користування довідковою літературою.