Модульні системи

Для управління складністю потрібно виділити кілька модулів та інтерфераційної взаємодії між ними.

1. Генетика

2. Виробництво прикладів зі змінними властивостями

3. Програмні бібліотеки стандартних модулів.

4. Комбінаторна лінія.

5. Проектування механічних або космічних систем

6. Проектування радіотехнічних систем

7. ЕЛ та ТК

8. Будівництво

Основною метою модуляційного підходу є

1. Керування складністю

2. Паралельна робота над модулями систем в той самий час

3. Підстановка систем до зовнішньої невизначеності

4. Різноманіття результуючих модульних систем

5. Гнучкість, адаптивність, здатність до змін конструкцій результуючих модульних систем

Висновки по модульності:

1. Модульність дозволяє простити процес проектування фази життєвого циклу

2. Якщо короткий ЖЦ, але довгий ЖЦ модулів.

3. Здатність до зміни конфігурації систем.

4. Спрощені проектування і підтримка систем продукції.

5. Спрощені проектування: Підтримка різних продукцій на основі бібліотек модулів, а також їх повторного використання.

Контрольні запитання та завдання

1. Що вивчає теорія систем?

2. Дати визначення поняттю «система» та навести приклади.

3. Що таке властивість, назвати основні особливості.

4. Що відображає структура?

5. Основні показники ефективності структур.

6. Роль математики в ТС.

Лекція 5 Структурне моделювання

Моделювання систем є однією з основних категорій матеріалістичної теорії пізнання поряд з аналізом і синтезом. На ідеях моделювання, по суті, базується будь-який метод наукового дослідження як теоретичний, так і експериментальний.

Роль моделей у повсякденній діяльності надзвичайно важлива. Більше того, практично всі основні дії людей виконуються з використанням моделей. Так, життєвий досвід є не чим іншим, як набором моделей поведінки. Будь-який план є моделлю дій. Особливу роль відіграють моделі у соціальній, науковій, економічній справах, бо кваліфіковано сплановані та скориговані дії або операції керування особою, яка приймає рішення, багато в чому визначають успіх у досягненні мети.

Моделі, в залежності від змісту, призначення або втілення можуть бути розділені на різноманітні класи. Так, в залежності від змісту, класифікують моделі на фізичні та математичні, в залежності від призначення ці моделі розділяють на прескрептивні та дескрептивні. Прескрептивною називають модель, що відповідає якійсь ідеалізованій ситуації, в той час, як дескрептивна – це така модель, яка відповідає дійсності. Виділяють також структурні та функціональні моделі, або моделі структурних та функціональних властивостей систем. Структурні властивості відтворюються взаємозв’язками між елементами системи, для телекомунікаційних систем це є мережа, математична її інтерпретація дається з допомогою теорії графів. Функціональні властивості системи характеризують поведінку системи в часі та просторі, а математичне описання цих властивостей адектвано представляється діференціальними або різницевими рівнями. Доречі: функціональними та структурними властивостями систем повністю вичерпуються всі властивості цих систем. Це нагадує частотно-часові властивості сигналів, якими також повністю вичерпуються всі їх властивості. Але такої дуальності через перетворення Фур’є як у сигналів, у систем немає. Більш того, в математичних моделях структурно-функціональних властивостях дуже важко поєднуються в одній моделі ці обидві властивості. Хоча структурні властивості називають системоутворюючими, бо вона відповідає загальному визначенню системи. Серед структурних властивостей часто виділять формальну структуру – організацію системи, складеної з окремих функціональних елементів з їх взаємозв’язками, що небхідні та достатні для досягнення системою поставленої мети, та матеріальну структуру – реальне втілення формальної структури. Допускається також використання поняття амальгованої структури, що об’єднує формальну та матеріальну структури, або називається просто структурою. При чому формальній структурі може відповідати безліч різноманітних матеріальних структур, що є різними формами її втілення.