Розділ 1 теоретико-методичні засади дослідження соціометрії як методу соціальної психології

1.1. Поняття соціометрії як методу соціальної психології

На думку автора соціометрії Дж. Морено, «Соціометрія – наука, що ставить собі метою об’єктивне визначення основних про структуру людських суспільств»

Дослідник уточнює, що соціометрія намагається виявити основні структури в суспільстві, виявляючи симпатії, потяг та відразу, що існують у міжособистісних відносинах та по відношенню до предметів.

Необхідно відзначити, що соціометрична процедура є динамічною: вона здатна змінюватись та пристосовуватись до будь-якої групової ситуації.

На думку Дж. Морено, соціометрію можна розглядати як:

1) дослідницьку процедуру, що вивчає організацію групи;

2) діагностуючу процедуру, що класифікує положення в групі та положення груп у колективі;

3) терапевтичну та політичну процедуру, що ставить метою допомогти індивіду або групам краще пристосуватися до колективу;

4) синтез всіх цих стадій.

Крім того, Дж. Морено виходить із того, що найменшою соціальною одиницею суспільства є не окремий індивід, а їхнє співіснування, що дозволяє вченому сформулювати ряд законів:

Закон соціальної гравітації: згуртованість групи прямо пропорційна потягу учасників один до одного; Соціологічний закон: вищі форми колективної організації розвиваються із простих форм. Соціодинамічний закон: усередині деяких груп людські прихильності поширюються нерівномірно.

Існує кілька напрямків розвитку соціометрії.

Перший напрямок – марксистський, пов’язаний з іменами Д. Лукача та К. Маннгейма. Ідеї, висунуті цими соціологами близькі до соціометрії.

Вони підкреслюють існування соціальних класів, залежність ідеології від соціальної структури, говорять про позиції індивідів у групі та про соціальну динаміку, що виникає в результаті зміни положення груп.

Другий напрямок представлений школою гештальтистів: Ж. Ф. Брауном і К. Левіним, які першими позначили схеми соціальних структур і соціальних бар’єрів.

Було розроблено кілька типів соціограм. Загальним для них є те, що вони відображають систему соціальної структури, а також положення кожного індивіда усередині цієї структури. Коли було виявлено, що соціальні мережі мають постійну структуру та що вони розвиваються в певному порядку, були отримані над індивідуальні структури. Дані структури формують емоційний потік.

Дослідженню міжособистісних відносин у колективі та соціометрії як методу їхнього вивчення присвячені роботи Р. С. Вайсмана, Р. А. Золотовіцького, Р. С. Немова, А. В. Петровского.

Можна виділити кілька завдань, які ставить перед собою соціометрія:

1) вимір ступеня згуртованості-роз’єднаності в групі;

2) виявлення «соціометричної позицій», тобто відносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах знаходяться «лідер» групи та «аутсайдери»;

3) виявлення внутрішніх групових підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Соціометрична процедура може проводитися у двох формах:

1. непараметрична процедура. У цьому випадку респонденту пропонується відповісти на запитання соціометричної картки без обмеження числа виборів. Однак при збільшенні розмірів групи до 12-16 чоловік цих зв’язків стає так багато, що проаналізувати їх стає досить важко.

Іншим недоліком непараметричної процедури є більша ймовірність одержання випадкового вибору.

Респонденти нерідко пишуть у бланках соціометрії: «вибираю всіх».

2. параметрична процедура обмежує число соціометричних виборів, тобто має «соціометричне обмеження» або «ліміт виборів». Багато дослідників уважають, що введення «соціометричного обмеження» значно підвищує надійність соціометричних даних і полегшує статистичну обробку матеріалу.

На наш погляд, параметрична процедура дозволяє стандартизувати умови вибору в групах різної чисельності, що дає можливість порівнювати взаємини в різних групах, поєднувати результати в один масив даних з наступним статистичним аналізом.

Однією з широко використовуваних соціометричних процедур є графічне зображення структури міжособистісних відносин між індивідами в групі у вигляді соціограми-схеми. Більшість дослідників-соціометристів користуються цією процедурою як єдино доступною для структурального аналізу колективу. Однак для задач моніторингу така методика вибудовування соціограм непридатна. Це обумовлено тим, що техніка у вигляді графічних схем не вимагає від дослідника при моделюванні зв'язків математично точно визначати вектор "потягу – відрази", проектувалася в соціальний простір. Можна вважати, що моделювання структури у такий спосіб не відповідає математичним умовам застосування геометрії простору. Сам автор бачив обмеженість "ручної" техніки графічного відображення структури соціальної групи і вказував на її минуще значення. На думку Дж. Морено, "соціальні конфігурації, відображені на соціограма, елементарні й грубі, у порівнянні зі складними відносинами, ритмами і темпами, діючими всередині живого соціального організму. З розробкою соціометричної техніки та з поліпшенням існуючих інструментів поступово стануть зрозумілішими більш тонкі і зрілі процеси, діючі всередині соціальних організацій ".

Для соціометричного дослідження важливо, щоб будь-яка структура неформального характеру в тих чи інших відносинах проектувалася на формальну структуру, тобто на систему ділових, офіційних відносин, і тим самим, впливала на згуртованість колективу, його продуктивність. Ці положення перевірені експериментом і практикою.

Найбільш загальною задачею соціометрії є вивчення неофіційного структурного аспекту соціальної групи і що панує в ній психологічної атмосфери.

Нові методичні підходи до проведення соціометрії в цілях моніторингу полягають у наступному.

По-перше, соціометрична методика була змінена таким чином, що в умовах моніторингу провідним прийомом аналізу стає статистичний аналіз взаємооцінок партнерів по діаді. Цей прийом дозволяє подолати стереотип, що склався у межах структурального підходу до аналізу соціометричної інформації і вийти на новий тип її графічного представлення та якісної інтерпретації.

По-друге, в умовах моніторингу існує необхідність збору, зберігання і систематизації великої кількості інформації. Наявність об'ємних інформаційних масивів вимагає впровадження комп'ютерних методів обробки. Це забезпечує не тільки швидкість, точність і надійність обробки даних, але і стає засобом якісно іншого способу моделювання соціометричних об'єктів.

По-третє, умови моніторингу більші, ніж інші прийоми створюють можливість знімати ту широку ситуацію або поза індивідуальну структуру соціальних мереж (Дж. Морено), в рамках яких отримують певну спрямованість і динаміку емоційні стосунки та почуття осіб, залучених в цю систему зв'язків.