
- •1 Принципи вимірювання кольору
- •1.1 Поняття про колориметричну систему
- •1.2 Нормалізація колориметричних вимірювань
- •1.3 Основи колориметричної системи rgb її основні кольори, коефіцієнти яскравості, світлові та енергетичні колориметричні одиниці, зв'язок між ними. Розрахунок яскравості в системі rgb [1-3]
- •1.4 Основи колориметричної системи xyz [1-3]
- •1.5 Розрахунок яскравості в системі xyz [2-3]
- •1.6 Система смук [2-3]
- •1.7 Перехід від однієї колориметричної системи до іншої [1-3]
- •1.8 Розрахунок координат кольору [1-3]
- •1.9 Питомі координати, криві складання. Метод зважених координат [1-3]
- •2 Колірний простір
- •2.1 Загальні відомості про колірний простір
- •2.2 Векторне вираження кольору
- •2.3 Особливі площини та лінії колірного простору: площина одиничних кольорів, площина рівних яскравостей, лінії рівних яскравостей, аліхна
- •2.4 Вираження колірності на площині, загальні властивості трикутника колірності
- •2.5 Трикутник rgb та його перетворення
- •2.6 Діаграма колірності rgb. Колориметричні властивості прямокутного трикутника
- •2.7 Домінуюча довжина хвилі, колориметрична чистота, умовна чистота кольору
- •2.8 Положення аліхни на діаграмі
- •2.9 Поняття про афінні властивості колірного простору
- •2.10 Вираження колірності в системі xyz
- •2.11 Колірний трикутник xyz
- •2.12 Розрахунок яскравості, перетворення трикутника xyz у прямокутний. Особливі точки і площини простору xyz, діаграма кольору xyz
- •2.13 Комп'ютерні моделі кольору
- •3 Рівноконтрастні колориметричні системи
- •3.1 Можливості та недоліки нерівноконтрастних колориметричних систем. Порогові еліпси, їх розподіл за Мак-Адамом
- •3.2 Поняття про рівноконтрастні колориметричні системи
- •3.3 Принципи перетворення діаграми xyz в рівноконтрастну, колірна діаграма uvw
- •3.4 Зв'язок між координатами xyz і uvw [10-12]
- •3.5 Особливості побудови та деякі властивості системи мко-64. Зв'язок між координатами, розрахунок колірного контрасту
- •4 Методи систематизації та вимірювання кольору [2, 8]
- •4.1 Характеристика методів систематизації, специфікації та вимірювання кольорів
- •4.2 Схеми приладів та принципи їх роботи
- •5. Типові тестові завдання
- •Список рекомендованої літератури
2.5 Трикутник rgb та його перетворення
Трикутник Ма́ксвела – одна з уявлень колірних моделей. Вершини трикутника Максвелла відповідають положенню трьох основних кольорів: червоного (R), зеленого (G) і синього (B). У центрах сторін трикутника розташовуються додаткові жовтий (Y), пурпурний (M) і блакитний (C) кольори, а в точці перетину перпендикулярів відновлених від сторін трикутника знаходиться білий колір (W), що задається координатами колірності r=g=b=1/3. На лініях W–R, W–G, W–B розташовуються червоні, зелені і сині кольори, а на лініях W–C, W–M, W–Y – додаткові їм жовтий, пурпурний і блакитний кольори за збільшенням їх насиченості. Колір A1 визначається координатами колірності r=0,1; g=0,2 і виходить змішуванням червоного, зеленого та синього кольорів у відповідних пропорціях, тоді як колір A2 з координатами колірності r=0,8; g=–0,2 розташований поза колірним трикутником і не може бути отриманий змішенням червоного, зеленого і синього кольорів.
У вершинах великого трикутника розташовані двозональні кольори: жовтий = зелений + червоний, блакитний = зелений + синій і пурпурний = синій + червоний. Другий трикутник вписаний у перший і за його вершинами розташовані однозональні кольори: синій, зелений і червоний. Пунктирами дані висоти (вони ж медіани і бісектриси) обох трикутників. Точка перетину висот – чорно-білий круг. На рис. 2.14:
– великий трикутник – субтрактивний простір кольору CMY (CMYK);
– малий трикутник – адитивний простір кольору RGB;
– обидва трикутники в такому поєднанні – простір автотипного синтезу кольору на відбитку (кольори тріадних фарб – CMY, кольори бінарів – RGB, де R=M+Y, G=C+Y і B=C+M, колір чорної фарби – К і колір білого паперу – W);
– перетин прямих ліній YB і RG, включаючи точку WK, – психологічний колірний простір CIE LAB;
– точки перетину висот із сторонами великого трикутника (середина сторін) – додаткові кольори: жовто-синій (YB), блакитно-червоний (CR) і пурпурно-зелений (MG);
– точки в середині сторін великого трикутника – кольори світлофільтрів, вживаних при кольороділенні в поліграфії для друку з використанням тріадних фарб (CMY). Для жовтої фарби (Y) використовують синій світлофільтр (B), для пурпурної (M) – зелений (G), для блакитної (C) – червоний (R);
– у центрі трикутників – білий, якщо кольори створені джерелом випромінювання – Y+M+C або R+G+B; чорний, якщо це кольори фарб Y+M+C або R+G+B, хоча досить двох фарб різних кольорів з малого трикутника, щоб отримати чорний (сірий), – R+B, G+B або R+G;
– три зовнішні трикутники – YGR, GCB і BMR – підказують, з яких кольорів випромінювання (з яких зон спектру) створені двозональні кольори Y = G+R, C = G+B і M = B+R;
– коло в центрі трикутників WK – найсильніший неподразливий контраст нейтрального (ахроматичного) кольору – це чорний на білому фоні. Менший контраст – білий на чорному фоні. У поліграфії таке поєднання визначають терміном «виворітка». Інші контрасти створюються між сірим і білим, а також між сірим і чорним кольорами. Їх сила залежить від різниці за яскравістю;
– пряма CR – найсильніший кольоровий контраст: червоний на блакитному фоні або блакитний на червоному фоні;
– пряма MG – сильний кольоровий контраст: зелений на пурпурному фоні або пурпурний на зеленому фоні;
– пряма YB – найсильніший кольоровий контраст: жовтий на синьому фоні або синій на жовтому фоні;
– точка WK (біле, сіре, чорне) сполучає усі кольори трикутників (Y, R, M, B, C, G і Y), створюючи сірого, чорного (K) і білого (W);
– пари кольорів кожного з двох головних трикутників добре поєднуються між собою навіть при найвищій насиченості (чистоті) кожного з них – наприклад блакитне з жовтим або пурпурним, червоне із зеленим або синім;
– сусідні кольори на великому трикутнику (вершини трикутника і середини його сторін) погано поєднуються між собою;
– найкращий контраст забезпечують кольори чотирикутника RYGC – допустимі їх парні та потрійні поєднання або навіть поєднання усіх чотирьох кольорів. Ці поєднання характерні для природи: жовтого із зеленим (купавка), червоного із зеленим (маки), блакитного із зеленим (незабудки) і червоного з синім (захід на морі);
– на перетині висот великого трикутника із сторонами малого трикутника отримуємо точки сірого. Ці три точки обмежують область, поза якою знаходяться реальні природні (не створені людиною) кольори фарбувальних речовин і джерел випромінювання, відтінки цих кольорів і їх розбілені і зачорнені варіанти, а також сірі кольори з кольоровим відтінком. У природі немає нейтрально білих, сірих або чорних тонів. Навіть сніг, крейда і сажа мають кольорові відтінки, оскільки містять домішки. Область усередині трьох точок сірого кольору містить штучно створені кольори – білий, сірий і чорний;
– якщо необхідно розширити назви відтінків кольору, то їх можна вказати на сторонах великого трикутника між вже названими кольорами: між жовтим і червоним – помаранчевий, між червоним і пурпурним – журавлинний, між пурпурним і синім – фіолетовий, між синім і блакитним – гіацинтовий, між блакитним і зеленим – бірюзовий, між зеленим і жовтим – салатовий.
|
|
Колірні простори трикутника
|
|
Рис. 2.14 – Трикутник Максвела