29.Безпека праці при виконанні ручних та машинних робіт. Санітарно- гігієнічні вимоги виконання даного виду робіт.

1. Працюючий на швейній машині повинен дотримуватися безпечних умов праці. При невмілому і неуважному ставленні до роботи на зшивальних і спеціальних машинах працюючий зазнає небезпеки (проколи пальців машинною голкою, попадання осколків ґудзиків і голок в очі).

2. Стати до роботи на зшивних і спеціальних швейних машинах можна тільки після проведення первинного інструктажу на робочому місці.

3. Перед початком роботи необхідно перевірити справність машини, а у разі виявлення неполадок викликати механіка.

4. При виконанні робіт на спеціальній крає обметувальній машині пальці рук необхідно тримати на краю платформи машини.

5. Щоб волосся не потрапило до машини та запобігти удару ниткопритягувача, не треба нахилятися дуже низько до машини.

6. Спрацьовані та зламані голки не кидати на підлогу, а складати у визначене місце.

7. При роботі не відволікатися самому і не відвертати увагу інших.

8. Утримувати в чистоті та порядку робоче місце.

9. Неправильне розташування рук під час роботи на швейній машині може призвести до проколювання пальців голкою і травмування рук частинами машини, що рухаються.

10. Змащувати, чистити машину, міняти голку, надівати ремінь на шків машини, втягувати верхню і нижню нитки необхідно тільки знявши ноги з педалі.

11. Забороняється класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що рухаються.

12. Стежити за чистотою свого робочого місця, не розкидати нитки, булавки, бобіни й інші предмети, зберігати їх у призначеному для цього місці.

13. Після закінчення роботи прибрати робоче місце.

.30. Волого-теплова обробка швейних виробів. Організація робочого місця для ВТО. Дотримання правил безпеки праці.

Якість виробів, а також їх зовнішній вигляд значною мірою залежать від волого-теплової обробки, яку вважають важливою частиною технологічного процесу виготовлення одягу. Призначення волого-теплової обробки – обробка різних швів, кінцеве оздоблення виробу, з'єднання деталей клеєм та надання об'ємно-просторової форми деяким деталям виробу.

Операції волого-теплової обробки становлять 15-20% трудомісткості пошиття легкого жіночого одягу.

Розрізняють три етапи волого-теплової обробки: 1) розм'якшення тканини вологою і теплом; 2) надання певної форми тиском"; 3) закріплення утвореної форми внаслідок видалення вологи.

Організація робочого місця для прасувальних робіт

Приготувати робочий стіл або прасувальну дошку. Стіл слід покрити сукном і лляним полотном. Стандартний розмір прасувального стола – 0,7x1,4 м. Прасувальну дошку обтягнути сукном і лляним полотном.

1. На підлозі біля прасувального стола або дошки розмістити діелектричний гумовий килимок.

2. Встановити висоту робочого стола відповідно до зросту людини, яка працює за ним. Відстань від лінії талії до поверхні стола повинна бути 16-18 см.

3. На спеціальних ізольованих підставках розмістити електричні праски, які є основним обладнанням для волого-теплової обробки легкого жіночого і дитячого одягу за індивідуальними замовленнями.

Техніка безпеки при виконанні прасувальних робіт

1. Робота з електропраскою потребує від робітника бути дуже уважним. При неправильному і невмілому поводженні з нею можна травмувати себе (ураження електричним струмом, опіки рук тощо).

2. Одяг повинен бути застебнутий на всі ґудзики. Волосся прибране під головний убір.

3. Перевірте своє робоче місце, переконайтеся, що воно досить освітлене і не захаращене.

4. До початку роботи перевірте ізоляцію шнура, чи немає на ньому незаізольованих ділянок, а також положення праски на підставці. Слід пам'ятати, що через несправність ізоляції шнура можна отримати ураження електричним струмом.

5. Для вмикання і вимикання електропраски беруть рукою корпус вилки, а не електрошнур.

6. Не можна допускати падіння праски, перекручування шнура з утворенням петель і вузлів, перегріву праски.

7. Забороняється охолоджувати перегріту праску зануренням її у воду або за допомогою пульверизатора, тому що можна отримати опіки рук і обличчя.

8. Забороняється ставити праску на електрошнур – при поганій ізоляції можна опіки рук і ураження електричним струмом.

9. Забороняється користуватися несправною праскою, самостійно

ремонтувати праску і електропроводку.

10.При роботі з електропраскою необхідно мати під ногами гумовий килимок.

11 У разі травмування і опіків необхідно негайно звернутися до медпункту. 12.Не перевіряйте нагрів праски пальцями. Якщо праска перегрілася

охолодити її можна, проводячи по вологому пропрасовувану. 13.Зволожувати тканину і деталі слід тільки з пульверизатора.

14.Щоб уникнути пожежі, необхідно вимкнути праску по закінченню роботи

(наприкінці зміни або перед перервою на обід)

15.Помітивши несправність праски або окремих її частин, що проводять

електричний струм, необхідно терміново вимкнути її від електромережі

та викликати майстра з ремонту електрообладнання.

31.Історія виникнення бісероплетіння. Основи композицій. Колір і його значення у бісероплетінні Батьківщиною бісеру вважається Стародавній Єгипет, бо саме гам. у IV ст. до н. е. вперше навчилися виготовляти штучні перли «буера» або «бусер» з непрозорого скла. По-арабськи їх називали у множині, звідти і пішла назва бісеру. Крім того, що він був прикрасою, бісер виконував роль одиниці вартості і був предметом мінової торгівлі. Процес виготовлення бісеру був копітким. З краплі розплавленої скляної маси майстер-склодув видував тонку трубочку, яку потім по­дрібнювали і для вилучення брухту висипали на сито. Після цього скляні зерна клали в барабан із зволоженою сумішшю вапна, вугілля та вогнетривкої глини. Під час обертання барабану отвори скляних зерняток заповнювала ця суміш. Для того, щоб надати зернам круглястої форми та рівної поверхні, їх ставили розжарювати в піч. Після охолодження скляні зерна відсівали від суміші й повергали їм блиск за допомогою полірувального порошку. Таким чином у ті давні часи люди виготовляли бісер та стеклярус.Воїни Риму, захопивши Єгипет, запозичили таємниці майстрів, які виробляли скло. А у VI ст. центром бісерного ремесла стала Візантія, населення якої широко використовувало зразки Римської імперії і виготовляло намиста, браслети, ланцюжки, медальйони тощо. Через Візантію бісер потрапив в Венецію, саме там у X ст. виробництво скляних прикрас досягло найбільшого розквіту і давало величезні прибутки державі протягом кількох століть. У XIII ст. дуже часто траплялися пожежі,тому всі скломайстерні були перенесені за межі міста на острів Мурано, я Слід зауважити, що бісер був дуже різноманітний: однотонний і барвистий, масивний і легкий, литий і дутий, матовий і блискучий. Таким бісером прикрашали одяг, взуття, вироби інтер'єрного призначення, особисті речі, крім того він був предметом торгівлі з народами Азії та Африки, за бісер вимінювали золото, тканини, хутро, прянощі.кий довгий час залишався єдиним місцем у Європі, де виробляли бісер. Пізніше у Богемії (Чехія) майстри навчилися виготовляти бісер з гранованою поверхнею і вкривати його емаллю, завдяки чому він відрізнявся різноманітністю кольорів, розмірів та форм. Українські бісерні вироби мали притаманні лише їм кольорові вирішення та колорит. Вони відрізнялися яскравими, насиченими барвами, немов перенесеними з полонин, лісів, водограїв та потоків. Як і у інших видах декоративно-ужиткового мистецтва, в орнаментах бісерних виробів панували відтінки червоного кольору. Майже у всіх місцевостях у малюнки додавали фіалкові та сині відтінки. Прикраси окремих сіл Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької області відрізнялися чорним тлом виробу. Чорно-синя гама характерна для Рахівщини, для Верховини — темні, фіолетово-сині кольори. Особливою виразністю колориту відрізнялися гуцульські орнаменти Косівщини. З білого бісеру нанизували тло бісерних прикрас, він підкреслював барвистість окремих елементів візерунку — хрестиків, ромбів, очок, ружок тощо.

На Україні бісерними прикрасами оздоблювали головні убори, їх носили на руках, грудях, шиї, вплітали в коси; їх призначення було різне в деяких селах їх вдягали тільки жінки, а в інших — і молодиці, і дівчата, вбиралися ними кожен день або тільки на свята. Крім того, бісерними виробами прикрашали чоловічі капелюхи та дівочі весільні головні убори.

Найпопулярнішими були шийні та нагрудні прикраси для жінок у вигляді вузеньких смужок, плескатих ланцюжків та різноманітних ажурних комірців.

Символіка кольорів:

Червоний колір- символ небесного вогню(сонце, блискавка), сили чоловічої статі, здоровя, любові.Зелений колір три пори року оточує людину суцільним зеленим масивом лісів,садів, полів. Колір весни

32. Оздоблення одягу бісером. Оздоблення бісером предметів побуту.

Кожна жінка, яка знайома з основами рукоділля, може самостійно прикрасити вечірнє вбрання, сумочку або взуття декоративною вишивкою. Для цього досить мати під рукою нитки, бісер, пайетки, стрази й бусинки. Крім цього, вам потрібні бажання, посидючість, небагато часу — і ваша сукня або костюм стануть єдиними й неповторними, тому що існують тільки в одному екземплярі.

Найпоширенішим варіантом є прикраса одягу.

Дуже ефектно виглядають сукні й пальто, шкіряні вироби або дублянки, декоровані вишивкою бісером і стразами в області горловини, уздовж вирізу або застібки переду.

Якщо малюнок має чіткий візерунок, то вишивка може повторювати контури цього візерунка, а колір обраного для розшивки бісеру або пайеток відповідати кольору орнаменту на тканині.

Можна розшити готову тасьму й прикрасити будь-які предмети домашнього побуту.

Незвичайно й оригінально виглядає бісер, нанизаний на довгі нитки й прикріплений до сукні або іншому виробу, у вільному русі.

Розшиті аксесуари (сумочки, пояса й туфлі) підкреслять ваше вбрання, якщо саме сукня, костюм або пальто не розшиті, — гра контрастів.

Техніка й матеріали, використовувані при вишивці аксесуарів, можуть бути всілякими, але вони повинні відповідати єдиній вимозі — виріб повинний не виділятися а гармонійно його доповнювати.

Основними техніками вишивання бісером є вишивка по канві (рахункова вишивка), художня вишивка й декоративна вишивка.

33.Основні способи плетіння. Технологія повздовжнього нанизування.

Техніка бісероплетіння - це спосіб з'єднання та розташування намистинок при нанизуванні.Існує кілька основних технік бісерного рукоділля: повздовжня, поперечна, об'ємна та ажурна, а також специфічні техніки ткання та вишивання бісером. Вони відрізняються характером переплетіння ниток та розташування бісеринок під час набирування.До поздовжньої техніки нанизування відносяться такі елементи: ланцюжки «ухрестик», «кільця», «квадрат 2x2», «ромбики», «пупчики», «квадратики», «кривулька», «квіточки». Ланцюжок «у хрестик». Для виконання потрібно підготувати нитку, нанизати на неї три бісеринки і розташувати їх посередині. Потім нанизати одну з'єднувальну бісеринку на будь-який кінець нитки і перехрестити в ній обидва кінці. Далі нитки добре підтягнути. Таким чином утворюється перша ланка ланцюжка. Наступні ланки утворюються аналогічно. Ланцюжок «кільця». Для виконання першої ланки слід набрати п'ять бісеринок і розташувати їх посередині нитки.Потім на будь-який кінець набрати одну з'єднувальну бісеринку, в якій будуть перехрещуватися нитки. Для отримання наступної ланки знову нанизати на кожний кінець нитки по дві бісеринки і на один кінець — одну з'єднувальну, де проходять перехрещування обох кінців. Далі продовжувати аналогічно. Ланцюжок «квадрат 2x2». Таку назву ланцюжок отримав завдяки тому, що в готовому вигляді нагадує рядок квадратів зі стороною у дві бісеринки. Для початку потрібно нанизати шість бісеринок і розташувати їх посередині нитки.На будь-який кінець нанизати дві з'єднувальні бісеринки і перехрестити в них нитки. Таким чином утворюється перша ланка. Потім знову набирати на кожний кінець по дві бісеринки і на будь-який — дві з'єднувальні, в яких перехрещуються нитки і т. д. Ланцюжок «ромбики». Такий ланцюжок зовні нагадує ромб, але не цільний, з невеликими проміжками. Бісеринки нанизують рядами (мал. 4, а, б, в), оздоблюючи середину різноманітними орнаментами. Ланцюжок «пупчики». Для початку потрібно нанизати рядочок однобарвних бісеринок і декілька бісеринок (від однієї до шести) — іншого кольору. Кінець нитки пропустити через останню бісеринку основного ряду (мал. 5 а) або через першу бісеринку іншого кольору. Таким чином утворюється «пупчик» (з однієї кольорової бісеринки), хрестик (з чотирьох) або петля (більше ніж з чотирьох), що є оздоблюваним елементом .

Ланцюжок «квіточки». Icнує декілька способів виконання цього елементу.1 спосіб (квіточка з шести пелюсток). Для цього потрібно нанизати необхідну кількість однобарвних бісеринок, а для квіточки чотири кольорових і одну біту для середини. Пропустити кінець нитки через першу, другу, третю, четверту ко­льорові бісеринки, притягнути нитку і набрати ще дві кольорові, а кінець нитки протягнути через першу, білу та четверту бісеринки. Притягнути нитку. Ланцюжок «квадрат» з однією ниткою. Для початку потрібно набрати на нитку бісер, підбираючи кольорову гаму. Потім голку з ниткою протягнути крізь четверту з кінця бісеринку. Нанизати ще одну бісеринку та протягнути нитку в другу від першого квадрату бісеринку. Таким чином утворилося два квадрати. Наступні плести аналогічно. Ланцюжок «кривулька». Принцип виконання цього ланцюжка аналогічний ланцюжку «пупчики». На нитку нанизати декілька бісеринок (від трьох до п'яти), кінець нитки протягнути через передостанню намистинку ряду.

Потім знову набрати відповідну кількість бісеринок і виконати попередні дії. Якщо на кінці залишити не одну, а три бісеринки, то буде утворюватися фігурна петля.

34. Технологія поперечного нанизування.

Техніка поперечного нанизування широко використовується у бісерному рукоділлі. Нею виготовляють браслети, пояси, смужки на шию, Ґердани, медальйони, прикрашаючи різнокольоровими візерунками. Поперечне нанизування дозволяє виконувати вироби з різними краями, тому що нанизування відбувається зверху вниз , а потім у зворотному напрямку.Техніки поперечного нанизування використовує ланцюжки «мозаїка», «ромашки» та «щільний ромб».Ланцюжок «мозаїка». Для виконання потрібно набрати п'ять бісеринок. Протягнути нитку у третю бісеринку знизу вгору. Потім набрати ще одну бісеринку та провести голку з ниткою через першу бісеринку знизу вгору . Після цього для другого ряду нанизати два рази по одній бісеринці та протягнути нитку в бісеринки через одну, тобто через шосту, п'яту бісеринки згори вниз.Для нанизування наступних рядів набрати два рази по бісеринці та провести голку з ниткою через бісеринки знизу вгору або згори вниз в залежності від виконуваного ряду. Таке мозаїчне полотно може бути будь-якої ширини, з малюнком або однотонним. Ланцюжок «ромашки». Такий ланцюжок зовні нагадує ланцюжок «мозаїка», але ускладнений оздоблювальним елементом (різнокольоровими квіточками), який виступає за край. Спочатку потрібно набрати п'ять однокольорових бісеринок і протягнути голку з .ниткою через третю та першу намистинки . Таким способом нанизати чотири рядки . Після цього потрібно набрати одну кольорову та одну однокольорову, потім одну кольорову бісеринку. Сьомий ряд починати з кольорової бісеринки — середини квітки — і однієї одноколірної. У наступному рядку спочатку набирати однобарвну, потім — кольорову бісеринку. У дев'ятому — навпаки. Десятий ряд нанизати одноколірними бісеринками, а на нитку , яка пропущена через останню кольорову намистинку, набрати три або чотири кольорові бісеринки для пелюсток квітки. Після цього нитка проходить через нанизані раніше кольорові бісеринки-пслюстки. Для продовження ланцюжка на голку набирати білі бісеринки. Для одержання ланцюжка необхідної довжини процес нанизування почати спочатку. Близьке розташування бісеринок при виконанні виробів техніко поперечного нанизування дозволяє складати різноманітні візерунки. Чим ширший ланцюжок нанизується, тим більше варіантів орнаментів можна використовувати. Крім орнаментів та візерунків, в такій техніці можна виконувати літери, символи, знаки. «Щільний ромб». Цей елемент поперечної техніки нанизування використовується для оздоблення комірців, сережок, кольє та інших виробів. Може виконуватися двома способами.Перший спосіб. Спочатку виконується права частина ромбу, потім ліва. Ряди нанизуються вниз-вгору в шаховому порядку. Кожен ряд скорочується на одну бісеринку.Другий спосіб. Плетіння виконується по колу центрального ряду.