56. Послідовність побудови викрійки-основи з рукавами реглан на жіночу фігуру.

Розмір 48

Для побудови рисунка викройки виробу з вшивним рукавом реглан (рис. 5) необхідні такі мірки, см:

Півокружність шиї……… .18

» грудей…….. .48

» стегон … . . 50

Довжина спинки до лінії талії . . 38

» виробу ….. . . 57

Окружність руки біля плеча . . 32

» » » кисті . . . 16

Довжина рукава ….. … 67

Побудова спинки (рис. 5, а)

Рисунок будуємо справа наліво. Відступивши 2—3 см від правого краю аркуша паперу, проводимо вертикальну лінію середини спинки, на якій зверху позначаємо точку Р. Від точки Р вліво проводимо горизонтальну лінію шиї.

Від точки Р по (Лінії середини спинки вниз відкладаємо зняту мірку довжини виробу (57 см) і ставимо точку Н, мірку довжини спинки до лінії талії (38 см) і ставимо точку Т, глибину пройми, що дорівнює 1/3 мірки півокружності грудей плюс 7 см (48 : 3 + 7 = 23 см), і ставимо точку Г. Від точок Н, Т і Г проводимо горизонтальні лінії низу, талії і пройми. (З 56-го розміру глибина пройми — не більше 25 см).

По лінії шиї від точки Р вліво відкладаємо 1/3 мірки півокружності шиї (18 : 3 = 6 см) і ставимо точку Р1, від якої вверх відкладаємо 2,5 см і ставимо точку Р2. Для виробів, які в’яжуться без коміра, точку Р2 плавною ввігнутою лінією сполучаємо з точкою Р. Якщо будуємо рисунок викройки для виробу з коміром, то від точки Р2 вправо проводимо горизонтальну лінію (пунктир), на якій відкладаємо відрізок, що дорівнює відрізку РР1, і ставимо точку Р3. У цьому випадку на викройці коміра не треба робити опуклості для збільшення стойки.

Від точки Г вліво відкладаємо 1/2 мірки півокружності грудей плюс 1,5—2 см на вільне облягання (48 : 2 + 2 = 26 см) і ставимо точку Г1. Від точки Г1 вправо відкладаємо 2 см (на великі розміри — 3 см) і ставимо точку Г2, яку сполучаємо прямою з точкою спинки.

Р2Г2— лінія реглана 2 = 4 см і ставимо точку Н6. Плавною ввігнутою лінією сполучаємо

По лінії низу від точки Я вліво точки Р5 і Р6. Р5Р6 - лінія горловини. підкладаємо 1/2 мірки півокружності Від точки Г3 вправо відкладаємо 1/2 мірки півокружності грудей плюс 1,5— 2 см на вільне облягання (48 : 2 + 2 = 26 см) і ставимо точку Г4. По лінії низу від точки Н вліво підкладаємо 1/2 мірки півокружності стегон плюс 1 см (50 : 2 + 1 = 26 см) і ставимо точку H1 яку сполучаємо з точкою Г1. Н1Г1— бокова лінія спинки для неприталеного жакета. Точку перетину бокової лінії з лінією талії позначаємо точкою Т1.

Для напівприталеного жакета від точки Т1 вправо відкладаємо 2,5—3 см і ставимо точку Т2. Від точки Г1 відкладаємо вниз 3 см, а від точки Н1 вверх - 3—8 см (залежно від довжини жакета). Одержані точки сполучаємо з точкою Т2 (пунктир).

Побудова переду (рис. 5, б)

Рисунок будуємо зліва направо на продовженні горизонтальних ліній спинки. Проводимо вертикальну лінію середини переду. Точку перетину середини пе­реду з лінією шиї позначаємо буквою Р4, з лінією пройми —Г3, з лінією талії —Г3, а з лінією низу - Н2.

Від точки Р4 вправо відкладаємо 1/3 мірки півокружності шиї (18:3 = 6 см) і ставимо точку Р5. Від точки Р4 вниз відкладаємо 1/3 мірки півокружності шиї мінус 2 см (18: 3—2 = 4 см) і ставимо точку Р6. Плавною ввігнутою лінією сполучаємо точки Р5 і Р6. Р5Р6— лінія горловини. Від точки Г3 вправо відкладаємо 1/2 мірки півокружності грудей плюс 1,5—2 см на вільне облягання (48 : 2 + 2 = 26 см) і ставимо точку Г4.

Від точки Г4 вліво відкладаємо 2 см (на великі розміри — 3 см) і ставимо точку Г5, яку сполучаємо з точкою Р5 прямою. Г5Р5— лінія реглана переду.

По лінії низу виробу від точки Н2 вправо відкладаємо 1/2 мірки півокружності стегон плюс 1 см (50 : 2 + 1 = 26 см) , і ставимо точку Н3, яку сполучаємо з точкою Г4 прямою. Г4Н3— бокова лінія переду для неприталеного жакета. Точку перетину бокової лінії з лінією талії позначаємо точкою Т4.

Для напівприталеного жакета від точки Т4 вліво відкладаємо 2,5—3 см і ставимо точку Т5. Від точки Г4 відкладаємо вниз 3 см, а від точки Н3— вверх 3 см. Одержані точки сполучаємо з точкою Т5 (пунктир).

Побудова рукава реглан (рис. 5, в)

Рисунок будуємо розгорнутим. На середині аркуша паперу проводимо вер­тикальну лінію, вершину якої позначаємо буквою А, від якої вправо і вліво відкладаємо по 1/6 мірки півокружності шиї (18 : 6 = см) і ставимо точки А1 і А2. Від точки А вниз по лінії середини відкладаємо мірку довжини рукава (67 см) і ставимо точку Н, через яку вправо і вліво проводимо лінію низу рукава.

Від точки А вниз по лінії середини відкладаємо 1/3 мірки півокружності грудей плюс 7 см (48 : 3 + 7 = 23 см) і ставимо точку Г, через котру вправо і вліво проводимо горизонтальну лінію пройми і на ній від точки Г відкладаємо відрізки, що дорівнюють 1/2 мірки окружності руки біля плеча плюс З см (32 : 2 + 3 = 19 см) і ставимо точки Г1 і Г2. Від точки Г1 вправо, а від точки Г2 вліво відкладаємо по 2 см — підрізи пройми (на великі розміри — по 3 см) і ставимо відповідно точки Г3 і Г4 Точку Г3 сполучаємо з точкою А1, прямою. А1Г3—лінія реглана рукава для з’єднання з передом. Точку Г4 сполучаємо з точкою А2 прямою, яку продовжуємо ще на 2,5 см вверх, і ставимо точку А3. А3Г4— лінія реглана рукава для з’єднання зі спинкою. Точку А3 сполучаємо з точкою А1 ввігнутою лінією. А1А3— верхня лінія рукава (відрізок горловини).

Від точки Н вправо і вліво відкладаємо по 1/2 мірки окружності руки біля кисті плюс 2 см (16 : 2 + 2 =10 см) і ставимо точки Н, і Н2. Н1Н2— лінія низу рукава. Точку Н1 сполучаємо з точкою Г1, а точку Н2— з точкою Г2. Г1Н1 і Г2Н2— лінії шва рукава.

57.Історичні відомості про в'язання гачком. Основи в'язання гачком. Характеристика інструментів та матеріалів.

Хто і коли придумав першу петельку, ніхто не знає, але вже давно відомо, що народилася ця чудо-петелька задовго до нашої ери. У Єгипті в одній з гробниць знайдена дитяча в'язана туфелька, археологи встановили, що їй більше чотирьох тисяч років. А вже на початку нашої ери техніка та принципи в'язання знаходилися на дуже високому рівні.

У XV-XVІ століттях в'язання досить активно поширюється по Європі і перетворюється в домашню роботу й у прибуткову галузь: в'яжуть панчохи, шкарпетки, рукавички, каптури, кофти, капелюшки. Тоді ж з'явився і став традиційним для шотландців головний убір - в'язаний берет. З'явилися цілі в'язальні цехи.

В'язання спочатку було чоловічим ремеслом, і чоловіки боролися з жіночою конкуренцією спеціальними договорами.

Лише пізніше, коли в'язання широко поширилося, їм стали займатися жінки. І все одно чоловіки не втратили інтересу до в'язання. У 1946 році національний американський конкурс з в'язання гачком виграв чоловік, а приз - Золотий гачок - йому вручала особисто Есте Лаудер.

Певний час існувала думка, що машинне в'язання витіснить ручне, однак чим більше випускалося виробів масового виробництва, тим більш цінними ставали речі, пов'язані вручну. Тому що в'язання гачком завжди очевидна унікальність, одиничність вироби.

З ХІХ століття це мистецтво стало дійсно ювелірним.

Маючи гачок та нитки можна зв'язати все що завгодно: скатертини, серветки, постільна білизна, одяг, взуття та іграшки, фіранки на вікна і рушники, килимки, сумки, капелюхи і рукавиці, ковдри, покривала і подушки, навіть деякі предмети меблів та ювелірні прикраси.

Основи

Кожен виріб при в'язанні гачком починається з першої петлі. Нитку від клубка кладуть на вказівний палець лівої руки, кінцем до себе, притримуючи її великим пальцем. Гачок вводять під нитку на пальці справа наліво і повертають його зліва направо, не виймаючи гачок з кільця, що утворилося, підхоплюють нитку від клубка і протягають її через кільце. На гачку виходить перша повітряна петля, петля під гачком повинна бути затягнута. Не виймаючи гачка з петлі, знову підхоплюють нитку з пальця лівої руки і протягають її через петлю на гачку. Другу повітряну петлю і всі наступні петлі ланцюжка в'яжуть так само. В'язання будь-якого зразка або виробу починається ланцюжком з повітряних петель.

Узори в'язання складаються з переплетень петель і стовпчиків. До основних видів петель і стовпчиків належать:а) повітряна петля; б) півстовпчик; в) стовпчик без накиду; г) півстовпчик із накидом; д) стовпчик з одним, двома, трьома і більше накидами. Першим кроком до в'язання гачком є вміння правильно тримати гачок і нитку та виконувати першу петлю.

При в'язанні гачком робоча нитка дотримується великим і вказівним пальцями лівої руки. Гачок тримається в правій руці великим і вказівним пальцями з опорою на третій палець. Нитка накидається на гачок, протягнуто у вільну петлю, і витягується через неї. Основні типи петель у в'язанні гачком: повітряна, напівстовпчик, стовпчик без накиду, стовпчик з накидом.

Почнемо саме з вибору гачка. Гачки бувають металеві, дерев'яні, кістяні, пластмасові, причому різної товщини (від 0,5 до 15,0 мм) і довжини: короткі - для звичайного в'язання і довгі - для туніського в'язання. Для в'язання тасьми використовують різні прилади - "вилки" з гачком, палички. 

В'язати можна будь-якими нитками, але завжди потрібно мати відповідний до них за розміром гачок. Товщина нитки повинна збігатися з товщиною гачка в його самому тонкому місці, тобто "на шийці". Для в'язання гачком використовують вовняну, напівшерстяну, бавовняну і синтетичну пряжу.