58. Початкові шви. Стебловий та тамбурний шви. Матеріали, інструменти. Техніка виконання.

Початкові шви. До початкових швів належать контурні та оздоблювальні шви, що застосовують в узорах рослинного орнаменту. Початкові шви виконують за контуром малюнка, або ж ними заповнюють деякі елементи малюнка. До них відносяться: шви – уперед голкою, за голкою, козлик, стебловий, тамбурний, петельний.

Для оздоблення виробів техніками ручної вишивки застосовують такі інструменти: набір голок, наперсток, п'яльці, ножиці, виколку, сантиметр, лінійку, а також матеріали: тканини різних асортиментів, вишивальні нитки.

Стебловим швом у рослинних орнаментах вишивають стебельця квітів, листків, бутонів. Ним можна виконувати весь контур рослинного орнаменту на рушниках. При виконанні цього шва голка повинна рухатися зліва направо (додаток А).

Перший спосіб. Від місця закріплення нитки відраховують вправо 6 ниток, вколюють голку в тканину, набирають 3 нитки вліво і виколюють. Від проколу вправо знову відраховують 6 ниток і виконують другий стібок. Так вишивають до правого краю зразка і закріплюють робочу нитку.

Другий спосіб. Від місця закріплення нитки відраховують вправо 8 ниток, вколюють голку в тканину, набирають на неї 6 ниток вліво і виколюють. Знову відраховують 8 ниток і виконують другий стібок. Так вишивають до правого краю зразка, де закріплюють робочу нитку. В такому способі стібки виходять один з-під одного. Слід постійно стежити, щоб робоча нитка завжди виходила з одного боку вже прокладених стібків, бо інакше шов не буде рівним.

Лицьовий бік стеблового шва має вигляд крученої нитки, а виворітний за першим способом – машинної строчки. Вишиваючи стебловим швом, потрібно стежити, щоб робоча нитка була весь час зверху від лінії вишивки. Не можна спрямовувати робочу нитку то вверх, то вниз, тому що втратиться стеблистий вигляд шва.

Тамбурний шов або ланцюжок складається з петельок, які на тканині утворюють ланцюжок, виконують за контуром малюнка справа наліво. Закріплюють робочу нитку петелькою на лицьовому боці тканини. Голку вколюють у місце виходу питки і утворюють петлю, яку притримують великим пальцем. Від проколу відраховують 5 ниток, які беруть на голку, що виколюється всередині петлі. Наступний прокол роблять в місце виходу нитки, знову набирають на голку 5 ниток і виколюють всередині утвореної з нитки нової петлі і т.д. Закінчивши ряд, останню петлю фіксують стібком через край і закріплюють робочу нитку. На виворітному боці утворюються дрібні стібки, що окреслюють контури малюнка.

Виконуючи петельки, потрібно стежити, щоб сильно не затягувати робочу нитку: вона повинна вільно лягати на тканину.

Тамбурним швом вишивають рослинні орнаменти, доповнені гладдю та різноманітними сітками і швами, наносять лінії, заповнюють середину узору, зашивають усю площину або ж окремі деталі малюнка.

58. Знаки і символи у вишивці. Використання у сучасній вишивці древнього символу «дерево життя».

Геометричні орнаменти, як відомо, притаманні всій слов'янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрестики. У кожний з цих символів наші предки вкладали глибокий зміст. Наприклад, тачковий (або ламаний) хрест. Цей символ означав рух сонця. Символом сонця були також чотирикутники або кружечки з «вусиками», що означали проміння. Ламана лінія із закрутами (ніби хвиляста) символізувала нескінченність, вічність. Прикраси з цими символами були знайдені в розкопках неоліту (12-15 тис. років до н.е.).

Рушники мали крайчики («вужики» або «кривульки»). Це знаки води, а де вода – там життя. Рушники з орнаментом називали сонячними.

Квадратики на вишиванках можуть означати також і поле, а «кривульки» – насіння. Отже, тема землеробе і ва знаходила відображення у вишивках у різні часи.

Як відомо, в основу рослинного орнаменту покладено прагнення народу перенести у вишивку красу природи. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «барвінок», «дубове листя». Деякі з них і нині відображають стародавні символічні уявлення народу. Так, мотив «барвінку» с символом невмирущості.

До рослинних орнаментальних мотивів належать також «сосонки», «хвощ.» та «перерви», що набули поширення в південних і західних районах Поділля. Відомий узор «рожі» — це перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця та сонячних променів.

У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: тварини – кінь, кіт, завісь; птахи – голуб, сова, півень, зозуля; комахи – метелик, жук; риби та ін. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідним, властивим саме цій вишивальниці, зображенням, в якому відбивається її індивідуальне бачення узору.

Один з найдавніших українських орнаментів – дерево життя – нагадує вазон у горщику. Квітка, верхня частина дерева, – то сфера богів, середня – людини і всього сущого, її нижче, коріння, – першооснова і початок світу. Як правило, рушник з деревом-вазоном має низ і береги.

58. Основні умови до умов вишивання. Техніка безпеки при вишиванні.

Перед початком роботи вишивальниця повинна обладнати своє робоче, місце потрібними інструментами і матеріалами, а також надягнути робочий одяг. Важливо обрати правильну позу, щоб світло падало на тканину з лівого боку. Сидіти треба прямо, не згинаючи спини.

При цьому треба спертися на спинку стільця так, щоб відстань від очей до виробу була 25-30 см. Під ноги потрібно поставити стілець 20-25 см заввишки.

Вишивати треба вимитими руками в добре провітреному приміщенні при достатньому денному чи електричному освітленні. Через кожну годину роботи очам потрібно давати відпочинок.

Під час вишивання слід дотримуватися правил користування різальними і гострими інструментами.

Під час роботи з голками й булавками.

При ручних операціях бути уважним до роботи, так як, при неуважному користуванні обладнанням, інструментами можна піддати себе і оточуючих небезпеці травматизму.

• Шити з наперстком.

• Зберігати голки й булавки в певному місці (спеціальній коробці, подушечці тощо), не залишати їх на робочому місці, ні в якому разі не брати голок, булавок у рот.

• Не користуватися для шиття іржавою голкою.

• Викройки і тканини прикріплювати гострими кінцями булавок у напрямі від себе.

Під час роботи з ножицями:

• Зберігати ножиці в певному місці (коробці).

• Класти ножиці зімкнутими вістрями від себе.

• Ножиці передавати кільцями вперед, тримаючи за зімкнуті леза.

• Завжди користуватись справними інструментами.

При виконанні волого-теплових робіт

• Не залишати ввімкнену в мережу електропраску без нагляду.

• Вмикати і вимикати праску сухими руками.

• Ставити праску на азбестову, мармурову або керамічну підставку,

• Стежити за нормальною роботою праски, про всі несправності повідомляти своєчасно.

• Стежити за тим, щоб підошва праски не доторкувалась до шнура.

• Вимикати праску тільки за вилку,

• У приміщеннях з бетонними підлогами під час прасування обов'язково стояти на гумовому килимку.

• Не залишати без нагляду ввімкнену в мережу праску.

• Після закінчення роботи вимкнути праску.