10.Значення соціальних умов та засвоєння суспільного досвіду як специфічна особливість психічного розвитку особистості.

Суспільне оточення, в якому народжується індивід, і специфіку якого поступово засвоює, впливає на його розвиток своєрідними, історично закріпленими шляхами. Суспільні, соціальні умови впливають на психічний розвиток індивіда завдяки історично виробленим засобам, притаманним лише людству. Соціальне середовище, в яке потрапляє і в якому розвивається дитина, — це і об'єкти, явища природи, і створене людством штучне предметне середовище, а передусім це люди, їхні взаємини, створені ними речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності, загалом культура людської цивілізації. За думкою В. І. Вернадського, — це ноосфера, що має планетарний характер. У процесі засвоєння суспільно-історичного досвіду відбувається психічний розвиток людини, внаслідок чого олюднюється її психіка Психічний розвиток значною мірою залежить від умов життя і виховання Людина має особливий (суспільно-історичний) досвід, якого позбавлені тварини, що значною мірою визначає розвиток дитини. Основну роль у ньому відіграє соціальний досвід, зафіксований у формі предметів, знакових систем. Дитина його не успадковує, а привласнює. її психічний розвиток розгортається за зразком, який існує в суспільстві, обумовлений характерною для даного рівня розвитку суспільства формою діяльності. Тому в різні історичні епохи діти розвиваються по-різному. Умовами засвоєння соціального досвіду є активна діяльність дитини та характер її спілкування з дорослими. Завдяки діяльності дитини процес впливу на неї соціального середовища перетворюється на складну обопільну взаємодію: не тільки оточення впливає на дитину, але і вона перетворює світ, виявляючи елементи творчості. Предмети, які знаходяться навколо дитини, сприяють формуванню її уявлень (ручкою можна писати, голкою шити, на піаніно грати). Результатом засвоєння досвіду є оволодіння цими предметами, тобто формування людських здібностей і функцій (письмо, шиття, гра на музичному інструменті). основним у психічному розвитку людини є механізм засвоєння соціальних видів і форм діяльності, які склалися історично. Ці процеси, засвоєні у зовнішній формі, перетворюються на внутрішні, розумові

11.Поняття про інтереси, класифікація інтересів. Визначте роль і значення пізнавального інтересу в навчанні і розвитку школярів.

Інтере́с, цікавість — емоційний вияв пізнавальних потреб людини, дуже важливий для формування різноманітних навиків і інтелекту. Інтерес — єдина мотивація, що здатна зробити роботу приємним зайняттям протягом великого відрізку часу. Він повністю необхідний для творчості. Людина почуває інтерес до того, що нове чи відмінне від раніш побаченого чи почутого, але він активізується також при усвідомленні нових можливостей. Зміна середовища чи відкриті нові можливості можуть бути пов'язані з чимось, що знаходиться всередині людини, або виникає в середині людини, дякуючи уяві, пам'яті і мисленню. Інтереси людини не вроджені. Вони виникають і розвиваються протягом її життя. Інтереси виникають на основі потреб, але не зводяться до них. Потреба виражає необхідність, інтерес виражає особисту приязнь до якоїсь діяльності. Інтерес який поглибився і затвердився може стати потребою. Наприклад, інтерес до театру може стати постійною потребою відвідувати спектаклі чи навіть зайнятися сценічною діяльністю. Таким чином, інтереси індивіда, хоча і залежать від особливостей об'єкта і психічних якостей самого індивіда (його культури, вихованості, здібностей і характеру), в остаточному підсумку формуються іншими людьми, колективом, суспільством, суспільною психологією. Отже, інтереси людей мають суспільно-історичне походження. Вони залежать від рівня розвитку виробництва і духовної культури суспільства, розвитку соціальних відносин і т.д..

Види інтересів. Інтереси розрізняють по їхньому змісту, або спрямованості. У цьому плані можна виділити матеріальні, суспільні і духовні інтереси. Матеріальний інтерес може виявлятися в прагненні до житлових зручностей, гастрономічним виробам, до одягу і т. п. Духовні інтереси характеризують високий рівень розвитку особистості. Це перш за все пізнавальні інтереси (у широкому сенсі слова) до математики, фізики, хімії, біології, філософії, психології і т. п. До них також відносяться інтереси до літератури і різних видів мистецтва (музики, живопису, театру). Суспільні інтереси включають інтерес до громадської роботи, до організаційної діяльності. Розрізняють безпосередній і опосередкований інтереси. Безпосередній інтерес - це інтерес до самого процесу діяльності: процесу пізнання, оволодіння знаннями, процесу праці, творчості. Опосередкований інтерес-це інтерес до результатів діяльності: наприклад, до придбання професії, певного службовому та громадському статусу, вченого звання або, нарешті, до матеріальних результатів праці.

За рівнем дієвості розрізняють пасивні та активні інтереси. Пасивні інтереси - це споглядальні інтереси. Активні інтереси - це інтереси дієві, коли людина не обмежується спогляданням, а діє, опановуючи об'єктом інтересу.Інтереси розрізняють також і за обсягом. Можуть бути люди з широкими, різнобічними і глибокими інтересами і люди з широкими, але поверхневими інтересами.

Одним з найбільш значних областей, "інтерес", виступає пізнавальний інтерес, який має особливе значення в шкільному віці. Так як в школі основною діяльністю стає пізнавальна, спрямована на вивчення системи знань. Пізнавальний інтерес представляє собою найважливішу для розвитку особистості бік. В інтелектуальній діяльності, яка ведеться під впливом пізнавальних інтересів, виявляється: активний пошук; здогад; дослідницький пошук; готовність до вирішення завдання. Важливою особливістю пізнавального інтересу є також і те, що центром його буває така пізнавальна задача, яка вимагає від дитини пошукової та творчої роботи. Під впливом пізнавального інтересу діяльність учнів стає продуктивнішою. Її енергетичні ресурси, що харчуються пізнавальним інтересом, сприяють більш тривалому й інтенсивному протіканню, а успішна пізнавальна діяльність у свою чергу зміцнює пізнавальний інтерес,

Таким чином, внутрішня сторона навчального процесу, представлена пізнавальним інтересом, стає невичерпним джерелом, що сприяє і більш сприятливому, і більш тривалому, і більш продуктивному протіканню пізнавальної діяльності школяра.