2. Визначте основні закономірності психічного розвитку дитини і охарактеризуйте їх. Дайте визначення «сензетивного періоду.»

Розвиток кожної психічної функції, форми поведінки обумовлений багатьма особливостями, але психічний розвиток має загальні закономірності (основні суттєві ситуації, які визначають його), які виявляються в усіх сферах психіки і зберігаються протягом усього онтогенезу.

Систему цих закономірностей утворюють такі чинники:

1. Нерівномірність розвитку. Виявляється вона в неоднаковому розвитку різних психічних функцій, властивостей, утворень:

2. Гетерохронність (несвоєчасність), асинхронність (розбіжність у часі) фаз розвитку окремих органів і функцій.

3. Сензитивність розвитку. У певні періоди свого життя дитина виявляє найвищу чутливість до тих чи інших впливів, у неї активніше відбувається становлення тих чи інших сторін її психіки, інтенсивно розвиваються її функції. Наприклад, найсприятливішим для оволодіння рідною мовою є вік з двох до п'яти років, коли дитина активно розширює свій словниковий запас, засвоює закони граматики рідної мови, опановує зв'язне мовлення.

Сензитивність (пізньолат. Sensitivus - чутливий) вікова - оптимальне поєднання умов для розвитку психічних процесів і властивостей, притаманних певному віковому періоду.

Періоди сензитивного розвитку обмежені в часі. Згаявши його, у майбутньому доведеться затратити чимало зусиль і часу для розвитку певної функції.

4. Стадіальність розвитку. Психічний розвиток відбувається поетапно, кожна вікова стадія має свій темп і ритм. Наприклад, рік життя немовляти не рівноцінний року життя у дошкільному віці.

Основними характеристиками стадії психічного розвитку є:

1) соціальна ситуація розвитку - співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов розвитку психіки. Вона визначає ставлення дитини до інших людей, предметів, речей, до самої себе;

2) новоутворення - новий тип будови особистості та її діяльності, психічні зміни, які виникають у цьому віці і визначають перетворення у свідомості дитини, її внутрішнє і зовнішнє життя.

3) провідна діяльність - діяльність, яка забезпечує кардинальні зміни у психіці дитини на певному віковому етапі.

4) диференціація - відокремлення психічних процесів, властивостей і якостей одне від одного, перетворення їх на самостійні форми.

5) інтеграція - встановлення взаємозв'язків між окремими сторонами психіки.

6) кумулятивність - включення результату розвитку на кожній попередній стадії в наступну, з певними його трансформаціями.

7) пластичність - можливість зміни психіки під впливом різних умов,

8) наслідування - своєрідна форма орієнтування дитини у світі специфічно людських видів діяльності, способів спілкування, особистісних якостей шляхом уподібнення, моделювання їх у власній діяльності.

3. Проаналізуйте найважливіші фактори впливу на формування особистості учня. Охарактеризуйте спрямованість особистості потреби, мотиви, поведінки та діяльності , прагнення та переконання

Основними чинниками формування особистості учня є:

1.         Суспільне буття і свідомість.

2.         Специфічні особливості виробництва, побуту, культури, природи населеного пункту і географічного регіону, в яко-му живе особистість.

Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій)

3.         Сім’я.

4.         Середовище неформального спілкування: сусіди, друзі тощо.

5.         Громадське виховання в різних позашкільних закладах (станції юних техніків тощо.)

6.         Школа.

Ці чинники здійснюють на учня свій вплив не прямо, а пе-реломлюються через внутрішні умови самої особистості.

Школа здійснює вплив за допомогою виховання. Вчитель, приступаючи до виховного процесу, повинен враховувати всі йо-го компоненти, зокрема:

1.         Знати психологічну основу особистості учня: чого хоче

2.         Усвідомити, що вчитель хоче виховати (чітко поставити ціль, знати зразок, критерії вихованості).

3.         Розуміти механізми виховання та володіти його методами (відібрати для учня конкретні методи виховання).

Спрямованість особистості - це сукупність стійких мотивів, поглядів, переконань, потреб та устремлінь, орієнтувальних людину на певні поведінку і діяльність, досягнення щодо складних життєвих цілей. Спрямованість завжди соціально обумовлена і формується в онтогенезі в процесі навчання і виховання, виступає як властивість особистості, що виявляється у світоглядній, професійної спрямованості, у діяльності, пов'язаної з власним захопленням, заняттям чим-небудь у вільний від основної діяльності час. У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах та ін: - Потяг - недостатньо повне усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь. - Переконання - вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань і вольових устремлінь;

4.Охарактеризуйте особливості взаємовідношень учнів молодшого,середнього та старшого шкільного віку з педагогами школи . Доведіть необхідність їх врахування при при організації навчально – виховного процесу.

Однією з найважливіших проблем у сучасній школі є демократизація відносин між вчителями і учнями. Саме ці стосунки визначають, чи можливо створити сприятливу, як для учнів, так і для вчителів атмосферу в школі. Адже це дуже важливо для того, щоб виконувати всі завдання, які стоять перед сучасною школою. Навіть той факт, що у тій школі, де панує доброзичлива атмосфера учні набагато швидше оволодівають знаннями і вміннями вартий того, щоб змінити відносини між педагогами і школярами на краще.

Факти шкільного життя у багатьох закладах освіти свідчать, провідною діючою особою залишається вчитель, а учень є лише виконавцем його волі, часто не маючи права на самостійну ініціативу. А це шкодить не тільки становленню ЛЮДИНИ, а й дуже часто є причиною поганого навчання учнів.

Так, взаємовідносини педагогів і учнів інколи бувають дуже складними. І це не проблема сьогодення. Вона завжди існувала, але і у цій сфері помітні позитивні зміни, пов'язані з прилученням України до загальнодемократичних цінностей, що знаходять своє відбиття і в Українських загальноосвітніх закладах. Взаємини між головними учасниками навчального процесу стають відкритішими. Учні вже не відносяться до вчителів з пересторогою, як це було ще 10 - 20 років тому, а вступають у діалог, стають його молодшими партнерами у навчальному процесі. Вчитель стає "першим серед рівних", якщо можна перефразувати середньовічне прислів'я. До думки учня все частіше прислуховуються вчителі, про що свідчить розвиток учнівського самоврядування. Все це вплив демократичних тенденцій у нашій освіті.

Але, водночас, цей процес не набув широкого розголосу. Учні і вчителі йдуть назустріч один одному ще дуже повільними кроками. Стиль взаємин потребує значних змін, які можна і потрібно прискорити готовністю, як учнів, так і їх наставників, до змін форми і змісту їх стосунків.