7. Проаналізуйте найважливіші фактори впливу на формування особистості учня. Охарактеризуйте спрямованість особистості, потреби і мотиви поведінки та діяльності, прагнення та переконання.

Формування особистості – складний, тривалий і суперечливий процес. На формування особистості впливають біологічні (тип НС, задатки) фактори і соціальні Основними чинниками формування особистості учня є: 1.Суспільне буття і свідомість.2.Специфічні особливості виробництва, побуту, культури, природи населеного пункту і географічного регіону, в якому живе особистість.3.Сім’я.4.Середовище неформального спілкування: сусіди, друзі тощо.5.Громадське виховання в різних позашкільних закладах (станції юних техніків тощо.)6.Школа. Школа здійснює вплив за допомогою виховання. Вчитель, приступаючи до виховного процесу, повинен враховувати всі його компоненти, зокрема: Знати психологічну основу особистості учня : чого хоче дитина (потреби, мотиви); що вона може (здібності); хто вона є (характер). Біологічні і соціальні фактори, що впливають на формування особистості учня: а) провідна діяльність (в ній формується свідомість, самооцінка) б) вчитель, його особистісні якості (доброта, ввічливість); в) класний колектив (доброзичливі відносини формують позитивні якості); г) сім’я; д) вулиця; е) культура, музика, кіно. Спрямованість особистості та її психологічні прояви: система цілей і завдань, які людина ставить перед собою; реальні інтереси та інтереси; система потреб і мотивів; система світоглядних позицій. Спрямованість особистості школярів виражається у їхніх потребах і мотивах. У них сильна потреба в:

А) ігровій діяльності, проте змінюється зміст гри;Б) в рухах (він не може довго сидіти на уроці непорушно, тому потрібно надати можливість дитині більше рухатись);В) у зовнішніх враженнях, через що приваблює зовнішній бік предметів, явищ, подій. Г).Навчанні;Д).самостійному вирішенні деяких питання, доручень. Е).схваленні його вчинків вчителем та батьками, потреба виконувати громадське доручення.

У процесі взаємодії людини з оточуючим середовищем (природним, суспільним) постійно виникають нужди, задоволення яких необхідно для розвитку організму й особистості, це - потреби. На основі потреб формуються мотиви. Мотиви це - усвідомлені спонукання людини до діяльності і поведінки. Мотиви тісно пов'язані з потребами і навпаки. Їх зв'язок виявляється в тому, що потреби реалізуються в поведінці і діяльності. Мотивами можуть виступати потреби, інтереси, прагнення, бажання, почуття і думки.

8.Основні закономірності психічного розвитку. Психічний розвиток та формування особистості. Роль виховання в формуванні особистості. Внутрішня позиція в розвитку особистості.

Психічний розвиток людини відзначається наступними закономірностями. 1.Гетерохронність психічного розвитку дитини — це нерівномірний, хвильовий характер розвитку окремих психічних процесів. Він проявляється у тому, що для кожної психічної властивості є специфічний період, коли вона розвивається найбільш інтенсивно. Ці періоди —сенситивні. 2.Асинхронністьпсихічного розвитку дитини полягає у тому, що різні психічні функції мають різні сензитивні періоди і за тривалістю і за віком їх настання. Наприклад, у дошкільників провідною у психічному розвитку є пам´ять, а у молодшого школяра — мислення. 3.Стадіальністьпсихічного розвитку дитини означає, що окремі етапи розвитку мають певну послідовність і взаємозв´язані. Новий етап виникає на основі попереднього і вносить свої неповторні риси у психіку дитини. Тому кожна стадія має свою цінність й її не можна перестрибувати. 4. У процесі психічного розвитку дитини відбувається диференціація та інтеграція психічних процесів, властивостей.Диференціаціяозначає послідовне ускладнення психіки з появою новоутворень 5.Зміна співвідношення детермінант психічного розвитку вказує на те, що з віком у дитини змінюється співвідношення біологічних і соціальних факторів її психічного розвитку. Із розширенням зв´язків дитини із соціальним середовищем (з віком) зростає роль соціальних впливів. Змінюються і самі соціальні детермінанти (сім´я, школа, клас, друзі). Для людини провідну роль у психічному розвитку відіграє соціальний фактор. 6. Психічний розвиток дитини неможливий без пластичності психіки — тобто її здатності до змін. Наприклад, недоліки зору, слуху компенсуються посиленим розвитком дотику, нюху. З віком пластичність психіки знижується

Психічний розвиток - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини. В ході психічного розвитку відбувається накопичення кількісних та якісних перетворень психіки, які забезпечують формування і функціонування особистості.

Виховання не тільки визначає розвиток, а й само залежить від розвитку, воно постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. Його завдання полягає в тому, щоб створити "зону ближнього розвитку" (Л.С. Виготський), яка б у подальшому перейшла у зону актуального розвитку. Значить, виховання формує особистість, веде за собою розвиток, орієнтує на процеси, які ще не дозріли, але перебувають у стадії становлення. Виховання — третій суттєвий фактор розвитку і формування особистості. Воно коректує вплив спадковості й середовища з метою реалізації соціальної програми розвитку особистості. На відміну від соціалізації, яка відбувається в умовах стихійної взаємодії людини з навколишнім середовищем, виховання розглядається як процес цілеспрямованої і свідомо контрольованої соціалізації (шкільне, сімейне, релігійне виховання) Без сумніву, виховання не може вплинути на особливості таких фізичних рис, як колір очей, волосся, шкіри, загальну конституцію дитини. Проте може вплинути на її загальний фізичний розвиток, адже шляхом спеціального тренування і вправ можна зміцнити й загартувати здоров'я людини, що, в свою чергу, відіб'ється на її активності та працездатності.

Внутрішня позиція особистості - це індивідуальні цінності і смисли людини, її погляди і ставлення до світу, норми, установки і мотиви. Все те, що формується в умовах сімейного та соціального виховання, адже внутрішні потреби або мотиви людини включають в себе частину суспільних мотивів і потреб. Проте в процесі спілкування, кожна людина проявляє свою індивідуальну внутрішню позицію, свій власний погляд на ситуацію або ставлення до кого-небудь. Власна позиція особистості формується через систему особистісних смислів. Особистісні смисли - це індивідуальні ціннісні орієнтації людини, які він засвоює і створює з перших років життя. Плюс до цього до особистісних сенсів можна віднести певну лінію поведінки, яку вибирає людина самостійно для відстоювання своїх цінностей. Отже, з раннього дитинства, людина засвоює норми і цінності суспільства в цілому і своєї сім'ї, зокрема. На основі засвоєного, формуються власні мотиви, погляди і ставлення до світу, тобто частина інформації приймається, частина відкидається, а частина трансформується і видозмінюється. Так ми отримуємо власну особистісну позицію.