- •1.Розкрийте структуру особистості ( інтеріндивідуальний,інтраіндивідуальний, мета індивідуальний) в чому сутність концепції персоналізації особистості в діяльності вчителя ?
- •2. Визначте основні закономірності психічного розвитку дитини і охарактеризуйте їх. Дайте визначення «сензетивного періоду.»
- •3. Проаналізуйте найважливіші фактори впливу на формування особистості учня. Охарактеризуйте спрямованість особистості потреби, мотиви, поведінки та діяльності , прагнення та переконання
- •5. Охарактеризуйте соціальну ситуацію розвитку, провідну діяльність та новоутворення школярів підліткового віку . Криза підліткового віку та шляхи її вирішення
- •6. Зясуйте взаємозв’язок та взаємообумовленість психічного розвитку школяра та навчання , зон актуального та найближчого розвитку дитини. В чому ви бачите єдність навчання і розвитку
- •7. Проаналізуйте найважливіші фактори впливу на формування особистості учня. Охарактеризуйте спрямованість особистості, потреби і мотиви поведінки та діяльності, прагнення та переконання.
- •8.Основні закономірності психічного розвитку. Психічний розвиток та формування особистості. Роль виховання в формуванні особистості. Внутрішня позиція в розвитку особистості.
- •9.Психологія педагогічного спілкування та педагогічної оцінки учнів. Психологічний клімат у педагогічному колективі.
- •10.Значення соціальних умов та засвоєння суспільного досвіду як специфічна особливість психічного розвитку особистості.
- •11.Поняття про інтереси, класифікація інтересів. Визначте роль і значення пізнавального інтересу в навчанні і розвитку школярів.
- •12. Поняття про почуття. Поясніть своєрідність вищих почуттів:моральних, естетичних, інтелектуальних. Особливості формування вищих почуттів у школярів.
- •13.Визначте , як гуманістична психологія сьогодні трактує поняття «особистісне зростання»Роль вчителя в самоактуалізації особистості учня.
- •14.Поясніть взаємозв’язок навчання і розвитку задатків та здібностей школяра. Розкрийте сутність загальних та спеціальних здібностей.
- •15Розкрийте особливості розвитку пізнавальних процесів учнів різного віку.
- •16Дайте характеристику педагогічного спілкування. Педагогічний такт і авторитет вчителя .Стилі та культура педагог спілкування.
- •17Який зміст ви вкладаєте в поняття «група» і «колектив».Референтна група, учнівський колектив та їх роль у формуванні особистості учня .Методи вивчення учнівських груп. Соціометрія.Референтометрія.
- •20.Соціальна ситуація розвитку підлітків та біологічні умови
- •21.Проблема провідної діяльності
- •22.Стимули і мотиви учіння,формування навчальних мотивів і їх стійкості
1.Розкрийте структуру особистості ( інтеріндивідуальний,інтраіндивідуальний, мета індивідуальний) в чому сутність концепції персоналізації особистості в діяльності вчителя ?
Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями.
Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Природні аспекти та риси існують у структурі особистості як соціально зумовлені її елементи. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.
Особистість в системі своїх “дійсних взаємин” ніби набуває свого особливого буття, яке відрізняється від тілесного буття індивіда, і тому одну з характеристик структури особистості необхідно шукати в “просторі” поза органічного тіла індивіда, яке складає інтеріндивідну підсистему особистості.
Інтраіндивідуальна підструктура особистості виражає особливості перебігу й вияву всієї сукупності психічних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, пам´яті, мислення, уяви та уваги), а також емоцій, почуттів, волі та здібностей.
Інтраіндивідна та інтеріндивідна підсистеми не вичерпують всі прояви особистості. Є можливість виділити третю складову структури особистості - метаіндивідну (надіндивідну). Особистість при цьому не лише виноситься за межі органічного тіла індивіда, але й зміщується за межі його наявних, існуючих “тут і зараз” зв’язків з іншими індивідами. В цьому випадку в центрі уваги опиняються “внески” в інших людей, які суб’єкт довільно чи мимовільно здійснює через свою діяльність.
Процес та результат відображення суб’єкта в інших людях та продовження в них “внесків” отримав назву персоналізації.
Концепція персоналізації (А. Петровський), згідно з якою персоналізація тлумачиться як процес, у результаті якого суб'єкт здобуває ідеальну представленість у життєдіяльності інших людей і може виступати в суспільному житті як особистість. Сутність персоналізації полягає в дійових перетвореннях інтелектуальної та афективно-потребної сфери особистості іншої людини, які відбуваються в результаті діяльності індивіда.
Аналіз наукових досліджень й освітньої практики дозволив сформулювати такі передумови успішності персоналізації особистості вчителя, як: а) гуманістична спрямованість особистості вчителя, що передбачає ставлення до дитини як до найвищої цінності; б) зростання авторитету, розвиток професійно-педагогічної компетентності вчителя, що зумовлює успішний вплив на іншу людину з метою вироблення в неї здатності до саморозвитку; в) виявлення, реалізація і розвиток особистісно-професійного потенціалу педагога, його зовнішніх і внутрішніх джерел розвитку; г) усвідомлення педагогом необхідності самозмінення, включення механізмів саморозвитку, спрямованого на повну самоактуалізацію себе як особистості; д) особистісно-професійний розвиток учителя; є) застосування комплексної багатофункціональної технології управління педагогічним колективом з метою стимулювання самоактуалізації особистості вчителя.