34. Закон "циркуляції еліти" сформулював:

а) Дж. Бернхейм; б) Дж/К. Гелбрейт; в) Р. Міллс; г) В. Парето.

35. До складу політичної еліти не входять:

а) найбільш талановиті й корисні особи з нижчих верств суспіль­ ства (якщо еліта "відкрита", не автаркічна);

б) пауперизовані верстви населення;

в) обрані представники класу (страти), ті, що мають значні со­ ціально-політичні позиції та матеріальні ресурси;

г) найбільш високо підготовлені фахівці в галузі державно- політичної діяльності;

д) усі, хто володіє кількома іноземними мовами.

36. За місцем у політичній системі еліти поділяються на:

а) еліти високого рівня соціальної репрезентативності; ті, що мають низький ступінь представництва;

б) правлячу (еліту влади) і опозиційну (контреліту);

в) еліти з високим ступенем внутрішньої інтеграції (консолідо­ вані, поєднані) та з низьким рівнем консолідації (роз'єднані);

г) "відкриті" або "закриті".

37. Політична наука розглядає лідерство як:

а) взаємодію особистості з іншими елементами соціальної сис­ теми;

б) процес взаємодії соціальних і психологічних чинників;

в) феномен політичного життя, один із найважливіших елемен­ тів механізму регулювання відносин індивідів, соціальних груп та інститутів у сфері політики;

г) панівне положення індивіда в соціумі.

38. Політичним лідером слід вважати:

а) особу, що має регламентовані права та обов'язки відносно інших членів групи, можливість накладати на них офіційні санк­ції; він призначений або обраний на керівну посаду;

б) того, хто служить не державі чи нації, а певним групам за "інтересами", що висунули його на політичну арену; він здебі­ льшого апелює до натовпу, базує свою діяльність на популізмі, насиллі, маніпуляціях поведінкою людей;

в) авторитетного і популярного суб'єкта політичного процесу, здатного до політичного програмування, який прагне консолі­ дувати зусилля людей, впливати на процес реалізації їх інтере­ сів і досягнення визначених спільних цілей;

г) особа, яка для збереження свого панування і підтримки сус­ пільного порядку не гребує ніякими засобами, навіть амораль­ ними.

39. Неформальним лідером стають у разі, якщо:

а) особа призначається чи обирається відповідно до встановле­ ної процедури, набуваючи таким чином офіційного статусу ке­ рівника;

б) член групи, який найповніше відповідає груповим цінностям і нормам, має безперечний вплив на групу та користується найбільшим авторитетом серед оточення;

в) особа має певні риси, що відокремлюють її від інших;

г) член групи, який має найкращі показники в праці.

40. Найважливішим механізмом формування політичного лідерства є:

а) ораторські здібності, приваблива зовнішність, почуття гумору;

б) гроші, родинні зв'язки, кумівство, протекції;

в) партійно-політична і громадська діяльність; вибори;

г) засоби масової інформації (особливо ТУ).

б) харизматичний;